Ухвала суду № 138553189, 23.07.2026, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/7496/26

Провадження №1-кс/751/2718/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року місто Чернігів

Слідчий суддя Новозаводського районного суду міста Чернігова

ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшої слідчої слідчого відділу Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 62025050010040278 від 28 жовтня 2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Березна Менського району Чернігівської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, учасника бойових дій, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого

ч. 5 ст. 407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Старша слідча слідчого відділу Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_6 звернулася до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, строком на 60 днів, без визначення розміру застави.

Із клопотання вбачається, що слідчим відділом Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 62025050010040278 від 28 жовтня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Як зазначає слідча у клопотанні, досудовим розслідуванням встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22 лютого 2022 року № 60 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду водія господарчого відділення роти забезпечення військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення з 24 лютого 2022 року.

Під час проходження військової служби військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_4 відповідно до положень Військової присяги та вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен свято і непорушно додержуватися Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно виконувати накази командирів, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

У свою чергу, ОСОБА_4 , грубо порушуючи встановлений у Збройних Силах України порядок проходження військової служби, 29 вересня

2024 року в порушення вимог статей 17, 65 Конституції України, пунктів 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, з особистих мотивів, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та самовільно залишив місце служби в районі населеного пункту АДРЕСА_2 .

Так, солдат ОСОБА_4 внаслідок нез`явлення вчасно на службу без поважних причин обов`язки військової служби у період часу з 29 вересня 2024 року до 21 липня 2026 року не виконував, будь-яких заходів для повернення на службу та продовження несення відповідних обов`язків у зазначений період часу не вживав, а займався особистими справами, не пов`язаними з проходженням військової служби.

В обґрунтування клопотання слідча указує на те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років. Вважає, що на даний час існує необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , оскільки є достатньо підстав вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Слідча вважає, що з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, контролю за місцем перебування підозрюваного, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, необхідно застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, без визначення розміру застави.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 висловив доводи на підтримання клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з посиланням на обставини, викладені у клопотання, і на матеріали, які були долучені до клопотання, та просив його задовольнити. Указав на обґрунтованість підозри, повідомленої

ОСОБА_4 , та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Захисник підозрюваного ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання слідчої про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вважає, що пред`явлена підозра необґрунтована, ризики не доведені, доказів на їх підтвердження не надано. ОСОБА_4 знаходився на лікуванні, після чого перебував вдома. Просив застосувати до підозрюваного більш м`який запобіжний захід. У разі задоволення клопотання, просив визначити

ОСОБА_4 заставу в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні погодився з позицією свого захисника та просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Підтвердив, що після проходження військово-лікарської комісії та лікування до місця служби не повернувся.

Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, а також документи, надані в судовому засіданні стороною захисту, заслухавши позиції сторін кримінального провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов до такого висновку.

Частиною другою ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025050010040278 від 28 жовтня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

21 липня 2026 року о 08 годині 50 хвилин ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Того ж дня, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вручено письмове повідомлення про підозру у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Щодо наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення слідчий суддя приймає до уваги рішення ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії», де високий суд зазначив, що не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.

Слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, тому, виходячи з позиції ЄСПЛ, яка відображена, серед іншого, у рішеннях по справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», термін «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

При цьому, відповідно до рішень ЄСПЛ, зокрема, у справах «Броуган та інші проти Сполученого Королівства» та «Мюррей проти Сполученого Королівства» факти, що підтверджують «обґрунтовану підозру», не повинні бути такого самого рівня, як факти, на яких має ґрунтуватись обвинувальний вирок чи навіть пред`явлення обвинувачення.

Перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, слідчий суддя вважає, що докази, які вказують на наявність обґрунтованої підозри, містяться у зібраних органом досудового розслідування та долучених до матеріалів клопотання доказах, у тому числі: а саме: - повідомленні про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України; - витязі з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22 лютого 2022 року № 60 про призначення ОСОБА_4 на посаду; - витязі із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30 вересня 2024 року № 623 про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 ; - доповіді про самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 ; - акті службового розслідування; - наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 07 жовтня 2024 року № 172 про результати проведення службового розслідування; - копії військового квитка ОСОБА_4 ; - службовій характеристиці ОСОБА_4 ; - протоколах допиту свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ; - повідомленні про підозру ОСОБА_4 .

При цьому слідчий суддя враховує, що на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

За таких обставин, слідчий суддя вважає, що повідомлена

ОСОБА_4 підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, є обґрунтованою для даної стадії кримінального провадження.

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27 червня 1980 року «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Водночас, відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, з огляду на долучені до матеріалів судового провадження матеріали, враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , дані, які характеризують особу останнього, його вік, соціальні зв`язки, сімейний стан, склад сім`ї, майновий стан.

З огляду на те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, при цьому враховуючи, що докази та обставини, на які посилається сторона обвинувачення у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, є доведеними, зважаючи на характер інкримінованого кримінального правопорушення, на дані про особу підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку, що

ОСОБА_4 може вчинити дії щодо переховування від органу досудового розслідування та суду, а також щодо незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні та таким чином перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, з огляду на що, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні та встановленим у судовому засіданні, слідчий суддя вважає доведеним необхідність застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При цьому слідчий суддя також враховує положення ст. 176 КПК України, відповідно до яких під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України таким запобіжним заходом є тримання під вартою.

При цьому слідчий суддя вважає, що підстави для застосування більш м`якого запобіжного заходу відсутні, в даному випадку застосування більш м`якого запобіжного заходу не перевищує суспільного інтересу в справі, який полягає у повному та неупередженому здійсненні кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків у кримінальному провадженні та запобігання процесуальних ризиків.

Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості, мають більшу вагу ніж правила про повагу до свободи особи, про що неодноразово зазначав ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях по справах «Лабіта проти Італії», «Летельє проти Франції», «Маріянчук та інші проти України».

Варто зазначити, що застосування запобіжного заходу щодо

ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів.

Крім того, вивченням даних про особу підозрюваного встановлено, що доказів того, що стан здоров`я підозрюваного ОСОБА_4 не допускає його тримання під вартою слідчому судді не надано, з огляду на це слід вважати, що таких перешкод не має.

Слідчий суддя враховує, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 407 КК України, це є правом слідчого судді, а не його обов`язком.

У даному конкретному випадку слідчий суддя вважає за можливе визначити ОСОБА_4 заставу, при визначенні якої, слідчий суддя наряду з положеннями статей 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішень у справах «W проти Швейцарії» та «Мангурас проти Іспанії», де високий суд зазначив, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи обставини інкримінованого кримінального правопорушення, матеріальне становище ОСОБА_4 , дані про його особу, слідчий суддя вважає, що застава у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням обов`язків, передбачених

ч. 5 ст. 194 КПК України, зможе забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків.

Доведеність винуватості підозрюваного у вчиненні інкримінованого злочину слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалося, оскільки це є предметом встановлення в ході досудового розслідування і судового провадження кримінального провадження по суті обвинувачення.

Керуючись ст. 29 Конституції України, статтями 176-178, 181-186,

193-197, 205, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшої слідчої слідчого відділу Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025050010040278 від 28 жовтня 2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 20 вересня 2026 року включно, з подальшим його утриманням в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор».

Визначити підозрюваному ОСОБА_4 заставу в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 99 840 гривень, яка може бути внесена як підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), на депозитний рахунок (одержувач: ТУ ДСАУ у Чернігівській області; код ЄДРПОУ 26295412; банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Київ; розрахунковий рахунок UA128201720355289002000005960).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі, протягом її дії.

У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув`язнення, негайно звільнити підозрюваного ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного

ОСОБА_4 , у разі внесення застави, наступні обов`язки:

-прибувати за кожною процесуально вмотивованою вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду у визначений ними час;

-не відлучатися із м. Чернігова без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні з приводу обставин даного кримінального провадження, за винятком участі в процесуальних діях в присутності слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;

-здати на зберігання, у разі наявності, до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а інші документи, які дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, за наявності, здати на зберігання органу, який їх видав.

Визначити термін дії зазначених обов`язків до 20 вересня 2026 року.

У разі внесення застави, з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`являвся за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою яка перебуває під вартою, у той же строк з дня отримання копії ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1