Рішення № 138553928, 20.07.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року м.Чернігів Справа № 620/13127/25

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участі секретаря Калюжної В.В.,

представника позивача Каленіченко Л.С.,

представника відповідача Коляди І.В.

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

У С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, в якому просить:

-визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 06.08.2025 №13775/ж10/25-01-07-05-01, яким застосовано штрафні санкції у сумі 56 000,00 грн.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 19.01.2026 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем поданий відзив на позов, в якому заперечує проти задоволення позову, оскільки фактичною перевіркою було встановлено порушення п.1, п.2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» а саме: перед початком проведення перевірки проведено контрольно-розрахункову операцію з придбання сертифікатів на загальну суму 56000,00 грн (8 шт. по 4000,00 грн та 8 шт. по 3000,00 грн), проте розрахунок проводився в готівковій формі оплати без застосування належним чином зареєстрованого ПРРО та без створення та видачі відповідного розрахункового документу встановленої форми та змісту.

Позивачем подана відповідь на відзив на позов, в якій позивач стверджує, що відповідачем не надано доказів відмови ФОП ОСОБА_1 від підпису акту від 04.07.2025 за №57614/Ж5/26/15/07/ НОМЕР_1 , як і не надано доказів про направлення позивачу акту відмови від підпису від 04.07.2025 № 6563/ж6/26-15-07-00-20. Відповідачем не надано доказів отримання посадовими особами контролюючого органу державних коштів для цілей проведення контрольної розрахункової операції, тобто її проведення за рахунок та від імені саме контролюючого органу у зв`язку та з метою виконання працівниками контролюючого органу функцій держави. Також не надано жодних доказів того, що відповідна контрольна розрахункова операція взагалі була проведена, а також не зазначено дату, час здійснення контрольно розрахункової операції.

Ухвалою суду від 19.03.2026 вирішено провести розгляд справи №620/13127/25 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 11:00 год. 31.03.2026.

Ухвалою суду від 24.03.2026 задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; забезпечено проведення судових засідань, в тому числі, що призначено на 31.03.2026 о 11:00 год, у справі № 620/13127/25 в режимі відеоконференції за участю представника позивача.

Ухвалою суду від 31.03.2026 залучено до участі у справі №620/13127/25 в якості співвідповідача Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ - 44116011).

Головне управління ДПС у м. Києві подало відзив на позов, в якому з позовними вимогами позивача не погоджується та вважає, що для задоволення позову відсутні правові підстави. Фактичну перевірку було проведено у присутності представника ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) - продавця-консультанта ОСОБА_2 , яку було ознайомлено з наказом на перевірку від 29.05.2025 року № 3942-п, та направленнями від 18.06.2025 №17349/26-15-07-07-03 та №17348/26-15-07-07-03, де вищезазначена особа зробила відмітку про це. Перед початком проведення фактичної перевірки проведено контрольно-розрахункову операцію з придбання сертифікатів на загальну суму 56 000,00 грн (8 шт. по 4000,00 грн та 8 шт. по 3000,00 грн), розрахунок проводився в готівковій формі оплати без застосування зареєстрованого фіскальним сервером контролюючого органу ПРРО, без створення та видачі відповідного розрахункового документу встановленої форми та змісту, даний розрахунок проводила продавець-консультант ОСОБА_2 . Лише після пред`явлення службових посвідчень та направлень на проведення перевірки продавець - консультант ОСОБА_2 почала проводити розрахункову операцію через ПРРО та видала розрахунковий документ встановленої форми та змісту, що підтверджується поясненням, яке додається до акту перевірки. Вважають, що процедура ініціювання перевірки передбачає внутрішній службовий механізм погодження, який має організаційний характер та спрямований на забезпечення належної реалізації повноважень контролюючого органу. Водночас можливі недоліки внутрішнього документообігу або організаційних процедур не можуть самі по собі свідчити про протиправність наказу, якщо такий наказ відповідає вимогам статті 80 Податкового кодексу України та був вручений платнику у встановленому порядку. Наголошують, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 08.09.2021 року у справі № 816/228/17, підставами для скасування рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Позивачем подана відповідь на відзив на позов, в якій не погоджується з твердженнями відповідача та вказує, що відповідачем не надано доказів відмови ФОП ОСОБА_1 від підпису акту від 04.07.2025 за №57614/Ж5/26/15/07/ НОМЕР_1 , як і не надано доказів про направлення позивачу акту відмови від підпису від 04.07.2025 № 6563/ж6/26-15-07-00-20, що становить під сумнів складання такого акту у порядку встановленому ПК України. Також на підтвердження обставин того, що контрольна розрахункова операція проводилась, не надано акту проведення контрольної розрахункової операції за місцем реалізації товарів та доказів, що підтверджують повернення товару платнику податків або відшкодування витрат. Більше того, не надано жодних доказів того, що відповідна контрольна розрахункова операція взагалі була проведена, в жодних поданих відповідачами документах не зазначено дату, час здійснення контрольно розрахункової операції.

Ухвалою суду від 13.04.2026 задоволена заява представника Головного управління ДПС у м. Києві про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; забезпечено проведення судових засідань, в тому числі, що призначено на 15.04.2026 о 14:00 год, у справі № 620/13127/25 в режимі відеоконференції за участю представника Головного управління ДПС у м. Києві; проведення судового засідання в режимі відеоконференції здійснити за допомогою програмного забезпечення EasyCon (https://vkz.court.gov.ua/).

Ухвалою суду від 28.04.2026 підготовче провадження у справі закрито; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 11.05.2026 о 14:00 год.

У судовому засіданні представник позивача просив суд позов задовольнити з підстав, зазначених у позові та відповідях на відзив на позов.

У судовому засіданні представник Головного управління ДПС у Чернігівській області просив суд відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позов.

Представник Головного управління ДПС у м. Києві подало суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши позиції учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 09.09.2025.

Працівниками Головного управління ДПС у м. Києві на підставі наказу про проведення фактичної перевірки від 29.05.2025 № 3942-п, виданого ГУ ДПС у м. Києві відповідно до п.п. 80.2.2, п.п. 80.2.3, п.п. 80.2.5 , п.п. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80, п. 69.27 підрозділу 10 розділу XX Податкового Кодексу України проведена фактична перевірка магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки).

Фактичною перевіркою ФОП ОСОБА_1 встановлено порушення п.1, п.2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: перед початком проведення перевірки проведено контрольно-розрахункову операцію з придбання сертифікатів на загальну суму 56000,00 грн (8 шт. по 4000,00 грн та 8 шт. по 3000,00 грн); розрахунок проводився в готівковій формі оплати, без застосування належним чином зареєстрованого ПРРО, без створення та видачі відповідного розрахункового документу встановленої форми та змісту.

Результати перевірки оформлено актом перевірки від 04.07.2025 за №57614/ Ж5/26/15/07/ НОМЕР_1 , який направлено засобами поштового зв`язку на податкову адресу ФОП ОСОБА_3 та вручено 21.07.2025.

На підставі зазначеного акту ГУ ДПС у Чернігівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.08.2025 №13775/ж10/25 01-07-05-01, відповідно до якого до ФОП ОСОБА_1 застосувано штрафні санкції у сумі 56000,00 грн за порушення п.1, п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Податкове повідомлення-рішення від 06.08.2025 №13775/Ж10/25-01-07-00 разом з розрахунком штрафної санкції надіслано 07.08.2025 на юридичну адрес ФОП ОСОБА_1 поштою та вручено 13.08.2025 (поштове відправлення №0601178730464).

Позивачем подано скаргу до ДПС України, проте ДПС України за наслідками розгляду скарги прийнято рішення, яким у задоволенні скарги відмовлено, а податкове повідомлення -рішення від 06.08.2025 №13775/ж10/25-01-07-05-01 залишено без змін.

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 06.08.2025 №13775/ж10/25-01-07-05-01 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі ПК України, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), визначаючи, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).

Одним з видів податкового контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавств відповідно до статті 75 ПК України є право контролюючих органів на проведення камеральної, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичної перевірки.

Такі перевірки мають свої особливості щодо сфери правового регулювання, підстав для їх призначення, проведення, оформлення результатів та прийнятих за її наслідками рішень.

Так підпунктом 75.1.3. пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України.

На відміну від всіх інших передбачених законом перевірок фактична перевірка здійснюється без будь-якого попередження платника податку (особи) відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України.

Водночас попри відсутність необхідності попередження платника про проведення фактичної перевірки закон встановлює підстави та обов`язкові умови (обставини), що є необхідною передумовою для її здійснення. Перелік підстав, які зумовлюють проведення фактичної перевірки, окреслений у відповідних підпунктах пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Суд звертає увагу на правове формулювання пункту 80.2 статті 80 ПК України, контекст якої передбачає (встановлює) можливість проведення перевірки, як за наявності виключно (хоча б) однієї підстави, указаної в цій нормі, так і за наявності одночасно декількох таких підстав у їх сукупності, що є мірою достатності для виникнення у контролюючого органу права на призначення перевірки. Водночас запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України закріплені обов`язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.

У цій справі в основу проведення фактичної перевірки платника податків відповідачем покладено підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України (правова підстава).

За приписами підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Отже єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб`єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування; жодних інших підстав ця норма не встановлює.

Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.

Підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить перелік сфер об`єктів податкового контролю, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації - «яка свідчить про можливі порушення» - дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.

Водночас аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов`язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23 вказав, що «аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів. Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з`ясувати питання дотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.

Реалізуючи мету, з якою ця справа розглядається у складі Судової палати, Верховний Суд формулює такий правовий висновок, який має забезпечити єдині підходи до оцінки правомірності наказів про призначення фактичних перевірок. У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.

Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.».

Застосовуючи такі висновки до спірних у цій справі правовідносин, суд перевіряючи питання наявності обґрунтованої підстави для проведення перевірки на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, виходить з того, що інформацією, у зв`язку з якою прийнято спірний наказ, стала підготовлена управлінням фактичних перевірок доповідної записки № 1111/26-15-07-07-00-12 від 29.05.2025.

Тобто, зі змісту наказу про проведення фактичної перевірки від 29.05.2025 №3942-п вбачається як правова підстава для призначення перевірки (посилання на підпункт 80.2.2 ПК України), так і фактична. У зазначеному наказі фактичну підставу деталізовано шляхом посилання на отриману інформацію щодо можливого порушення, зазначено сферу, щодо якої її отримано, тобто має місце конкретизація фактичної підстави.

Відповідно, твердження позивача про зворотне не відповідає дійсності.

Обсяг зазначеної у наказі інформації у повному обсязі відповідає вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України, а тому посилання представника позивача на його протиправність через неналежне оформлення не відповідає дійсності.

При цьому суд відхиляє посилання представника позивача на правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 21.04.2026 у справі №160/2957/24 та від 09.06.2026 у справі 160/1167/24, оскільки правовідносини у тих справах не є подібними до цієї справи.

При цьому суд враховує, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду не відступав від висновків, викладених у постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23.

Щодо порушення позивачем п.1, п.2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон № 265/95-ВР, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі суд зазначає наступне.

Згідно статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Невиконання вимог пунктів 1 та 2 статті 3 Закону №265/95-ВР передбачає відповідальність у вигляді фінансових санкцій.

Зокрема, відповідно до пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; - 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що на суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі покладається обов`язок проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій, а також в обов`язковому порядку надавати особі, яка отримує товар (послугу) розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі.

Недотримання таких вимог тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 17 Закону №265/95-ВР.

При цьому відповідальність суб`єкта господарювання за порушення вимог Закону №265/95-ВР наступає у разі, якщо фактичною перевіркою встановлено, що розрахункові операції на повну суму не проведено через РРО, або розрахункові документи (фіскальний чек) не надано покупцю товару.

Судом встановлено, що 28.06.2025 посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві, перед початком проведення фактичної перевірки, було проведено контрольну розрахункову операцію із придбання сертифікатів на загальну суму 56000,00 грн (8 шт. по 4000,00 грн та 8 шт. по 3000,00 грн); розрахунок проводився продавцем-консультантом ОСОБА_2 в готівковій формі оплати. Дану операцію не було проведено через РРО та відразу після покупки відповідний розрахунковий документ також не видано, а видано лише о 14:11 год, після пред`явлення наказу на перевірку, службового посвідчення, направлення на проведення фактичної перевірки об`єкта торгівлі «FOX LINGERIE» за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), продавцю-консультанту ОСОБА_2 , що підтверджується її поясненням, яке додано до акту перевірки.

Отже перевірку було проведено у присутності представника ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) - продавця-консультанта ОСОБА_2 , яку було ознайомлено з наказом на перевірку від 29.05.2025 № 3942-п, та направленнями на перевірку від 18.06.2025 № 17349/26-15-07-07-03 та № 17348/26-15-07-07-03, де вищезазначена особа зробила відмітку про це.

При цьому суд зауважує, що позивач, у господарській одиниці за зазначеною вище адресою, використовує програмний реєстратор розрахункових операцій - фіскальний номер 4000850230.

Отже матеріалами справи підтверджується, що зазначені розрахункові операції через РРО не проводились, відповідні розрахункові документи відразу після покупки продавцем не видано, а видано такі лише після пред`явлення їй наказу на проведення перевірки.

Факт вчинення фахівцями контролюючого органу перед початком фактичної перевірки контрольних розрахункових операцій задокументовані належними і достатніми документами.

Зважаючи, що вся інформація з фіскальних чеків зберігається в СОД РРО, вона може бути оглянута на веб-порталі Державної податкової служби за посиланням: https://cabinet.tax.gov.ua/cashregs/check, з використанням електронного сервісу «Пошук фіскального чека».

Тобто інформація з фіскального чеку та інформація з веб-порталу Державної податкової служби має бути ідентичною щодо фіскальних номерів документів та РРО, дати та часу проведення операції, найменування товару, його кількості та ціни, суми операції, тощо. Зокрема, розрахункова операція щодо придбання, була здійснена проте його електронна копія не передана до ДПС України та відсутня в системі обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі по тексту - СОД РРО).

Таким чином, перевіркою встановлено, що в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) відбувається реалізація товарів без застосування програмного реєстратора розрахункових операцій та без видачі розрахункового документа встановленого зразка .

Крім того суд враховує, що зі змісту позову слідує, що фактично позивач не спростовує факту продажу фахівцям контролюючого органу сертифікатів на загальну суму 56000,00 грн (8 шт. по 4000,00 грн та 8 шт. по 3000,00 грн) за готівкові кошти, однак вважає, що такий продаж товару на суму 56000,00 грн не можна вважати контрольною закупкою, оскільки відсутні докази здійснення інспекторами цієї операції за рахунок бюджетних коштів.

Суд зауважує, що відповідно до п.80.4 ст. 80 ПК України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та введення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі п.п. 20.1.10 п.20.1 ст. 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Підпунктом 20.1.11 пункту 20.1 статті 20 ПК України також встановлено, що для здійснення функцій, визначених законом, контролюючим органам надано право проводити проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій. Товари, отримані службовими (посадовими) особами контролюючих органів під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів.

Отже контролюючий орган має право проводити фактичну перевірку, а також перед її початком провести контрольну розрахункову операцію.

Суд відхиляє посилання представника позивача на ту обставину, що відповідачем не надано доказів отримання посадовими особами контролюючого органу державних коштів для цілей проведення контрольної розрахункової операції, оскільки відсутність доказів проведення контрольної розрахункової операції за рахунок бюджетних коштів у ході проведення контрольної закупки товарів платнику самі по собі не спростовують встановлених в акті перевірки, який є носієм доказової бази, обставин вчинення позивачем порушень пунктів 1 та 2 статті 3 Закону №265/95, а саме не проведення розрахункової операції через РРО та не роздрукування та не видача покупцю розрахункового документу.

Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах викладений Верховним судом у постановах від 11.02.2026 у справі №300/7407/24 та від 10.04.2025 у справі № 580/1158/23.

Крім того суд зауважує, що відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 640/11468/20 ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.

Суд відхиляє також посилання позивача на ту обставину, що в наказі про проведення перевірки значився магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , а не ФОП ОСОБА_3 , оскільки матеріалами справи підтверджується, що остання здійснює продаж товару цієї марки, за цією адресою, а також поясненнями продавця ОСОБА_2 .

Суд звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі. Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши фактичні обставини справи, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на всі аргументи учасників справи, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Отже з врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про правомірність прийняття контролюючим органом оскаржуваного у цій справі податкового повідомлення рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підстави для розподілу судових витрат згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 липня 2026 року.

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 44094124).

Відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ - 44116011).

Суддя В.В. Падій