Постанова № 138557563, 27.07.2026, Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/1329/26 Провадження № 3/358/504/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Богуслав

Суддя Богуславського районного суду Київської області Романенко К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли з батальону № 2 УПП у Київській області ППП в місті Біла Церква та Білоцерківському районі ДПП НП України про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,

у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст.126, ч.5 ст.126, ч.3 ст.130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

21.06.2026 о 23:18 годині в с. Медвин по пров. 2-й Олександра Василенка, 6, Білоцерківського району Київської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем «ЗАЗ 110307», д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager Alkotest 6820» ARHK-0514 та в закладі охорони здоров`я «Таращанська центральна районна лікарня» відмовився. Правопорушення вчинене двічі протягом року. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.3 ст.130 КУпАП.

Крім того, 21.06.2026 о 23:18 годині в с. Медвин по пров. 2-й Олександра Василенка, 6, Білоцерківського району Київської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем «ЗАЗ 110307», д.н.з. НОМЕР_2 , будучи обмеженим в праві керування транспортними засобами від 14.06.2021 відповідно до постанови №48076284 Богуславського районного ВДВС Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ), чим порушив ч.10 ст.15 ЗУ "Про дорожній рух", та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 126 КУпАП.

Також, 21.06.2026 о 23:18 годині в с. Медвин по пров. 2-й Олександра Василенка, 6, Білоцерківського району Київської області, водій ОСОБА_1 повторно протягом року керував транспортним засобом - автомобілем «ЗАЗ 110307», д.н.з. НОМЕР_2 , без посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив вимоги п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП.

Постановою від 27.07.2026 справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 об`єднані в одне провадження.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що маються відомості в матеріалах справи.

Суд вжив усіх необхідних заходів щодо повідомлення особи про час і місце судового розгляду, однак він не з`явився та доказів про поважність причин своєї неявки до суду не надав.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалого судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п.1 ст. 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Слід зазначити, що Європейський суд у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.

В статті 129 Конституції України закріплено конституційний припис, згідно якого розгляд справ в судах відбувається відкрито, що, в свою чергу, гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, своєчасно дізнатись як про результати судового розгляду, так й отримати копію судового рішення з метою оскаржити постанову суду у встановлений законом строк.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Відповідно до принципу диспозитивності, на який неодноразово наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішення, особи, які беруть участь у справі, мають можливість вільно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами на власний розсуд.

Вказаний принцип надає кожному учаснику процесу можливість самостійно розпоряджатися наданими йому законом процесуальними правами, в тому числі і правом брати участь в судових засіданнях.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Отже, особа має цікавитись ходом справи та результатами окремих судових засідань, використовувати засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Аналіз наведених норм дає суду підстави дійти висновку, що наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, і не може автоматично вважатись порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд розцінює як спосіб уникнути відповідальності. Тому суд вважає можливим розгляд справи проводити у відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, який не повідомив про причину неявки та не подав будь - яких заяв.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, дослідивши письмові докази, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного висновку.

Згідно з частиною 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримувати вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно п. 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабміну, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил. Особи, які їх порушують, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).

За змістом статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Вина ОСОБА_1 в скоєнні інкримінованих йому адміністративних правопорушень підтверджується: протоколами серії ЕПР1 № 699476 від 22.06.2026; серії ЕПР1 № 699446 від 22.06.2026; серії ЕПР1 № 699454 від 22.06.2026 із додатками-дисками для лазерних систем зчитування із записами; рапортами; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП ТМР «Таращанська міська лікарня» від 21.06.2025; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 21.06.2026; постановою Богуславського районного суду Київської обалсті від 12.08.2025 у справі № 358/1166/25 про притягнення ОСОБА_1 за ч. 3, ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 КУпАП, згідно з якою на нього накладено стягнення у виді штрафу на суму 51 тис. грн. та позбавлення права керування трансортними засобоами на строк 10 років; постановою Богуславського районного суду Київської обалсті від 22.10.2025 у справі №358/1867/25 про притягнення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 130 КУпАП, згідно з якою на нього накладено стягнення у виді штрафу на суму 51 тис. грн. та позбавлення права керування трансортними засобоами на строк 10 років; постановою від 14.06.2021 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керуваннятрансопртними засобами у ВП №4807684; заявою ОСОБА_1 від 22.06.2026 про зобов`язання не керувати трансопртним засобом до повного витверезіння; іншими матеріалами; відеозаписами з нагрудних камер Motorola 4761468, 476742 від 22.06.2026 та відеореєстратора 70МАІ, на яких зафіксовано обставини зупинки транспортного від керуванням ОСОБА_1 , спілкування працівників поліції із ОСОБА_1 , які повідомляють особі ознаки сп`яніння, які в нього виявлені. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, факт перебування у стані алкогольного сп`яніння визнав.

Також із відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 перед працівниками поліції заперечував керування транспортним засобом, зазначав, що за кермом не їхав, їхав як пасажир, однак його аргументи повністю спростовуються дослідженими у судовому засіданні відеозаписами.

Крім того, у судові засідання ОСОБА_1 не з`явився, власних пояснень суду не надав.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст.14 ЗУ «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Крім того, ст.53 вказаного Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

В пункті 1.9 Правил дорожнього руху України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно п. 2.5 Правил, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно з частиною 1 статті 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частина 3 ст. 130 КУпАП України передбачена відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За ч. 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Положеннями ч. 4 ст.64-1 та п. 2 ч. 9 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено винесення державним виконавцем вмотивованих постанов про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами до, зокрема, погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Відповідальність за ч. 3 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення настає за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Згідно п. 2.1.а Правил дорожнього руху України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідальність за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою четвертою цієї статті.

Аналізуючи сукупність досліджених доказів, вважаю, що вина ОСОБА_1 у суді доведена повністю, його дії правильно кваліфіковані за ч.3 ст. 126 КУпАП, як керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; за ч. 5 ст. 126 КУпАП, як керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, вчинене повторно протягом року; за ч. 3 ст. 130 КУпАП особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Враховуючи викладене суд вбачає за необхідне накласти відносно ОСОБА_1 стягнення в межах санкції ч.3 ст.130 КУпАП.

Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно ст. 17 КУпАП України, у справі не встановлено.

Строки притягнення до адміністративної відповідальності не збігли.

Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.

Беручи до уваги характер скоєних правопорушень, особу правопорушника ОСОБА_1 , суспільну небезпечність адміністративних правопорушень, які створюють небезпеку і загрозу як його здоров`ю та життю так і для інших учасників дорожнього руху та інші вимоги ст.33 КУпАП, з метою виховання правопорушника та запобігання вчиненню ним нових правопорушень, вважаю за можливе застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення відповідно до ст.36 КУпАП в межах санкції, встановленої за ч.3 ст.130 КУпАП, у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 років та без конфіскації транспортного засобу, так як в матеріалах справи відсутні відомості про належність ОСОБА_1 на праві приватної власності транспортного засобу.

Відповідно до вимог ст.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 36 ч.2, 40-1, ч. 3, ч.5 ст.126, ч.3 ст.130, 268, 283-285, 301, 304 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст.130 КУпАП, ч.5 ст.126 та ч.3 ст.126 КУпАП, застосувавши до нього адміністративне стягнення із врахуванням вимог ч.2 ст.36 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п`ятдесят одна тисяча гривень) 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 (десять) років.

Реквізити для плати штрафу: отримувач коштів: ГУК у Київ. обл./м.Київ/21081300, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA488999980313030149000010001, код класифікації доходів бюджету: 21081300, призначення платежу: штраф за адміністративне правопорушення.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Реквізити для сплати судового збору: стягувач: Державна судова адміністрація України, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106).

Відповідно до ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

На підставі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена порушником, його представником чи захисником, потерпілим або його представником, протягом десяти днів з дня винесення постанови, шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Богуславський районний суд Київської області.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці.

Головуючий: суддя К. С. Романенко