Рішення № 138550328, 28.07.2026, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/1114/26

Провадження № 2/515/1780/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Дем`янової О.А.,

за участю секретаря судового засідання Чумаченко Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Татарбунари Одеської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі ТОВ «Бізпозика») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 03.02.2026 між ТОВ «Бізпозика» та відповідачем укладено договір № 580139-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізпозика» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, надало позичальнику грошові кошти у розмірі 21000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № 4149-6293- 5343-7007.

Зважаючи на ті обставини, що відповідач, належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у останнього, станом на 05.06.2026 року, утворилась кредитна заборгованість у розмірі 35 958,30 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 21 000,00 грн, суми прострочених платежів по процентах 48,30 грн, суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ 10 500,00 грн, суми прострочених платежів за комісією 4 410,00 грн

Посилаючись на викладені обставини, ТОВ «Бізпозика» просило суд ухвалити рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 на свою користь вказану кредитну заборгованість та понесені судові витрати.

Рух справи

22 червня 2026 року у порядку автоматизованого розподілу справ між суддями справу передано на розгляд судді Дем`яновій О.А.

23 червня 2026 року ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторонам роз`яснено їх процесуальні права, зокрема право подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також те, що за відсутності клопотань будь-якої зі сторін справа буде розглянута в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Роз`яснено, що відповідач має право надіслати відзив на позовну заяву, позивач - має право підготувати відповідь на відзиви, виклавши письмово свої міркування, аргументи та надати відповідні докази, та направити відповідачу та суду з підтвердженням такого направлення учасникам справи, а відповідач має право підготувати заперечення на відповідь на відзив, та направити позивачу й суду з підтвердженням такого направлення учасникам справи.

Роз`яснено учасникам справи, що подання заяв по суті справи (позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву) є їхнім правом.

Витребувано у АТ КБ "ПРИВАТБАНК" письмові докази, які становлять банківську таємницю, а саме: письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуски банківської картки № НОМЕР_1 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ); письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період з 03.02.2026 року (дата видачі кредиту) по 25.02.2026року (дата закінчення термінукредитування).

Аргументи, доводи, клопотання учасників справи

ТОВ «Бізнес Позика» у позовній заяві просило розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін, за відсутності свого представника, зазначивши, що підтримує позовні вимоги та не заперечує відносно заочного розгляду справи.

У липні 2026 року до суду повернулась поштова кореспонденція, яка направлялась судом відповідачу (копія ухвали Татарбунарського районного суду Одеської області від 23 червня 2026 року). В матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення вказаного поштового відправлення відповідачу 07.07.2026 та підписом про отримання.

Суд виконав обов`язок щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце слухання справи та приймаючи до уваги практику Верховного Суду, щодо питання оповіщення учасника справи про розгляд справи, вважає, що відповідач у цій справі є таким, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження, у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України» № 16652/04).

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

03.02.2026 між сторонами у електронній формі укладено договір №580139-КС-001 про надання кредиту (споживчий кредит) за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 21000,00 грн, строком на 23 дні (до 25.02.2026) та зі сплатою стандартної процентної ставки за кредитом 0,96% в день і комісії за видачу кредиту у розмірі 4 410,00 грн (пункти 2.1 -2.5. 2.12, 2.13 договору).

Пунктом 3.4 кредитного договору передбачено, що до укладення цього договору між сторонами кредитодавцем було здійснено дистанційну ідентифікацію та верифікацію позичальника з метою надання фінансових послугта був використаний наступний спосіб ідентифікації та верифікаціїпозичальника(в тому числі, здійснений з метою укладення між сторонами раніше укладених договорів), з урахуванням вимог, визначених нормативноправовим актом Національного банкуУкраїни з питань здійснення установами фінансового моніторингу: - здійснення ідентифікаціїта верифікації особи позичальника в режимі відеотрансляції(відеоверифікація)

Згідно умов пункту 4.1 договору, кредитодавець зобов`язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з дня укладення Договору надати Позичальнику Кредит в сумі вказаній в п. 2.1. Договору, шляхом безготівкового переказу коштів (однією або декількома транзакціями) на реквізити електронного платіжного засобу, який зазначений розділі 12 Договору

Відповідно до розділу 12 кредитного договору його підписано відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «UA-0644», в якому номером електронного платіжного засобу відповідача вказано НОМЕР_3 .

До укладення кредитного договору відповідач ознайомився і підписав електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «UA-0644».

Візуальною формою послідовності дій клієнта ОСОБА_1 , (дані про якого містять: РНОКПП, номер мобільного телефону, електронну пошту) позивач підтвердив послідовність дій Товариства та клієнта в ІТС від початку входу позичальника шляхом використання мобільного телефону для ідентифікації в ІТС та входження в особистий кабінет, перевірки Товариством статусу клієнта, надання клієнтом необхідної інформації для формування Товариством належної пропозиції клієнту, відправлення клієнту на номер мобільного телефону смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором UA-2689 для підписання паспорту споживчого кредиту, ознайомлення та підписання клієнтом одноразовим ідентифікатором паспорта споживчого кредиту, направлення клієнту оферти, які містить істотні умови договору, направлення в смс-повідомленні на номер клієнта одноразового ідентифікатора, ознайомлення клієнта з офертою та підписання договору одноразовим ідентифікатора UA-0644 до відображення документів у особистому кабінеті, що включає розміщення в особистому кабінеті клієнта підписаного договору, Правила кредитування в цілодобовому онлайн доступу.

Згідно Анкети клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи https://my.tpozyka.com/) від 08.06.2026, анкета містить відомості про позичальника, зокрема, адресу його реєстрації та проживання, РНОКПП, дату народження, місце народження, паспортні дані та інформацію стосовно бажаного кредиту із зазначенням номера банківської картки для перерахування коштів.

Виконання зобов`язань позивач підтвердив листом ТОВ «ПрофітГід», відповідно до якого 03.02.2026 здійснено успішний переказ ТОВ «Бізнес Позика» грошових коштів в розмірі 21000,00 грн. на рахунок: НОМЕР_3 , емітентом якої є PRIVAT BANK, згідно кредитного договору № 580139-КС-001 від 03.02.2026.

Згідно відповіді АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 09.07.2026 №20.1.0.0.0/7-260708/135091-БТ на 515/1114/26 від 23-06-2026 р. в банку на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 (а.с.90).

Електронною випискою по рахунку за період з 03-02-2026 по 25-02-2026 підтверджується зарахування 03.02.2026 на рахунок відповідача грошових коштів в сумі 21000,00 грн (а.с.91-92).

Відповідно до положень статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписка по рахунку є первинним документом, який підтверджує здійснені по банківському рахунку операції, а відтак належним і допустимим доказом.

ТОВ «Бізнес Позика» своєчасно та в повному обсязі виконало зобов`язання за кредитним договором, перерахувавши відповідачу грошові кошти у розмірі 21000,00 грн.

Згідно розрахунку позивача та довідкою про стан заборгованості, станом на 08.06.2026 утворилась заборгованість у розмірі 35 958,3 грн, яка складається із: 21000,00 грн - суми прострочених платежів по тілу кредиту, 48,30 грн - прострочених платежів по процентам, 10500,00 грн - заборгованості по процентам річних згідно статті 625 ЦК України та 4410,00 грн. комісії (а.с.62-65,66).

Мотивувальна частина

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зав`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

За загальним правилом (частина 1 статті 12 ЦПК України), суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вивчивши доводи позовної заяви, а також дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку, з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

У відповідності до положень статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом (ст.ст. 610, 612 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагається, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/5 від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно - телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також Іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Встановлено, що укладений між сторонами кредитний договір за формою відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», який підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, який є аналогом власноручного підпису.

Відповідач, підписавши кредитний договір (одноразовий ідентифікатор UA-0644), не лише погодив його умови, але й скористалався кредитом.

Факт отримання кредиту на наявності кредитної заборгованості позивачем доведено, натомість відповідачем не спростовано.

Надані позивачем докази свідчать, що відповідач ознайомлений з умовами кредитування й прийняв їх.

Відповідач не довів належного виконання зобов`язань за кредитним договором, розрахунок заборгованості не спростував, відзив на позов не подав.

За встановлених обставин, суд вважає обґрунтованими вимоги щодо стягнення заборгованість за тілом кредиту у розмірі 21000,00 грн.

Щодо стягнення відсотків за користування кредитом

З умовами договору №580139-КС-001 від 03.02.2026 року строк кредитування становить 23 дні, тобто кредит надано до 25.02.2026 року.

З наданого розрахунку заборгованості за договором №580139-КС-001 від 03.02.2026 вбачається, що проценти за користування кредитом нараховувались по 25.02.2026 року.

Таким чином позовні вимоги ТОВ «Бізнес позика» у частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 48,30 грн є правомірними.

Щодо стягнення процентів нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до зазначеного вище розрахунку заборгованості, кредитор проводить нарахування заборгованості за процентами річними на підставі ст. 625 ЦК України після 24 лютого 2022 року, а тому, згідно із п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідач звільняється від їх сплати.

Таким чином, суд, враховуючи положення п. 18 розділу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача нарахованих процентів відповідно до ст. 625 ЦК України не підлягають до задоволення.

Щодо стягнення комісії

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі за № 343/557/15-ц зроблено висновок: «Так, за змістом частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній станом на 08 травня 2007 року) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави висновувати про те, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частиною третьою вищезазначеної статті передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Згідно із ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, враховуючи принципи справедливості та добросовісності, на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16 послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.»

Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованість за комісійними винагородами.

Висновки за результатами розгляду справи

Враховуючи, що боржник, отримавши кошти у кредит, не виконував належним чином взяті за кредитним договором зобов`язання, що призвело до утворення заборгованості, та приймаючи до уваги те, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, боржник має нести цивільно-правову відповідальність за не виконання чи неналежне виконання зобов`язання.

Проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності на предмет їх належності, достовірності, достатності та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, надавши оцінку нормам матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача кредитної заборгованості підлягають частковому задоволенню з підстав, наведених вище по тексту рішення, й з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 21048,30 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 21 000,00 грн, суми прострочених платежів по процентах 48,30 грн.

Щодо судових витрат

Виходячи із положень статей 133, 141 ЦПК України суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини перша статті 141 ЦПК України).

Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Бізнес позика» (58,54%), то із ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню 1558,57 грн судового збору за подання позовної заяви до суду.

Керуючись статтями 526, 634, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 5, 10, 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором №580139-КС-001 від 03.02.2026 року у розмірі 21048,30 грн (двадцять одна тисяча сорок вісім гривень 30 копійок), що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 21 000,00 грн, суми прострочених платежів по процентах 48,30 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 1558,57 грн (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят вісім гривень 57 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ: 41084239, місцезнаходження:01133, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, місто Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя О.А.Дем`янова