Рішення № 138548562, 28.07.2026, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/3079/26

Провадження № 2/456/2020/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Гули Л. В. ,

з участю секретаря Дверій Ю.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Стрию цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» (далі ТОВ «Укр кредит фінанс») звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 1417-3753 від 04.07.2024 в розмірі 68645,14 грн, поклавши судові витрати на відповідачку.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що 04.07.2024 між сторонами за допомогою веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр кредит фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів та які в процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1417-3753. Позичальниці було надано одноразовий ідентифікатор А7408 для підписання кредитного договору № 1417-3753 від 04.07.2024, підтвердження ознайомлення з Правилами та іншими супутніми документами. Відповідно до умов договору відповідачка отримала кредит у розмірі 17300,00 грн; строк кредитування 300 днів; базовий період 14 днів; комісія за видачу кредиту 15,00% від суми кредиту; знижена % ставка 1,20 % в день; стандартна % ставка 1,50 % в день. Через неналежне виконання відповідачкою своїх зобов`язань за кредитним договором станом на 18.03.2026 утворилась заборгованість у розмірі 68645,14 грн, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 14864,86 грн; простроченої заборгованості за нарахованими процентами в сумі 53780,28 грн.

Відповідачка ОСОБА_1 в поданому відзиві позовні вимоги заперечила, оскільки вважає їх необґрунтованими, завищеними і такими, що порушують вимоги чинного законодавства. Вказує, що заявлена сума заборгованості є надмірно великою та непомірною порівняно з розміром отриманого тіла кредиту, оскільки до складу цієї суми увійшли нараховані за кабальними ставками відсотки. Крім цього, просить врахувати вимушене переміщення та скрутне матеріальне становище, що позбавляє її можливості сплатити заявлену позивачем суму одноразово.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Процесуальні рішення, постановлені по справі.

Із Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області до Стрийського міськрайонного суду Львівської області за підсудністю надійшла справа № 442/3079/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2026 року головуючим суддею у справі визначено суддю Гулу Л.В. /а.с. 63/

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 09.06.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 30.06.2026. Роз`яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі /а.с. 64/.

Ухвалою суду від 30.06.2026 судове засідання відкладено на 21.07.2026 за клопотанням відповідачки /а.с. 69/.

21.07.2026 відповідачкою ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи за її відсутності /а.с. 70-72/.

Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачка ОСОБА_1 клопотала про розгляд справи за її відсутності. В поданому відзиві позовні вимоги заперечила.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 висловив висновок про застосування норми права та вказав, що для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 21.07.2026, є дата складення повного тексту судового рішення 28.07.2026.

Суд відповідно до вимог ч. 7 ст. 81 ЦПК України розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків.

Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В будь-якому випадку право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів, якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (ч. 3 ст. 367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх в апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.

Відтак суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 04.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр кредит фінанс», був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 1417-3753, який разом із Правилами надання споживчих кредитів складає єдиний договір, в якому визначаються всі істотні умови та з яким позичальниця була попередньо ознайомлена /а.с. 12-21 /.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальниці було надано одноразовий ідентифікатор А7408 для підписання кредитного договору № 1417-3753 від 04.07.2024, підтвердження ознайомлення з Правилами та іншими супутніми документами.

Відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачці кредит для особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту 17300,00 грн; строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальниці, складає 300 днів з моменту перерахування кредиту позичальниці; дата повернення (виплати) кредиту 29.04.2025; базовий період складає 14 календарних дні; комісія за видачу кредиту 15,00% від суми виданого кредиту; денна процентна ставка на дату укладення договору складає 1,388 % в день; стандартна процентна ставка становить 1,5% за кожен день користування кредитом. Аналогічні умови наведені і в паспорті споживчого кредиту /а.с. 12-21, 22-23/.

Відповідно до п.п. 2.1-2.2 п. 2 кредитного договору кредитодавець ТОВ «Укр кредит фінанс» відкриває позичальниці не відновлювану кредитну лінію на умовах, визначених цим договором. Кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальниці шляхом надання позичальниці грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальниці, а позичальниця зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.

Згідно з п.п. 4.9 п. 4 договору строк кредитування, тобто строк на який надається кредит позичальниці, 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальниці. Дата повернення (виплати) кредиту 29.04.2025. Строк дії договору є рівним строку кредитування.

Видача кредитних коштів у сумі 17300,00 грн ОСОБА_1 відповідно до кредитного договору № 1417-3753 від 04.07.2024 підтверджена квитанцією № 2484780501 від 04.07.2024 та довідкою ТОВ «Укр кредит фінанс» про перерахування суми кредиту /а.с. 31-32/.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1417-3753 від 04.07.2024 встановлено, що сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 18.03.2026 становить 68645,14 грн, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 14864,86 грн; простроченої заборгованості за нарахованими процентами в сумі 53780,28 грн /а.с. 33-40/.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 ЦК України.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в ст. 11 ЦК України, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року в справі № 757/40395/20.

Судом встановлено, що 04.07.2024 між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1417-3753.

ТОВ «Укр кредит фінанс» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаним договором, надавши кредит у сумі у 17300,00 грн відповідачці ОСОБА_1 на засадах зворотності, строковості, платності, а позичальниця зобов`язалася повернути кредит, сплатити нараховані проценти.

Однак відповідачка ОСОБА_1 свої зобов`язання за вказаним договором у строки, передбачені договором, щодо повернення суми кредиту та процентів за користування ним не виконала, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за кредитним договором.

Доказів повернення відповідачкою ОСОБА_1 позивачу ТОВ «Укр кредит фінанс» заборгованості за кредитним договором № 1417-3753 від 04.07.2024 за нарахованими та несплаченими відсотками матеріали справи не містять.

За умовами договору сторонами погоджено суму кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, тобто, досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, відповідно, такий правочин згідно з вимогами ст. 204 ЦК України створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договір згідно зі ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним відповідно до ст. 526 ЦК України мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, встановленому в договорі.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року (провадження № 14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 5 квітня 2023 року в справі № 910/4518/16 зазначила, що припис абзацу другого ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Судом встановлено, що ні договір, ні окремі його умови в судовому порядку незаконними (недійсними) не визнавалися, а відтак такі є чинними та підлягають виконання обома їх сторонами.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд доходить висновку, що кредитний договір № 1417-3753 від 04.07.2024 підписаний сторонами, які мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, що свідчить про досягнення згоди з усіх істотних умов договору. Умови договору викладено чітко та з повною інформацією стосовно умов кредитування, з якими відповідачка погодилася, підписавши договір, і додаткових заперечень щодо цих умов вона не заявляла.

Відповідно до положень Розділу 4 Договору про відкриття кредитної лінії № 1417-3753 від 04.07.2024 процентна ставка за користування кредитом становить: знижена % ставка 1,20% в день; стандартна % ставка 1,50 % в день; строк позики (строк дії договору) становить 300 днів.

З викладеного слідує, що нарахування процентів здійснюється за процентною ставкою 1,20 % та 1,50% (з 12.09.2024) на день від суми позики.

Суд критично оцінює доводи відповідачки про надмірний розмір нарахованих процентів, оскільки таке твердження спростовується вищенаведеним. Доводи щодо скрутного матеріального становище самі по собі не можуть бути підставою для невиконання зобов`язань.

Надані позивачем докази суд визнає належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення заборгованості.

Всупереч вищенаведеному, відповідачкою не подано жодного доказу на спростування розрахунку, поданого позивачем, та неналежного виконання зобов`язань за договором.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачка не виконала взятих на себе за кредитним договором зобов`язань, внаслідок чого утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 68645,14 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

Враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов переконання, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають до задоволення повністю з урахуванням встановлених судом обставин.

Щодо судових витрат.

Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Так, понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн, підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 ; паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 04.02.2021; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс», (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407; ЄДРПОУ 38548598) заборгованість за кредитним договором № 1417-3753 від 04.07.2024 у розмірі 68645,14 грн (шістдесят вісім тисяч шістсот сорок п`ять грн 14 коп.), яка складається із простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 14864,86 грн; простроченої заборгованості за нарахованими процентами в сумі 53780,28 грн, та 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн 40 коп.) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 28 липня 2026 року.

Суддя Л.В.Гула