Ухвала суду № 138552613, 27.07.2026, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/4704/23

Провадження № 1-кп/577/72/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" липня 2026 р.

Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Конотопа кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023200450000420 від 01.05.2023 року по обвинуваченню ОСОБА_6 , ОСОБА_7 за ознаками скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Конотопського міськрайонного суду Сумської області перебуває кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023200450000420 від 01.05.2023 року по обвинуваченню ОСОБА_6 , ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 307 КК України.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зі строком до 31.07.2026 року.

В судовому засіданні прокурор вважає, що запобіжний захід відносно ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою слід продовжити, оскільки на даний час розгляд кримінального провадження стосовно останнього перебуває на стадії судового розгляду та завершити його до 31.07.2026 року неможливо, ризики, які малися на час обрання запобіжного заходу передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на даний час не зменшились, що виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Про існування вказаних ризиків свідчать такі обставини: ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні серії умисних тяжких злочинів вчинених групою осіб, передбачених ч.2 ст. 307 КК України, які мають надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками для суспільства, оскільки спрямований проти здоров`я нації, за вчинення якого у разі доведення його винуватості йому загрожує покарання, виключно у виді позбавлення волі строком до 10 років з конфіскацією майна. Характер інкримінованого злочину, що має підвищену суспільну небезпечність, характеризує ОСОБА_7 з негативного боку та свідчить про те, що він, може покинути місце власного проживання, що перешкоджатиме повному, швидкому та неупередженому проведенню судового розгляду та перебуваючи на волі бажатиме ухилення від відповідальності і переховуватиметься від суду, незаконно впливати на іншого обвинуваченого, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.

Прокурор в судовому засіданні клопотання про продовження запобіжного заходу підтримала, просила задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_7 проти задоволення клопотання заперечував, прохав змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, мотивуючи тим, що має погане самопочуття та потребує медичного обстеження. Ризики, які заявлялись стороною обвинувачення в клопотанні про продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не обґрунтовані. Він не має намірів перешкоджати кримінальному провадженню, переховуватися від суду. Тому вважає, що подальше перебування в ДУ «Сумський слідчий ізолятор», порушує низку його прав. Крім того, обвинувачений ОСОБА_7 зазначив, що він раніше не судимий, має постійне місце проживання, стійки і міцні соціальні зв`язки, зокрема дітей та цивільну дружину.

Захисник ОСОБА_5 підтримала клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 та просила його задовольнити, крім того, прохала в разі відмови в задовлоенні клопотання про зміну запобіжного заходу зменшити розмір застави, до 20 прожиткових мінімумів оскільки визначений розмір застави є непомірним для обвинуваченого, ОСОБА_7 впливати на ОСОБА_6 не збирається, переховуватись від органів досудового розслідування чи суду не збирається.

Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши доводи клопотання прокурора та долучені до нього матеріали, а також заперечення , дійшов наступних висновків.

Положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України встановлено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Запобіжні заходи під час судового провадження застосовуються судом за клопотанням прокурора (ч.4ст.176 КПК України). Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, зазначеним у п. п. 1-5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 КПК України(ч.1 ст. 183 КПК України).

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч.1І ст. 194 КПК України).

Вирішуючи питання про наявність зазначених вище ризиків та про те, який саме запобіжний захід забезпечить належну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 суддя згідно з вимогами ст. 178 КПК України враховує, що оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Наведене свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, оскільки інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого.

За таких обставин саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить належне виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та запобігання спробі, зазначеній у п.п 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи, при цьому КПК не вимагає доказів того, що вона обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів можливості їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Так, про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчать ті обставини, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, тому існує ймовірність того, що обвинувачений, перебуваючи на волі може переховуватися від суду.

Суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був установлений.

Таким чином, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, на що звернув увагу суд першої інстанції.

Суд зауважує про те, що в кримінальному судочинстві поняття ризиків передбачає як тактичні ризики, так і конкретні небажані для кримінального провадження наслідки поведінки підозрюваних та обвинувачених.

Відповідно, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення.

Окрім того судом враховується, що відповідно до обвинувального акту ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, пов`язаного зі збутом особливо небезпечних психотропних речовин, що передбачає наявність корисливого мотиву в його діях, а тому дає підстави вважати, що обвинувачений може продовжити свою злочинну діяльність та вчиняти інші кримінальні правопорушення пов`язані з незаконним обігом особливо небезпечних психотропних речовин.

Крім того, ОСОБА_7 протягом тривалого часу систематично вживає наркотичні засоби, перебуває на обліку у лікаря-нарколога з приводу опійної наркоманії, де отримує метадон для самостійного прийому, проте замість проходження курсу лікування, збуває наркотичний засіб іншим особам.

Таким чином, характер інкримінованого обвинуваченому злочину, що має підвищену суспільну небезпечність, свідчить про відсутність у останнього будь-яких моральних цінностей та засад нормального співіснування, зважаючи також на те, що останній офіційно не працевлаштований, дохід отримував від розповсюдження заборонених речовин.

Оскільки, в судовому засіданні не здобуто відомостей, які безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України, суд доходить переконанню, про те, що на даному етапі судового розгляду лише винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 дозволить під час судового розгляду контролювати його місце перебування та запобігти встановленим ризикам, які на теперішній час продовжують існувати.

Враховуючи, що дія запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 спливає 31.07.2026 року, судове провадження не може бути завершене до спливу цього строку, підстав для зміни обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який на даний час не має і учасниками процесу докази на підтвердження цих підстав суду надані не були; продовжують існувати ризики зазначені в ухвалі судді та на підставі яких був обраний цей запобіжний захід.

Відповідно до ч.1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Відповідно до ч.5 ст.201 КПК України слідчий суддя, суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 201 КПК України, підставою для зміни запобіжного заходу за клопотанням підозрюваного чи захисника є, в тому числі, наявність нових обставин, які не були предметом судового розгляду, або зміна обставин підозри, зменшення встановлених в провадженні ризиків, що пов`язано з плином досудового розслідування.

Оцінюючи можливість зміни запобіжного заходу обвинуваченому, суд виходить з вимог кримінального процесуального закону. Тобто обґрунтованість застосування запобіжного заходу може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за наявності яких такий запобіжний захід було застосовано, та внаслідок виникнення інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його пом`якшення, зміни чи скасування, оскільки тривала дія запобіжного заходу без врахування конкретних обставин справи може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження.

Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.

При цьому підставами звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу.

Такими підставами, наприклад, може бути суттєва зміна обставин, що їх було взято до уваги при обранні запобіжного заходу, а саме змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров`я обвинуваченого, змінився склад його родини чи утриманців, або майновий стан, інші обставини, які мають суттєве значення. Однак існування таких обставин повинно бути обґрунтовано належними доказами.

Відтак суд наголошує, що належне виконання ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов`язків само по собі не може бути підставою для зміни чи скасування запобіжного заходу, й, більш того, сумлінне виконання обвинуваченим таких обов`язків жодним чином не свідчить про те, що ризики, які існували на момент застосування запобіжного заходу, перестали існувати, а свідчить саме про те, що обраний запобіжний захід достатньо забезпечує належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Дані, які характеризують особу обвинуваченого, його сімейний, матеріальний стан, та стан здоров`я, враховувалися при застосуванні до нього запобіжного заходу, а тому не є достатніми підставами для зміни запобіжного заходу.

Оскільки, в судовому засіданні не здобуто відомостей, які безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, зокрема за станом здоров`я, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України, суд доходить переконанню, що застосування інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних прав та обов`язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_7 на те, що раніше не судимий, має постійне місце проживання, стійки і міцні соціальні зв`язки, зокрема дітей та цивільну дружину є тими обставинами, які враховуються при застосуванні, зміні, продовженні запобіжного заходу, однак такі не є безумовною підставою для застосування іншого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою.

Таким чином, наявність зазначених вище ризиків у своїй сукупності вказують на необхідність застосування запобіжного заходу, що є більш суворим, ніж домашній арешт, та на теперішній час відсутні підстави вважати, що у разі зміни обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу на більш м`який він буде продовжувати виконувати свої процесуальні обов`язки належним чином, а тому суд вважає, що клопотання про зміну запобіжного заходу задоволенню не підлягає.

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Щодо клопотання сторони захисту про зменьшення розміру застави, суд зазначає наступне.

Згідно ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно абз.2 ч.5 ст.182 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Враховуючи викладене, суд вважає, що розмір застави визначений ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області у межах, передбачених п.2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з урахуванням вимог ч.ч. 4, 5 ст. 182 КПК України достатньою мірою гарантує виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не підлягає зменшенню.

Таким чином, суд доходить висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 необхідно продовжити на строк до двох місяців.

Керуючись ст.ст. 177, 178,183,201,331 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Конотопської окружної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити.

Обвинуваченому ОСОБА_7 , раніше встановлений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжити на строк до двох місяців, тобто до 23.09.2026 року до 24:00 год. з раніше визначеними умовами та розміром застави.

У задоволенні клопотання сторони захисту про зменшення обвинуваченому ОСОБА_7 розміру застави відмовити.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення через Конотопський міськрайонний суд Сумської області, а обвинуваченому з моменту отримання її копії.

СуддяОСОБА_1