Ухвала суду № 138557744, 27.07.2026, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/286/17

Провадження № 2/362/107/26

У Х В А Л А

27.07.2026 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,

за участю секретаря Тельнової О.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Київській області та Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» до Глевахівської селищної ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про визнання недійсними рішення ради, державних актів та витребування земельних ділянок,

в с т а н о в и в:

У провадженні судді Васильківського міськрайонного суду Київської області Корнієнка С.В. перебувала цивільна справа за позовом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Київській області та Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» до Глевахівської селищної ради, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про визнання недійсними рішення ради, державних актів та витребування земельних ділянок.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03.08.2021 року цивільну справу за позовом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Київській області та Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» до Глевахівської селищної ради, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про визнання недійсними рішення ради, державних актів та витребування земельних ділянок було залишено без розгляду (т. 3 а.с. 71-74).

Постановою Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04.08.2021 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду справи до суду першої інстанції (т. 3 а.с. 152-158).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01.06.2023 року у задоволенні клопотань керівника Обухівської окружної прокуратури про заміну найменування органу прокуратури, який звернувся із позовом відмовлено та змінено позивача першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області на його правонаступника Києво-Святошинську окружну прокуратуру Київської області (т. 3 а.с. 212-215).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 06.09.2023 року апеляційну скаргу виконувача обов`язків Обухівської окружної прокуратури Київської області від 01.06.2023 про заміну сторони позивача у справі повернуто (т. 4 а.с. 20-21).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30.04.2025 року клопотання прокурора Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури Ламшиної О.О. про залучення співвідповідача у цивільній справі, задоволено. Залучено у якості співвідповідача ОСОБА_2 (т. 4 а.с.215-217).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30.05.2025 року заяву представника Обухівської окружної прокуратури Ламшиної О.О. про забезпечення позову, задоволено частково. Накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3221455300:03:008:0071 площею 0,10 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, реєстраційний номер об`єкта: 1681524332214, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 . У задоволенні решти вимог заяви відмовлено (т. 4 а.с.244-248).

Представник ОСОБА_1 ОСОБА_8 подав до суду заяву в якій просить залишити без розгляду позов заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Київській області та Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» до Глевахівської селищної ради, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про визнання недійсними рішення ради, державних актів та витребування земельних ділянок.

Обгрунтовуючи заяву тим, що згідно з абзацами 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення У5о загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Тобто прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. Відповідно до абзацу 3 частини 3 указаної статті не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю медіа, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом 3 частини 3 статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням абзацу 1 частини 3 цієї статті, який визначає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи (висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20). Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, якщо після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду.

У справі, що переглядається, позов першого заступника керівника Києво- Святошинської місцевої прокуратури Київської області поданий в інтересах держави в особі Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики Національної академії наук України». Державне підприємство «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики Національної академії наук України», код ЄДРПОУ 03534334, за організаційно-правовою формою є державним підприємством. Позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на ведення справ в частині таких вимог. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц.

Оскільки Державне підприємство «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» не є органом державної влади і не є суб`єктом владних повноважень, звернення прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі вказаного підприємства - є безпідставним.

За таких обставин позов першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області поданий в інтересах держави в особі Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики Національної академії наук України», підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 257 ЦПК України (т.4 а.с.52-54).

Представники Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області Самбарук О.І. просила у задоволенні заяви відмовити.

Представник ДП «ДСВІФРГ НАН України» в судове засідання не з`явився, повідомлявся про розгляд справи належним чином, заяв про відкладення або слухання справи у їх відсутності до суду не надходило.

ПредставникГоловного управління Держгеокадастру у Київській області в судове засідання не з`явився, повідомлявся про розгляд справи належним чином, заяв про відкладення або слухання справи у їх відсутності до суду не надходило.

Представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 Кобилецький В.В. просив заяву задовольнити.

За наслідком розгляду даного процесуального питання, суд перейшовши до стадії ухвалення судового рішення та у відповідності до положень ч.1 ст. 244 ЦПК України відклав судове засідання для ухвалення та проголошення судового рішення.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи та подану заяву представника відповідачів, вислухавши думку сторін по справі, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, а межах положень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі (рішення Конституційного Суду України від 01.04.2008 у справі №4-рп/2008).

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016, який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, п.3 ч.1 якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави у суді у виключених випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст.23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014, який набрав чинності 15.07.2015.

Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. (ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру").

Вказаним законом прямо заборонено здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

Нормами абз. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц дійшла наступних висновків:

За висновками Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18, пункти 6.21, 6.22), від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (провадження № 12-245гс18, пункти 4.19, 4.20), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 26), від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21, пункт 8.5) та інші).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що і в судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (провадження № 14-36цс19, пункт 35), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс 19, пункт 27)). Тому, зокрема, наявність чи відсутність у органу, через який діє держава, статусу юридичної особи, значення не має (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21, пункти 8.10, 8.12).

При цьому міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень (пункт 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19 (провадження № 12-11гс21)). Отже, незалежно від того, хто саме звернувся до суду - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор, у судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб`єкта процесуальних правовідносин. Таким чином, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор.

На відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19, пункт 62)). Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 71)).

Відповідно до статті 170 ЦК України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства.

Виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду підтверджує свій висновок про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства (пункт 8.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21)).

У зв`язку з цим позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державних підприємств Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України», а прокурор не має повноважень на ведення справи в частині таких вимог.

Відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Отже, Великою Палатою Верховного Суду визнано доведеним відсутність у прокурора повноважень на звернення у суд з позовом в інтересах державного підприємства.

Як свідчить зміст заявленого по справі позову, у даній справі прокурором заявлено вимоги в інтересах двох державних підприємств - Головного управління Держгеокадастру в Київській області та державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», що свідчить про порушення приписів, наведених в абз.3 ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" відповідно до яких не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а саме в особі державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України».

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України, якщо суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Водночас якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. В таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, а також у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц.

З огляду на викладене та те, що заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області не мав правових підстав звертатися у суд з позовом в інтересах державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», поданий ним позов в цій частині підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, а щодо позову прокурора в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру суд зазначає наступне..

Так, відповідно до частини четвертої статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з пунктом 1 Положення про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 (далі Положення), державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

У пункті 8 вказаного Положення визначено, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 (був чинним на час звернення до суду з цим позовом), Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру і їй підпорядковане. Відповідно до пункту 3 цього Положення завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Таким чином, ГУ Держгеокадастру (перейменоване в Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області) є територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, тобто суб`єктом владних повноважень, що відповідно до абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» надає прокурору право звертатись до суду з позовом в інтересах держави в особі зазначеного суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи викладене суд, дійшов висновку, що позов заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області до Глевахівської селищної ради, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про визнання недійсними рішення ради, державних актів та витребування земельних ділянок, слід продовжити слухати.

За таких обставин, враховуючи, що після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів суд установив відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву, подану в частині прокурором в інтересах держави в особі державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», без розгляду, а в частині подану в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області продовжити слухати, а тому клопотання представника відповідачів підлягає частковому задоволенню.

Суд роз`яснює позивачу, що відповідно ч. 2 ст. 257 ЦПК України особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

На підставі наведеного, керуючись Законом України « Про прокуратуру», статтями 2, 4, 56, 158, 175, 185, 257, 260, 261 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Заяву представника ОСОБА_1 ,ОСОБА_2 про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити частково.

Позовну заяву Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області подану в інтересах Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» до Глевахівської селищної ради, ОСОБА_1 ,ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про визнання недійсними рішення ради, державних актів та витребування земельних ділянок залишити без розгляду з підстав п.2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Роз`яснити позивачу його право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою в частині залишення позовних вимог без розгляду.

Позовну заяву Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області подану в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Київській області до Глевахівської селищної ради, ОСОБА_1 ,ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про визнання недійсними рішення ради, державних актів та витребування земельних ділянок, продовжити слухати.

У задоволенні решти вимог заяви, відмовити.

Оголосити перерву у підготовчому судовому засіданні до «17» листопада 2026 року на «12» год. «00» хв.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://court.gov.ua/.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може в частині залишення позовних вимог без розгляду бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (підписання).

Текст ухвали складено 27.07.2026 року.

Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко