Рішення № 138552413, 27.07.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/13316/24

Провадження № 2/591/2681/24

РІШЕННЯ

Іменем України

27 липня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі головуючого судді Зері Ю.О., за участю секретаря судового засідання Горб А.Д., представника позивача Бєлявської Ю.В., відповідачки ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради, вул. Харківська, буд. 35 м. Суми, код ЄДРПОУ 26440890, до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , про стягнення тимчасової державної допомоги,

установив:

30.12.2024 до Зарічного районного суду м. Суми надійшла вказана позовна заява.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що відповідачці відповідно до поданих нею заяв від 10.06.2022 та 30.04.2024 на період з 01.06.2022 по 30.12.2022 та на період з 01.04.2024 по 30.09.2024 була призначена тимчасова державна допомога на сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з ухиленням батька дитини від сплати аліментів, стягнутих за судовим рішенням. У подальшому на підставі розпоряджень позивача строки виплати допомоги неодноразово продовжувались. Позивачем 31.10.2024 отримано інформацію від Зарічного відділу ДВС у місті Суми Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції про сплату аліментів ОСОБА_3 у вересні 2022 року у сумі 741,39 грн та у лютому 2024 року у сумі 1877,50 грн. У зв`язку з тим, що відповідачка не повідомила позивача про дані факти, він прийняв рішення, якими припинив виплату допомоги відповідачці, розрахував надмірно виплачену суму тимчасової допомоги та зобов`язав відповідачку повернути суму надмірно виплаченої тимчасової допомоги у розмірі 34284,00 грн. Оскільки у добровільному порядку вказані кошти відповідачка не повернула, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2024 матеріали справи передані на розгляд судді Сидоренко А.П.

Ухвалою суду від 03.01.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 26.03.2025.

У подальшому розгляд справи неодноразово відкладався до 08.07.2025, до 06.11.2025, до 27.01.2026.

Згідно розпорядження № 394 від 24.12.2025 керівника апарату Зарічного районного суду м. Суми Шевченко А.М. у зв`язку з призначенням Сидоренко А.П. суддею Сумського апеляційного суду здійснено повторний автоматизований розподіл вищезазначеної справи, яка згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2025 передана для розгляду судді Зері Ю.О.

У зв`язку з необхідністю подання доказів відповідачкою судове засідання було відкладене до 23.04.2026.

12.02.2026 відповідачка подала до суду заперечення, у яких позовні вимоги не визнає, зазначає, що підстави для повернення отриманої державної допомоги відсутні, оскільки фактично сплати аліментів не відбулось, позивачем не надано доказів, що кошти, які надійшли відповідачці у вересні 2022 року та у лютому 2024 року, є саме аліментами, батько дитини продовжує ухилятись від сплати аліментів, про що свідчить розрахунок заборгованості, наданий відділом ДВС, відповідачка не вчиняла жодних недобросовісних дій, які б могли вплинути на виплату тимчасової державної допомоги.

20.03.2026 позивач подав відповідь на відзив, доводи відповідачки вважає необґрунтованими, наполягає на задоволенні позову.

23.04.2026 відповідачка подала до суду додаткові пояснення на підтвердження своєї позиції по справі.

Для надання можливості представнику позивача ознайомитись з поданими відповідачкою поясненнями, у судовому засіданні оголошувалась перерва до 27.07.2026.

У судовому засідання, яке відбулось 27.07.2026, представник позивача та відповідачка підтримали свої позиції з предмета спору, викладені у раніше поданих до суду документах.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши усні пояснення присутніх учасників справи, дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням наявні у справі докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого 24.12.2014.

На підставі виконавчого листа Зарічного районного суду м. Суми, виданого 10.01.2017 у справі № 591/5691/16-ц з ОСОБА_3 стягуються аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_2 , у розмірі частки усіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

На виконання вказаного виконавчого листа відкрито виконавче провадження № НОМЕР_6.

Відповідно до довідки відділу державної виконавчої служби від 06.06.2022 № НОМЕР_6 про неотримання аліментів, ОСОБА_1 , не отримувала аліментів від ОСОБА_3 у період з 01.12.2021 по 31.05.2022 включно.

Відповідно до заяв ОСОБА_1 від 10.06.2022 та 30.04.2024 на період з 01.06.2022 по 30.11.2022 та на період з 01.04.2024 по 30.09.2024 їй була призначена тимчасова державна допомога на сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно.

Як зазначив позивач, у подальшому розпорядженнями Департаменту на продовження строку виплати від 22.09.2022, 12.01.2023, 21.03.2023, 20.06.2023, 19.09.2023 та 11.01.2024 на періоди з 01.11.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.03.2023, з 01.04.2023 по 30.06.2023, з 01.07.2023 по 30.09.2023, з 01.10.2023 по 31.12.2023 та на період з 01.01.2024 по 31.03.2024, відповідно, відповідачці була призначена тимчасова допомога відповідно до підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 № 214 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги та пільг на період введення воєнного стану» (в редакції, що діяла на час прийняття розпорядження).

Відповідно до Інформації з Єдиного реєстру боржників наявна інформація про ОСОБА_3 як боржника.

Відповідно до повідомлення Зарічного відділу ДВС у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 26.09.2024 за № 161658, за наявними матеріалами виконавчого провадження ВП НОМЕР_6 у період з 01.06.2022 по 30.09.2024 ОСОБА_1 отримала аліменти від ОСОБА_3 у серпні 2022 року у сумі 741,39 грн та у лютому 2024 року у розмірі 1877,50 грн.

У повідомленні від 31.10.2024 № 175547 Зарічний відділ ДВС у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції просив вважати вказане вище повідомлення від 26.09.2024 недійсним через допущену технічну помилку, та повідомив, що відповідачка отримувала аліменти у вересні 2022 року у сумі 741, 39 грн, у лютому 2024 року у сумі 1877,50 грн. Станом на 30.09.2024 залишок заборгованості за аліментами становить 118355,97 грн.

У зв`язку з цим позивач 18.10.2024 прийняв рішення № 240 про визнання попереднього акту департаменту недійсним з прийняттям нового рішення у справі, відповідно до якого вирішено визнати недійсними рішення Департаменту по особовому рахунку № НОМЕР_3 від 14.06.2022, від 24.05.2024 з моменту їх прийняття з подальшим прийняттям нового рішення Департаменту у цій справі про повернення коштів допомоги ОСОБА_6 за період з 01.09.2022 по 30.09.2024; уповноваженим суб`єктам Департаменту провести перерахунок раніше наданої соціальної гарантії із визначенням суми надміру виплачених коштів за період 01.06.2022 по 31.08.2022, які підлягають поверненню ОСОБА_3 ; уповноваженим суб`єктам Департаменту провести перерахунок раніше наданої соціальної гарантії із визначенням суми надміру виплачених коштів за період 01.09.2022 по 30.09.2024, які підлягають поверненню ОСОБА_6

08.11.2024 позивачем прийнято рішення № 287 про визнання попереднього акту департаменту недійсним з прийняттям нового рішення по справі, яким вирішено припинити виплату допомогу відповідачці та розрахувати надмірно виплачену суму тимчасової допомоги.

Відповідно до розрахунку надміру перерахованої (виплаченої) тимчасової допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, відповідачці у 2022 році здійснено переплат на суму 4116,00 грн, у 2023 році - на суму 16464,00 грн, у 2024 році - на суму 13704,00 грн, усього переплати 34284,00 грн.

29.11.2024 позивачем прийнято рішення № 395 про повернення надміру виплачених коштів зобов`язаною особою у зв`язку з визнанням попереднього акту департаменту недійсним з прийняттям нового рішення по справі, а саме повернення коштів виплаченої допомоги в розмірі 34284,00 грн.

Зазначене рішення доведено до відома відповідачки шляхом направлення засобами електронного зв`язку.

Як зазначає позивач, на час звернення до суду з даним позовом кошти у розмірі 34284,00 грн відповідачкою не повернуті.

Відповідачка заперечує проти покладення на неї обов`язку з повернення надміру виплаченої тимчасової допомоги, оскільки вона не вчиняла жодних дій, які б могли стати підставою для припинення виплати допомоги, при цьому надходження коштів на її рахунок у вересні 2022 року та у лютому 2024 року неможна вважати сплатою аліментів, оскільки кошти надійшли відповідачці лише з підстав накладення арешту на рахунки платника аліментів. Заборгованість за аліментами є значною, рішення суду про стягнення аліментів на утримання дитини фактично не виконується, у зв`язку з чим відповідачка сама утримує двох неповнолітніх дітей, проживає у квартирі, пошкодженій внаслідок збройної агресії РФ.

Дійсно відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 03.02.2010, відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища, відповідачка є матір`ю також і неповнолітньої ОСОБА_7 .

Відповідно до розрахунку заборгованості по сплаті аліментів, наданого 12.02.2026 Зарічним відділом ДВС м. Суми Сумського міжрегіонального Управління міністерства юстиції України, заборгованість ОСОБА_3 по сплаті аліментів станом на 01.02.2026 становить 257781,03 грн.

Відповідно до повідомлення № 30143 від 12.02.2026, наданого Зарічним відділом ДВС м. Суми Сумського міжрегіонального Управління міністерства юстиції України на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження № НОМЕР_6 з примусового стягнення аліментів на підставі виконавчого листа, виданого 10.01.2017 Зарічним районним судом м. Суми у справі № 591/5691/16-ц. Виконавче провадження відкрито 14.07.2017. Попередньо утримання проводились з зарплати/доходів боржника за місцем його роботи ТОВ «Явір-2005» по день його звільнення, починаючи з 01.11.2021 аліменти визначені як для непрацюючого. Станом на 01.02.2022 заборгованість по аліментам становила 11454,86 грн. Відповідно до інформації ДПС України боржник отримував дохід у ВЧ НОМЕР_5 . 13.07.2022 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника, копію якої надіслано за місцем проходження військової служби. 03.03.2023 до відділу ДВС надійшов лист ВЧ НОМЕР_5 за № 694/901 від 24.02.2023 про те, що боржник самовільно залишив військову службу та перебуває у СЗЧ з 06.07.2022, грошове забезпечення не нараховувалось, утримання аліментів не проводилось. Відповідно до відповідей з реєстрів у боржника відсутнє на праві власності нерухоме майно, а також транспортні засоби. 28.03.2023 державним виконавцем винесені постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування транспортним засобами. Винесено постанови про арешт коштів та майна боржника. Винесено постанови про накладення на боржника штрафу у загальному розмірі 34495,30 грн. За місцем реєстрації боржник відсутній, на телефонні дзвінки не відповідає, на повідомлення не реагує. У базі відсутня інформація про отримання боржником доходу, укладення ним трудових договорів.

Право на соціальний захист громадяни регламентовано частиною першою статті 46 Конституції України.

Відповідно до положень частин восьмої і дев`ятої статті 181 Сімейного кодексу України якщо місце проживання чи перебування батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога з урахуванням матеріального стану сім`ї, у якій виховується дитина, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок призначення та виплати тимчасової допомоги, її розмір визначається Кабінетом Міністрів України.

Як передбачено пунктом 2 Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) їх не відоме, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року №189 (у редакції, чинній станом на час призначення допомоги), тимчасова допомога призначається у разі, коли відомості про одного з батьків (платника аліментів), які внесено до Єдиного реєстру боржників у зв`язку з несплатою ним аліментів; стосовно одного з батьків здійснюється кримінальне провадження або він перебуває на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, якого визнано в установленому порядку недієздатним, а також перебуває на строковій військовій службі; місце проживання (перебування) одного з батьків не встановлено.

Перелік документів, необхідних для призначення допомоги, визначений пунктом 6 Порядку.

При цьому положення вказаного пункту у редакції на час звернення відповідачки із заявою про призначення допомоги, визначають, що відповідальність за достовірність наданої інформації щодо неодержання аліментів або щодо їх розміру покладається на одного з батьків.

Відповідно до положень пункту 7 вказаного Порядку тимчасова допомога призначається кожні шість місяців починаючи з місяця, в якому подано заяву з усіма необхідними документами. У разі коли до заяви не додані всі необхідні документи, орган соціального захисту населення повідомляє одержувачу про те, які документи повинні бути подані протягом місяця.

Рішення про призначення або відмову в призначенні тимчасової допомоги приймається органом соціального захисту населення протягом 10 календарних днів після надходження усіх необхідних документів.

Орган соціального захисту населення у строк до п`яти календарних днів повідомляє органу державної виконавчої служби/приватному виконавцю про призначення тимчасової допомоги та дані одного з батьків, що ухиляється від сплати аліментів, які зазначені у виконавчому документі (прізвище, ім`я, по батькові; серію (за наявності) та номер паспорта; реєстраційний номер облікової картки платника податків).

Як вбачається з матеріалів справи, 31.10.2024 позивачем був виявлений факт отримання відповідачкою у вересні 2022 року та у лютому 2024 року аліментів на загальну суму 2618,89 грн, у зв`язку з чим було прийняте рішення про визнання попереднього акта департаменту недійсним з прийняттям нового рішення по справі, яким проведено перерахунок раніше наданої соціальної гарантії із визначенням суми виплачених коштів, які підлягають поверненню ОСОБА_3 за період з 0.06.2022 по 30.09.2022 та ОСОБА_1 за період з 01.10.2022 по 30.09.2024.

Рішенням № 395 від 29.11.2024 відповідачці визначено суму надміру виплачених коштів тимчасової державної допомоги у розмірі 34284,00 грн.

Вказане рішення прийняте на підставі статей 1212 - 1215 Цивільного кодексу України, пунктів 10, 12 Порядку № 189.

Так відповідно до пунктів 10, 12 цього Порядку у редакції, що діяла на момент винесення рішення позивачем, виплата тимчасової допомоги припиняється у разі:

1) встановлення місця проживання (перебування) особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду;

2) виявлення обставин, що свідчать про можливість одного з батьків утримувати свою дитину;

3) досягнення дитиною 18-річного віку;

4) виконання в повному обсязі зобов`язань одного з батьків щодо сплати аліментів у разі виїзду на постійне місце проживання за кордон;

5) влаштування дитини до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання;

6) скасування або визнання усиновлення недійсним;

7) усиновлення дитини (чоловіком матері або дружиною батька);

8) відмови від стягнення аліментів;

9) добровільного виконання рішення суду особою, зобов`язаною сплачувати аліменти;

10) скасування в установленому законодавством порядку рішення суду щодо стягнення аліментів;

11) смерті дитини, якій була призначена тимчасова допомога;

12) смерті одного з батьків, зобов`язаного сплачувати аліменти, або визнання його в установленому порядку безвісти відсутнім чи оголошення померлим;

13) позбавлення в установленому порядку одного з батьків, який утримує дитину, батьківських прав;

14) відібрання дитини від одного з батьків, який утримує дитину, без позбавлення батьківських прав;

15) встановлення над дитиною опіки чи піклування;

16) сплати аліментів одним з батьків.

Про виникнення зазначених у цьому пункті обставин одержувач зобов`язаний повідомити у десятиденний строк орган соціального захисту населення.

Виплата тимчасової допомоги припиняється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому виникла одна із зазначених обставин.

Для підтвердження даних про смерть одержувачів або дітей використовуються відомості з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, які передаються до Мінсоцполітики шляхом автоматизованого обміну електронними даними між інформаційними ресурсами Мін`юсту та Мінсоцполітики через систему електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, передбаченому законодавством.

У разі коли одержувачем навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на тимчасову допомогу та визначення її розміру, а також у разі неповідомлення або невчасного повідомлення про виникнення обставин, за яких виплата тимчасової допомоги припиняється, на наступний строк допомога може бути призначена не раніше ніж через 12 місяців з місяця виявлення порушення (виникнення обставин).

Якщо виникла можливість стягнення аліментів з одного з батьків, виявлено, що один з батьків може утримувати дитину, або встановлено місце проживання (перебування) одного з батьків, у зв`язку з чим можливе стягнення з нього коштів на утримання дитини, орган соціального захисту населення: визначає суму сплаченої тимчасової допомоги, яка підлягає поверненню, та встановлює строки її повернення (протягом місяця); повідомляє одному з батьків про суму сплаченої тимчасової допомоги, яка підлягає поверненню, та строк її повернення; у разі неповернення коштів добровільно в установлені строки вирішує питання про їх стягнення у судовому порядку.

Стягнуті кошти зараховуються до державного бюджету. Кошти, перераховані одним з батьків на рахунок органу соціального захисту населення, протягом 10 календарних днів зараховуються на рахунок органу Казначейства.

Слід зазначити, що обставини справи не свідчать, що було встановлено: місце проживання (перебування) особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду; виявлено обставин, що свідчать про можливість одного з батьків утримувати свою дитину; досягнення дитиною 18-річного віку; виконання в повному обсязі зобов`язань одного з батьків щодо сплати аліментів у разі виїзду на постійне місце проживання за кордон; влаштування дитини до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання; факту відмови від стягнення аліментів; добровільного виконання рішення суду особою, зобов`язаною сплачувати аліменти; скасування в установленому законодавством порядку рішення суду щодо стягнення аліментів; смерті дитини, якій була призначена тимчасова допомога; смерті одного з батьків, зобов`язаного сплачувати аліменти, або визнання його в установленому порядку безвісти відсутнім чи оголошення померлим; позбавлення в установленому порядку одного з батьків, який утримує дитину, батьківських прав; відібрання дитини від одного з батьків, який утримує дитину, без позбавлення батьківських прав; встановлення над дитиною опіки чи піклування; сплати аліментів одним з батьків.

При цьому факти отримання відповідачкою коштів, у сумах 741,39 грн та 1877,50 грн суд не може вважати сплатою аліментів, з огляду на те, що станом на час розгляду справи заборгованість по сплаті аліментів становить 257781,03 грн.

Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Враховуючи, що наявні у справі докази не підтверджують факту існування обставин, передбачених пунктами 10, 12 Порядку 189, при цьому не встановлено, що неповідомлення відповідачкою про надходження на її рахунок коштів у вересні 2022 року та у лютому 2024 року свідчить про умисне неповідомлення відомостей, від яких залежить подальша виплата державної допомоги, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення надміру сплачених грошових коштів з ОСОБА_1 .

Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 672/661/17, у якій Верховний Суд зробив висновок про те, що, з урахуванням наведених норм матеріального права, недобросовісність відповідача не призвела до надміру виплаченої соціальної допомоги, а тому відсутні правові підстави для стягнення безпідставно набутих грошових коштів. У першу чергу судам необхідно з`ясовувати, чи призвело приховування особою інформації до надмірної виплати їй грошових коштів та лише у разі настання таких наслідків, грошові кошти підлягають стягненню на користь особи, яка здійснила такі виплати. У разі, якщо приховування інформації не призвело до негативних наслідків, зокрема здійснення надмірних виплат, то такі грошові кошти не підлягають поверненню особі, яка їх виплатила.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2019 у справі № 545/163/17 викладений висновок про те, що частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Зазначений висновок міститься і в постанові Верховного Суду України, прийнятої у справі №6-91цс14 від 02.07.2014.

Отже, оскільки у ході розгляду справи встановлено, що виплата тимчасової державної допомоги відповідачці здійснена за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела таку виплату та факту недобросовісності набувача, при цьому факти перерахування коштів відповідачці у рахунок сплати аліментів у вересні 2022 року та у лютому 2024 року не свідчать про існування обставин, які є підставою для припинення виплати допомоги, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 76-78, 141, 264, 265, 274, 352, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

У позові відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради, вул. Харківська, буд. 35, м. Суми, 40035, код ЄДРПОУ 26440890.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повн судове рішення складено 28.07.2026.

Суддя Ю. О. Зеря