Ухвала суду № 138549140, 28.07.2026, Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/2520/26

Провадження № 1-кс/715/258/26

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.07.2026 селище Глибока

Глибоцький районний суд Чернівецької області

у складі:

слідчого судді ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

учасники процесу:

прокурор ОСОБА_3

слідчий ОСОБА_4

розглянувши клопотання арешт майна,-

В С Т А Н О В И В:

Начальник Глибоцького відділу Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_5 звернувся до суду із клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні №12026262020000366 від 06.02.2026 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 КК України.

Зазначає, що досудовим розслідуванням встановлено, що директор ТОВ «Захбудком» ОСОБА_6 запровадив стійку злочинну схему, яка полягала у заволодінні коштами громадян під приводом фінансування будівництва об`єктів нерухомості з їх подальшою легалізацією через інститут «номінальних (підставних) власників»

Зокрема, 10.06.2021 року ОСОБА_6 , не маючи правовстановлюючих документів на використання землі та дозвільної документації на будівництво, уклав договір підряду з потерпілим ОСОБА_7 щодо будівництва зблокованого житлового будинку (таунхаусу). На виконання умов вказаного договору потерпілий ОСОБА_7 передав ОСОБА_6 готівкові кошти у розмірі 51 110 доларів США, за рахунок яких у подальшому було повністю зведено об`єкт нерухомості.

Встановлено, що фактичне будівництво профінансованого потерпілим таунхаусу здійснювалося на земельній ділянці з кадастровим номером 7324582000:02:001:2004 (площею 0,0211 га), титульним власником якої з 11.09.2021 року виступав ОСОБА_8 . При цьому, ОСОБА_8 достовірно знав про факт проведення будівельних робіт за кошти інвестора, однак жодної участі у фінансуванні чи організації будівництва не брав.

Наприкінці 2025 року (після фактичного завершення будівництва об`єкта) фігуранти умисно заблокували доступ потерпілому ОСОБА_7 до збудованого за його кошти приміщення шляхом самовільної заміни замкових свердловин. У подальшому, з метою приховування слідів кримінального правопорушення, недопущення передачі майна законному інвестору та унеможливлення накладення на нього арешту, ОСОБА_8 здійснив відчуження вказаного активу. Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 08.04.2025 року ОСОБА_8 уклав договір купівлі-продажу, на підставі якого право власності на земельну ділянку 7324582000:02:001:2004 та збудований на ній таунхаус перейшло до третьої особи ОСОБА_9 .

Посилаючись на те, що відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, зазначена земельна ділянка (кадастровий номер 7324582000:02:001:2004) та розташований на ній об`єкт нерухомості є речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки вони виступали об`єктом кримінально протиправних дій, були знаряддям вчинення шахрайства та зберегли на собі матеріальні сліди злочину (фактично зведений за кошти потерпілого об`єкт незавершеного будівництва, який на даний час утримується третіми особами), з метою проведення у межах кримінального провадження судових будівельно-технічних та оціночно-товарознавчих експертиз для встановлення фактичних обсягів і вартості робіт, профінансованих потерпілим ОСОБА_7 , просить про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді накладення арешту на майно із забороною відчуження, розпорядження та користування ним, як об`єктивно необхідним для попередження перепродажу цього майна, його знищення або зміни конструктивних елементів новим титульним власником.

Прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 в судовому засіданні клопотання про арешт майна підтримали та просили його задовольнити, посилаючись на обставини, що викладені у клопотанні.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, розгляд даного клопотання проводитися без повідомлення власника майна та інших учасників кримінального провадження, оскільки таке повідомлення створить об`єктивні ризики невідкладного відчуження, розпорядження чи перетворення зазначеного майна з метою ухилення від накладення арешту та приховування речового доказу.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, приходжу до наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Встановлено, що 06.02.2026 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12026262020000366 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.

Постановою слідчого від 27.07.2026 року земельну ділянку з кадастровим номером 7324582000:02:001:2004 (площею 0,0211 га) та розташований на ній об`єкт нерухомості (закінчений будівництвом житловий будинок садибного типу загальною площею 106,4 кв.м) визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12026262020000366.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою збереження речового доказу.

Органом досудового розслідування встановлено, що фактичне будівництво профінансованого потерпілим таунхаусу здійснювалося на земельній ділянці з кадастровим номером 7324582000:02:001:2004 (площею 0,0211 га), титульним власником якої з 11.09.2021 року виступав ОСОБА_8 . Наприкінці 2025 року (після фактичного завершення будівництва об`єкта) доступ потерпілому ОСОБА_7 до збудованого за його кошти приміщення шляхом було заблоковано та у подальшому ОСОБА_8 здійснив відчуження вказаного активу третій особі.

Вказане майно, на думку суду, відповідає критеріям п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України.

З огляду на обставини вчинення кримінальних правопорушень, матеріали провадження, додані до клопотання, які обґрунтовують необхідність накладення арешту на майно, виходячи із критеріїв розумності і співмірності, враховуючи те, що незастосування арешту на майно може призвести до подальшого незаконного його відчуження, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слід задовольнити та накласти арешт на майно, що є речовим доказом у кримінальному провадженні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 98, 170-175, 309 КПК України,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання про арешт майна задовольнити.

Накласти арешт з обмеженням права користування, розпорядження та відчуження на земельну ділянку з кадастровим номером 7324582000:02:001:2004 (площею 0,0211 га) та розташований на ній об`єкт нерухомості (закінчений будівництвом житловий будинок садибного типу загальною площею 106,4 кв.м), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та які на даний час на праві приватної власності зареєстровані за ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з метою збереження речового доказу.

Ухвала підлягає до негайного виконання.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду протягом 5 днів.

Слідчий суддя