Рішення № 138548442, 27.07.2026, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/1528/25

№ провадження 2/453/104/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року

Сколівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді -Курницької В.Я.;

за участі секретаря судового засідання Трембач М.М.;

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Сколе Львівської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група ТАС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,-

в с т а н о в и в:

До Сколівського районного суду Львівської області 03 вересня 2025 року надійшла позовна заява ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.

В обґрунтування позовної заяви зазначив, що ОСОБА_1 03 грудня 2021 року, керуючи автомобілем марки «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , в м. Стрий Львівської області, не був уважним, не врахував дорожньої обстановки та не слідкував за її зміною, при виїзді на перехрестя не надав переваги в русі, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Toyota», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями відповідач порушив вимоги п. 16.12 Правил дорожнього руху України за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП. Постановою Сколівського районного суду Львівської області від 17 травня 2022 року у справі № 456/956/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Внаслідок зазначеної ДТП пошкоджено транспортний засіб «Toyota», державний номерний знак НОМЕР_2 . Вказаний автомобіль застрахований Приватним акціонерним товариством «Страхова група ТАС», відповідно до Договору добровільного страхування наземного транспорту FO-00998896 від 08 червня 2021 року. Вартість відновлюваного ремонту зазначена згідно з звітом № 41-D/10/08 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 02 лютого 2022 року та без урахування коефіцієнту фізичного зносу складає 198 621, 12 грн.

Зазначає, що за вказаною ДТП АТ «СГ «ТАС» (приватне) на підставі страхового акту № 06749/17/922 від 18 березня 2022 року здійснило страхову виплату в розмірі 158 896, 90 грн.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або за полісом міжнародного страхування.

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області від 12 вересня 2025 року позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова група ТАС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди залишено без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків.

Позивач в особі представника за довіреністю 03 жовтня 2025 року за допомогою системи «Електронний суд» сформував заяву про усунення недоліків.

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області від 18 листопада 2025 року прийнято позовну заяв до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з визначенням дати підготовчого засідання 13 січня 2026 року.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 13 січня 2026 року відкладено підготовче засідання у справі на 18 березня 2026 року.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 18 березня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті на 14 травня 2026 року.

Судове засідання, призначене на 14 травня 2026 року, знято з розгляду, у зв`язку із перебуванням судді на лікарняному. Розгляд справи призначено на 17 липня 2026 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву від 05 травня 2026 року про розгляд справи за його відсутності, в якій також підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, у судове засідання повторно не з`явився, причини неявки суду не повідомив, повідомлений належним чином. Крім того, відповідач повідомлявся про час та місце проведення судового засідання шляхом розміщення відповідного оголошення на сайті «Судова влада України».

Враховуючи, що судове засідання неодноразово відкладалось, відповідач не виявив наміру скористатись своїми процесуальними правами, в судові засідання не з`являвся, відзив на позовну заяву не надав, беручи до уваги, що судом вичерпано всі можливі способи щодо повідомлення особи про час та місце розгляду справи, а також те, що судом явка відповідача обов`язковою не визнавалась, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки текст рішення складено 27 липня 2026 року, то незважаючи на те, що судове засідання призначене на 16 липня 2026 року, датою ухвалення рішення є саме 27 липня 2026 року.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Згідно з Договором комплексного добровільного страхування наземного транспорту (Правильне каско) № FO 00998896 від 08 червня 2021 року, укладеного між ПАТ «СГ «ТАС» (страховиком) та ОСОБА_2 (страхувальником), страховик здійснює страхування наземного транспортного засобу Toyota Land Cruiser 200, державний номерний знак НОМЕР_3 , та зобов`язується провести виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку страхувальнику, а страхувальник зобов`язується сплатити страховий платіж на умовах, визначених цим договором, та виконувати інші умови договору, що підтверджується вказаним договором.

Постановою Сколівського районного суду Львівської області від 17 травня 2022 року (справа № 456/956/22) встановлено, що ОСОБА_1 03 грудня 2021 року, близько 09 год. 20 хв., в м. Стрий по вул. Дрогобицькій, керуючи транспортним засобом «Volkswagen Golf Variant», державний номерний знак НОМЕР_1 на перехресті нерівнозначних доріг вуд. Дрогобицька - вул. Вокзальна, був неуважний, рухаючись по другорядній дорозі, не надав дорогу транспортному засобу «Toyota Land Cruser», державний номерний знак НОМЕР_3 , який наближався до нього, та допустив зіткнення, в результаті чого транспортні засоби отримали технічні пошкодження, чим порушив вимоги п.1.5, 2.3б, 16.11 ПДР. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження у справі закрито у зв`язку з закінчення строків притягнення до адміністративної відповідальності. Постанова суду набрала законної сили 30 травня 2022 року.

Потерпілий ОСОБА_2 звернувся до ПАТ «Страхова група «ТАС» з заявою про настання події від 03 грудня 2021 року та заявою про виплату страхового відшкодування від 02 лютого 2022 року.

Розрахунок та виплата страхового відшкодування проводилися на основі: Акту огляду транспортного засобу (дефектна відомість); ремонтної калькуляції № 34385 від 03 грудня 2021 року; Страхового акту № 06749/17/922 від 18 березня 2021 року та розрахунку суми страхового відшкодування.

Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» сплатило на користь ОСОБА_2 суму страхового відшкодування в розмірі 158 896 гривень 90 копійок, що підтверджується платіжною інструкцією № 257329 від 21 березня 2022 року на суму 121 621 гривня 90 копійок та Довідкою про надходження страхових платежів по договору № FO № 998896, сформованою 03 вересня 2025 року, з якої вбачається сплата 37 275 гривень платежами від 30 вересня 2021 року (на суму 2 017 гривень 50 копійок, 3 000 гривень, 4 500 гривень, 4 500 гривень, 4 620 гривень), від 08 червня 2021 року (на суму 4 657 гривень 50 копійок, 4 660 гривень, 4 660 гривень, 4 660 гривень).

Визначаючись щодо встановлених обставин та заявлених позовних вимог, суд зазначає про таке.

Згідно зі ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування», страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договором майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

За змістом п. 3 ст.20 Закону України «Про страхування» при настанні страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Згідно частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як зазначено в першому абзаці п. 4 Постанови Пленуму ВССУ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» (далі Постанови), розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Нормою ч. 3 ст. 988 ЦК України визначено, що страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Приписами ч. 1 ст. 990 ЦК України визначено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтею 27 Закону України «Про страхування» встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до наведених положень, до страховика в разі виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. Перехід права вимоги від страхувальника до страховика за договором добровільного страхування є суброгацією.

Відповідно до ст. 980 Цивільного кодексу України та ст. 4 Закону України «Про страхування» предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Таким чином, Цивільний кодекс України та Закон України Про страхування передбачає три види страхування, а саме особисте, майнове та страхування відповідальності.

Виходячи із вищезазначеного, можливість застосування механізму суброгації обмежена рамками майнового страхування з урахуванням наведених приписів.

Суброгація істотно відрізняється від регресу. Основна відмінність суброгації від регресу полягає в тому, що при суброгації переходить існуюче право з усіма його забезпеченнями, а регрес породжує нове право. Суброгація - це перехід прав до третьої особи на основі закону. Регрес - це право, що виникає у особи внаслідок платежу. При суброгації до страховика переходить право, що вже виникло (з моменту заподіяння шкоди) у страхувальника. Право регресу - це право зворотної вимоги, що виникає у страховика (регредієнта) до винної особи (регресату) на тій основі, що страховик попередньо провів виконання за страховим зобов`язанням, виплативши страхове відшкодування страхувальникові, тобто право регресу виникає з моменту сплати за третю особу.

Таким чином, регрес - це нове право, що виникає у особи внаслідок здійснення платежу. Право регресу - це право зворотної вимоги страховика до регресату, через те що страховик виконав обов`язок за страховим зобов`язанням. А, отже, у страхуванні відповідальності, навіть після виконання зобов`язання страховиком суброгація не припустима, оскільки виникають правовідносини із відшкодування витрат у порядку регресу.

Згідно з пунктом 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства» при вирішенні спорів про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття регрес та суброгація. Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу, одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому, регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191ЦК), а також статтею 38Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27Закону України "Про страхування" встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Розмір страхового відшкодування визначається за правилами, встановленими у договорі страхування. Страховик не має права вимагати від завдавача шкоди суму, яку він виплатив страхувальнику у зв`язку з порушенням умов договору страхування. Проценти, неустойка виплачуються страховиком через несвоєчасне виконання ним власного зобов`язання перед страхувальником (стаття 992 ЦК) і не можуть бути стягнуті у порядку суброгації з особи, винної в завданні шкоди. Також у порядку суброгації страховик може стягнути із завдавача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатив страхувальнику. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов`язанні, тому з урахуванням положення статті 515 ЦК суброгація застосовується лише до майнового страхування.

Із правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення з особи, винної у настанні страхового випадку, сум виплаченого страховою компанією страхового відшкодування, викладеного в постанові від 25 грудня 2013 у справі № 6-112цс13 вбачається, що «у разі настання страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу у потерпілої особи виникає право або вимагати відшкодування шкоди від особи, винуватої в її заподіянні, або вимагати виплати страхового відшкодування від страхової компанії, з якою нею укладено договір добровільного страхування автомобіля. У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. За цією нормою страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні набув право вимоги відшкодування до заподіювача й строк такої вимоги почав спливати у момент заподіяння шкоди, але у зв`язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювача із залишком строку позовної давності, оскільки відповідно до статті 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. У спірному зобов`язанні відбулася заміна кредитора - страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. При цьому строк позовної давності у страховому зобов`язанні є загальним (три роки) та його перебіг починається від дня настання страхового випадку.

Отже, від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов`язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат та у межах загального строку позовної давності переходить право вимоги до особи, яка відповідальна за завдані страхувальнику збитки. За таких обставин, які свідчать про перехід до страховика права вимоги, а не набуття ним такого права правильним і обґрунтованим є застосування до спірних правовідносин статей 257, 262, 512, 993 ЦК України, а не частини шостої статті 261, статті 1191 ЦК України, оскільки стаття 1191ЦК України застосовується до деліктних правовідносин, а стаття 993 ЦК України- до договірних».

На момент настання страхового випадку цивільно-правова відповідальність Відповідача ОСОБА_1 не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Таким чином, судом встановлено, що до ПАТ «Страхова група «ТАС» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на підставі ст. 993 ЦК України в порядку суброгації.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (ч. 5 ст. 82 ЦПК України).

Відповідно достатті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, з огляду на встановлені судом фактичні обставини та наявні у справі докази, надані позивачем є обґрунтованими та заслуговують на увагу суду, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з урахуванням положень статті 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Страхова група «ТАС» слід стягнути витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028,00 грн, який було сплачено позивачем при поданні позову згідно із платіжною інструкцією № 52822 від 05 вересня 2025 року.

Керуючись ст.ст. 11, 530, 993,1187,1194 ЦК України, ст.ст. 12, 76-80, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова група ТАС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» суму страхового відшкодування шкоди (заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди) у розмірі 158 896 (сто п`ятдесят вісім тисяч вісімсот дев`яносто шість ) гривень 90 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ТАС», ЄДРПОУ 30115243, місцезнаходження: 03117, м. Київ, проспект Перемоги, 65.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: невідомий.

Головуючий суддя В.Я.Курницька