Постанова № 138552504, 27.07.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/8355/26 Провадження № 3/591/2017/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року м. Суми

Суддя Зарічного районного суду м. Суми Ковтун О.М., з участю захисника Коваленка О.І., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Водій ОСОБА_1 04.07.2026 о 08-45 год у м. Суми по вул. Харківська, 44, керував т/з Honda Dio29, без д.н.з., з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки т/з та у найближчому закладі охорони здоров`я категорично відмовився. Своїми діями порушив п. 2.5 ПДР та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За даним фактом складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №710317 від 04.07.2026.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином. Статтею ст.268 КУпАП не передбачено обов`язкової участі у розгляді адміністративного матеріалу особи, стосовно якої складено протокол за ст.130 КУпАП.

Захисник у судовому засіданні просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з підстав, викладених у письмовому клопотанні.

Дослідивши матеріали справи, слід зробити наступні висновки.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Адміністративна відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, встановлена ч.1 ст. 130 КУпАП.

Огляд на стан сп`яніння це один із заходів забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення, порядок застосування та наслідки порушення якого встановлені ст.266 КУпАП.

Зокрема, згідно ч. 3 ст.266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

При цьому, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У даному випадку, надісланий суду протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП складений та підписаний уповноваженою на те особою ком. взводу №1 роти №1 батальйону УПП в Сумській області капітаном лейтенантом поліції Колесник А.В. із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП (а.с. 1).

Крім того, зазначені в протоколі обставини підтверджуються також матеріалами справи, що додані до протоколу:

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд ОСОБА_1 не проводився (а.с. 3);

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно якого огляд ОСОБА_1 не проводився (а.с. 4).

З дослідженого у судовому засіданні відеозапису на оптичних носіях даних переконливо та в достатній мірі підтверджені обставини, викладені в протоколі, виконання працівниками поліції вимог КУпАП при їх складанні та дотримання процедури при виявленні у водія ознак сп`яніння та керування т/з саме ОСОБА_1 (а.с. 8).

Вважаю, що докази, які містяться у матеріалах справи, є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення по справі.

З позицією сторони захисту про закриття адміністративної справи суд не може погодитись, виходячи з таких обставин.

Так, вказаним відеозаписом, підтверджується неодноразова пропозиція працівників поліції ОСОБА_1 пройти огляд, проте, останній спочатку повідомив, що йому треба зателефонувати командиру, просив почекати 10 хвилин, потім після приїзду командира зачекати ще деякий час, щоб юрист військової частини сказав як треба зробити. Поліцейські чекали, однак, ОСОБА_1 так огляд і не пройшов і жодних дій щодо цього не вчиняв, а просто затягував час, саме у зв`язку з цим, працівники поліції попередили, що така поведінка буде розцінена як відмова від проходження огляду на стан сп`яніння, роз`яснили наслідки такої відмови, а саме, складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП і як результат, склали відносно останнього протокол за вчинення вказаного адміністративного правопорушення.

Відеозаписом зафіксовані реальні обставини, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на особу, яка керувала транспортним засобом з явними ознаками сп`яніння та відмовилась від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку.

Суд визнає відеозапис належним та допустимим доказом, оскільки він отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення, що разом з протоколом про адміністративне правопорушення є достатнім для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відтак, на підставі зазначеного вище, вважаю доводи сторони захисту про те, що працівники поліції безпідставно пропонували пройти ОСОБА_1 огляд на стан сп`яніння, оскільки ознаки сп`яніння були відсутні, на думку суду є недоречними та розцінюється як обрана тактика захисту.

Крім того, суд звертає увагу, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому законом порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння, відповідно до вимог п.2.5 Правил дорожнього руху, тоді як ОСОБА_1 на вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння неодноразово ухилявся, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.

Доводи сторони захисту в частині відсутності у ОСОБА_1 ознак сп`яніння не заслуговують на увагу, оскільки згідно п.2 розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану, перелік яких міститься у п.3 цього розділу, при цьому закон не вимагає, щоб ці ознаки сп`яніння були підтверджені свідками або зафіксовані на відео, а також окремої процедури огляду на наявність таких ознак сп`яніння, також норми КУпАП та Інструкції № 1452/735 не передбачають обов`язку поліцейського озвучити водію наявні у нього ознаки сп`яніння.

Повноваження поліцейського уповноваженого підрозділу НПУ самостійно виявляти та оцінювати наявність ознак алкогольного або наркотичного сп`яніння у водія транспортного засобу, є виключними, ніхто інший не має повноважень оцінювати наявність у водія тих чи інших ознак сп`яніння. У зв`язку з чим, якщо у поліцейського виникають підстави вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані сп`яніння, то поліцейський має законне право вимагати від водія пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

На підставі наведеного та за результатами дослідження відеозапису з бодікамер поліцейських, доходжу висновку, що доводи сторони захисту про безпідставність вимоги поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння не заслуговують на увагу. Встановити наявність ознак алкогольного сп`яніння з відеозапису об`єктивно неможливо та не передбачено законодавством, такі ознаки були встановлені працівниками поліції та зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення, акті огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Окреслені обставини у своїй сукупності підтверджують факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я, та безумовно вказують на наявність об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до пунктів 6, 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція № 1452/735) огляд на стан сп`яніння проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); 2) лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я).

За змістом розділу ІІ цієї Інструкції, огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 зазначається, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право керувати транспортним засобом, а значить погодився виконувати додатково покладені на нього обов`язки, встановлені нормами законодавства України, в тому числі і Правилами дорожнього руху України, пункт 2.5 яких зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Що стосується посилань сторони захисту на те, що ОСОБА_1 перебував у тверезому стані з посиланням на висновок лікаря за результатом проведеного йому у лікарні огляду 04 липня 2026 року за направленням КВ ВЧ НОМЕР_2 , то суд їх до уваги не приймає, оскільки, фактично, протокол був складений не за керування транспортним засобом у стані сп`яніння, а за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Інших доказів чи переконливих доводів, які б безумовно спростували досліджені у судовому засіданні докази, суду не надано.

Таким чином, підстав для закриття справи не встановлено, водночас, враховуючи, що наданими суду матеріалами підтверджено наявність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, то є підстави для притягнення його до відповідальності за вказаною статтею Кодексу.

Згідно довідки старшого інспектора відділу АП УПП в Сумській області Лєонової Д. від 06.07.2026 ОСОБА_1 не притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП протягом року. Відповідно до відомостей інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції» інформація про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія на право керування транспортними засобами відсутня (а.с. 7).

Слід зазначити, що у Постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, від 4 вересня 2023 року у справі № 702/301/20, ОП ККС ВС зазначила, що особі, яку визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК України, суд може призначити додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину. Категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм, об`єднана палата вважає, що правова природа додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини статей 286, 286-1 КК, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.

Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.

Каральна мета такого додаткового покарання досягається як безпосередньою забороною керувати транспортними засобами (позбавлення суб`єктивного права), так і покладенням на особу у зв`язку з цим уповноваженим органом з питань пробації певних обов`язків, а також роз`яснення особі наслідків невиконання покладених обов`язків та ухилення від відбування додаткового покарання.

Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.

ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримання принципу правової визначеності (п. 53 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine), заява № 17283/02); п. 19 рішення від 18.12.2008 у справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine), заява № 48068/06), а КСУ у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні КСУ поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності. ЄСПЛ також за певних умов поширює стандарти Конвенції для кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 30.01.2015 у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12; рішення від 09.06.2011 у справі «Лучанінова проти України» (Luchaninova v. Ukraine), заява № 16347/02); рішення від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03).

З огляду на викладене, виходячи із системного аналізу процесуальних норм законодавства України, усталеної судової практики ЄСПЛ, на вирішення порушеного питання поширюються гарантії ст. 6 Конвенції, що у свою чергу надає можливість застосувати аналогію закону.

Отже, враховуючи характер скоєного правопорушення, особу правопорушника, вважаю за необхідне застосувати до правопорушника адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП з правопорушника необхідно стягнути судовий збір у сумі 665,60 грн.

Керуючись ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», ст. 40-1, ч. 1 ст. 130, ст. 283, ст. 284 КУпАП суддя

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в сумі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 665,60 гривень (р/р UA908999980313111256000026001; отримувач ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ- 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП), найменування коду класифікації доходів бюджету Судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України).

У відповідності із ст. 307 та ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений правопорушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня отримання копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається в порядку примусового виконання та з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена протягом 10-денного строку до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми.

Суддя О.М. Ковтун