Вирок № 138550533, 28.07.2026, Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 951/400/24

Провадження №1-кп/951/8/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року

Козівський районний суд Тернопільської області

у складі головуючої судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5

представника потерпілої ОСОБА_6 - ОСОБА_7

законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_8 - ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду й в режимі відеоконференцзв`язку кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса Одеської області, який зареєстрований у встановленому законом порядку й проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, одруженого, не працюючого, не депутата, раніше не судимого, на утриманні якого перебуває одна малолітня дитина

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України

у с т а н о в и в:

формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 28.07.2023 о 09:16 водій ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем «KIA Ceed», реєстраційний номер НОМЕР_1 із пасажирами ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 й ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 рухався проїзною частиною автодороги М-30 «Стрий - Умань - Дніпро - Ізварине» зі сторони м. Тернополя до м. Бережани зі швидкістю 90 км/год.

Під час руху водій ОСОБА_4 не був уважним, не стежив належно за дорожньою обстановкою, щоб своєчасно реагувати на її зміну й не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, чим порушив вимоги п. 2.3 (б, д) Правил дорожнього руху (далі - ПДР), а також вимог, які наведенні у абзацах 1, 2 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», які зобов?язували його своїми діями не створювати загрозу безпеці дорожнього руху, небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров?ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Так на ділянці вказаної автодороги в частині 118 км + 850 м, що між с. Теофіпілка та с. Плотича Тернопільського району Тернопільської області водій ОСОБА_4 в порушення вимог п. п. 10.1, 11.3 ПДР не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, змінив напрямок свого руху вліво та виїхав керованим транспортним засобом на смугу зустрічного руху, виїзд на яку можливий лише для обгону та об?їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках. Заразом водії зустрічного напрямку мають перевагу, а надалі на зустрічне узбіччя. Окрім цього водій ОСОБА_4 перед виїздом на зустрічну смугу руху, на яку він буде виїжджати, не переконався, що вона вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, чим також порушив п. 14.2 в ПДР. Своїми діями, які не відповідали вищевказаним вимогам пунктів ПДР, ОСОБА_4 створив водію зустрічного автомобіля «FORD с-mах» реєстраційний номер НОМЕР_2 небезпеку для руху.

У свою чергу водій автомобіля «FORD с-mах» ОСОБА_10 , який із пасажиром ОСОБА_6 рухався в напрямку м. Тернопіль від м. Бережан зі швидкістю 60 км/год з моменту виникнення небезпеки для руху, яку він об?єктивно спроможний був виявити (рух зустрічного автомобіля «KIA Ceed» його смугою), маючи технічну можливість шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування зупинитись до моменту роз?їзду з автомобілем «KIA Ceed» в межах проїзної частини та уникнути зустрічного зіткнення з ним, в порушення вимог п. 12.3 ПДР, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки керованого транспортного засобу, а змінив напрямок свого руху вправо та виїхав на узбіччя - елемент автомобільної дороги, який не призначений для руху транспортних засобів.

Унаслідок порушення водіями ОСОБА_4 та ОСОБА_10 вказаних пунктів ПДР, на узбіччі, яке прилягає до смуги руху у бік м. Тернопіль відбулося зіткнення передньої частини автомобіля «KIA Ceed» із передньою лівою частиною автомобіля «FORD с-mах».

Під час дорожньо-транспортної пригоди:

- водію автомобіля «FORD с-mах» ОСОБА_10 спричинено закриту черепно-мозкову травму, забій головного мозку легкого ступеня, субарахноідальні крововиливи лобної та тім`яної ділянок, закриту неускладнену травму шийного відділу хребта, перелом дужок шостого шийного хребця з переходом на правий нижній суглобовий відросток, закритий багатоуламковий внутрішньо-суглобовий перелом дистального метаепіфізу лівої стегнової кістки, зі зміщенням кісткових уламків, забій грудної клітки, забій правої легені, рана лобної ділянки. Виявлені у ОСОБА_10 тілесні ушкодження відповідно до п. п. 2.2.1 (в), 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» належить до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого (більш як 21 день) розладу здоров?я. Крім цього, виявлений у ОСОБА_10 двобічний перелом дужки шостого шийного хребця за ступенем тяжкості належить до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння (п. п. 2.1.1 а, 2.1.3 е «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»);

- пасажиру автомобіля «FORD с-mах» ОСОБА_6 спричинено травму хребта у виді компресійного перелому тіла 4-го поперекового хребця, переломів поперечних відростків 1-го, 2-го і 3-го поперекових хребців, перелому правого верхнього суглобового відростка 4-го поперекового хребця (без порушення функції спинного мозку), закриту травму грудей у виді перелому 10-го лівого ребра і кровопідтьоків-підшкірних крововиливів на передній поверхні грудної клітки, більше в лівій паховій ділянці. Відповідно до п. п. 2.2., 2.2.1. a, б, в «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» заподіяні ОСОБА_6 тілесні ушкодження відносяться до середнього ступеня тяжкості;

- малолітньому пасажиру автомобіля «KIA Ceed» ОСОБА_8 спричинено закриту черепно-мозкову травму у виді струсу головного мозку, забою лобної ділянки, саден лівої лобно-скроневої ділянки 5х2 см та закритий перелом лівої ключиці. Відповідно до п. п. 2.2., 2.2.1. б, в «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» заподіяні малолітній ОСОБА_8 тілесні ушкодження відносяться до середнього ступеня тяжкості.

Порушення водієм автомобіля «KІA Ceed» ОСОБА_4 вимог п. п. 10.1, 11.3 та 14.2 в ПДР перебуває в прямому причинному зв?язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням потерпілим ОСОБА_8 , ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесних ушкоджень й заподіянням ОСОБА_11 тяжкого тілесного ушкодження.

Тож ОСОБА_4 своїми діями, що виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_10 тяжке тілесне ушкодження, а потерпілим ОСОБА_6 , ОСОБА_8 середньої тяжкості тілесні ушкодження, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

Правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що 23.05.2024 складений слідчим ГУ НП в Тернопільській області лейтенантом поліції ОСОБА_12 й затверджений прокурором Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_13 .

Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, підтвердивши викладені в обвинуваченні обставини. У вчиненому щиро розкаюється.

31.03.2026 суду показав, що 28.07.2023 близько 9:16 керуючи автомобілем «Kia» з реєстраційним номером НОМЕР_1 із пасажирами: донькою ОСОБА_8 й дружиною ОСОБА_9 на автодорозі між селами Теофіпілка й Плотича, упевнившись, що немає заборонних знаків, розмітки, розігнавшись до 90 км/год почав маневр обгону попутного транспортного засобу, а саме вантажівки, перед якою ще було декілька автомобілів. Під час обгону побачив перед собою зустрічний транспортний засіб білого кольору. Виконуючи вимоги правил дорожнього руху обвинувачений почав гальмувати й повертатися на свою смугу руху, однак автомобілі, які рухалися в попутному напрямку не надали йому такої можливості. Тому ОСОБА_4 вирішив з`їхати на узбіччя, зупинитися й надати перевагу в русі усім учасникам дорожнього руху, після чого повернутися до своєї смуги та продовжити подорож.

Останній загальмувавши, з`їхав на узбіччя. Водій автомобіля «Ford с-max» також звернув з дороги на узбіччя, де відбулося зіткнення, після чого автомобілі злетіли в кювет. Опісля обвинувачений почув крик дитини; разом з дружиною дістали доньку й вилізли з транспортного засобу. Згодом ОСОБА_4 підійшов до автомобіля «Ford с-max», побачив за кермом непритомного чоловіка, в котрого на нозі був діабетичний чобіт. На пасажирському сидінні сиділа жінка. В той час до цього авто підбігли інші люди, які зупинилися щоб допомогти потерпілим.

Далі приїхала швидка медична допомога, яка забрала його дружину з дитиною до Тернопільської обласної дитячої лікарні, а працівники поліції, допитавши обвинуваченого, відвезли його до Козівської районної лікарні, де останній здав аналіз крові й дізнався про перелом стопи та хребта.

Вини водія автомобіля «Ford C-max» ОСОБА_10 в даній ДТП не бачить. Відшкодував потерпілій ОСОБА_6 моральну шкоду в сумі 40 000 грн.

Просить суд суворо його не карати, не позбавляти права керувати транспортними засобами так як на його утриманні перебуває хвора малолітня дитина.

Крім визнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 , винуватість останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за викладених вище обставин, повністю підтверджується такими доказами:

- показами, наданими в судовому засіданні 20.05.2025 потерпілою ОСОБА_6 , яка показала, що 28.07.2023 вона разом із чоловіком ОСОБА_10 близько 09:15 їхали з селища Козова в напрямку до м. Тернопіль зі швидкістю 70-80 км/год; на ділянці дороги між селами Теофіпілка й Плотича, де горбиста місцевість, виїжджаючи з долинки на горбок, побачила перед собою на їхній смузі руху автомобіль «Kia»; водій ОСОБА_10 одразу ж звернув на узбіччя, тікаючи від небезпеки, де в рові на узбіччі відбулося зіткнення транспортних засобів; після ДТП потерпілого забрала швидка медична допомога; в останнього були численні тілесні ушкодження, втрата свідомості, кровотечі. Вважає, що смерть чоловіка настала внаслідок ДТП.

Також потерпіла повідомила, що її чоловік мав значний водійський стаж; в минулому здійснював пасажирські перевезення. Останній хворів цукровим діабетом ІІ типу, був особою з інвалідністю ІІ групи, мав захворювання кінцівки, а на момент ДТП на нозі одягнений діабетичний чобіт, однак рана була загоєна й не перешкоджала керувати транспортним засобом. ОСОБА_10 щороку проходив медичну комісію й не мав заборони керувати транспортом.

Претензій до обвинуваченого ОСОБА_4 немає;

- показами, наданими в судовому засіданні 22.10.2025 свідком ОСОБА_14 згідно з яких близько 9-10 годин ранку рухався дорозою з м. Тернополя до м. Бережан й побачив ДТП на пагорбі. Показав, що автомобіль «Kia» рухаючись в сторону м. Бережан почав здійснювати обін, а в момент появи зустрічного автомобіля «Ford» почав гальмувати й звернув на узбіччя. В той же час водій автомобіля «Ford» також тікаючи від зіткнення звернув на узбіччя, де відбулося ДТП; зупинився, викликав екстрені служби; на момент ДТП біля місця зіткнення на проїзній частині дороги була переривчаста лінія дорожньої розмітки; оглядовість проїзної частини дороги була «не для обгону»; водій автомобіля «Ford» на нозі мав протез;

- показами, наданими в судовому засіданні 01.12.2025 свідком ОСОБА_15 відповідно до яких показав, що зранку їхав на службовому автомобілі в сторону м. Бережан; між населеними пунктами Плотича й Теофіпілка побачив на узбіччі в рові два білі автомобілі, які зіткнулися; зупинився й допоміг потерпілим; самого зіткнення транспортних засобів не бачив; на момент ДТП обгін на ділянці дороги був дозволений, де відбулося ДТП;

- згідно з протоколу огляду місця події слідчого СВ ВП № 1 (м. Бережани) Тернопільського РУП ГУ НП в Тернопільській області ОСОБА_16 від 28.07.2023 з фото таблицями та план-схемою об`єктом огляду є ділянка 118 км + 850 м автодороги М-30 «Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине». Проїзна частина дороги з сухим асфальтобетонним покриттям, без вибоїн, має ухил на підйом за напрямком огляду, пряма, призначена для руху транспортних засобів у двох напрямках по одній смузі руху, ширина яких 3,6 м. З обох сторін до проїзної частина дороги прилягають узбіччя, ширина яких в напрямку до м. Бережан 2,7 м із смужкою асфальтобетонного покриття, до м. Тернополя 3,8 м, з яких 0,4 м із асфальтобетонним покриттям, решта 3,4 м із грунтово-щебінним, а також на краю трав`яним покриттям. За узбіччями розміщені кювети, ширина яких до м. Тернополя 5,5 м. Вказана ділянка автодороги розміщена поза межами населених пунктів з дозволеною для руху швидкістю 90 км/год. Смуга руху розділена горизонтальною дорожньою розміткою п. 1.6. ПДР, краї проїзної частина дороги позначені дорожньою розміткою, ширина ліній розмітки 0,15 м.

Перед місцем ДТП до смуги руху до м. Бережан прилягає другорядна польова дорога від краю якої проводиться умовна лінія перпендикулярно проїзної частина дороги, яка буде виконувати роль базової лінії. Окрім цього до правого краю проїзної частина дороги (смуга руху до м. Тернополя) буде проводитися поперечна прив`язка слідів ДТП.

На місці події виявлено таку слідову інформацію: сліди гальмування; автомобіль марки «FORD» реєстраційний номер НОМЕР_2 ; слід зриву грунтового покриття; автомобіль марки «KIA Ceed», реєстраційний номер НОМЕР_1 /т. 2 а. с. 130-144/;

- відповідно до висновку проведеної судово-медичної експертизи № 806 від 18.09.2023 згідно з яким при газохроматографічному дослідженні взірця крові гр. ОСОБА_4 , відібраної 28.07.2023 о 10:50 в КНП «Козівська ЦРЛ КСР» - метилового, етилового, пропілового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів не виявлено /т. 1 а. с. 171-173/;

- як видно з висновку проведеної судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/120-23/8699-ІТ від 14.09.2023 на момент проведення експертного дослідження: система рульового керування, робоча гальмівна система наданого на дослідження транспортного засобу «KIA Ceed», реєстраційний номер НОМЕР_1 перебувають в стані повної відмови й не відповідають вимогам п. 31.1, п. 31.4.1 а), в) ПДР. Стан коліс і шин не відповідають вимогам п. 31.1 ПДР. Система рульового керування, робоча гальмівна система перебуває в стані повної відмови та вимогам ПДР не відповідає. Пошкодження носять аварійний характер та виникли в ході ДТП під час дії динамічного зусилля. На момент експертного дослідження виявлено невідповідності стану коліс і шин наданого на дослідження транспортного засобу, які носять аварійний характер та виникли в ході ДТП під час дії динамічного зусилля. Характерних ознак розгерметизації шини до моменту ДТП не виявлено. Вирішення запитань про вплив на керування транспортним засобом, можливість виявлення водієм та перебування в причинному зв?язку з настанням ДТП щодо аварійних несправностей, та у випадку їх відсутності - технічного змісту не має, а тому не проводилось /т. 2 а. с. 176-183/;

- згідно з висновку проведеної судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/120-23/8703-ІТ від 18.09.2023 на момент експертного дослідження система рульового керування наданого на дослідження транспортного засобу «FORD с-mах», реєстраційний номер НОМЕР_2 перебуває в стані повної відмови й не відповідає вимогам п. 31.1, п. 31.4.2 б), г) ПДР. Робоча гальмівна система перебуває в працездатному стані, невідповідність вимогам п. 31.4.1 ПДР не виявлено. Стан коліс і шин не відповідає вимогам п. 31.1 ПДР. Несправностей елементів робочої гальмівної системи вимогам п. 31.4.1 ПДР не виявлено. Робоча гальмівна система перебуває в працездатному стані. Система рульового керування перебуває в стані повної відмови та вимогам ПДР не відповідає. Пошкодження носять аварійний характер та виникли в ході ДТП під час дії динамічного зусилля. На момент експертного дослідження виявлено невідповідності стану коліс і шин наданого на дослідження транспортного засобу, які носять аварійний характер та виникли в ході ДТП під час дії динамічного зусилля. Характерних ознак розгерметизації шини до моменту ДТП не виявлено. Вирішення запитань про вплив на керування транспортним засобом, можливість виявлення водієм та перебування в причинному зв?язку з настанням ДТП щодо аварійних несправностей, та у випадку їх відсутності - технічного змісту не має, а тому не проводилось /т. 2 а. с. 187-194/;

- відповідно до висновку проведеної судової транспортно-товарознавчої експертизи № СЕ-19/120-24/1075-АВ від 05.03.2024 ринкова вартість автомобіля «FORD с-mах», реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на 28.07.2023 може складати 241 420, 43 грн. Сума матеріального збитку, спричиненого власнику даного транспортного засобу внаслідок пошкодження його автомобіля під час ДТП станом на 28.07.2023 може складати 241 420, 43 грн /т. 2 а. с. 198-250, т. 3 а. с. 1-7/;

- як видно з висновку проведеної судової транспортно-товарознавчої експертизи № СЕ-19/120-24/1077-АВ від 08.02.2024 ринкова вартість автомобіля «KIA Ceed», реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на 28.07.2023 може складати 334 696, 25 грн. Сума матеріального збитку, спричиненого власнику даного транспортного засобу внаслідок пошкодження його автомобіля під час ДТП станом на 28.07.2023 може складати 334 696, 25 грн /т. 3 а. с. 10-63/;

- відповідно до висновку проведеної судово-медичної експертизи трупа гр. ОСОБА_10 № 447 від 14.09.2023 при знаходженні ОСОБА_10 на стаціонарному лікуванні у період з 28.07. до 25.08.2023 йому при клінічному спостереженні, інструментальних методах обстежень, у ході проведення оперативних втручань лікарями було встановлено такий діагноз: «закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку легкого ступеня, субарахноїдальні крововиливи лобної та тім?яної ділянок, закрита неускладнена травма шийного відділу хребта, перелом дужок шостого шийного хребця з переходом на правий нижній суглобовий відросток; закритий багатоуламковий внутрішньо-суглобовий перелом дистального метаепіфізу лівої стегнової кістки зі зміщенням кісткових уламків, забій грудної клітки, забій правої легені; рана лобної ділянки».

Сліди загоєння (крововиливів під оболонку мозку, паренхіму правої легені, заживлення рани, зрощення переломів кісток) описаних лікарями травматичних змін встановлені і при наступній судово-медичній експертизі трупа потерпілого. Ці травматичні зміни, з огляду на їх морфологічні властивості утворились незадовго до вступу потерпілого на стаціонарне лікування, що підтверджується станом травматичних змін на момент вступу у стаціонар та розтину його трупа.

Смерть ОСОБА_17 настала внаслідок тромбоемболії гілок легеневої артерії та її дрібних розгалужень, що призвело до розвитку гострої легенево-серцевої недостатності, яка і обумовила його смерть.

Такий висновок щодо причини смерті підтверджується результатами розтину трупа при якому в просвіті гілок легеневого стовбура та їх дрібних розгалужень були виявлені чисельні тромби неоднорідного забарвлення і консистенції та даними мікроскопічного дослідження (тромб - «наїздник» з ознаками організації із просвіту легеневої артерії; тромби з ознаками організації в просвітах дрібних судин легень; фрагмент еритроцитарного тромба із слабовираженими ознаками організації на фрагменті венозної стінки лівої нижньої кінцівки; крововиливи, ділянки деструкції із вираженими ознаками клітинної реакції в товщі м?яких тканин лівої нижньої кінцівки).

Вищенаведене цілком узгоджується із наведеними у медичній карті даними клінічного спостереження за потерпілим (на фоні відносно стабілізованого стану раптово виникло загальне його погіршення з летальними розладами).

Джерелом тромбу, ймовірно, є тромбоз вен лівої нижньої кінцівки. Останній виник на фоні перелому дистального кінця лівої стегнової кістки та розвитку травматичного набряку м?яких тканин, що супроводжувалось сповільненням венозного відтоку крові у цій кінцівці (внаслідок стиснення її поверхневих і глибоких вен) та було одним із сприяючих факторів у виникненні тромбозу вен. Зазначено, що розвиток тромбоутворення, за умов порушення лише кровотоку у кінцівці та при наявності адекватної тромболітичної (тромборозсмоктуючої) терапії загалом не є закономірним у розвитку і перебігу травматичного процесу. Цілком імовірно, що тромбоз вен міг бути зумовленим або передуючими травмі хворобливими змінами кровоносних судин у ОСОБА_10 (зокрема, діабетичною ангіопатією), або ж індивідуальними особливостями стресової реакції потерпілого на травму.

Тож враховуючи вищенаведене, а також те, що травма лівої нижньої кінцівки у ранній після травматичний період не супроводжувалась розвитком таких небезпечних для життя станів, як шок важкого ступеня, виражена крововтрата чи гостра кровотеча тощо, можна стверджувати, що між спричиненою ОСОБА_10 травмою і його смертю від тромбоемболії легеневої артерії прямого причинно-наслідкового зв?язку немає. Причинний зв?язок між травмою (перелом стегнової кістки) у потерпілого і його смертю є опосередкованим, оскільки він виник у силу випадкових обставин.

Оскільки між травмою лівої стегна та настанням смерті потерпілого є опосередкований причинно-наслідковий зв?язок, тобто несприятливий кінець ушкодження обумовлений не власне його характером, а випадковими обставинами, умовами, за яких проявились хворобливі (індивідуальні) особливості організму, які і призвели до настання смерті (що згідно з п. 4.7. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» не повинно враховуватись при визначенні ступеня тяжкості тілесних ушкоджень), отримана ОСОБА_10 травма лівої нижньої кінцівки відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Перелом дужок шостого шийного хребця, що не призвів до стиснення (стенозу) речовини спинного мозку та його оболонок відповідно до п. п. 2.2.1 (в), 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» належить до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого (більш як 21 день) розладу здоров`я.

За описаною лікарями динамікою неврологічних змін головного мозку та його оболонок, що викладена у щоденникових записах впродовж його стаціонарного лікування травма голови відноситься до легких із короткочасним розладом здоров?я (з тривалістю травматичного процесу більше 6 діб, але менше 21 доби).

Синець лівого стегна мав незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше як 6 днів та відповідно до п. 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» за ступенем тяжкості належить до легких.

Множинність, масивність тілесних ушкоджень, локалізація їх на різних анатомічних ділянках та протилежних поверхнях тіла, наявність крововиливів у фіксуючо-підвішуючий апарат внутрішніх органів (ворота селезінки, зв?язки печінки) дають підстави вважати, що в даному випадку мала місце транспортна травма, зокрема травмуванням потерпілого шляхом ударів різними ділянками тіла (головою, грудьми, кінцівками) обумовленого інерційним зміщенням останнього до частин салону автомобіля при зіткненні двох транспортних засобів, як про це і зазначено у наданій постанові /т. 3 а. с. 73-77/;

- з висновку проведеної судово-медичної експертизи шматочків внутрішніх органів, вилучених під час розтину трупа гр. ОСОБА_10 № 492 від 04.09.2023 видно, що тромб-«наїздник» з ознаками організації. Тромби з ознаками організації в просвітах дрібних судин легень; серозний альвеолярний набряк легень, інтерстиційна пневмонія. Фрагмент еритроцитарного тромба із слабовираженими ознаками організації на фрагменті венозної стінки лівої нижньої кінцівки; крововиливи, ділянки деструкції із вираженими ознаками клітинної реакції в товщі м?яких тканин лівої нижньої кінцівки. Гострі поверхневі виразки, вогнищеві поверхневі некрози в слизовій оболонці тонкого кишківника, помірно виражений ентерит. Вогнищеві поверхневі некрози, дрібні крововиливи в слизовій оболонці шлунка, помірно виражений гастрит. Морфологічні ознаки шокової реакції в нирках. Гепатит. Розлади кровообігу, помірний набряк, дистрофічні зміни головного мозку /т. 3 а. с. 78-79/;

За даними судово-медичної експертизи № 381 від 29.08.2023 взірця крові з трупа ОСОБА_10 встановлено, що вона належить до групи В(ІІІ) з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВ0 /т. 3 а. с. 80-81/;

Згідно з висновку судово-медичної експертизи № 13 від 15.04.2024 описання тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_17 під час перебування у лікувальних установах впродовж 28.07.-25.08.2023 та при судово-медичній експертизі його трупа 25.08.2023 в цілому відповідають одне одному. Відповідно до перебігу травматичного процесу, описаного у медичних картах, жодне із ушкоджень не супроводжувалось загрозливими для життя явищами (шок тяжкого ступеня, масивна кровотеча чи гостра крововтрата тощо) та у прямому причинно-наслідковому зв?язку із смертю потерпілого не перебуває.

Двобічний перелом дужки шостого шийного хребця, що діагностований у ОСОБА_17 за даними комп?ютерної томографії за ступенем тяжкості належить до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння (п. п. 2.1.1 а, 2.1.3 е «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень») хоча і не супроводжувався порушенням функції спинного мозку.

Закритий перелом нижньої третини лівої стегнової кістки, який за звичайним перебігом травматичного процесу належить до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, ускладнився у потерпілого розвитком тромбозу вен лівої нижньої кінцівки, що призвело до тромбоемболії гілок легеневої артерії і, в кінцевому наслідку - до смерті ОСОБА_10 . Цьому сприяли тривала іммобілізація кінцівки, сповільнення венозного відтоку, набряк нижньої кінцівки, а також індивідуальні властивості організму - наявні у потерпілого захворювання: аліментарне ожиріння III ст., цукровий діабет ІІ типу та постійна форма фібриляції передсердь з тахіаритмією шлуночків серця. Між отриманою травмою лівого стегна та смертю ОСОБА_18 немає прямого причинно-наслідкового зв?язку, такий зв?язок вважається опосередкованим, оскільки несприятливий кінець обумовлений не власне характером травми, а індивідуальною реакцією хворобливого організму (п. 4.7 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень») /т. 3 а. с. 90-96/;

- відповідно до висновку проведеної судово-медичної експертизи № 888 від 07.11.2023 за даними наданих для експертизи медичних документів, під час перебування спочатку у КНП «Козівська центральна районна лікарня» в період часу з 28.07.2023 до 03.08.2023, в подальшому - в медичному центрі «Ендоклінік» з 4.08.2023 до 7.08.2023 за результатами лікарських спостережень, клініко-інструментальних обстежень (рентгенографії і комп`ютерної томографії) та згідно виду виконаного операційного втручання, ОСОБА_6 був заподіяний комплекс травматичних змін механічного походження, зокрема: травма хребта у виді компресійного перелому тіла 4-го поперекового хребця, переломів поперечних відростків 1-го, 2-го і 3-го поперекових хребців, перелому правого верхнього суглобового відростка 4-го поперекового хребця (без порушення функції спинного мозку); закрита травма грудей у виді перелому 10-го лівого ребра і «кровопідтьоків-підшкірних крововиливів на передній поверхні грудної клітки і більше в лівій паховій ділянці» (без описання їх точної локалізації, форми, величини, інших морфологічних властивостей).

Видова приналежність ушкоджень в ОСОБА_6 вказує на те, що вони були заподіяні тупими предметами, які діяли зі значною травмуючою силою. Особливості клінічного перебігу травми у потерпілої та відсутність ознак консолідації переломів свідчать про те, що травмування ОСОБА_6 могло статись у період часу 28.07.2023, повідомлений в постанові.

Відповідно до п. п. 2.2., 2.2.1.а, 2.2.1.б, 2.2.1.в «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» заподіяні ОСОБА_6 тілесні ушкодження відносяться до середнього ступеня тяжкості. Численність і масивність ушкоджень у ОСОБА_6 , розташування їх більше ніж на двох анатомічних ділянках тіла, переважання внутрішніх ушкоджень над зовнішніми характерно для автомобільної травми. Це вказує на те, що травмування ОСОБА_6 могло статись за обставин, повідомлених у мотивувальній частині постанови /т. 3 а. с. 115-118/;

- згідно з висновку проведеної судово-медичної експертизи № 887 від 09.11.2023 за даними наданих для експертизи медичних документів, під час перебування спочатку у КНП «Козівська центральна районна лікарня» в період часу з 28.07.2023 до 28.07.2023, далі в КНП «Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня» з 28.07.2023 11:40 год до 28.07.2023 18:00, за результатами лікарських спостережень та клініко-інструментальних обстежень (рентгенографії і комп?ютерної томографії) у дитини ОСОБА_8 були діагностовані: закрита черепно-мозкова травма у виді струсу головного мозку, забою лобної ділянки, садна лівої лобно-скроневої ділянки 5х2 см та закритий перелом лівої ключиці.

Видова приналежність ушкоджень у ОСОБА_8 вказує на те, що вони були заподіяні тупими предметами. Особливості клінічного перебігу травми у потерпілої, наявність садна, набряк та синюшний колір м?яких тканин в ділянці перелому ключиці свідчать про те, що травмування дитини відбулось незадовго до її госпіталізації в КНП «Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня», що відповідає терміну травмування 28.07.2023, повідомленому в постанові.

Відповідно до п. п. 2.2., 2.2.1.б, 2.2.1.в «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» заподіяні малолітній ОСОБА_8 тілесні ушкодження відносяться до середнього ступеня тяжкості. Травмування дитини ОСОБА_8 могло статись за обставин (під час дорожньо-транспортної пригоди), повідомлених у мотивувальній частині постанови /т. 3 а. с. 120-123/;

- як видно з висновку проведеної судово-медичної експертизи № 886 від 13.11.2023 у ОСОБА_4 згідно із вивченими медичними документами при госпіталізації 28.07.2023 у КНП «Козівська ЦРЛ КСР» на підставі даних клінічного обстеження і результатів рентгенологічного дослідження було діагностовано закритий компресійний перелом тіла третього поперекового хребця без порушення функції спинного мозку. Будь-яких зовнішніх тілесних ушкоджень у медичній карті не описано. Характер відміченого у ОСОБА_4 ушкодження, відсутність рентгенологічних ознак консолідації (зрощення) перелому вказують на його утворення від дії тупого предмета незадовго до його госпіталізації у лікувальний заклад, не виключено у вказаний в постанові термін події.

Виявлений у ОСОБА_4 закритий компресійний перелом тіла третього поперекового хребця у своєму клінічному перебігу супроводжується тривалим (більше 21 день) розладом здоров?я і за цією ознакою належить до тілесного ушкодження середньої тяжкості (п. п. 2.2.1 а, в, 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»). Відмічений у ОСОБА_4 у медичної карти діагноз - компресійний перелом тіла L4-L5 не підтвердженні експертним вивченням наданих на його ім?я рентгенограм від 28.07.2023, тому не підлягають судово-медичній експертній оцінці при визначені виду та ступеня тяжкості тілесного ушкодження. Діагноз «забій лівої стопи. Забій крила клубової кістки зліва» також піддати судово-медичній експертній не видається можливим із-за відсутності описання в наданій медичній карті морфологічних проявів тілесних ушкоджень (п. 4.6. «Правил»). Утворення виявлених у ОСОБА_4 ушкодження за наведених у постанові обставин дорожньо-транспортної пригоди не виключається /т. 3 а. с. 125-127/;

- згідно з відповіді заступника начальника служби відновлення та розвитку інфраструктури у Тернопільській області № 08-02-/2260 від 16.11.2023 експлуатаційне утримання автомобільної дороги загального користування державного значення М-30 Стрий - Умань - Дніпро - Ізварине (через мм. Вінницю, Кропивницький) км 110+000 - км 145+735, в тому числі і ділянки, вказаної у запиті, відповідно до укладеного договору № 15E від 23.12.2019 здійснює підрядна організація ТОВ «Техно-Буд-Центр».

Рух транспортних засобів на підходах до місця ДТП з обох сторін та на ділянці км 118+850 (місце скоєння ДТП) відповідно до схеми організації дорожнього руху, погодженої Департаментом патрульної поліції України регулюють наступні дорожні знаки: у напрямку від м. Тернопіль до м. Бережани дорожні знаки, які регулюють або обмежують рух відсутні; у напрямку від м. Бережани до м. Тернопіль: 1.23.2 «Прилягання другорядної дороги».

Дозволена швидкість руху на вказаній ділянці дороги становить не більше 90 км/год в обох напрямках. Поздовжній ухил проїзної частини дороги на підйом із сторони м. Бережани у напрямку м. Тернопіль становить 45 %, та із сторони м. Тернопіль в напрямку м. Бережани 41 %. Техніко - експлуатаційний стан автомобільної дороги в місці ДТП відповідає вимогам нормативних документів /т. 3 а. с. 134-138/;

- даними, які містяться у протоколі додаткового огляду місця події від 16.02.2024 з фототаблицею згідно з яких на місці пригоди за допомогою спеціального приладу РДУ-АНДОР Е було визначено поздовжній похил проїзної частини дороги безпосередньо в місці ДТП, а також в 8 ділянках дороги до місця ДТП з обох сторін.

Прилад РДУ-АНДОР Е було встановлено в горизонтальне положення таким чином, що на екрані який відображає під час кожного його застосування відображалися величини похилу проїзної частини у відсотках.

Вимірами встановлено, що при такому положенні рейки-рівня похил (ухил) проїзної частини дороги становив: в межах місця зіткнення - 2,9 % або 29 %; на 119 км - 1,3 % або 13 %; на 119 км + 50 м - 1,9 % або 19 %; на 119 км + 100 м - 2,9 % або 29 %; на 119 км + 150 м 4,5 % або 45 %; на 119 км + 200 м 1,3 % або 13 %; в місці прилягання другорядної дороги справа (через ближній край якої було проведено умовну лінію - БЛ) - 4,3 % або 43 %; від місця прилягання другорядної дороги справа (через ближній край якої було проведено умовну лінію - БЛ) в напрямку місця ДТП + 50 м - 4,5 % або 45 %; від місця прилягання другорядної дороги справа (через ближній край якої було проведено умовну лінію - БЛ) в напрямку місця ДТП + 100 м - 3,6 % або 36 %. При цьому було також визначено, що видимість в напрямку руху до м. Бережани становить понад 100 м /т. 3 а. с. 139-140/;

- згідно з даних, які містяться у протоколі слідчого експерименту від 07.12.2023 з доданими схемою й фототаблицями встановлено взаємну видимість автомобілів «FORD с-mах» з реєстраційним номером НОМЕР_2 та «Kia Ceed» з реєстраційним номером НОМЕР_1 /т. 3 а. с. 141-151/;

- відповідно до даних, які містяться у протоколі слідчого експерименту від 16.02.2024 з доданою план-схемою для участі у слідчому експерименті були використанні такі транспортні засоби: автомобіль «FORD с-mах» р. н. НОМЕР_3 , який буде імітувати автомобіль «FORD с-mах» з реєстраційним номером НОМЕР_2 , службовий автомобіль «Toyota Prius» р. н. НОМЕР_4 , який буде імітувати автомобіль «Kia Ceed» з реєстраційним номером НОМЕР_1 . Встановлено, що з робочого місця водія автомобіля «Toyota Prius» зустрічний автомобіль «FORD с-mах» та навпаки можна побачити коли відстань між передніми бамперами вказаних тз становить 131 м. Під час слідчого експерименту заяв, зауважень та клопотань від понятих та учасників слідчої дії не надійшло /т. 3 а. с. 158-162/;

- згідно з висновку проведеної судової транспортно-трасологічної експертизи № СЕ-19/120-23/9739-ІТ від 15.09.2023 кут розташування поздовжніх осей автомобіля «FORD С-МАХ» з реєстраційним номером НОМЕР_2 та автомобіля «КІА Ceed» з реєстраційним номером НОМЕР_1 в первинний момент зіткнення складав величину в межах 120°±5° (відлічується в плані руху годинникової стрілки від повздовжньої осі автомобіля FORD до повздовжньої осі автомобіля KIA). Повздовжня вісь автомобіля КІА в момент зіткнення була направлена вліво на кут наближено 14° відносно повздовжніх елементів проїзної частини дороги, якщо переміщатись в напрямку його руху. Повздовжня вісь автомобіля FORD в момент зіткнення була направлена вправо на кут наближено 46°±5° відносно повздовжніх елементів проїзної частини дороги, якщо переміщатись в напрямку його руху (див. додаток 1 до висновку експерта). Зіткнення вказаних транспортних засобів відбулось у поперечному напрямку відносно елементів проїзної частини дороги на узбіччі, яке прилягає до смуги руху в напрямку м. Тернопіль. У повздовжньому напрямку - наближено в місці утворення сліду зриву грунтового покриття, зафіксованого в протоколі огляду місця події та на план схемі до нього під умовним позначенням № 4 (див. додаток 1 до висновку експерта) /т. 3 а. с. 165-176/;

- відповідно до висновку проведеної судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/120-23/9820-ІТ від 27.11.2023 швидкість руху автомобіля «FORD C-МАХ» з реєстраційним номером НОМЕР_2 була погашена під час руху в загальмованому стані та відповідно до довжини слідів гальмування становила 34,8...37,4 км/год. Швидкість руху автомобіля «KIA CEED» з реєстраційним номером НОМЕР_5 була погашена під час руху в загальмованому стані та відповідно до довжини слідів гальмування становила 54,1...56,5 км/год.

Установлені розрахунком значення швидкості слід вважати мінімально можливими, оскільки колеса автомобілів (при гальмуванні) могли заблокуватися не одразу, частина слідів могла не відобразитися на дорожньому покритті, а значна частина кінетичної енергії могла бути погашена внаслідок взаємної контактної взаємодії автомобілів. Врахувати ж останнє експертним шляхом не видається можливим по причині відсутності в експертній практиці в Тернопільському НДЕКЦ МВС України на даний час відповідної методики. Обгрунтування підходу до вирішення питання наведено в дослідницькій частині висновку на с. 10-11.

Встановлені досудовим розслідуванням відомості про те, що безпосередньо перед застосуванням екстреного гальмування швидкість руху автомобіля «FORD С-МАХ» становила близько 60 км/год слід вважати спроможними з технічної точки зору.

Встановлені досудовим розслідуванням відомості про те, що безпосередньо перед застосуванням екстреного гальмування швидкість руху автомобіля «KIA CEED» становила близько 90 км/год слід вважати спроможними з технічної точки зору.

Результати розрахунків величини відстані, на якій міг перебувати автомобіль «FORD C-МАХ» (його передня частина) при рівномірному русі автомобіля перед застосуванням водієм екстреного гальмування за час (ti) до місця зіткнення із автомобілем «KIA CEED» наведено в дослідницькій частині висновку в таблиці 1 на с. 13.

Результати розрахунків величини відстані, на якій міг перебувати автомобіль «KIA CEED» (його передня частина) при рівномірному русі автомобіля перед застосуванням водієм екстреного гальмування за час (tі) до місця зіткнення із автомобілем «FORD С-МАХ» наведено в дослідницькій частині висновку в таблиці 2 на с. 15.

Установлені розрахунком значення відстані слід вважати орієнтовними, оскільки врахувати можливе зміщення автомобіля в поперечному напрямку та кількісне зменшення величини його швидкості руху при такому зміщенні не видається можливим, а дослідження проведено за умови рівномірного руху автомобіля до застосування водієм екстреного гальмування, внаслідок якого утворилися зафіксовані сліди гальмування /т. 3 а. с. 181-189/;

- згідно з висновку проведеної судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/120-23/12989-ІТ від 18.12.2023 у цій дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «KIA CEED» з реєстраційним номером НОМЕР_5 ОСОБА_4 повинен був діяти згідно з технічними вимогами п. п. 10.1, 11.3, 14.2 в) ПДР. У діях водія автомобіля «КІА CEED» вбачаються невідповідності технічним вимогам п. п. 10.1, 11.3, 14.2 в) ПДР і вказані невідповідності з технічної точки зору перебувають у причинному зв?язку з подією пригоди.

У цій дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «FORD C-МАХ» з реєстраційним номером НОМЕР_6 ОСОБА_10 повинен був діяти згідно з технічними вимогами п. п. 12.3, 12.6 г), 12.9 б) ПДР. У діях водія автомобіля «FORD С-МАХ» вбачаються невідповідності технічним вимогам п. 12.3 ПДР і вказані невідповідності з технічної точки зору перебувають у причинному зв?язку з подією пригоди. У діях водія автомобіля «FORD C-МАХ» ОСОБА_10 не вбачається невідповідностей технічним вимогам п. п. 12.6 г), 12.9 б) ПДР.

Питання щодо причини настання цієї дорожньо-транспортної пригоди виходить за межі компетенції судового експерта. Вирішення питання потребує застосування знань у галузі права, всебічної оцінки всіх зібраних у справі доказів (у тому числі і висновків судових експертиз), що є прерогативою слідчого (суду) /т. 3 а. с. 196-207/;

- як видно з висновку проведеної судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/120-24/693-ІТ від 17.01.2024 вихідні (фактичні) дані, засновані на показаннях потерпілої ОСОБА_6 , що містяться в протоколі допиту свідка ОСОБА_6 від 28.07.2023 у частині величини відстані (40-50 м) між передніми частинами автомобіля «FORD C-МАХ» з реєстраційним номером НОМЕР_7 та автомобіля «КІА CEED» з реєстраційним номером НОМЕР_8 в момент настання взаємної видимості їх водіям слід вважати неспроможними з технічної точки зору, оскільки вони суперечать задокументованій слідовій інформації та встановленому механізму дорожньо-транспортної пригоди /т. 3 а. с. 213-221/;

- відповідно до висновку проведеної судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/120-24/2961-ІТ від 08.03.2024 у дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалася, водій автомобіля «KIA CEED» з реєстраційним номером НОМЕР_8 ОСОБА_4 повинен був діяти згідно з технічними вимогами п. 10.1; 11.3; 14.2 (в) ПДР. У дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалася, водій автомобіля «FORD С-МАХ» з реєстраційним номером НОМЕР_2 ОСОБА_10 повинен був діяти згідно з технічними вимогами п. 12.3; 12.6 (г); 12.9 (б) ПДР.

У цій дорожньо-транспортній ситуації в діях водія автомобіля «KIA CEED» вбачаються невідповідності технічним вимогам п. 10.1; 11.3; 14.2 (в) ПДР, які з технічної точки зору перебувають у причинному зв?язку із настанням події дорожньо-транспортної пригоди.

У цій дорожньо-транспортній ситуації в діях водія автомобіля «FORD С-МАХ» вбачаються невідповідності технічним вимогам п. 12.3 ПДР, які з технічної точки зору перебувають у причинному зв?язку із настанням події дорожньо-транспортної пригоди. У діях водія автомобіля «FORD С-МАХ» не вбачається невідповідностей технічним вимогам п. 12.6 (г) та 12.9 (б) ПДР.

Питання щодо причини настання цієї дорожньо-транспортної пригоди виходить за межі компетенції судового експерта. Вирішення питання потребує застосування знань у галузі права, всебічної оцінки всіх зібраних у справі доказів (у тому чисті і висновків судових експертиз), що є прерогативою слідчого (суду) /т. 3 а. с. 228-237/;

- згідно з висновку проведеної судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/120-24/2762-ІТ від 11.03.2024 у цій дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «FORD C-МАХ» з реєстраційним номером НОМЕР_2 ОСОБА_10 з моменту виникнення небезпеки для руху мав технічну можливість зупинити керований ним автомобіль до місця (лінії) його зіткнення з автомобілем «KIA CEED», реєстраційний номер НОМЕР_5 шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування без зміни траєкторії руху /т. 3 а. с. 244-249/;

- як видно з висновку проведеної судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/120-24/2969-ІТ від 08.03.2024 у цій дорожній обстановці максимальна допустима швидкість автомобіля «KIA CEED» з реєстраційним номером ВH6354TB за умови загальної видимості дороги 100 м. не повинна була перевищувати: при повздовжному ухилі величиною 13 % - 118…119 км/год, при повздовжному ухилі величиною 29 % - 116…118 км/год /т. 4 а. с. 5-10/.

Сторона захисту не оспорювала обставини вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, такий повністю визнав свою вину у вчиненому, при обставинах, які викладені в обвинувальному акті. Під час дослідження судом доказів сторона захисту не заперечила фактичних даних, які в них викладені, не оспорювала висновків проведених експертиз.

Безпосередньо дослідивши усі докази подані під час судового розгляду, надавши оцінку їм з точки зору належності, допустимості, достовірності, а в їх сукупності з точки зору достатності й взаємозв`язку, заслухавши доводи сторони обвинувачення, позицію потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , сторони захисту та самого обвинуваченого, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Такого висновку суд дійшов з огляду на наступне.

Як видно з законодавчого визначення, злочином може бути визнано лише протиправне, суспільно небезпечне, винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину (ч. 1 ст. 11 КК України). Звідси одним з елементів складу злочину може бути визнано певну поведінку людини, свідомий та вольовий вчинок, а не певний стан особи.

Диспозиція ст. 286 КК України сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насамперед ПДР, для з`ясування, які саме порушення цих правил були допущені особою, котра керувала транспортним засобом у момент ДТП.

Водночас належить враховувати, що злочин, передбачений ст. 286 КК України, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов`язковою ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень ПДР, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1, 2 або 3 ст. 286 КК, тобто тільки такі порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків і, отже, перебувають із ними у причиновому зв`язку. Таким чином, об`єктивна сторона даного складу злочину включає такі обов`язкові елементи: діяння (дія або бездіяльність); обстановка; суспільно-небезпечні наслідки (середньої тяжкості тілесне ушкодження - ч. 1, смерть потерпілого або тяжке тілесне ушкодження - ч. 2, загибель кількох осіб - ч. 3); причиновий зв`язок між суспільно небезпечним діянням та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.

Діяння полягає в порушенні Правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Воно може вчинятися шляхом дії або бездіяльності й полягати: 1) у вчиненні дій, заборонених правилами (наприклад, керування транспортним засобом у стані сп`яніння чи без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії тощо); 2) у невиконанні дій, які особа може і зобов`язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту (незниження швидкості руху відповідно до дорожньої обстановки, недотримання безпечного інтервалу тощо).

Обстановка вчинення злочину характеризується тим, що діяння вчиняється та наслідки настають в обстановці дорожнього руху.

Причиновий зв`язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винуватою особою, неминуче зумовлює шкідливі наслідки, передбачені ст. 286 КК України.

Під час розгляду кримінального провадження суд зобов`язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині вироку порушення ПДР, які мали місце під час конкретної ДТП, але водночас він повинен чітко зазначати у вироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених ст. 286 КК України, тобто знаходилися у причиновому зв`язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли. Вказана правова позиція відображена в Постанові Верховного суду від 21.08.2019 у справі № 682/956/17.

За змістом закону порушення Правил безпеки руху та експлуатації транспорту полягає в дії або бездіяльності, пов`язаній з невиконанням однієї чи кількох вимог Правил дорожнього руху або інших нормативних актів, що регламентують безпеку руху та експлуатацію транспорту, з боку особи, яка керує транспортним засобом. Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 286 КК України, полягає в: а) порушенні Правил безпеки руху чи експлуатації транспорту, тобто в порушенні конкретного правила, передбаченого конкретним пунктом правил; б) настанні суспільне небезпечних наслідків заподіяння смерті чи тілесних ушкоджень учасникам дорожнього руху і в) причинному зв`язку між порушенням правил безпеки руху чи експлуатації транспорту та спричиненими наслідками.

Суб`єктивна сторона злочину характеризується необережною формою вини, що визначається характером ставлення до наслідків. Сама ж дія або бездіяльність при порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту можуть бути як умисними, так і вчиненими з необережності.

Показаннями обвинуваченого ОСОБА_4 в судовому засіданні встановлено, що 28.07.2023 о 9:16 на автодорозі між селами Теофіпілка й Плотича останній їдучи зі швидкістю 90 км/год почав маневр обгону, виїхавши на смугу зустрічного руху, побачив автомобіль, почав гальмувати й вирішив з`їхати на узбіччя, де відбулось зіткнення, потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження, інші пасажири середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Отож з урахуванням показань обвинуваченого ОСОБА_4 , котрий вину у вчиненому злочині визнав повністю та які відповідають обставинам, викладеним в обвинувальному акті, суд вважає доведеним факт порушення останнім Правил дорожнього руху, а саме: вимог пунктів 2.3 (б, д), 10.1, 11.3, п. 14.2 в) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, а також вимог, які наведенні у абзацах 1, 2 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух». Вказані порушення ОСОБА_4 вимог ПДР України є в прямому причинному зв`язку з наслідками, що настали.

Так ОСОБА_4 порушив правила безпеки дорожнього руху як особа, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому ОСОБА_10 тяжке тілесне ушкодження, ОСОБА_6 й ОСОБА_8 середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбаченеч. 2 ст. 286 КК України.

Згідно з п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до п. 3 згаданої Постанови визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів, згідно ст. 12 КК України, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 слід суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів, а з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворіших покарань, тому таке покарання слід призначати до реального відбування, тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженого

За змістом пунктів 20, 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, але й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, та особу винного.

Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

Кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим ОСОБА_4 є тяжким злочином згідно з ст. 12 КК України.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття, висловлене останнім під час судових дебатів та відшкодування шкоди потерпілій.

Обставин, що обтяжують вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні крпимінального правопорушення, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Суд також бере до відома досудову доповідь складену Тернопільським районним сектором № 3 філії державної установи «Центр пробації» в Тернопільській області обвинуваченого ОСОБА_4 згідно з якої існує середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та середній ризик небезпеки для суспільства та орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого без позбавлення чи обмеження волі на певний строк можливе та не створить небезпеки для суспільства (у тому числі окремих осіб).

Обираючи покарання обвинуваченому суд враховує характер та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних злочином наслідків, позицію потерпілої, яка просить обвинуваченого суворо не карати та не позбавляти його волі, а також те, що ОСОБА_4 повністю визнав вину у вчиненні злочину, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на психіатричному та наркологічному обліках не перебуває, і вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України.

Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості й індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, суд доходить висновку про можливість виправлення винного без реального відбування покарання із звільненням від основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Суд дійшов до такого висновку з огляду на таке.

Згідно з ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

У кримінальних провадженнях № 205/7091/16-к у постанові від 17 жовтня 2019 року, № 206/5073/15-к у постанові від 12 вересня 2018 року, Верховний Суд наголосив, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

У кримінальному провадженні № 167/341/16-к (постанова від 24.05.2018) Верховний суд вказав, що загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання або призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом застосовуючи ст. 69 КК.

Також необхідно вказати, що у кримінальних провадженнях: №654/763/17 в постанові від 24.10.2018, №346/356/18 у постанові від 12.02.2019, №166/937/16-к в постанові від 26.04. 2018, №125/1133/17 у постанові від 29.01.2019, Верховний суд дійшов висновку, що навіть за умови вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у судів були підстави для застосування правових приписів ст. 75 КК України та звільнення обвинувачених від відбування покарання з випробуванням.

Посткримінальна поведінка обвинуваченого є виключно позитивною. Після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, потерпілі просять призначити обвинуваченому покарання із звільненням від відбування покарання з випробуванням.

З погляду на те й ураховуючи характеризуючі дані особи винного, який на час розгляду справи повністю визнав свою вину, а, отже, готовий нести кримінальну відповідальність, з урахуванням пом`якшуючих обставин у вигляді щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину, відшкодування шкоди потерпілій ОСОБА_6 , відсутності обтяжуючих у справі обставин, позиції потерпілої, яка не заперечує щодо звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням, суд вважає можливим виправлення винного без реального відбування покарання із звільненням від основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Згідно з ч. 1 ст. 55 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права займатися певною діяльністю може бути призначено на строк від одного до трьох років.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Маліге проти Франції" від 23 вересня 1998 р. право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.

Вирішуючи питання про призначення додаткового покарання, необхідно зазначити, що санкція ч. 2 ст. 286 КК України, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, надає можливість суду як призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати таке покарання до особи. Вказане положення закону України про кримінальну відповідальність носить альтернативний характер застосування і не є обов`язковим для суду. Відповідна правова позиція викладена в постанові колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 08.02.2018 у справі №361/2704/16-к, провадження №51-358км18.

В постанові Третьої судової палати ККС ВС від 15.01.2020 у справі 161/537/18, провадження № 51-4055км19 вказав, що термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання. Також колегія суддів зазначила, що закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, для яких діяльність, пов`язана з користуванням таким правом, є основним джерелом доходу. Існування цієї обставини потребує лише більш виваженого підходу під час обрання заходу примусу, з урахуванням загальних засад справедливості, гуманізму та індивідуалізації.

У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

В судовому засіданні встановлено, що обвинувачений не працює, одружений, має на вихованні дитину, яка хворіє.

Однак в суду відсутні підстави вважати, що автомобіль є джерелом доходу обвинуваченого. Тобто, діяльність обвинуваченого, не пов`язана з керуванням транспортним засобом, для нього та його сім`ї не є єдиним джерелом доходу. Жодних доказів протилежного стороною захисту суду не подано.

Тому, враховуючи обставини кримінального правопорушення, той факт, що необережними діями обвинуваченого спричинено тяжкі тілесні ушкодження потерпілому, зважаючи на особу обвинуваченого, його поведінку після вчинення злочину і той факт, що діяльність ОСОБА_4 не пов`язана з керуванням транспортним засобом, для нього та його сім`ї не є єдиним джерелом доходу, суд дійшов висновку про необхідність застосування до обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, за своїм видом і розміром буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 , а також запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого не обирався.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні відсутній.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Питання про скасування арешту майна необхідно вирішити в порядку ст. 174 КПК України.

Керуючись ст. ст. 100, 174, 368-371, 373-374, 376, ч. 15 ст. 615 КПК України

у х в а л и в:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 5 /п"яти/ років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 /два/ роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного судом основного покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 /двох/ років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення й виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта:

- для проведення судової автотехнічної експертизи № CE-19/120-23/8699-ІT від 14.09.2023 в розмірі 2 390 грн;

- для проведення судової автотехнічної експертизи № CE-19/120-23/8703-ІT від 18.09.2023 в розмірі 2 390 грн;

- для проведення судової транспортно-трасологічної експертизи № CE-19/120-23/9739-ІT від 15.09.2023 в розмірі 3 585 грн;

- для проведення судової автотехнічної експертизи № CE-19/120-23/9820-IT від 27.11.2023 в розмірі 2 390 грн;

- для проведення судової автотехнічної експертизи № CE-19/120-23/12989-IT від 18.12.2023 в розмірі 4 543, 68 грн;

- для проведення судової автотехнічної експертизи № CE-19/120-24/693-ІТ від 17.01.2024 в розмірі 3 029, 12 грн;

- для проведення судової автотехнічної експертизи № CE-19/120-24/2961-IT від 08.03.2024 в розмірі 3 029, 12 грн;

- для проведення судової автотехнічної експертизи № CE-19/120-24/2762-IT від 11.03.2024 в розмірі 1 514, 56 грн;

- для проведення судової автотехнічної експертизи № CE-19/120-24/2969-IT від 08.03.2024 в розмірі 2 271, 84 грн;

- для проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи № CE-19/120-24/1075-АВ від 05.03.2024 в розмірі 6 058, 24 грн;

- для проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи № CE-19/120-24/1077-АВ від 08.02.2024 в розмірі 5 300, 96 грн.

Загальна сума витрат на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування становить 36 502, 52 гривень.

Скасувати арешт майна, накладений на автомобіль марки «KIA Ceed», реєстраційний номер НОМЕР_1 згідно з ухвали слідчого судді Бережанського районного суду Тернопільської області від 01.08.2023.

Скасувати арешт майна, накладений на автомобіль марки «FORD с-mах» транзитний номер НОМЕР_9 , номер шасі НОМЕР_10 відповідно до ухвали слідчого судді Бережанського районного суду Тернопільської області від 01.08.2023.

Речові докази:

- автомобіль марки «KIA Ceed», реєстраційний номер НОМЕР_1 повернути ОСОБА_9 ;

- автомобіль марки «FORD с-mах» транзитний номер НОМЕР_9 , (номер шасі НОМЕР_10 ) - повернути ОСОБА_6 ;

- медичну картку стаціонарного хворого № 8467 в 1 томі та один оптичний диск з результатами обстеження ОСОБА_8 повернути у КНП «Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради;

- медичну картку стаціонарного хворого № 3587 в 1 томі та один оптичний диск з результатами обстеження ОСОБА_4 ; медичну картку стаціонарного хворого № 3588 в 1 томі та чотири оптичних диска з результатами обстеження ОСОБА_6 ; медичну картку стаціонарного хворого ОСОБА_10 № 3915 в 1 томі - повернути у КНП «Козівська центральна районна лікарня» Козівської селищної ради.

Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Козівський районний суд Тернопільської області шляхом подачі апеляції учасниками судового провадження протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому й прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Вирок суду виготовлений у нарадчій кімнаті в одному примірнику 28.07.2026.

Суддя ОСОБА_1