Рішення № 138550303, 20.07.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/8711/26

Провадження №2/523/5786/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси у складі

головуючої судді - Середи І.В.,

за участю секретаря Ячменьової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в м. Одесі в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

27 квітня 2026 року до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту за кредитним договором № 559387-КС-001 від 27 вересня 2025 року у розмірі 169500 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27 вересня 2025 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Бізнес Позика» договір про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, відповідно до якого відповідачеві надано грошові кошти у розмірі 50000 грн на умовах, визначених офертою, шляхом перерахування коштів на його картковий рахунок.

Оскільки відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання з повернення коштів за кредитним договором, то станом на 07 квітня 2026 року утворилась заборгованість у розмірі 169500 грн, яка складається із суми прострочених платежів за тілом кредиту 50000 грн, суми прострочених платежів за процентами 84500 грн, заборгованість за процентами, нарахованими відповідно до ст. 625 ЦК України 25000 грн та заборгованість за комісією 10000 грн.

У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості разом із понесеними судовими витратами.

29 квітня 2026 року після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача провадження у справі відкрито за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

12 травня 2026 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він позовні вимоги визнав лише частково з огляду на таке.

Нарахування позивачем процентів поза межами строку кредитування вважає незаконним відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12.

Умови договору, які передбачають сплату споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50% вартості продукції) є несправедливими відповідно до ч. 5 ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів», а вимога позивача стягнути 16900 грн при основному боргу 50000 грн прямо порушує цей принцип.

Відповідач вказує, що він є особою з інвалідністю 2 групи з дитинства, має на утриманні малолітню дитину, на теперішній час перебуває за кордоном, що додатково ускладнює його фінансовий стан, у зв`язку з цим на підставі ст. 551 ЦК України відповідач просить суд максимально зменшити (до 0 грн) розмір штрафів та пені.

У своїй відповіді на відзив від 18 травня 2026 року позивач зазначив, що відповідач не заперечує фактів укладення кредитного договору з позивачем; отримання кредитних коштів; порушення умов кредитного договору (графіку платежів); наявності заборгованості за кредитним договором.

Позивач також зазначив, що не нараховував та не заявляв до стягнення у позовних вимогах неустойки (у формі пені чи штрафів) відповідно до ст. 549 ЦК України; не нараховував проценти поза межами строку дії кредитного договору.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

У матеріалах справи є клопотання сторін про розгляд справи у їх відсутності.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з вимогами ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи встановлено, що 27 вересня 2025 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Бізнес Позика» договір про надання споживчого кредиту № 559387-КС-001 у електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика», через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця.

Відповідно до п.2.1 договору позивач надає відповідачеві кредит у розмірі 50000 грн строком на 24 тижнів до 14 березня 2026 року зі сплатою фіксованої процентної ставки за кредитом у розмірі 1 % в день та комісії за надання кредиту у сумі 10000 грн.

У пункті 4.2.2 договору кредиту сторони погодили «Графік платежів», відповідно до якого визначено розмір та дату внесення відповідачем платежів.

У разі несплати позичальником у повному обсязі платежу, передбаченого графіком платежів та не погашення заборгованості із внесення платежу, передбаченого графіком платежів протягом наступних 7 (семи) діб, починаючи з 8 (восьмого) дня прострочення внесення платежу, передбаченого графіком платежів, подальше нарахування процентів здійснюється за стандартною процентною ставкою до закінчення строку кредитування.

27 вересня 2025 року о 14:18:57 годині відповідач підписав договір у електронному вигляді через телекомунікаційну систему кредитодавця одноразовим ідентифікатором UA-3654.

До вказаного договору додані правила надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика», візуальна форма послідовності дій клієнта та анкета клієнта.

З візуальної форми послідовності дій клієнта вбачається порядок дій, здійснений сторонами кредитного договору щодо його укладення.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало відповідачеві грошові кошти у розмірі 50000 грн шляхом перерахування 27 березня 2025 року о 14:19 годині грошей на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , відкриту у АТ КБ «ПриватБанк», через посередника платіжних послуг ТОВ «ПрофітГід».

Відповідач прийняв кредитні кошти, проте свої зобов`язання щодо їх повернення відповідно до Графіку платежів належним чином не виконував, не здійснивши жодного платежу.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом з урахуванням сплачених відповідачем коштів у ОСОБА_1 наявна заборгованість станом на 07 квітня 2026 року у загальному розмірі 169500 грн, яка складається із суми прострочених платежів за тілом кредиту 50000 грн, суми прострочених платежів за процентами 84500 грн, які нараховувалися з 27 вересня 2025 року по 14 березня 2026 року за процентною ставкою 1 % у день на залишок заборгованості, заборгованість за процентами, нарахованими відповідно до ст. 625 ЦК України 25000 грн, що нараховувалися із 12 жовтня по 05 листопада 2025 року, та заборгованість за комісією 10000 грн.

За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України), у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , уклавши договір про надання кредиту, взяв на себе зобов`язання щодо повернення грошових коштів, сплати процентів та інших платежів.

Кредитні кошти ОСОБА_1 прийняв та використав за призначенням, проте належним чином зобов`язання за договором не виконував.

У зв`язку з цим позовні вимоги про стягнення прострочених платежіва за тілом кредиту та прострочених платежів за процентами підлягають задоволенню.

При цьому суд вважає, що позовні вимоги про стягнення процентів, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України за невиконання відповідачем умов договору, нарахованих з 12 жовтня по 05 листопада 2025 року, суперечить чинному законодавству з наступних підстав.

Відповідно до вимог п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан в Україні, і наступними Указами воєнний стан був продовжений, а Указом Президента № 342/2026 від 27 квітня 2026 року строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 04 травня 2026 року строком на 90 діб.

Таким чином, враховуючи вказану норму, у задоволенні вимоги про стягнення процентів, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України за невиконання відповідачем кредитного зобов`язання за договором № 559387-КС-001 від 27 вересня 2025 року у розмірі 25000 грн слід відмовити.

Отже, встановлення судом факту неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, що вказує на обґрунтованість пред`явлених позовних вимог у частині стягнення заборгованості у загальному розмірі 144500 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 50000 грн, заборгованість за нарахованими процентами 84500 грн та заборгованість за комісією 10000 грн.

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи довічно з дитинства відповідно до довідки № 23 (604270) та звільнений від сплати судового збору у всіх судових інстанціях на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, судовий збір, сплачений позивачем, слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 354-355 ЦПК України

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: б-р Л. Українки, 26, оф. 411, м. Київ, 01133) заборгованість за договором про надання кредиту № 559387-КС-001 від 27 вересня 2025 року у розмірі 144500 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 50000 грн, заборгованість за нарахованими процентами 84500 грн та заборгованість за комісією 10000 грн.

В іншій частині вимог відмовити.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: б-р Л. Українки, 26, оф. 411, м. Київ, 01133) судовий збір у розмірі 2662,40 грн, сплачений за подачу позовної заяви до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відповідно до платіжної інструкції № 9915 від 10 квітня 2026 року за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Рішення складено 20 липня 2026 року.

Суддя