Рішення № 138560135, 21.07.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/1176/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2026 року м.Дубровиця

Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді: Оборонової І.В.,

за участю секретаря: Волкодав А.А.,

представника відповідача: Науменка О.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Дубровиця в режмі відеоконференцзв`язку справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» Фалінська Людмила Андріївна звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1576-7706 від 17 липня 2025 року в загальному розмірі 114904,08 грн, яка складається з: 29114,95 грн - заборгованості за кредитом; 48389,13 грн - заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом; 37400,00 грн - заборгованості за процентами річних, нарахованими на підставі статті 625 ЦК України, а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1576-7706, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 20 000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності. Відповідачка зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Кредитний договір укладено дистанційно в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця та підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

У подальшому між сторонами укладено п`ять додаткових угод, відповідно до яких відповідачці додатково надано кредитні кошти: 12 серпня 2025 року - 13 500,00 грн, 23 серпня 2025 року - 25 000,00 грн, 04 вересня 2025 року - 3 800,00 грн, 17 жовтня 2025 року - 7 500,00 грн та 07 листопада 2025 року - 5 000,00 грн. Загальна сума кредитних коштів, наданих відповідачці за договором та додатковими угодами, становила 74 800,00 грн.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, перерахувавши відповідачці кредитні кошти на зазначені нею платіжні засоби. Відповідачка частково виконувала зобов`язання за договором та сплатила кошти в загальному розмірі 67 685,09 грн, однак надалі обов`язкові платежі у визначені договором строки та в повному обсязі не вносила.

Станом на 05 травня 2026 року позивач визначив заборгованість відповідачки за договором у загальному розмірі 114 904,08 грн, яка складається з 29 114,95 грн заборгованості за кредитом, 48 389,13 грн заборгованості за процентами за користування кредитом та 37 400,00 грн процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України.

У зв`язку з простроченням відповідачкою виконання зобов`язань понад один календарний місяць 07 травня 2026 року позивач склав та направив вимогу про дострокове повернення кредиту.

Разом із позовною заявою від представника позивача до суду надійшло клопотання, у якому вона підтримала заявлені позовні вимоги та просила задовольнити їх у повному обсязі. Також просила здійснювати розгляд справи за її відсутності.

Від представника відповідачки - адвоката Науменка О.М. надійшов відзив на позовну заяву, у якому він частково визнав позовні вимоги та просив стягнути з відповідачки на користь позивача 43 672,42 грн заборгованості, з яких 29 114,95 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 14 557,47 грн - проценти за користування кредитом, а в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Представник відповідачки не заперечував факту укладення 17 липня 2025 року в електронній формі договору про відкриття кредитної лінії №1576-7706, за яким відповідачка отримала 20 000,00 грн, а також п`яти додаткових угод, на підставі яких їй було надано ще 54 800,00 грн кредитних коштів.

Причини неналежного виконання зобов`язань представник обґрунтовував складним матеріальним становищем відповідачки, відсутністю у неї роботи за фахом, майна та достатніх доходів, а також її виїздом у червні 2025 року до Королівства Нідерланди, де вона отримала тимчасовий захист і тимчасово працевлаштувалася. На підтвердження цих обставин до відзиву додано документи щодо надання житла та тимчасової роботи, а також відомості про доходи відповідачки в Україні.

Сторона відповідачки визнала залишок заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 29 114,95 грн та не заперечувала проти його стягнення.

Водночас представник відповідачки заперечував проти стягнення 48 389,13 грн процентів за користування кредитом, вважаючи їх завищеними та неспівмірними із сумою основного боргу. Посилаючись на засади справедливості, добросовісності та розумності, положення законодавства про захист прав споживачів, матеріальне становище відповідачки та часткове виконання нею зобов`язань, просив зменшити розмір процентів до 14 557,47 грн, визначивши цю суму як половину визнаного залишку основного боргу.

На обґрунтування цієї позиції представник відповідачки посилався на рішення Конституційного Суду України, міжнародні акти у сфері захисту прав споживачів, а також правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо оцінки справедливості умов споживчих договорів і можливості зменшення надмірних нарахувань.

Крім того, представник повністю заперечував проти стягнення 37 400,00 грн процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, посилаючись на пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, відповідно до якого в період дії воєнного стану позичальник звільняється від такої відповідальності.

Також представником відповідачки заявлено клопотання про стягнення з позивача на користь відповідачки 19 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідь на відзив у встановлений судом строк від позивача до суду не надходила.

У судовому засіданні представник відповідачки підтримав доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, просив позов задовольнити частково, стягнувши з відповідачки на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 43 672,42 грн, з яких 29 114,95 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 14 557,47 грн - проценти за користування кредитом, а в задоволенні решти позовних вимог відмовити. Крім того, підтримав клопотання про стягнення з позивача на користь відповідачки витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 19 000,00 грн.

Заслухавши пояснення представника відповідачки, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

За змістом статей 7681 ЦПК України доказами є дані, на підставі яких суд установлює обставини, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 17 липня 2025 року о 07 год. 58 хв. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1576-7706 продукту «MiniKasa» («GOLD»).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору кредитодавець відкрив відповідачці кредитну лінію шляхом надання кредиту на умовах строковості, зворотності та платності для задоволення її особистих потреб, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені договором.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 договору загальний розмір кредиту становив 20 000,00 грн, а датою його надання визначено 17 липня 2025 року. Пунктом 4.8 договору встановлено базовий період сплати процентів тривалістю 28 календарних днів.

Відповідно до пунктів 4.9, 4.10 договору проценти за користування кредитом відповідачка зобов`язалася сплачувати не пізніше останнього дня кожного базового періоду у складі обов`язкового платежу, а їх нарахування здійснювалося на залишок неповернутої суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Стандартна процентна ставка протягом перших 180 календарних днів становила 1,00 % за кожен день користування кредитом, а починаючи зі 181-го календарного дня 0,80 % за кожен день користування кредитом. Пунктами 10.110.3 договору передбачено можливість застосування протягом перших 180 календарних днів зниженої процентної ставки 0,80 % за умови своєчасної та повної сплати обов`язкових платежів.

У разі несплати обов`язкового платежу в повному обсязі не пізніше останнього дня відповідного базового періоду з наступного календарного дня проценти підлягали нарахуванню за стандартною процентною ставкою до моменту повної сплати простроченого обов`язкового платежу. Отже, ставка 1,00 % була визначена договором як стандартна плата за користування кредитом, тоді як ставка 0,80 % застосовувалася як знижка в межах програми лояльності за умови належного виконання договору.

Відповідно до пункту 4.14 договору початковий строк кредитування становив 365 календарних днів, а початковою датою повернення кредиту визначено 16 липня 2026 року. Сторони також передбачили можливість збільшення суми кредиту та продовження строку кредитування шляхом укладення додаткових угод.

У договорі зазначені анкетні, ідентифікаційні та контактні дані відповідачки, її електронна адреса, номер електронного платіжного засобу НОМЕР_1 та відомості про підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором А6844.

Додатком до договору є таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, яка містить графік платежів, суму кредиту, строки сплати процентів і дату остаточного повернення кредиту. Паспорт споживчого кредиту містить відомості про кредитодавця, суму кредиту, строк кредитування, процентні ставки, орієнтовну загальну вартість кредиту та порядок його повернення. Зазначені документи узгоджуються зі змістом договору.

Судом також досліджено п`ять додаткових угод до договору про відкриття кредитної лінії №1576-7706.

12 серпня 2025 року о 16 год. 53 хв. сторони уклали першу додаткову угоду. У ній підтверджено, що на час її укладення сума наданого та неповернутого кредиту становила 11 436,80 грн, а нараховані та несплачені проценти і комісія були відсутні. Кредитодавець зобов`язався надати відповідачці додатково 13 500,00 грн, унаслідок чого сума кредиту становила 24 936,80 грн. Строк повернення суми кредиту визначено тривалістю 365 календарних днів із моменту укладення додаткової угоди, а загальний строк кредитування - 391 день. Денна процентна ставка, розрахована відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», становила 0,906 %. Додаткову угоду підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором А6824; для перерахування коштів зазначено платіжний засіб НОМЕР_1 .

23 серпня 2025 року о 00 год. 06 хв. сторони уклали другу додаткову угоду. У ній підтверджено відсутність заборгованості за отриманим кредитом, нарахованими процентами та комісією. Відповідачці надано додаткові кредитні кошти в розмірі 25 000,00 грн, після чого сума кредиту становила 25 000,00 грн. Строк повернення кредиту визначено тривалістю 365 календарних днів із моменту укладення додаткової угоди, загальний строк кредитування - 402 дні, денна процентна ставка - 0,907 %. Додаткову угоду підписано одноразовим ідентифікатором А0280; для перерахування коштів зазначено платіжний засіб НОМЕР_1 .

04 вересня 2025 року о 00 год. 19 хв. сторони уклали третю додаткову угоду. У ній підтверджено, що неповернутий залишок кредиту становив 25 000,00 грн, а сума нарахованих та несплачених процентів - 2 600,00 грн. Відповідачці надано додатково 3 800,00 грн, унаслідок чого сума кредиту становила 28 800,00 грн. Строк повернення суми кредиту визначено тривалістю 365 календарних днів із моменту укладення додаткової угоди, загальний строк кредитування - 414 днів, денна процентна ставка - 0,930 %. Додаткову угоду підписано одноразовим ідентифікатором А0123.

17 жовтня 2025 року о 01 год. 33 хв. сторони уклали четверту додаткову угоду. У ній підтверджено, що неповернутий залишок кредиту становив 17 463,65 грн, а сума нарахованих та несплачених процентів - 419,13 грн. Відповідачці надано додатково 7 500,00 грн, унаслідок чого сума кредиту становила 24 963,65 грн. Строк повернення кредиту визначено тривалістю 365 календарних днів із моменту укладення додаткової угоди, загальний строк кредитування - 457 днів, денна процентна ставка - 0,910 %. Додаткову угоду підписано одноразовим ідентифікатором А2900.

07 листопада 2025 року о 23 год. 43 хв. сторони уклали п`яту додаткову угоду. У ній підтверджено, що неповернутий залишок кредиту становив 24 963,65 грн, а сума нарахованих та несплачених процентів - 4 673,04 грн. Відповідачці надано додатково 5 000,00 грн, унаслідок чого сума кредиту становила 29 963,65 грн. Строк повернення кредиту визначено тривалістю 365 календарних днів із моменту укладення додаткової угоди, а загальний строк кредитування - 478 днів. Денна процентна ставка становила 0,948 %. Додаткову угоду підписано одноразовим ідентифікатором А1470; для отримання коштів зазначено платіжний засіб НОМЕР_2 .

Умовами кожної додаткової угоди передбачено стандартну процентну ставку 1,00 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів із дати її укладення та можливість застосування зниженої ставки 0,80 % за умови своєчасного і повного виконання обов`язку зі сплати обов`язкових платежів. З дати укладення кожної наступної додаткової угоди проценти нараховувалися на змінений залишок суми кредиту за умовами такої угоди.

Кожною додатковою угодою затверджено новий графік платежів, у зв`язку з чим попередній графік припиняв застосовуватися. Відповідно до графіка платежів, який є додатком до останньої додаткової угоди від 07 листопада 2025 року, остаточне повернення суми кредиту визначено на 06 листопада 2026 року.

За змістом статей 205, 207, 639 ЦК України правочин може вчинятися в електронній формі, а договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом направлення пропозиції та її прийняття іншою стороною, а моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Електронний договір, підписаний у визначеному законом порядку, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Факт укладення договору та додаткових угод, використання одноразових ідентифікаторів, а також отримання кредитних коштів відповідачкою не заперечується. Тому у суду відсутні підстави сумніватися в належному волевиявленні відповідачки при укладенні електронних правочинів.

Факт надання відповідачці кредитних коштів підтверджується довідкою про їх перерахування та документами платіжної установи EasyPay щодо виконання шести платіжних операцій: 20 000,00 грн - 17 липня 2025 року, 13 500,00 грн - 12 серпня 2025 року, 25 000,00 грн - 23 серпня 2025 року, 3 800,00 грн - 04 вересня 2025 року, 7 500,00 грн - 17 жовтня 2025 року та 5 000,00 грн - 07 листопада 2025 року.

Загальна сума перерахованих кредитних коштів становить 74 800,00 грн. Перерахування останніх 5 000,00 грн на інший платіжний засіб не спростовує факту виконання позивачем зобов`язання, оскільки його реквізити зазначені відповідачкою в додатковій угоді від 07 листопада 2025 року, а факт отримання цієї суми нею визнається.

Згідно зі статтями 509, 525, 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від зобов`язання не допускається, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 1048, 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути отримані кредитні кошти у строк та в порядку, визначених договором, і сплатити проценти, розмір та порядок одержання яких установлюються договором.

Щодо вимоги про стягнення 29 114,95 грн заборгованості за кредитом суд зазначає таке.

07 травня 2026 року позивач направив відповідачці вимогу про дострокове повернення кредиту у зв`язку з неналежним виконанням нею договірних зобов`язань.

У відзиві відповідачка через свого представника визнала наявність основного боргу в розмірі 29 114,95 грн та не заперечувала проти його стягнення. У судовому засіданні представник відповідачки підтвердив таку позицію.

Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, визнані учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо їх достовірності або добровільності визнання.

Згідно із частиною четвертою статті 206 ЦПК України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності законних підстав ухвалює рішення про його задоволення.

Визнання відповідачкою цієї частини позову узгоджується з умовами договору, додатковими угодами, доказами надання кредитних коштів та розрахунком заборгованості, не суперечить закону і не порушує прав чи інтересів інших осіб.

За таких обставин суд приймає часткове визнання позову та доходить висновку, що вимога про стягнення 29 114,95 грн основного боргу є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 48 389,13 грн процентів за користування кредитом суд зазначає таке.

Із поданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка здійснила шість платежів: 03 серпня 2025 року - 8 480,00 грн, 12 серпня 2025 року - 9 008,96 грн, 13 серпня 2025 року - 20 196,13 грн, 19 вересня 2025 року - 7 000,00 грн, 14 жовтня 2025 року - 16 000,00 грн та 13 листопада 2025 року - 7 000,00 грн. Загальна сума платежів становить 67 685,09 грн.

Загальна сума отриманих відповідачкою кредитних коштів становила 74 800,00 грн, а залишок основного боргу - 29 114,95 грн. Отже, у рахунок погашення основного боргу зараховано 45 685,05 грн, а в рахунок сплати процентів за користування кредитом - 22 000,04 грн.

За період із 17 липня 2025 року до 04 травня 2026 року позивач нарахував 70 389,17 грн процентів. Після врахування сплачених відповідачкою процентів їх несплачений залишок становить 48 389,13 грн.

Розрахунок містить поденні відомості про залишок основного боргу, додатково надані кредитні кошти, здійснені платежі, застосовану процентну ставку та суму нарахованих процентів.

До 12 грудня 2025 року включно проценти нараховувалися за зниженою ставкою 0,80 % на день, а з 13 грудня 2025 року у зв`язку з несплатою обов`язкового платежу у встановлений строк за стандартною ставкою 1,00 % на день.

Додатковою угодою від 07 листопада 2025 року передбачено, що стандартна процентна ставка 1,00 % на день застосовується протягом перших 180 календарних днів із дня її укладення, а ставка 0,80 % на день починаючи зі 181-го дня. Водночас у межах перших 180 календарних днів відповідачка мала право користуватися зниженою ставкою 0,80 % на день за умови своєчасного і повного внесення обов`язкових платежів.

Отже, застосування з 13 грудня 2025 року стандартної процентної ставки 1,00 % на день відповідає умовам додаткової угоди, оскільки цей період охоплювався першими 180 календарними днями її дії, а передбачені договором умови для подальшого застосування зниженої ставки відповідачкою виконані не були.

Наведені у розрахунку суми арифметично узгоджуються з відомостями про надані кредитні кошти, здійснені відповідачкою платежі та порядок їх зарахування.

Оцінюючи доводи представника відповідачки про необхідність зменшення процентів до 14 557,47 грн, суд виходить із правової природи заявлених до стягнення нарахувань.

У відзиві сума 48 389,13 грн помилково визначена як проценти річних. Натомість із позовної заяви, договору та розрахунку заборгованості вбачається, що ця сума є процентами за користування кредитом, нарахованими відповідно до умов договору та додаткових угод. Окремою складовою позовних вимог є 37 400,00 грн процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України.

Проценти в розмірі 48 389,13 грн є платою за користування кредитними коштами, право кредитодавця на одержання якої передбачено статтею 1048 ЦК України, а не неустойкою, штрафом, пенею чи іншим заходом відповідальності за порушення зобов`язання.

Такі проценти нараховані лише до 04 травня 2026 року, тоді як остаточний строк повернення кредиту за останнім графіком визначено 06 листопада 2026 року. Отже, проценти нараховані в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Посилання представника відповідачки на пункт 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» не є підставою для зменшення процентів. Зазначена норма стосується умови договору про сплату споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов`язань, тоді як спірні проценти є платою за користування кредитом, а не компенсацією чи санкцією за порушення договору.

Суд враховує, що споживач є слабшою стороною договірних правовідносин та підлягає особливому правовому захисту. Водночас подані позивачем договір, паспорт споживчого кредиту, таблиця обчислення загальної вартості кредиту та додаткові угоди підтверджують, що відповідачці було надано інформацію про суму кредиту, строк кредитування, стандартну і знижену процентні ставки, порядок їх застосування, загальну вартість кредиту та наслідки невнесення обов`язкових платежів.

Матеріали справи не містять доказів того, що кредитодавець приховав від відповідачки умови кредитування, надав їй недостовірну інформацію, скористався її необізнаністю або ввів її в оману. Крім того, відповідачка неодноразово укладала додаткові угоди про збільшення суми кредиту, кожну з яких підписувала електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Застосування стандартної ставки 1,00 % на день після втрати відповідачкою права на знижену ставку не є одностороннім збільшенням процентної ставки чи застосуванням додаткової санкції, оскільки обидві ставки та умови їх застосування були заздалегідь визначені договором і додатковими угодами.

Зазначена в додатковій угоді денна процентна ставка 0,948 % є окремим показником, який відповідно до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» обчислюється виходячи із загальних витрат за кредитом, загального розміру кредиту та строку кредитування. Вона не є тотожною договірній процентній ставці, що застосовується до фактичного залишку кредиту, та не перевищує встановленого законом максимального розміру в один відсоток.

Водночас саме по собі співвідношення залишку процентів до залишку основного боргу не свідчить про неправильність їх нарахування. Відповідачка загалом отримала 74 800,00 грн кредитних коштів, неодноразово збільшувала суму кредиту та частково погашала заборгованість. Залишок основного боргу сформувався після зарахування частини платежів у рахунок тіла кредиту, тоді як проценти нараховувалися на фактичний залишок кредитних коштів протягом усього періоду користування ними.

Суд також враховує довід відповідачки про часткове виконання договору та вчинення нею дій, спрямованих на погашення заборгованості. Однак здійснені платежі в загальному розмірі 67 685,09 грн ураховані позивачем у розрахунку під час визначення залишку основного боргу та несплачених процентів. Саме по собі часткове виконання зобов`язання не є передбаченою законом підставою для зміни погодженої сторонами плати за користування кредитом.

Запропонована представником відповідачки сума 14 557,47 грн визначена ним як половина залишку основного боргу. Однак ні умовами договору, ні законом не передбачено обмеження загального розміру процентів за користування кредитом половиною залишку основної заборгованості.

Передбачене пунктом 8.2 договору обмеження половиною суми отриманого кредиту стосується процентів річних, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, та інших платежів за порушення зобов`язання. На проценти за користування кредитом таке обмеження не поширюється.

Судом також враховано посилання представника відповідачки на рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 та від 11 липня 2013 року №7-рп/2013, а також на міжнародні акти у сфері захисту прав споживачів.

Наведені акти закріплюють необхідність особливого захисту споживача як слабшої сторони договору та дотримання у споживчих правовідносинах принципів справедливості, добросовісності й розумності. Водночас вони не встановлюють обмеження звичайних договірних процентів половиною залишку основного боргу та не звільняють споживача від обов`язку сплачувати погоджену сторонами плату за користування кредитними коштами.

Суд не встановив, що розмір процентів сформувався внаслідок застосування прихованої умови договору, односторонньої зміни процентної ставки, нарахування процентів за межами строку кредитування або застосування до відповідачки додаткової відповідальності, яка не була передбачена договором.

Правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 та від 02 липня 2025 року у справі №903/602/24, стосуються процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України як наслідку прострочення виконання грошового зобов`язання. Тому вони не підлягають застосуванню до процентів, нарахованих відповідно до статті 1048 ЦК України як плати за користування кредитом у межах строку кредитування.

Інші постанови Верховного Суду, на які посилається представник відповідачки, ухвалені за інших фактичних обставин, з урахуванням змісту конкретних договорів, правової природи заявлених до стягнення платежів та періодів їх нарахування. Наведені у цих постановах висновки не встановлюють загального правила про обмеження процентів за користування кредитом половиною залишку основного боргу.

Зокрема, у справі №132/1006/19 оцінювалися нарахування за тривалий період, у тому числі після закінчення погодженого строку користування кредитними коштами, тоді як у цій справі проценти нараховані виключно в межах строку кредитування.

Наведений у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23 висновок щодо необхідності оцінки судом доводів про несправедливість умов договору не встановлює обов`язку автоматично зменшувати договірні проценти до визначеного відповідачкою розміру.

У цій справі суд перевірив зміст умов договору та додаткових угод, розмір процентних ставок, порядок і строки нарахування процентів, зміст наданої відповідачці інформації та поданий позивачем розрахунок. За результатами такої перевірки суд не встановив порушення імперативних вимог закону, несправедливості конкретної умови договору чи неправильності нарахування процентів.

Подані відповідачкою документи щодо її доходів, проживання та тимчасового працевлаштування у Королівстві Нідерланди характеризують її майновий стан. Водночас такі обставини не спростовують факту отримання кредитних коштів, правильності нарахування процентів та не є самостійною підставою для зміни погодженого сторонами розміру плати за користування кредитом.

За таких обставин суд відхиляє доводи представника відповідачки про зменшення процентів до 14 557,47 грн та доходить висновку, що вимога про стягнення 48 389,13 грн процентів за користування кредитом є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 37 400,00 грн процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, суд зазначає таке.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що в разі прострочення виконання грошового зобов`язання позичальник зобов`язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням 401 500 % річних відповідно до статті 625 ЦК України. При цьому розмір нарахувань за один день не може перевищувати 2 % від неповернутої суми кредиту, а сукупний розмір процентів річних та інших платежів за порушення зобов`язання не може перевищувати половини отриманої суми кредиту.

Позивач нарахував 37 400,00 грн процентів річних, що становить половину загальної суми отриманого кредиту 74 800,00 грн.

Із розрахунку вбачається, що нарахування за статтею 625 ЦК України розпочато 13 грудня 2025 року. У цей день на залишок основного боргу 29 114,95 грн нараховано 582,30 грн, тобто 2 % неповернутої суми кредиту. Надалі нарахування здійснювалося до досягнення граничної суми 37 400,00 грн.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що в період дії в Україні воєнного або надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення чи скасування позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки за прострочення виконання зобов`язання за кредитним договором. Нараховані включно з 24 лютого 2022 року платежі за прострочення підлягають списанню кредитодавцем.

Воєнний стан в Україні введено з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року та неодноразово продовжено. Указом Президента України від 27 квітня 2026 року №342/2026, затвердженим Законом України від 28 квітня 2026 року №4857-IX, строк його дії продовжено з 05 год. 30 хв. 04 травня 2026 року на 90 діб.

Отже, вся заявлена сума 37 400,00 грн нарахована за прострочення виконання кредитного зобов`язання в період дії воєнного стану.

Положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України мають імперативний характер і поширюються на кредитні договори, у тому числі договори про споживчий кредит, незалежно від часу їх укладення.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, відповідно до якої дія зазначеного пункту поширюється на кредитні договори та звільняє позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, за період дії воєнного стану.

Тому умова пункту 8.2 договору щодо відповідальності за статтею 625 ЦК України не підлягає застосуванню за спірний період, а позовна вимога про стягнення 37 400,00 грн задоволенню не підлягає.

Таким чином, із заявленої заборгованості 114 904,08 грн стягненню підлягає 77 504,08 грн, яка складається з 29 114,95 грн основного боргу та 48 389,13 грн процентів за користування кредитом.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу учасник справи подає докази щодо обсягу наданих адвокатом послуг, виконаних робіт та їх вартості. Розмір таких витрат має бути співмірним зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами, витраченим часом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має враховувати критерії їх реальності, необхідності та розумності з огляду на конкретні обставини справи.

Аналогічний підхід застосовує Європейський суд з прав людини, який у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України» зазначив, що компенсації підлягають лише фактично понесені й необхідні витрати, розмір яких є обґрунтованим.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує їх зв`язок із розглядом справи, обґрунтованість і пропорційність розміру таких витрат до предмета спору, ціну позову, значення справи для сторін, поведінку сторін під час розгляду справи та їхні дії щодо досудового врегулювання спору.

Згідно із частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

На підтвердження витрат відповідачки на професійну правничу допомогу подано договір про надання правничої допомоги від 02 липня 2026 року, ордер адвоката, акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 18 липня 2026 року, розрахунок вартості правничої допомоги та платіжну інструкцію від 03 липня 2026 року.

Із акта приймання-передачі та розрахунку вартості правничої допомоги вбачається, що адвокатом надано консультацію тривалістю одну годину вартістю 3 000,00 грн, підготовлено відзив на позовну заяву тривалістю шість годин вартістю 18 000,00 грн та заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції тривалістю одну годину тридцять хвилин вартістю 4 500,00 грн. Загальна вартість зазначених послуг становить 25 500,00 грн.

Водночас відповідачка просила стягнути з позивача 19 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Сплата саме цієї суми підтверджується платіжною інструкцією від 03 липня 2026 року, тому суд вирішує питання про розподіл витрат у межах заявленої суми.

Подані докази підтверджують фактичне надання відповідачці професійної правничої допомоги, її безпосередній зв`язок із розглядом цієї справи та сплату відповідачкою 19 000,00 грн.

Відзив на позовну заяву містить виклад обставин справи, аналіз умов кредитного договору та додаткових угод, заперечення щодо стягнення процентів за користування кредитом і процентів річних, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, а також посилання на норми законодавства та судову практику. Адвокатом також підготовлено заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та забезпечено представництво відповідачки у судовому засіданні.

Матеріали справи не містять клопотання позивача про зменшення заявлених відповідачкою витрат на професійну правничу допомогу та доводів щодо неспівмірності їх розміру зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт або витраченим часом.

За таких обставин суд не вбачає підстав для зменшення заявленої відповідачкою суми витрат на професійну правничу допомогу за критеріями, передбаченими частиною четвертою статті 137 ЦПК України. Водночас ці витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно до результатів розгляду справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати в разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно до результатів розгляду справи.

Позивачем заявлено вимоги майнового характеру на загальну суму 114 904,08 грн. Позов задоволено на суму 77 504,08 грн, що становить 67,4511 % від ціни позову, а в задоволенні позовних вимог на суму 37 400,00 грн, що становить 32,5489 % від ціни позову, відмовлено.

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією. З огляду на часткове задоволення позову з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 795,82 грн.

Відповідачка просила стягнути з позивача 19 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено на 32,5489 % від ціни позову, з позивача на користь відповідачки підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до частини позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, у розмірі 6 184,29 грн.

У задоволенні клопотання відповідачки про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в іншій частині слід відмовити.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 15, 16, 205, 207, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 639, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 206, 223, 247, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, Законами України «Про електронну комерцію», «Про споживче кредитування», суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1576-7706 від 17 липня 2025 року в загальному розмірі 77504,08 грн (сімдесят сім тисяч п`ятсот чотири гривні 08 копійок), яка складається з:

- 29114,95 грн (двадцять дев`ять тисяч сто чотирнадцять гривень 95 копійок) заборгованості за кредитом;

- 48389,13 грн (сорок вісім тисяч триста вісімдесят дев`ять гривень 13 копійок) заборгованості за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у розмірі 1795,82 грн (одна тисяча сімсот дев`яносто п`ять гривень 82 копійки).

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6184,29 грн (шість тисяч сто вісімдесят чотири гривні 29 копійок).

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 27 липня 2026 року о 17-00 год.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, м. Київ, код ЄДРПОУ 38548598.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_3 від 22 серпня 2023 року, орган, що видав 5617 РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя:?підпис

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області?????? ??Оборонова І.В.