Рішення № 138560051, 28.07.2026, Семенівський районний суд Полтавської області

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41а, селище Семенівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9 17 39,e-mail: inbox@sm.pl.court.gov.ua, web: https://sm.pl.court.gov.ua

ідентифікаційний код 02886143

Справа №547/682/26

Провадження №2/547/639/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року с-ще Семенівка, Полтавська область

Семенівський районний суд Полтавської області, головуючий суддя В.Ф.Харченко, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

22.06.2026 позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" (далі ТОВ "Юніт Капітал") звернулося до Семенівського районного суду Полтавської області із позовом в електронній формі до відповідача ОСОБА_1 , обґрунтовуючи позовні вимоги невиконанням відповідачем зобов`язань за договором про споживчий кредит № 193879 від 31.07.2025, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредіплюс" (далі ТОВ "ФК "Кредіплюс") та А.Ю.Добриніним на суму 14474,00 грн, внаслідок чого утворилася загальна заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 26052,99 грн з яких: 13552,43,00 грн сума заборгованості по тілу кредиту, 9399,56 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 701,00 грн заборгованість по комісії, 2400,00 грн заборгованість по штрафним санкціям (пеня, штрафи), але позивач не заявляє вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 23652,99 грн.

Позивач набув право грошової вимоги за вказаним кредитним договором на підставі договору факторингу № 10102025 із ТОВ "ФК "Кредіплюс" від 10.10.2025. Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача сплаченого позивачем при зверненні до суду судового збору 2662,40 грн та 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 25.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі доказами; повідомлено відповідача, що позивач надіслав йому 23.05.2026 засобами поштового зв`язку АТ "Укрпошта" цінним листом з описом вкладення № 0505624193770 копію позовної заяви з додатками, які й розглядаються судом у цій справі; запропоновано відповідачеві, зокрема, у 15-денний строк скласти і подати відзив на позов; витребувано у АТ КБ"ПриватБанк" докази щодо можливого отримання відповідачем коштів за кредитним договором.

Представник позивача у позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, проти ухвалення заочного рішення не заперечував (а.с. 5).

Відповідач ОСОБА_1 про судовий розгляд справи повідомлений 16.07.2026 за зареєстрованим місцем проживання. Поштове відправлення повернуто до суду 17.07.2026 з відміткою АТ "Укрпошта" адресат відсутній, що відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є належним врученням судового повідомлення відповідачеві (а.с. 55, 60, 69-70).

Суд не отримував відзиву на позов чи будь-яких письмових заяв, клопотань тощо від відповідача.

Вивчивши письмову заяву позивача по суті справи (позовну заяву), надані судові дані і докази, суд встановив таке.

31.07.2025 між кредитодавцем ТОВ "ФК "Кредіплюс" та позичальником ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 193879 в розмірі 14474,00,00 грн, який надається не пізніше наспупного дня після укладення Договору в такому порядку: у розмірі 11000,24 грн на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 ; у розмірі 3473,76 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5 індивідуальної частини. Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 350,00% річних. Тип процентної ставки фіксована. Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 грн. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 грн. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено. Комісія за надання кредиту складає 3473,76 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення Договору за ставкою 24,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п. 2.2.1 цієї індивідуальної частини. Загальний строк кредиту 126 днів з 31.07.2025 по 04.12.2025. Повернення кредиту згідно Графіку платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на два тижні. Загальні витрати за кредитом: 14830,75 грн. Денна процентна ставка складає: 14830,75 грн/14474,00 грн/126 днів*100%=0,8132% в день. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 16296,29%. Орієнтовна загальна вартість кредиту 29304,75 грн. Штрафи в такому порядку та розмірі: якщо позичальник не сплати/не повністю сплатив періодичний платіж в день настання дати його належної сплати, визначеної Графіком платежів а також протягом 5 календарних днів після настання дати платежу, то на 6 зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 300,00 грн, а в подальшому починаючи з 7 дня пеню в розмірі 30,00 грн за кожний календарний день прострочення та не може перевищувати подвійної ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня та не може бути більшою 15% суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) не може перевищувати 50% від загальної суми кредиту одержаного за цим Договором.

Заява на видачу кредиту, вказаний договір кредиту, Графік платежів і паспорт споживчого кредиту підписані електронним підписом ОСОБА_1 з одноразовим ідентифікатором 6988eb6c відправлено 31.07.2025 о 18:08:46 (а.с. 8-22).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України (далі ЦК).

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Вказаний висновок щодо правомірності укладення кредитного договору шляхом підписання електронним цифровим підписом викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021, справа № 524/5556/19, провадження № 61-16243св20. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20). Тобто судова практика у цій категорії справ є сталою.

АТ КБ "ПриватБанк" листом від 06.07.2026 № 20.1.0.0.0/7-260706/91915-БТ повідомив, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) та підтвердило зарахування коштів на суму 11000,24 грн за період 31.07.2025-05.08.2025 від 31.07.2025 (а.с. 64-66).

Відтак суд робить висновок про належне укладення відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору № 193879 від 31.07.2025 із ТОВ "ФК "Кредіплюс", а також отримання ним 14474,00 грн кредитних коштів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК).

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч.ч. 1, 2 ст. 10561 ЦК).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК).

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 526 ЦК).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. (ч.ч. 1, 2 ст. 612 ЦК).

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч.ч. 1-3 ст. 22 ЦК).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.ч. 1, 2 ст. 551 ЦК).

10.10.2025 між ТОВ "Юніт Капітал" та ТОВ "ФК "Кредіплюс" було укладено Договір факторингу № 10102025 відповідно до умов якого ТОВ "ФК "Кредіплюс" передало ТОВ "Юніт Капітал" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "Юніт Капітал" прийняло належні ТОВ "ФК "Кредіплюс" права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників цим договором факторингу (а.с. 29-36).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК).

Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК).

Відповідно до змісту ст. 1082 ЦК боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Ч. 1 ст. 1078 ЦК передбачає право укладення договору факторингу щодо права вимоги, яке виникне у майбутньому.

Отже позивач набув право грошової вимоги за кредитним договором № 193879 від 31.07.2025 на підставі договору факторингу № 10102025 від 10.10.2025, укладеного між у ТОВ "Юніт Капітал" та ТОВ "ФК "Кредіплюс".

Заборгованість відповідача А.Ю.добриніна за кредитним договором № 193879 від 31.07.2025 , станом на 01.05.2026 не погашена і згідно розрахунку і виписці по рахунку ТОВ "ФК "Кредіплюс" складає всього 26052,99 грн, яка складається з: 13552,43 грн заборгованості по тілу кредиту, 9399,56 грн заборгованість по несплаченим відсотками за користування кредитом, 701,00 грн комісія, 2400,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Позивач просить стягнути загальний розмір заборгованості у сумі 23652,99 грн без штрафних санкцій 2400,00 грн (а.с. 3, 37-39).

Нарахування здійснено у період 01.08.2025 10.12.2025, що складає 129 днів.

Розрахунок заборгованості (картка обліку виконання кредитного договору) відображає здійснення відповідачем низки платежів з погашення кредиту, списання відсотків тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано до суду доказів щодо неправильності або необґрунтованості складеного позивачем чи первинним кредитором розрахунку, однак це не знімає з суду обов`язку пересвідчитись у їх вірності.

Щодо обмеження витрат за користування кредитом у складі загальної вартості кредиту

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 8 Закону України "Про споживе кредитування" "Реальна річна процентна ставка, денна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача"

1. Реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.

2. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються:

доходи кредитодавця у вигляді процентів;

комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо;

інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються:

1) платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов`язків, передбачених договором про споживчий кредит;

2) платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов`язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено з оплатою за рахунок власних коштів споживача чи за рахунок споживчого кредиту.

3. Обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі.

Якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки або інших платежів за послуги кредитодавця, включених до загальних витрат за споживчим кредитом при обчисленні реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення, реальна річна процентна ставка та денна процентна ставка обчислюються на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.

4. Денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою:

ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де

ДПС - денна процентна ставка;

ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом;

ЗРК - загальний розмір кредиту;

t - строк кредитування у днях.

5. Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч. 3 ст. 6 ЦК).

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (ч. 1 ст. 13 ЦК).

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ч. 1 ст. 14 ЦК).

Відтак вказані положення Закону України "Про споживе кредитування" щодо максимального розміру денної процентної ставки підлягають застосуванню до відповідної істотної умови кредитного договору № 193879 від 31.07.2025.

Отже, оскільки комісія за видачу та обслуговування кредиту вже входить до складу загальних витрат споживача за кредитом (вартості кредиту), а загальна вартість витрат за кредитом визначена законом не більше 1 % на день і вже включає в себе комісії згідно вказаної формули закону, то задоволенню підлягають лише позовні вимоги про стягнення тіла кредиту і визначених обмежень процентів за 126 днів договірного строку користування кредитом за ставкою 1 % на день зі зменшенням тіла кредиту на суми надмірно нарахованих понад 1 % комісії та процентів та користування кредитом, а всього 21527,71 грн:

період 31.07.2025 14.08.2025 складає 15 днів;

14474,00 *1 % * 15 = 2171,10 грн це максимально можлива вартість кредиту за 15 днів;

14.08.2025 сплачено 2871,00 грн з яких 699,90 грн мало бути скеровано на погашення тіла кредиту (2871,00 2171,10);

31.07.2025 вже утримано комісію 3473,76 грн за видачу кредиту, право на яку ще не виникло;

із 15.08.2025 тіло кредиту складає 10300,34 грн (14474,00 699,90 3473,76);

період 15.08.2025 04.12.2025 складає 109 днів;

10300,34 * 1 % * 109 = 11227,37 грн це максимально можлива вартість кредиту за 109 днів;

10300,34 + 11227,37 = 21527,71 грн це заборгованість за тілом кредиту і загальною вартістю кредиту.

Отже сума до стягнення з відповідача становить 21527,71 грн, а не вказані позивачем 23652,99 грн.

Щодо витрат зі сплати судового збору

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК).

Відтак суд покладає на відповідача 2423,18 грн витрат зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог (2662,40 ? 23652,99 21527,71) (а.с. 52, 54).

Позивач надав докази понесення 7000,00 витрат на професійну правничу допомогу, що надана адвокатським бюро "Тимошенко та партнери", зокрема: договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, додаткову угоду № 25771526770 від 20.04.2026, акт прийому-передачі наданих послуг на суму 7000,00 грн (а.с. 40-46).

Відповідно до ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

За змістом ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг),виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас вказані положення ст. 137 ЦПК України не відхиляють можливість і не знімають із суду обов`язок застосувати принципи пропорційності, розумності та співмірності під час вирішення відповідних питань.

Відповідно до ч.ч. 2, 3, 8, 9 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати (окрім судового збору), пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Додаткова Постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020, справа № 755/9215/15-ц, зазначила, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

За змістом ст.ст. 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді випливає, що при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у рішенні від 23.01.2014 у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (§ 268).

Крім цього, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У рішенні від 28.11.2002 ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.10.2023 у справі № 206/2971/22, провадження № 61-5826св23).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Верховний Суд у постанові від 13.10.2023 у справі № 206/2971/22 зазначив, що положення ст. 137 ЦПК України не відхиляють можливість і не знімають із суду обов`язок застосувати принципи пропорційності, розумності та співмірності під час вирішення відповідних питань.

Крім цього, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

При встановленні розміру гонорару відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Відтак, з урахуванням складності справи, очевидною не співмірністю витрат на правничу допомогу у сумі 7000,00 грн з ціною позову 23652,99 грн і кредитом 14474,00 грн за отриманням на карту 11000,24 грн, сплатою відповідачем 2871,00 грн за кредитним договором, фінансовим станом сторін, частковим задоволенням позову, ознаками завищення витрачання адвокатом 2 годин на вивчення матеріалів справи і двічі по 1 годині на підготовку адвокатського запиту і клопотання про зарахування коштів порівняно із 2 годинами на складення позовної заяви тощо, суд зменшує витрати на оплату правничої допомоги, які підлягають стягненню із відповідача на користь позивача із 7000,00 грн до 1700,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-5, 10-13, 48, 49, 76-83, 89, 133, 134, 137, 141, 174, 209, 211, 223, 258, 259, 264, 265, 272, 273, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" заборгованість за кредитним договором № 193879 від 31.07.2025 у сумі 21527,71 грн, відмовивши у стягненні більшої суми 23652,99 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал " 2423,18 грн судових витрат зі сплати судового збору.

Зменшити 7000,00 грн витрат на оплату правничої допомоги Товариством з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" і стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" 1700,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" (місцезна-ходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34; ідентифікаційний код 43541163).

Відповідач ОСОБА_1 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).

Повне рішення складене 28.07.2026.

Суддя Віктор ХАРЧЕНКО