Ухвала суду № 138548991, 27.07.2026, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/10786/25

Провадження № 1-кп/635/531/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5

законного представника ОСОБА_6

захисників адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 127, ч.2 ст. 127, ч.3 ст. 152, ч.3 ст. 301-1, ч.4 ст. 301-1 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 152 КК України, та клопотання прокурора про застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за вчинення суспільно небезпечного діяння, яке містить ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 127, ч.3 ст. 301-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 127, ч.2 ст. 127, ч.3 ст. 152, ч.3 ст. 301-1, ч.4 ст. 301-1 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 152 КК України, а також клопотання прокурора про застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за вчинення суспільно небезпечного діяння, яке містить ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 127, ч.3 ст. 301-1 КК України,

Прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави. В обґрунтування клопотання посилається на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчинення особливо тяжкого злочину і продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, строк дії ухвали суду закінчується, тому існує необхідність у продовженні застосування відносно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Зазначив, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватися від суду, оскільки у разі визнання винним йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, що може бути підставою та мотивом переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Крім того, вік обвинуваченого свідчить про можливість ним покинути територію України з метою уникнення кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України). Також ОСОБА_5 може впливати на неповнолітніх свідків та потерпілого, застосовуючи до них методи залякування, погроз, до їх безпосереднього допиту зазначених осіб у судовому засіданні, оскільки йому відомі їх особисті дані, в тому числі адреса та номер телефону (п.3 ч.1 ст.177 КПК України). Крім того, ОСОБА_5 не має стабільного джерела доходів, сталих соціальних зв`язків та може продовжити злочинну діяльність та вчиняти аналогічні злочини, що свідчить про його соціальну небезпеку та унеможливлює перебування в даний час у суспільстві (п.5 ч.1 ст.177 КПК України). Враховуючи викладене, вважає, що більш м`які запобіжні заходи, передбачені ч. 1 ст. 176 КПК України, не зможуть запобігти зазначеним у клопотанні ризикам.

Також зазначив, що обвинувачений ОСОБА_9 може переховуватися від суду, оскільки у разі визнання винним йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, що може бути підставою та мотивом переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Крім того, вік обвинуваченого свідчить про можливість ним покинути територію України з метою уникнення кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України). Також ОСОБА_9 може впливати на неповнолітніх свідків та потерпілого, застосовуючи до них методи залякування, погроз, до їх безпосереднього допиту зазначених осіб у судовому засіданні, оскільки йому відомі їх особисті дані, в тому числі адреса та номер телефону (п.3 ч.1 ст.177 КПК України). Крім того, ОСОБА_9 не має стабільного джерела доходів, сталих соціальних зв`язків та може продовжити злочинну діяльність та вчиняти аналогічні злочини, що свідчить про його соціальну небезпеку та унеможливлює перебування в даний час у суспільстві (п.5 ч.1 ст.177 КПК України). Враховуючи викладене, вважає, що більш м`які запобіжні заходи, передбачені ч. 1 ст. 176 КПК України, не зможуть запобігти зазначеним у клопотанні ризикам.

В судовому засіданні прокурори клопотання підтримали.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_8 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на відсутність ризику впливу ОСОБА_5 на свідків, оскільки не допитані ще свідки не були очевидцями подій. Також прокурором не надано доказів наміру переховування ОСОБА_5 від суду. Зазначив про неналежність наданих прокурором доказів і просив застосувати до обвинуваченого запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_7 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на недоведеність неможливості застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу. Зазначила про недоведеність підозри та неправильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 . Просила застосувати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту, вважаючи, що саме цей запобіжний захід забезпечить виконання ним своїх процесуальних обов`язків.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку захисника.

Законний представник обвинуваченого ОСОБА_4 підтримала думку захисника, просила змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, судом фактично встановлено наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Частиною 2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Згідно з положенням ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Поряд з цим, відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 08.08.2025 року відносно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який в подальшому було продовжено.

Ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 08.08.2025 року відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який в подальшому було продовжено судом.

Суд вважає доведеним наявність ризиків, передбачених п.1, 3 та 5 ч.1 ст.177 КПК України, стосовно кожного з обвинувачених, а саме, можливість обвинувачених переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення, на існування яких вказує сторона обвинувачення.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_10 та ОСОБА_4 підозрюються у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років. З урахуванням тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими, це може бути підставою та мотивом для них переховуватись від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Співставлення можливих негативних для обвинувачених наслідків переховування у невизначеному майбутньому із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий злочин у найближчій перспективі робить цей ризик актуальним.

Наведені факти в їх сукупності та взаємозв`язку свідчать про продовження існування ризику переховування від органу досудового розслідування та суду.

Також суд вважає доведеним наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , маючи інформацію про анкетні дані потерпілого та свідків, які є неповнолітніми із зазначенням їх засобів зв`язку та місця мешкання, і перебуваючи на свободі, матимуть можливість здійснити незаконний вплив на вказаних осіб, які ще не допитані судом, чим перешкоджатимуть встановленню істини у даному кримінальному провадженні. Цей ризик існує до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків та дослідження їх судом.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, підтверджується тим, що, перебуваючи на свободі, обвинувачені, знаючи анкетні дані потерпілого, можуть продовжити злочинну діяльність і надалі вчиняти злочини, включаючи злочини проти життя та здоров`я, що свідчить про їх соціальну небезпеку та унеможливлює перебування обвинувачених на даний час у суспільстві.

З урахуванням викладених вище ризиків, що існують, даних про особу обвинувачених, які раніше не судимі, не одружені, обвинувачений ОСОБА_10 , не працевлаштований, обвинувачений ОСОБА_4 навчався, а також обставин вчинення і суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, у скоєнні яких вони обвинувачуються, суд вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Суд враховує, що обставини, що характеризують кожного з обвинувачених, не зменшують ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки ці обставини існували і на час інкримінованих їм злочинів та жодним чином не виступили стримуючим фактором в їх поведінці.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, а саме того, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні катування, тобто умисного діяння, спрямованого на заподіянні особі сильного фізичного болю та морального страждання, вчинене з метою примусити її вчинити дії, що суперечать її волі; дій сексуального характеру, пов`язаних з анальним проникненням в тіло іншої особи з використанням іншого предмета без добровільної згоди неповнолітньої потерпілої особи, вчинене групою осіб; виготовлення, розповсюдження дитячої порнографії та примушування неповнолітньої особи до участі у створенні дитячої порнографії, на думку суду, у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства та потерпілого.

ОСОБА_4 також обвинувачується у вчиненні дій сексуального характеру, пов`язаних з анальним проникненням в тіло іншої особи з використанням іншого предмета без добровільної згоди неповнолітньої потерпілої особи, вчинене групою осіб. Стосовно катування, тобто умисного діяння, спрямованого на заподіянні особі сильного фізичного болю та морального страждання, вчинене з метою примусити її вчинити дії, що суперечать її волі, та з метою покарати за дії, вчинені ним; примушування неповнолітньої особи до участі у створенні дитячої порнографії відносно ОСОБА_4 , прокурором подано клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру.

З приводу доводів сторони захисту щодо необгрунтованості підозри суд звертає увагу на те, що у розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Суд зазначає, що на даний час зібрані під час досудового розслідування докази і повному обсязі судом не досліджені, не всі свідки допитані. Питання доведеності винуватості обвинувачених у інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях суд вирішуватиме після закінчення судового розгляду під час ухвалення рішення.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги обставини вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, та особу кожного з обвинувачених, наявність зазначених ризиків, передбачених п.1, п.3, п.5 ч.1 ст.177 КПК України, які у сукупності виправдовують тримання обвинувачених під вартою та свідчать про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування до кожного з них більш м`якого запобіжного заходу, суд не вбачає доцільності у зміні раніше застосованого щодо обвинувачених запобіжного заходу та приходить до висновку, що застосування такого слід продовжити.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Разом з тим, приймаючи до уваги тривалість судового розгляду, сукупний строк тримання обвинувачених під вартою, який складає 11 місяців 20 днів, той факт, що судом досліджено всі письмові докази та допитано більшість свідків, відсутність у обвинувачених судимостей, суд доходить висновку про можливість визначення розміру застави при продовженні запобіжного заходу відносно обвинувачених.

Відповідно до п.3 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватися суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами є: 1) всі обставини кримінального правопорушення; 2) майновий та сімейний стан підозрюваного, обвинуваченого; 3) інші дані про його особу (наприклад, поведінка під час кримінального провадження); 4) ризики, передбачені ст. 177 КПК, а критеріями - те, що розмір застави: а) достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та, водночас, б) не буде завідомо непомірним для нього. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала підозрюваного, обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного проживання людини.

ЄСПЛ у справах Mangouras v. Spain та Bojilov v. Bulgaria наголосив, що застава не повинна мати карального характеру. Встановлення суми, яку підозрюваний об`єктивно не може сплатити, є порушенням права на свободу за статтею 5 Конвенції.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК, суд з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, в якому обвинувачуються ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , їх майнового та сімейного стану, ризиків, які встановлені судом, визначає розмір застави у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання перешкоджати встановленню істини у провадженні. Такий розмір застави відповідає межам, визначеним пунктом 3 частини 5 статті 182 КПК України щодо особливо тяжких злочинів, а також критеріям справедливості співмірності (пропорційності), забезпечить досягнення її мети, адже розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченими покладених на них обов`язків.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 177, 182, 183, 331 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, тобто до 24.09.2026 року включно.

Визначити суму застави в розмірі 100 (ста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 332800 (триста тридцять дві тисячі вісімсот) грн., які необхідно внести на депозитний рахунок ТУДСА України в Харківській області (код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; р/р. ua208201720355299002000006674) в будь-який момент протягом дії ухвали до 24.09.2026 року включно.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 з-під варти - звільнити.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: 1) прибувати до суду за першою вимогою; 2) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 3) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; 4) повідомляти суд про зміну свого місця проживання; 5) утриматись від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Роз`яснити заставодавцю, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено законом покарання до дванадцяти років позбавлення волі та попередити його про обов`язки із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом до суду, а також про наслідки не виконання цих обов`язків.

Покласти на заставодавця наступні обов`язки: забезпечувати належну поведінку обвинуваченого; забезпечувати явку належно повідомленого обвинуваченого до суду; повідомляти суд про причини неявки обвинуваченого.

Зобов`язати заставодавця забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків щодо повідомлення суду про зміну свого місця проживання або перебування.

Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самого обвинуваченого обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, тобто до 24.09.2026 року включно.

Визначити суму застави в розмірі 100 (ста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 332800 (триста тридцять дві тисячі вісімсот) грн., які необхідно внести на депозитний рахунок ТУДСА України в Харківській області (код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; р/р. ua208201720355299002000006674) в будь-який момент протягом дії ухвали до 24.09.2026 року включно.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_5 з-під варти - звільнити.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки: 1) прибувати до суду за першою вимогою; 2) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 3) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; 4) повідомляти суд про зміну свого місця проживання; 5) утриматись від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Роз`яснити заставодавцю, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено законом покарання до дванадцяти років позбавлення волі та попередити його про обов`язки із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом до суду, а також про наслідки не виконання цих обов`язків.

Покласти на заставодавця наступні обов`язки: забезпечувати належну поведінку обвинуваченого; забезпечувати явку належно повідомленого обвинуваченого до суду; повідомляти суд про причини неявки обвинуваченого.

Зобов`язати заставодавця забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків щодо повідомлення суду про зміну свого місця проживання або перебування.

Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самого обвинуваченого обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Встановити строк дії ухвали до 24.09.2026 року включно.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченим, прокурору, захисникам та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвалу може бути оскаржено в частині продовження строку запобіжного заходу до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали складено 28.07.2026 р.

Суддя ОСОБА_1