Рішення № 138548974, 24.07.2026, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/1037/26

Провадження № 2/645/1651/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Алтухової О.Ю.

секретар судового засідання Півінська С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в спрощеному провадженні в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» (далі - АТ «ТАСКОМБАНК»), від імені та в інтересах якого, на підставі довіреності, діє представник Попов Є.В., через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором №002/13261044-SP від 20.12.2021 року, що складає 46790,39 грн, судовий збір в сумі 2662,40 грн позивач просить покласти на відповідачку.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 20.12.2021 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та відповідачкою ОСОБА_1 було підписано Заяву № 1028429 про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проєкту «Sportbank» з номером Кредитного договору № 002/13261044-SP. Відповідно до умов вказаної Заяви відповідачка ОСОБА_1 підтвердила, що приймає (акцептує) всі умови Публічної пропозиції (оферти) АТ «ТАСКОМБАНК», беззастережно погодилася з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку змінювати (зменшувати або збільшувати) розмір ліміту кредитування, про що повідомляє позичальника шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток, та просила відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті. Позичальнику надано послугу кредитування рахунку та встановлено ліміт у межах максимальної суми загального ліміту кредитування для вказаного продукту (100 000,00 грн), а саме надано кредитні кошти в сумі 29 000,00 грн з процентною ставкою 0,22%, строком користування 12 місяців з автоматичною пролонгацією, цільове призначення на споживчі потреби. У порушення умов Кредитного договору № 002/13261044-SP від 20.12.2021 року про належне, повне і своєчасне виконання зобов`язань, відповідачка ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, не сплачує платежі, в результаті чого станом на 02.09.2025 року має заборгованість у розмірі 46 790,39 грн, а саме: 28 971,72 грн заборгованість по тілу кредиту (в т. ч. прострочена); 17 818,67 грн заборгованість за процентами (в т. ч. прострочена). Оскільки відповідачка продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів банку, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 13.02.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. У позовній заяві представник позивача Попов Є.В. просив проводити розгляд справи без його участі, в якому він підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про день та час слухання справи була повідомлена своєчасно і належним чином, причини неявки відповідачка суду не повідомила, будь-яких заяв та клопотань від відповідачки не надходило.

Відповідачка в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк не подала до суду відзив на позовну заяву, у зв`язку із чим суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Враховуючи повторну неявку належним чином повідомленої відповідачки в судове засідання, яка не повідомила про причини неявки та не подала відзив, відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані докази в їх сукупності, доходить наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що 19.12.2021 відповідачка звернулась до Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» та підписала Заяву № 1028429 про приєднання до частини 2 Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проєкту «Sportbank» (далі Заява № 1028429).

Відповідно до пунктів 1, 1.11.3 Заяви № 1028429 ОСОБА_1 приєдналася до частини 2 Публічної пропозиції та просила Банк надавати їй банківські та фінансові послуги, а саме: відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті України на її ім`я (п. 1.1 Заяви); надати послугу кредитування рахунку та встановити ліміт кредитування в межах максимальної суми загального ліміту кредитування рахунку, що встановлений у Тарифах та складає 100 000 гривень, з урахуванням умов, визначених у Публічній пропозиції (п. 1.2 Заяви); надавати інші банківські та фінансові послуги після отримання від неї відповідних ініціатив (п. 1.3 Заяви).

Згідно з підпунктами пункту 1.2 Заяви № 1028429 ОСОБА_1 погодилася з тим, що Тарифи, розмір процентної ставки та розмір комісій, передбачені для послуги кредитування рахунку, можуть бути змінені Банком шляхом внесення змін до Публічної пропозиції. Також відповідачка беззастережно погодилася з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку змінювати (зменшувати або збільшувати) розмір ліміту кредитування рахунку, про що повідомляє її шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток, а також визнала право Банку здійснювати відступлення прав вимог за її кредитною заборгованістю.

Пунктом 2 Заяви № 1028429 ОСОБА_1 підтвердила, зокрема, що: перед підписанням Заяви вона ознайомилась з Публічною пропозицією разом з додатками (в т.ч. частиною 2, Тарифами, Паспортом споживчого кредиту, Довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб), розміщеною на сайті банку та лендинговій сторінці, посилання на примірник якої отримала в мобільному додатку «Sportbank», повністю з нею згодна та зобов`язується неухильно дотримуватися; приєднання до частини 2 Публічної пропозиції передбачає також приєднання та прийняття її вступної частини за умови забезпечення приєднання до частини 1 Публічної пропозиції; після отримання Банком від неї Заяви про приєднання до частини 1 та підписання Заяви про приєднання до частини 2, Публічна пропозиція разом з додатками та заявами складають Договір про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проєкту «Sportbank», що укладений між нею та Банком; при здійсненні електронної взаємодії з Банком через мобільний додаток розрахункові документи підписуватимуться нею з накладенням (створенням) удосконаленого електронного підпису (УЕП); надає згоду на доступ Банку до її кредитної історії, а також погоджується з тим, що у разі прострочення виконання зобов`язань Банк має право залучати колекторську компанію та передавати інформацію про заборгованість третім особам та близьким родичам.

За положеннями Розділу 3 Заяви № 1028429 сторони погодили додаткові умови Договору, включаючи підстави звільнення від відповідальності за наявності форс-мажорних обставин (п. 3.1), відповідальність банку (п. 3.2), порядок дострокового розірвання Договору та скасування/зменшення ліміту кредитування через мобільний додаток (п. 3.3, п. 3.3.1), порядок повідомлення про зміну Договору та Тарифів (п. 3.5), а також фіксування безпосередньої взаємодії за допомогою відео- та звукозаписувальних технічних засобів (п. 3.8).

Згідно з копією довідки, виданої АТ «ТАСКОМБАНК», ОСОБА_1 з 20.12.2021 року є власницею поточного рахунку у валюті гривня № НОМЕР_1 , який відкритий до Заяви-анкети № 1028429 з номером Кредитного договору № 002/13261044-SP від 20.12.2021 року, номер картки НОМЕР_2 , відкритого в АТ «ТАСКОМБАНК» (код банку 339500, ЄДРПОУ 09806443).

До позовної заяви позивачем долучено також Публічну пропозицію АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проєкту «Sportbank», Тарифи та Умови обслуговування картки «Sportbank».

Водночас, долучені до позовної заяви Тарифи відповідачкою не підписані.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За приписами ч.ч. 13 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє банк (у даній справі АТ «ТАСКОМБАНК»).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію безоплатно за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) у письмовій або електронній формі.

На підтвердження користування відповідачкою кредитних коштів суду надано Виписка по особовим рахункам кредитного договору № 002/13261044-SP за період з 20.12.2021 по 02.09.2025 відповідачки ОСОБА_1 по рахунку № НОМЕР_1 .

Згідно з вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Вказані норми є підставою для висновку про те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Аналогічна правова позиція послідовно викладена у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20 та від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц.

Отже, додана до матеріалів справи Виписка по особовим рахункам кредитного договору №002/13261044-SP за період з 20.12.2021 по 02.09.2025 відповідачки ОСОБА_1 по рахунку № НОМЕР_1 є належним та допустимим доказом, що підтверджує рух коштів по даному рахунку, засвідчує фактичне отримання відповідачкою кредитних коштів, їх використання та часткове погашення заборгованості за кредитним договором.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 127/23910/14-ц: «Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу». Тобто, внесення грошових коштів на рахунок кредитодавця є визнання ним боргу, відповідно до зазначеної позиції Верховного Суду, що, у свою чергу, фактично прирівнюється до підтвердження волевиявлення учасника справи на укладення договору. Адже без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати заборгованість. З огляду на викладене, волевиявлення позичальника може підтверджуватись як підписанням договору, так і його діями (заповнення формуляра (заявки) на отримання кредиту, часткова або повна сплата заборгованості тощо).

Тобто волевиявлення позичальника на укладення договору та визнання боргових зобов`язань підтверджується не лише підписанням Заяви № 1028429 від 19.12.2021 року, а й подальшими конклюдентними діями відповідачки ОСОБА_1 щодо зняття/перерахування кредитних коштів із рахунку № НОМЕР_1 та часткового внесення грошових коштів на його погашення.

Згідно з наданим позивачем Розрахунком заборгованості по кредитному договору №002/13261044-SP від 20.12.2021 заборгованість відповідачки ОСОБА_1 становить 46 790,39 грн та складається з: заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 28 971,72 грн; заборгованості за процентами 17 818,67 грн.

25.09.2025 року представником АТ «ТАСКОМБАНК» відповідачці було направлено повідомлення-вимогу, в якій представник АТ «ТАСКОМБАНК» повідомив ОСОБА_1 про наявність заборгованості за кредитним договором № 002/13261044-SP від 20.12.2021 року, яка станом на 27.08.2025 року складає заборгованість по основному боргу (в т.ч. простроченого) у розмірі 28 971,72 грн та заборгованість за процентами (в т.ч. простроченими) в сумі 15 978,63 грн, та вказав на необхідність дострокового повернення кредиту та сплати нарахованих процентів протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення, але в будь-якому випадку не пізніше 45 календарних днів з дня направлення банком повідомлення позичальнику.

При цьому суд звертає увагу, що за змістом частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України у разі прострочення повернення чергової частини суми позики позикодавець має право вимагати дострокового повернення всієї суми позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на отримання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок отримання процентів встановлюються договором.

Водночас, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, та підтвердженої у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі № 554/9027/21, пред`явлення вимоги про дострокове погашення всієї заборгованості змінює строк виконання основного зобов`язання. З моменту настання цього строку право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом (ст. 1048 ЦК України) припиняється повністю, а подальше нарахування договірних процентів є безпідставним.

Як вбачається з матеріалів справи, реалізувавши право на дострокове звернення стягнення шляхом направлення Повідомлення-вимоги від 25 вересня 2025 року, АТ «ТАСКОМБАНК» визначив розмір заборгованості за процентами станом на 27 серпня 2025 року в сумі 15 978,63 грн, встановивши строк виконання кредитного зобов`язання в повному обсязі.

Таким чином, змінивши строк виконання зобов`язання та зафіксувавши розмір заборгованості за процентами станом на 27 серпня 2025 року у сумі 15 978,63 грн, позивач змінив межі своїх матеріально-правових вимог, а тому подальше нарахування процентів після зафіксованого у вимозі періоду (в тому числі до 02 вересня 2025 року) із збільшенням їх суми до 17 818,67 грн є безпідставним.

Окрім того, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію безоплатно за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) у письмовій або електронній формі.

Суд зазначає про необхідність розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеній у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20.

За положеннями абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зроблено висновок, що підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не може вважатись договором приєднання у випадку відсутності у такій анкеті домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, а також відсутності підтверджень конкретних запропонованих Умов та правил банківських послуг.

Окрім того, у постанові Верховного Суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 зазначено, що проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом та договірні. Встановивши, що анкета-заява не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, суди доходять висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов`язку по сплаті заборгованості за відсотками, пеню, комісію і штрафи, а відтак суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованості, підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем на підтвердження укладення між сторонами кредитного договору надано підписану 19.12.2021 року ОСОБА_1 . Заяву № 1028429 про приєднання до частини 2 Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проєкту «Sportbank». Також банком надано Публічну пропозицію та Тарифи, які не містять відомостей про їх підписання відповідачкою ОСОБА_1 .

При цьому суд зауважує, що Тарифи та Умови обслуговування картки «Sportbank» не можуть вважатися складовою кредитного договору щодо визначення процентної ставки, оскільки форма такого документа носить інформаційний характер та не містить підпису відповідача.

Відповідно до Заяви № 1028429 від 19.12.2021 року ОСОБА_1 підтвердила, що просить надати послугу кредитування рахунку з максимальним лімітом до 100 000 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження погодження сторонами умов кредитного договору щодо нарахування відсотків, оскільки у Заяві № 1028429 такі умови (розмір процентної ставки та порядок її нарахування) безпосередньо не наведені.

Як вбачається з наданих позивачем Розрахунку заборгованості та Виписки по особовим рахункам за кредитною карткою протягом дії договору відповідачкою було здійснено сплату коштів на загальну суму 33 699,95 грн, які були спрямовані банком на погашення нарахованих відсотків за користування кредитним лімітом.

Проте, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази узгодження сторонами умов щодо розміру та порядку нарахування процентів, нарахування Банком відсотків є безпідставним, а відтак і зарахування внесених відповідачкою коштів у розмірі 33 699,95 грн на погашення процентів є неправомірним.

Усі здійснені відповідачкою ОСОБА_1 платежі в загальній сумі 33 699,95 грн підлягають зарахуванню виключно на погашення заборгованості за основним боргом (тілом кредиту).

Зважаючи на те, що доведена заборгованість за тілом кредиту становить 28 971,72 грн, а фактично сплачена відповідачкою сума коштів (33 699,95 грн) повністю покриває та перевищує визначений судом розмір основного боргу, суд дійшов висновку, що на момент ухвалення рішення заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту є погашеною.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Суд не може вчиняти активних дій, оскільки це суперечитиме засаді об`єктивності та неупередженості суду, відображеній, зокрема, у п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК (Постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.09.2023 у справі № 465/4873/20, провадження № 61-6627св23).

За загальним правилом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов`язків.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі №219/1704/17.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позовні вимоги у даній справі не доведено належними та допустимими доказами.

Згідно з п.6 ч.1ст. 264 ЦПК України, ухвалюючи рішення суд, зокрема вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі, то понесені позивачем судові витрати в розмірі 2662,40 грн покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 279, 280-283 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно вимог ст.ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі проголошення в судовому засіданні скороченого судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: https://reyestr.court.gov.ua.

Позивач АТ «ТАСКОМБАНК», код ЄДРПОУ 09806443, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 30.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 28.07.2026.

Суддя О.Ю. Алтухова