Рішення № 138552228, 27.07.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/4330/26

РІШЕННЯ

іменем України

27 липня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 (в інтересах якої діє Ярош Дарина Петрівна) , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (в інтересах якого діє Ярош Дарина Петрівна) до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформленого витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, №6/в від 15.01.2026 щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, як матері померлого військовослужбовця;

2. Зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервісти, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 №975, як матері військовослужбовця померлого внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що є матір`ю померлого військовослужбовця молодшого лейтенанта ОСОБА_5 . Відповідно до Сповіщення сім`ї від 11.11.2024 №18838 молодший лейтенант ОСОБА_5 загинув перебуваючи на бойовому чергуванні на ОКП військової частини в районі АДРЕСА_1 . За результатом звернення позивача, відповідно до протоколу від 15.01.2026 № 6/в комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги. Позивач вважає такий висновок протиправним, оскільки смерть сталась під час виконання обов`язків військової служби при відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації. Смерть не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного сп`яніння. Просить суд позов задовольнити.

У поданому відзиві на позовну заяву, відповідач зазначає, що у разі загибелі (смерті) військовослужбовця державою гарантовано виплату одноразової грошової допомоги членам сімей військовослужбовця, які загинули (померли) у розмірі, визначеному ст.16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відмовляючи у призначенні спірної допомоги, Міністерство оборони України виходило з того, що смерть військовослужбовця є наслідком дій у стані алкогольного сп`яніння, посилаючись на ч.1 ст.16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», посилаючись на висновок експерта №73 від 11.03.2025, в якому встановлено, що під час проведення судово-токсикологічного дослідження в крові ОСОБА_5 було виявлено етиловий спирт в концентрації 0,29‰. Причиною смерті військовослужбовця стала гостра серцево-судинна недостатність. Кардіоміопатія неуточнена, що є обґрунтованою підставою для відмови у призначенні та виплаті членам сім`ї померлого військовослужбовця одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача, надійшли до суду пояснення, в яких проти задоволення позовних вимог не заперечує. Вказує, що наявність у крові етилового спирту в концентрації 0,29‰ без встановлення стану алкогольного сп`яніння (вказане підтверджується висновком експерта №73 від 11.03.2025, тобто це допустима кількість відповідно до встановлених норм) та відсутністю встановленого зв`язку між причиною смерті та наявності допустимої концентрації спирту в крові на час настання смерті - не визначається нормами права як підстава для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги. Відтак ОСОБА_3 не погоджується з рішенням комісії Міністерства оборони України та відмовою у призначенні одноразової грошової допомоги.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 20.03.2026 суд відкрив провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 16.04.2026 суд залучив до участі у справі третіх осіб.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Суд встановив, що ОСОБА_1 є матір`ю померлого військовослужбовця молодшого лейтенанта ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_2 .

ОСОБА_5 мобілізований до лав Збройних Сил України 23.08.2022. Помер ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .

10.11.2024 молодший лейтенант ОСОБА_5 перебував на бойовому чергуванні на командно-спостережному пункті військової частини НОМЕР_4 згідно з наказом командира №280 від 08.11.2024.

Відповідно до Сповіщення сім`ї від 11.11.2024 №18838 молодший лейтенант ОСОБА_5 загинув перебуваючи на бойовому чергуванні на ОКП військової частини в районі АДРЕСА_1 .

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №75 від 11.11.2024, виданого ДСУ «Сумське бюро судово-медичної експертизи», причина смерті: гостра серцево-судинна недостатність, кардіоміопатія неуточнена.

Відповідно до висновку експерта №75 від 11.03.2025 виданого Сумським обласним бюро СМЕ Конотопського відділення СМЕ безпосередньою причиною смерті ОСОБА_5 є гостра серцево-судинна недостатність та тлі кардіоміопатії, що підтверджується збільшеними розмірами серця та об`єму, дряблістю серцевого м`язу, наявність рідкої крові в шлуночках серця. При судово-токсикологічному дослідженні крові трупу гр. ОСОБА_5 , 23.08.1997 виявлено етиловий спирт в концентрації 0,29‰ (Алкогольне сп`яніння відсутнє).

У Протоколі засідання штатної військово-лікарської комісії №2025-0627-11-23-0989-0 від 27.06.2025 11 Регіональної ВЛК (м. Вінниця) вказано: «Захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, ТАК, Пов`язане з проходженням служби».

Відповідно до Акта проведення спеціального розслідування поранень, травмувань та інших нещасних випадків (зникнення, смерті, аварії) від 17.11.2024 військовослужбовець військової частини НОМЕР_4 молодший лейтенант ОСОБА_5 командир 1-го мінометного взводу старший офіцер на батареї мінометної батареї перебував на виконанні бойового завдання, в умовах воєнного стану, запровадженого 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», здійснював заходи з національної безпеки і оборони, відсіч і стримуванні збройної агресії російської федерації на бойовому чергуванні на КСП військової частини НОМЕР_4 і під час несення бойового чергування знепритомнів та втратив свідомість. Згідно наказу командира №612 від 17.10.2024, отримані травми військовослужбовця молодшого лейтенанта ОСОБА_5 командира першого мінометного взводу старшого офіцера на батареї військової частини НОМЕР_4 вважати такими, що стались під час виконання ними обов`язків військової служби одержані під час захисту Батьківщини, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, травми НЕ пов`язані з вчиненням злочину чи адміністративного правопорушення, НЕ є наслідком вчинення ними дій у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, НЕ є наслідком навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження

Відповідно до висновку, викладеному в п. 6 Акта, порушення законодавчих та інших нормативно-правових актів під час проведення спеціального розслідування не виявлено.

Відповідно до Акта про нещасний випадок (смерть), затвердженого командиром військової частини НОМЕР_4 підполковником ОСОБА_6 , також підтверджено, що смерть молодшого лейтенанта ОСОБА_5 не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або НЕ є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесних ушкоджень.

Рішенням Міністерства оборони України, оформлене витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, №6/в від 15.01.2026 відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги: матері ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ), дружині ОСОБА_7 (РНОКПП - НОМЕР_6 ), дочці ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 ) та сину ОСОБА_4 (РНОКПП - НОМЕР_8 ), померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, молодшого лейтенанта ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Підставою для відмови зазначено: "Згідно з висновком експерта Сумського обласного бюро судово-медичної експертизи Конотопського відділення судово-медичної експертизи від 11.03.2025 №73 під час проведення судово-токсикологічного дослідження в крові ОСОБА_5 було виявлено етиловий спирт в концентрації О,29%о. Причиною смерті військовослужбовця стала гостра серцево-судинна недостатність. Кардіоміопатія неуточнена.

Згідно зі статтею 16-4 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення адміністративного правопорушення, або вчинення лій в стані алкогольного сп`яніння.".

Вважаючи рішення комісії Міністерства оборони України №6/в від 15.01.2026 протиправним, позивач звернулась до суду з позовом.

ІV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ)

Водночас основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом №2011-ХІІ, у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону №2011-ХІІ його дія поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до статті 41 Закону №2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-XII.

Згідно із частинами 1, 2 статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

Статтею 16-1 Закону №2011-ХІІ (у редакції, чинній на час смерті військовослужбовця) передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

За змістом частини 1 статті 16-2 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;

500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Відповідно до статті 16-3 вищезазначеного Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Згідно статті 16-4 Закону №2011-ХІІ призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975).

Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 4 Порядку №975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть);

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть) (пункт 5 Порядку № 975).

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста є наслідком:

вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння;

навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги (пункти 12, 23, 29 Порядку №975).

З огляду на вищевказані положення, суд вважає за необхідне зазначити, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця є гарантованою державою виплатою, яка виплачується у встановлених законом випадках.

Разом з тим, така виплата не здійснюється, якщо загибель (смерть) є наслідком вчинення військовослужбовцем кримінального або адміністративного правопорушення, дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або у разі навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).

Крім того, суд вказує, що встановлений пунктом 10 Порядку №975 обов`язок членів сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого) військовослужбовця подати необхідний перелік документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги є обов`язковою умовою для призначення такої допомоги і ґрунтується на необхідності перевірки уповноваженим органом відсутності обмежень, встановлених у статті 16-4 Закону №2011-XII (зокрема, коли смерть є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю), за наявності яких члени сім`ї померлого, батьки, утриманці позбавляються права на отримання одноразової грошової допомоги.

Подібний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 26.06.2018 у справі №487/4401/16-а, від 12.07.2019 у справі №0840/2850/18, від 27.05.2021 у справі №520/9807/2020 та від 18.03.2024 у справі №120/13997/21-а.

З огляду на це, суд зазначає, що відомості, які зазначені зокрема, у постанові військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті військовослужбовця та інші документи, що свідчать про причини та обставини смерті військовослужбовця, мають важливе значення і є вирішальними для органу, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, на якого покладено обов`язок перевірити, чи не настала смерть військовослужбовця за обставин, що виключають можливість призначення та виплати одноразової грошової допомоги, перелік яких визначений у статті 16-4 Закону №2011-XII.

При цьому передбачене підпунктом «б» частини 1 статті 16-4 Закону №2011-ХІІ та пунктом 29 Порядку №975 обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги пов`язане не з формальним встановленням стану алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння у військовослужбовця, а з доведеністю того, що смерть настала саме як наслідок поведінки особи у такому стані.

Тому для застосування зазначених положень вирішальне значення має встановлення об`єктивного причинно-наслідкового зв`язку між станом сп`яніння, поведінкою військовослужбовця та настанням смерті, що повинно підтверджуватися належними та допустимими доказами у їх сукупності.

Сам по собі факт перебування особи у стані алкогольного сп`яніння на момент смерті без встановлення причинно-наслідкового зв`язку між таким станом, конкретними діями особи та настанням смерті не є достатньою та самостійною підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

Інше тлумачення означало б розширення встановлених законом обмежень права на соціальний захист членів сім`ї військовослужбовця та суперечило б принципу правової визначеності.

Аналогічна позиція неодноразово висловлена Верховним Судом у постановах від від 15.06.2022 у справі №826/4813/18, від 29.06.2022 у справі №640/6477/19 та від 09.09.2025 у справі №240/5502/24, від 15.05.2026 у справі №280/1655/25.

Суд встановив, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №75 від 11.11.2024, виданого ДСУ «Сумське бюро судово-медичної експертизи», причина смерті: гостра серцево-судинна недостатність, кардіоміопатія неуточнена.

Відповідно до висновку експерта №75 від 11.03.2025 виданого Сумським обласним бюро СМЕ Конотопського відділення СМЕ безпосередньою причиною смерті ОСОБА_5 є гостра серцево-судинна недостатність та тлі кардіоміопатії, що підтверджується збільшеними розмірами серця та об`єму, дряблістю серцевого м`язу, наявність рідкої крові в шлуночках серця. При судово-токсикологічному дослідженні крові трупу гр. ОСОБА_5 , 23.08.1997 виявлено етиловий спирт в концентрації 0,29‰ (Алкогольне сп`яніння відсутнє).

У Протоколі засідання штатної військово-лікарської комісії №2025-0627-11-23-0989-0 від 27.06.2025 11 Регіональної ВЛК (м. Вінниця) вказано: «Захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, ТАК, Пов`язане з проходженням служби».

Відповідно до Акта проведення спеціального розслідування поранень, травмувань та інших нещасних випадків (зникнення, смерті, аварії) від 17.11.2024 військовослужбовець військової частини НОМЕР_4 молодший лейтенант ОСОБА_5 командир 1-го мінометного взводу старший офіцер на батареї мінометної батареї перебував на виконанні бойового завдання, в умовах воєнного стану, запровадженого 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», здійснював заходи з національної безпеки і оборони, відсіч і стримуванні збройної агресії російської федерації на бойовому чергуванні на КСП військової частини НОМЕР_4 і під час несення бойового чергування знепритомнів та втратив свідомість. Згідно наказу командира №612 від 17.10.2024, отримані травми військовослужбовця молодшого лейтенанта ОСОБА_5 командира першого мінометного взводу старшого офіцера на батареї військової частини НОМЕР_4 вважати такими, що стались під час виконання ними обов`язків військової служби одержані під час захисту Батьківщини, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, травми НЕ пов`язані з вчиненням злочину чи адміністративного правопорушення, НЕ є наслідком вчинення ними дій у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, НЕ є наслідком навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження

Відповідно до висновку, викладеному в п. 6 Акта, порушення законодавчих та інших нормативно-правових актів під час проведення спеціального розслідування не виявлено.

Відповідно до Акта про нещасний випадок (смерть), затвердженого командиром військової частини НОМЕР_4 підполковником ОСОБА_6 , також підтверджено, що смерть молодшого лейтенанта ОСОБА_5 не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або НЕ є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесних ушкоджень.

За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між станом алкогольного сп`яніння військовослужбовця та настанням його смерті.

Окрім того, у висновку експерта №75 від 11.03.2025 виданого Сумським обласним бюро СМЕ Конотопського відділення СМЕ чітко зазначене - Алкогольне сп`яніння відсутнє.

У поданому відзиві Міністерство оборони України зазначає, що на переконання відповідача, встановлений у справі факт про наявність у крові померлого етилового спирту в концентрації 0,29‰ об`єктивно підтверджує факт вживання алкоголю незадовго до настання смерті, що є підставою для застосування підпункту "б" частини 1 статті 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та положень Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975, якими визначено, що одноразова грошова допомога не призначається у разі, якщо загибель (смерть) військовослужбовця пов`язана із вчиненням ним дій у стані алкогольного сп`яніння або за обставин, що свідчать про порушення вимог військової дисципліни.

Водночас суд не погоджується з наведеними доводами та вважає їх необґрунтованими, оскільки вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні положень підпункту «б» частини 1 статті 16-4 Закону №2011-ХІІ та фактично зводяться до ототожнення самого факту перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння з наявністю передбачених законом підстав для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

Так, відповідно до підпункту «б» частини 1 статті 16-4 Закону №2011-ХІІ та пункту 29 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються у разі, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

Водночас суд вважає, що положення статті 16-4 Закону №2011-ХІІ та пункту 29 Порядку №975 необхідно застосовувати з урахуванням того, що одноразова грошова допомога є гарантованою державою соціальною виплатою членам сім`ї загиблого або померлого військовослужбовця, а тому обмеження права на її отримання мають тлумачитися не розширено, а відповідно до їхньої мети та за умови встановлення всіх юридично значущих обставин. Сам факт виявлення в організмі військовослужбовця етилового спирту не є самостійною та автоматичною підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

Юридичне значення для вирішення спору має не сам стан алкогольного сп`яніння, а наявність причинно-наслідкового зв`язку між таким станом, конкретними діями самого військовослужбовця та настанням його смерті. Такий причинний зв`язок не може презюмуватися лише з огляду на показник концентрації алкоголю в крові або інших біологічних рідинах на момент смерті, оскільки останній має бути встановлений на підставі належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів у їх сукупності.

Аналогічні правові підходи є сталими та неодноразово застосованими Верховним Судом, зокрема, у постановах від 04.03.2020 у справі №813/2071/17, від 12.11.2020 у справі №186/1129/16-а, від 29.06.2022 у справі №640/6477/19, від 09.09.2025 у справі №240/5502/24, від 15.05.2026 у справі №280/1655/25.

Саме з урахуванням наведеного суд застосовує статтю 16-4 Закону №2011-ХІІ у взаємозв`язку із загальними положеннями статті 16 цього Закону та виходить з того, що відмова у призначенні одноразової грошової допомоги є правомірною лише тоді, коли компетентним органом встановлено, що смерть військовослужбовця перебуває у прямому причинному зв`язку з його діями у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або з безпосереднім медичним впливом такого стану на організм.

Таким чином, суд вказує, що передбачене статтею 16-4 Закону №2011-ХІІ та пунктом 29 Порядку №975 обмеження може застосовуватися у двох видах фактичних обставин. Перший випадок стосується ситуацій, коли смерть настала внаслідок активних дій (поведінки) самого військовослужбовця у стані сп`яніння, зокрема самовільного залишення місця служби, вчинення небезпечних дій під впливом алкоголю або іншої поведінки, яка у причинному зв`язку призвела до смерті.

У такому разі необхідно встановити факт перебування особи у стані сп`яніння, конкретні дії, вчинені у такому стані, та причинний зв`язок між цими діями і смертю. Такий підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 22.05.2018 у справі №760/9519/17 та від 18.08.2022 у справі №640/14940/19.

Другий випадок охоплює ситуації, коли смерть є безпосереднім наслідком алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або патологічного стану, прямо зумовленого таким впливом на організм, зокрема гострого алкогольного або наркотичного отруєння, алкогольної коми або інших безпосередніх медичних наслідків вживання відповідних речовин. Для відмови у призначенні допомоги у такому разі має бути підтверджено належними та допустимими доказами, що саме вживання відповідних речовин чи наслідки зазначених дій стали безпосередньою медичною причиною смерті. Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.03.2024 у справі №120/13997/21-а.

При цьому наявність у Збройних Силах України особливого режиму військової дисципліни та заборона вживання алкоголю під час проходження військової служби не усувають необхідності застосування саме тих юридичних критеріїв, які визначені статтею 16-4 Закону №2011-ХІІ.

Порушення військової дисципліни, пов`язане з уживанням алкоголю або інших речовин, може бути підставою для відмови лише тоді, коли воно перебуває у причинному зв`язку зі смертю військовослужбовця.

Такий підхід забезпечує баланс між дотриманням вимог військової дисципліни та недопущенням позбавлення членів сім`ї загиблого соціальної гарантії лише на підставі формального встановлення наявності алкоголю, наркотичних або токсичних речовин в організмі без доведення їх причинного зв`язку зі смертю.

Саме тому висновок судово-медичної експертизи про концентрацію етилового спирту в крові або інших біологічних матеріалах є важливим доказом, однак сам по собі не є достатнім для твердження про наявність підстав для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, якщо з нього або з інших доказів у сукупності не вбачається причинний зв`язок між станом сп`яніння, діями військовослужбовця або прямою медичною причиною смерті та фактом настання смерті.

Документи про причини та обставини смерті (акти службового або спеціального розслідування, довідки про обставини травми чи смерті, накази командирів, постанови ВЛК, матеріали кримінального провадження, вироки суду, постанови про закриття кримінального провадження, висновки судово-медичних експертиз тощо) мають містити інформацію, достатню для перевірки наявності або відсутності підстав, передбачених статтею 16-4 Закону №2011-ХІІ, і давати змогу встановити не лише медичний стан військовослужбовця, а й фактичний механізм події.

Таким чином, у спорах щодо призначення одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого або померлого військовослужбовця за наявності алкоголю, наркотичних або токсичних речовин в організмі військовослужбовця сам факт їх виявлення не є достатньою підставою для відмови у призначенні та виплаті такої допомоги. Підставою для відмови за умови належного доказування може бути лише:

доведена сукупність таких обставин: перебування військовослужбовця у стані сп`яніння, вчинення ним у такому стані конкретних юридично значущих дій та причинний зв`язок між цими діями і смертю;

доведений прямий медичний причинний зв`язок між алкогольним, наркотичним або токсичним сп`янінням та його безпосередніми наслідками і смертю.

Разом з тим смерть військовослужбовця, яка настала під час виконання військового обов`язку, внаслідок бойового ураження, захворювання, пов`язаного зі службою, або протиправних дій іншої особи, не може вважатися такою, що підпадає під обмеження статті 16-4 Закону №2011-XII лише з огляду на виявлення алкоголю, наркотичних або токсичних речовин в організмі загиблого.

Такий висновок узгоджується із правовими підходами Верховного Суду, викладеними у постановах від 20.08.2018 у справі від 04.03.2020 у справі №813/2071/17, від 12.11.2020 у справі №186/1129/16-а, від 29.06.2022 у справі №640/6477/19, від 18.08.2022 у справі №640/14940/19, від 18.03.2024 у справі №120/13997/21-а та від 09.09.2025 у справі №240/5502/24, від 15.05.2026 у справі №280/1655/25.

Застосовуючи наведені правові підходи до спірних правовідносин, суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у Міністерства оборони України передбачених законом підстав для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу.

Враховуючи встановлене, суд дійшов висновку про протиправність рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що у випадках, коли суд встановив протиправність відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, спосіб судового захисту має залежати від повноти встановлених обставин та меж дискреційних повноважень Міністерства оборони України.

Якщо всі юридичні передумови для призначення допомоги підтверджені, а підстави для відмови відсутні, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень призначити та виплатити допомогу.

Якщо ж для ухвалення рішення необхідна додаткова оцінка документів, належним способом захисту є скасування протиправного рішення та зобов`язання повторно розглянути заяву з урахуванням правової оцінки суду.

З огляду на встановлені у цій справі обставини та межі позовних вимог суд вважає належним спосіб захисту у вигляді скасування протиправного рішення та зобов`язання Міністерства оборони України повторно розглянути заяву позивачки з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

При повторному розгляді заяви Міністерство оборони України зобов`язане врахувати правову оцінку суду та Верховного Суду щодо застосування пункту «б» частини 1 статті 16-4 Закону №2011-ХІІ, надати оцінку поданим документам та іншим обставинам, що підлягають перевірці під час вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги, і прийняти рішення відповідно до вимог законодавства.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку із цим, враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд встановив, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1064,96 грн., тому, враховуючи приписи статті 139 КАС України, витрати необхідно присудити на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформленого витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, №6/в від 15.01.2026 в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, як матері померлого військовослужбовця.

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_5 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) в розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 27 липня 2026 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 ) Відповідач:Міністерство оборони України (просп. Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03049 , код ЄДРПОУ - 00034022) Треті особи:ОСОБА_8 ( АДРЕСА_3 ) , ідентифікаційний номер - ( НОМЕР_6 ) ОСОБА_2 , (РНОКПП - НОМЕР_7 ), (в інтересах якого діє ОСОБА_3 ); ОСОБА_4 (РНОКПП - НОМЕР_8 ), (в інтересах якого діє Ярош Дарина Петрівна).

Головуючий суддя В.В. Матущак