Вирок № 138548291, 28.07.2026, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №1-кп/447/221/26Справа №447/835/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.07.2026 року Миколаївський районний суд Львівської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора: ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Миколаєві, Львівської області кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12025141250000550 від 27.11.2025 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з професійно-технічною освітою, студента третього курсу Національного університету " Львівська політехніка" неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, зокрема 27.11.2025року вироком Золочівського районного суду Львівської області за ч.3 ст.382 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі із позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною із керуванням транспортних засобів та строк 2 роки, звільнений від відбування покарання на підставі ст.75,76 КК України з іспитовим строком 1 рік.

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.382 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 будучи раніше судимий Миколаївським районним судом Львівської області 24.03.2025року за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.382 КК України та 27.11.2025року Золочівським районним судом Львівської області за ч.3 ст.382 КК України, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на невиконання постанови Золочівського районного суду Львівської області від 10.06.2025 у справі №445/1316/25 якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, які набрали законної сили, діючи умисно, будучий ознайомлений з такими та отримавши копію вказаної постанови та вироку суду, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, усвідомлюючи протиправність своїх дій, продовжив керування транспортними засобами.

Статтею 9 КУпАП встановлено, що адміністративне правопорушення - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За вчинення адміністративного правопорушення до особи застосовується адміністративне стягнення, одним із видів якого є позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Статтею 15 Закону України «Про дорожній рух» заборонено керування транспортними засобами особам, до яких застосовано, зокрема, адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення.

Таким чином, позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами, одночасно припиняє реалізацію вказаного права особою, до якої застосовано цей вид адміністративного стягнення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на невиконання судового рішення, ОСОБА_4 достовірно знаючи, що він позбавлений права керувати транспортними засобами, 26.11.2025року о 19:48год. на автодорозі по вулиці Січових Стрільців у с.Березина Стрийського району Львівської області керував транспортним засобом марки « BMW Х5» р.н. НОМЕР_1 та за порушення швидкісного режиму, на підставі п.1 ч.1 ст.35 Закону України « Про національну поліцію» був зупинений працівниками Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції , що свідчить про умисне невиконання судового рішення ОСОБА_4 , який маючи реальну можливість виконати постанову суду, умисно її порушив.

Таким чином, ОСОБА_4 будучи раніше судимий за злочин передбачений ч.1 ст.382 КК України, умисно не виконав постанову суду, що набрала законної сили, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 382 КК України.

В пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст.382 КК України ОСОБА_4 винним себе визнав повністю, розкаявся у скоєному.

Суд, заслухавши і перевіривши в судовому засіданні пояснення обвинуваченого, вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ст.382 ч.3 КК України.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення та беручи до уваги, що прокурор також не оспорює фактичні обставини кримінального провадження і судом встановлено, що учасники судового провадження, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви у добровільності його позиції, роз`яснивши йому положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися.

Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Під час вибору заходу примусу мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

При обранні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше судимий, вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 24.03.2025року за ч.1 ст.382 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 17000 гривень, такий сплатив, 27.11.2025року Золочівським районним судом Львівської області за ч.3 ст.382 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі із позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною із керуванням транспортних засобів та строк 2 роки, звільнений від відбування покарання на підставі ст.75,76 КК України з іспитовим строком 1 рік, за місцем проживання характеризуються типово, не перебуває на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину, як обставина, яка пом`якшує покарання. Обставини, що обтяжують покарання відсутні, а тому суд вважає, що покарання ОСОБА_4 слід обрати в межах санкції статті за якою він обвинувачується у виді позбавлення волі з позбавлення права займатися діяльністю пов`язаною з керуванням транспортними засобами.

Зважаючи на те, що кримінальне правопорушення, за яким обвинувачений ОСОБА_4 притягається до кримінальної відповідальності (за даним вироком) було вчинене ним до ухвалення попереднього вироку Золочівського районного суду Львівської області від 27.11.2025 року, остаточне покарання йому слід призначити за правилами ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарання та зі звільненням на підставі ст.75 Кримінального кодексу України від відбування покарання з іспитовим строком. Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_4 , попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні не обирався.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.382 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавлення права займатися діяльністю пов`язаною з керуванням транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань за вироком Золочівського районного суду Львівської області від 27.11.2025 року та за цим вироком, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 3 (трьох) років і 1 (одного) місяця позбавлення волі з позбавлення права займатися діяльністю пов`язаною з керуванням транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік та покласти обов`язки, передбачені ст.76 КК України, а саме періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1