Ухвала суду № 138549954, 23.07.2026, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа №504/5080/23

Провадження №2/504/473/26

Доброславський районний суд Одеської області

УХВАЛА

23.07.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенко В.К.,

секретаря- Ориник М.В., -

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні, в залі суду № 5, сщ. Доброслав, в режимі відеоконференції, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 проти ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у листопаді 2023 року звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача про поділ майна подружжя.

У квітні 2026 року позивач подав заяву про зміну предмету предмету позову в новій редакції, та в остаточній редакції просила суд:

Визнати право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на корпоративні права, майно, грошові кошти внесені до статутних фондів ТОВ «КОРПОРАЦІЯ ЮКАС» код ЄДРПОУ 30739045, ТОВ «ПЄТКУС» код ЄДРПОУ 43638833, ТОВ «ТК ГЕНЕРАЦІЯ» код ЄДРПОУ 39968434, ТОВ «ТК ЮГТОРГ» код ЄДРПОУ 39332061 в розмірі 50 відсотків.

Визнати за ОСОБА_1 право на одну другу частку на корпоративні права, майно, грошові кошти внесені до статутного фонду ТОВ «КОРПОРАЦІЯ ЮКАС» код ЄДРПОУ 30739045 в розмірі 25 відсотків частки.

Визнати за ОСОБА_1 право на одну другу частку на корпоративні права, майно, грошові кошти внесені до статутного фонду ТОВ «ПЄТКУС» код ЄДРПОУ 43638833 в розмірі 25 відсотків частки.

Визнати за ОСОБА_1 право на одну другу частку на корпоративні права, майно, грошові кошти внесені до статутного фонду ТОВ «ТК ГЕНЕРАЦІЯ» код ЄДРПОУ 39968434в розмірі 25 відсотків частки.

Визнати за ОСОБА_1 право на одну другу частку на корпоративні права, майно, грошові кошти внесені до статутного фонду ТОВ «ТК ЮГТОРГ» код ЄДРПОУ 39332061 в розмірі 25 відсотків частки.

Визнати право спільної сумісної власності подружжя на нерухоме та рухоме майно:

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , площею 298,8 кв.м.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5122786400:02:001:1231, яка розташована по АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , площею 226,9 кв.м.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5122783200:02:001:2644, яка розташована по АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житлову квартиру АДРЕСА_3 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль TOYOTA LAND CRUISER PRADO, VIN: НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 .

Вирішити питання судових витрат.

Ухвалою Доброславського районного суду Одеської області від 23.07.2026 року заява про зміну предмету позову прийнята судом до розгляду.

Позивач подала клопотання про забезпечення позову, зокрема, просила суд накласти арешт на корпоративні права (частки у статутних капіталах), які належать відповідачу, а саме:

частки у статутних фондах ТОВ «КОРПОРАЦІЯ ЮКАС» код ЄДРПОУ 30739045, ТОВ «ПЄТКУС» код ЄДРПОУ 43638833, ТОВ «ТК ГЕНЕРАЦІЯ» код ЄДРПОУ 39968434, ТОВ «ТК ЮГТОРГ» код ЄДРПОУ 39332061 в розмірі 50 відсотків.

Заборонити державним реєстраторам, нотаріусам та іншим уповноваженим особам вчиняти будь -які реєстраційні дії щодо зміни складу учасників, розміру часток або відчуження зазначених корпоративних прав.

В підготовчому засіданні позивачка та її адвокат доводи клопотання підтримали, просили його задовольнити, оскільки саме ці корпоративні права відповідача є предметом спору у даній справі.

Представник відповідача заперечувала, вважала, що такий захід забезпечення позову призведе до істотного обмеження прав та законних інтересів інших співвласників часток у статутних фондах вказаних товариств.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку:

У відповідності до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За вимогами пункту 3 частини першої статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

При зверненні до суду із заявою про забезпечення позову позивач повинен, по-перше, аргументовано обґрунтувати причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов та необхідність у цьому, по-друге, довести, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, під час використання механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При оцінці зазначеної співмірності, слід ураховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У постанові від 04.09.2020 № 200/12227/17 Верховний Суд вказав, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/2022 зазначено, що як характер спору (майновий або не майновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушення прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами; 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.

Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчитися, що між сторонами виник спір.

В обґрунтування необхідності застосування заходів забезпечення позову заявник посилається на те, що відповідач є власником корпоративних прав у статутних капіталах вищевказаних товариств, у зв`язку з чим існує ризик відчуження такого майна до ухвалення рішення у справі.

На підставі викладеного, просить накласти арешт на майно (частку) у статутних капіталах, заборонити усім суб`єктам державної реєстрації проводити будь-які дії.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову застосовується у випадку, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених прав позивача.

При цьому обов`язок доведення наявності таких обставин покладається на заявника, який має надати суду належні та допустимі докази існування реальної, а не припущеної загрози невиконання можливого рішення суду.

Надані суду відомості щодо майна відповідача, зокрема, відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо розміру часток відповідача у статутних капіталах вищевказаних товариств підтверджують лише факт реєстрації відповідних корпоративних прав за відповідачем, однак самі по собі не є доказом того, а також не підтверджують їх дійсну ринкову вартість.

Окрім того щодо накладення арешту на корпоративні права, суд зазначає наступне.

На думку заявника, невжиття арешту дозволить відповідачу вивести активи з-під юрисдикції суду, що зробить рішення про стягнення компенсації лише «паперовим».

Оцінюючи доводи заявника щодо необхідності накладення арешту саме на корпоративні права відповідача та встановлення заборони на вчинення реєстраційних дій, суд виходить із того, що заявником не наведено та не підтверджено належними доказами обставин, які б свідчили про співмірність заявлених заходів забезпечення позову із заявленими вимогами.

Зокрема, матеріали заяви не містять доказів дій відповідача, спрямованих на відчуження належних йому часток у статутних капіталах вищевказаних товариств, підготовку до такого відчуження, зміну складу учасників товариств, вчинення реєстраційних дій або інших обставин, які б давали достатні підстави вважати, що відповідач створює умови для майбутнього невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду.

Саме лише посилання заявника на існування потенційної можливості розпорядження корпоративними правами не може автоматично свідчити про наявність реальної загрози невиконання судового рішення та не є достатньою підставою для застосування обмежувальних заходів.

Крім того, суд враховує, що накладення арешту на корпоративні права та одночасна заборона усім суб`єктам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо зміни складу учасників, розміру статутного капіталу та переходу права власності на відповідні частки не є тотожними припиненню діяльності юридичних осіб та саме по собі не зупиняє господарську діяльність товариств.

Разом із цим такі обмеження можуть впливати на реалізацію корпоративних прав учасників та діяльність юридичних осіб, що також підлягає врахуванню судом при оцінці співмірності заходів забезпечення позову.

За відсутності належного обґрунтування необхідності застосування саме такого обсягу обмежень суд не вбачає достатніх підстав для висновку, що можливі наслідки їх застосування є співмірними тим ризикам, на запобігання яким спрямована подана заява про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності, однак для застосування заходів забезпечення позову суд має встановити наявність обґрунтованого зв`язку між спірним майном та предметом позову.

За таких обставин суд доходить висновку, що наведені у заяві доводи ґрунтуються переважно на припущенні про можливість відчуження майна у майбутньому та не підтверджують наявності достатніх підстав для застосування заходів забезпечення позову.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 151-153, 196-200, 258-260, 353 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 проти ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), про поділ майна подружжя.

Ухвала може бути оскаржена протягом 15 днів від дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Суддя В. К. Барвенко