Рішення № 138551279, 28.07.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 липня 2026 року № 520/15060/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:

- визнати анулювання ІНФОРМАЦІЯ_2 раніше наданої на законних підставах відстрочки ОСОБА_1 - незаконним;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 відновити ОСОБА_1 раніше надану на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію відстрочку;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 відновити інформацію про надану на законних підставах ОСОБА_1 відстрочку та внести відповідну інформацію до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 протиправно анульовано раніше надану йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, а також не внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про наявність у нього такої відстрочки. Позивач вказує, що відстрочка була надана йому на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв`язку із здійсненням постійного догляду за бабусею ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю І групи, та що відповідні обставини підтверджуються належними документами, наданими відповідачу під час оформлення відстрочки. На думку позивача, відповідачем безпідставно зроблено висновок про втрату ним законних підстав для відстрочки та здійснено її автоматичне анулювання без проведення передбаченої пунктами 60, 65 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, перевірки наявності таких підстав та без прийняття відповідного рішення про скасування раніше наданої відстрочки. Зазначені обставини, на переконання позивача, свідчать про протиправність дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо анулювання відстрочки та невідновлення відповідних відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою від 08.06.2026 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог. Зазначив, що надана позивачу відстрочка від призову була автоматично анульована 04 травня 2026 року в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів у зв`язку з відсутністю відомостей про інвалідність особи, за якою здійснюється догляд. Також відповідач послався на перебування ІНФОРМАЦІЯ_3 у районі активних бойових дій, що унеможливлює належний розгляд заяв про надання відстрочки. Вказав, що позивачу було роз`яснено необхідність звернення до відповідного ТЦК та СП за місцем фактичного проживання для реалізації права на відстрочку. Вважає, що рішення про відмову у продовженні або скасування відстрочки ним не приймалось, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, згідно якої виклав свої заперечення проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, та підтримав свої позовні вимоги.

Інші заяви по суті спору учасники не подавали.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом установлено, що позивачу, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 раніше була надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв`язку із здійсненням постійного догляду за бабусею ОСОБА_2 , особою з інвалідністю I (А) групи.

Відповідні відомості про надану відстрочку були внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що підтверджувалося військово-обліковими документами позивача, у яких зазначалося підставу відстрочки пункт 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та строк її дії до завершення мобілізації.

Разом із тим, у травні 2026 року під час перевірки відомостей у військово-обліковому документі позивачем було виявлено відсутність інформації про надану відстрочку. З відповіді ІНФОРМАЦІЯ_3 на адвокатський запит вбачається, що 04 травня 2026 року в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відбулося автоматичне анулювання відстрочки у зв`язку з нібито відсутністю відомостей про інвалідність особи, за якою позивач здійснює постійний догляд.

Позивач, не погоджуючись із такими діями відповідача, звернувся до суду, посилаючись на те, що законні підстави для отримання відстрочки не втрачалися, оскільки інвалідність його бабусі ОСОБА_2 встановлена довічно та підтверджується відповідними документами, зокрема довідкою МСЕК та пенсійним посвідченням.

Відповідачем у відзиві зазначено, що анулювання відстрочки відбулося автоматично внаслідок відсутності відповідної інформації в державних реєстрах, а також повідомлено про необхідність звернення позивача до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем фактичного проживання для повторного оформлення відстрочки.

По суті спірних правовідносин суд зазначає таке.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XIІ (далі - Закон №2232-XIІ).

Згідно з частиною першою статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» військовозобов`язані, які мають підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, визначені цією статтею, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до пункту 56 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі Порядок №560), відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації оформлюється та надається військовозобов`язаним, які мають право на відстрочку відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за умови підтвердження відповідних підстав.

Пунктом 58 Порядку №560 визначено, що військовозобов`язаний, який має право на відстрочку, подає заяву про надання відстрочки та документи, що підтверджують наявність відповідних підстав для її отримання. Такі документи мають підтверджувати саме ті обставини, з якими закон пов`язує виникнення права особи на відстрочку від призову.

Відповідно до пункту 60 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більше ніж на строк проведення мобілізації, встановлений відповідним Указом Президента України.

У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка військовозобов`язаному продовжується, але не більше ніж до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави для її надання.

Згідно з абзацами пункту 60 Порядку №560 перевірка підстав у військовозобов`язаного щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації здійснюється посадовими особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до їх функціональних обов`язків за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних.

При цьому така перевірка має на меті встановлення фактичної наявності або відсутності законних підстав для надання відстрочки, а не лише формальне співставлення інформації у відповідних інформаційних системах.

Пунктом 60 Порядку №560 також передбачено, що у разі неможливості проведення перевірки наявності у військовозобов`язаного підстав для відстрочки посадові особи територіального центру комплектування та соціальної підтримки повідомляють такого військовозобов`язаного засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку про необхідність надання ним відповідних підтвердних документів для продовження раніше наданої відстрочки.

Таким чином, положення Порядку №560 встановлюють не лише порядок первинного оформлення відстрочки, а й чіткий алгоритм дій уповноважених органів у випадку виникнення сумнівів щодо наявності законних підстав для її подальшого збереження.

Крім того, відповідно до пункту 65 Порядку №560 у разі втрати (зміни) підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, комісія може скасувати (змінити) раніше прийняте нею рішення про надання відстрочки, про що заявник повідомляється письмово не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

Отже, законодавством передбачено, що припинення права особи на раніше надану відстрочку можливе лише за умови встановлення факту втрати або зміни законних підстав для її надання та дотримання передбаченої Порядком №560 процедури.

Так, суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Реєстр) є автоматизованою інформаційно-телекомунікаційною системою, призначеною для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів з метою забезпечення військового обліку громадян України.

Відповідно до статті 2 зазначеного Закону основними завданнями Реєстру є ведення військового обліку громадян України, забезпечення інформаційної взаємодії між державними органами, а також забезпечення актуальності та достовірності відомостей, що містяться в ньому.

Згідно зі статтею 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» актуалізація відомостей Реєстру здійснюється, зокрема, шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними реєстрами, базами даних та інформаційними системами, держателями яких є органи державної влади та інші суб`єкти владних повноважень.

Таким чином, законодавець передбачив автоматизований механізм перевірки та оновлення інформації, що міститься в Реєстрі, без необхідності прийняття окремого рішення посадовою особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки у кожному випадку зміни або відсутності підтвердження відповідних відомостей у взаємопов`язаних державних інформаційних ресурсах.

Як встановлено судом, позивачу раніше була надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв`язку із здійсненням постійного догляду за особою з інвалідністю.

Водночас, 04 травня 2026 року в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відбулося автоматичне анулювання відомостей про надану відстрочку у зв`язку з тим, що під час електронної інформаційної взаємодії Реєстру з іншими державними інформаційними ресурсами не було підтверджено відомостей про інвалідність особи, за якою позивач здійснює постійний догляд.

Суд звертає увагу, що саме по собі автоматичне анулювання інформації в Реєстрі не є тотожним прийняттю територіальним центром комплектування та соціальної підтримки рішення про позбавлення особи права на відстрочку або скасування раніше прийнятого рішення про її надання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не приймалося окремого рішення про скасування відстрочки, не виносилося рішення комісії про зміну чи припинення раніше наданої відстрочки, а відомості в Реєстрі були змінені внаслідок автоматичної перевірки інформації, яка здійснюється відповідно до встановленого законодавством порядку.

Щодо посилань позивача на порушення відповідачем пунктів 60 та 65 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі Порядок №560), суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 60 Порядку №560 перевірка підстав у військовозобов`язаного щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації здійснюється посадовими особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних.

Отже, законодавством визначено, що підставою для підтвердження права особи на відстрочку є не лише наявність паперових документів, а й можливість підтвердження відповідних обставин через державні інформаційні ресурси, з якими здійснюється електронний обмін даними.

Суд враховує, що документи, надані позивачем, а саме пенсійне посвідчення та довідка МСЕК щодо інвалідності особи, за якою здійснюється догляд, підтверджують наявність відповідної обставини на момент їх видачі. Разом із тим, ці документи не спростовують того факту, що під час автоматичної перевірки інформації в державних інформаційних системах такі відомості були відсутні або не підтвердилися шляхом електронної інформаційної взаємодії.

Позивачем зазначених обставин не спростовано.

При цьому суд зазначає, що відповідач не був наділений повноваженнями самостійно змінювати або ігнорувати результати автоматичного обміну інформацією між державними інформаційними системами, оскільки ведення Реєстру здійснюється відповідно до встановленого законом порядку.

Щодо застосування пункту 65 Порядку №560 суд зазначає, що вказана норма регулює правовідносини, які виникають у випадку, коли комісією приймається рішення про скасування або зміну раніше прийнятого рішення про надання відстрочки у зв`язку із встановленням факту втрати або зміни підстав для її надання.

Разом із тим, у спірних правовідносинах такого рішення комісією відповідача не приймалося. Отже, положення пункту 65 Порядку №560 не можуть бути застосовані до ситуації автоматичного оновлення відомостей у Реєстрі, яке відбулося внаслідок відсутності підтвердження відповідних даних у державних інформаційних системах.

Суд також враховує, що відповідь відповідача на звернення представника позивача не містила відмови у наданні чи продовженні відстрочки, а лише повідомляла про необхідність актуалізації військово-облікових даних та звернення до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із підтверджуючими документами.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» право військовозобов`язаного на відстрочку виникає за наявності визначених законом підстав та підтверджується у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, відсутність підтвердження відповідної інформації у державних інформаційних ресурсах не позбавляє позивача можливості реалізувати своє право на повторне підтвердження наявності підстав для відстрочки.

Суд звертає увагу позивача, що після усунення обставин, які стали підставою для автоматичного анулювання відомостей у Реєстрі, зокрема, після внесення або актуалізації інформації про інвалідність особи, за якою здійснюється постійний догляд, позивач не позбавлений права звернутися до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою про оформлення (відновлення відображення) відстрочки та надати документи, що підтверджують наявність законних підстав.

Відомостей щодо вчинення позивачем відповідних дій матеріали справи не містять.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України саме суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності. У цій справі відповідачем надано докази того, що зміна інформації щодо відстрочки відбулася не внаслідок прийняття ним протиправного рішення, а внаслідок автоматизованого процесу актуалізації відомостей у Реєстрі на підставі інформації, отриманої шляхом електронної взаємодії державних інформаційних систем.

Оцінивши у сукупності надані сторонами докази та наведені правові аргументи, суд доходить висновку, що позивачем не доведено протиправності дій або бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також не доведено факту прийняття відповідачем рішення про незаконне скасування відстрочки.

За таких обставин, позовні вимоги про визнання незаконним анулювання відстрочки є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Оскільки вимога про зобов`язання відповідача відновити інформацію про відстрочку та внести відповідні відомості до Реєстру є похідною від вимоги про визнання анулювання відстрочки незаконним, у задоволенні якої судом відмовлено, підстави для її задоволення також відсутні. Позивач не позбавлений права звернутися до відповідного ТЦК та СП із підтвердними документами для перевірки наявності підстав для відстрочки та актуалізації відомостей у Реєстрі у встановленому порядку.

Окрім того, суд зазначає, що вирішення питання щодо надання, продовження, скасування або відновлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації належить до повноважень відповідного органу військового управління та уповноваженої комісії, яка здійснює перевірку наявності передбачених законом підстав. Суд при здійсненні адміністративного судочинства відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, однак не може підміняти собою орган, до компетенції якого віднесено вирішення питань у сфері військового обліку та мобілізації.

Зобов`язання відповідача відновити відстрочку фактично означало б прийняття судом рішення замість уповноваженого органу без проведення передбаченої Порядком №560 процедури перевірки наявності відповідних підстав, що є втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи наведене, за відсутності встановленого судом факту протиправності дій відповідача та з огляду на неможливість підміни судом адміністративного органу при реалізації ним своїх повноважень, позовна вимога про зобов`язання відновити відстрочку задоволенню не підлягає.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236 293, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 28 липня 2026 року.

Суддя Олексій КОТЕНЬОВ