Ухвала суду № 138546976, 23.07.2026, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/5406/26

Номер провадження 1-кс/404/3003/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Кропивницький

Фортечний районний суд міста Кропивницького у складі

слідчої судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_4 , в інтересах власника майна ОСОБА_5 ., про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №420251201000000146, за ознаками кримінального правопорушення ч. 3 ст.368 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

Адвокат ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна в кримінальному провадженні №42025120000000146, за ознаками кримінального правопорушення ч. 3 ст.368 КК України.

Клопотання обґрунтовує тим, що ухвалою слідчого судді Фортечного районного суду міста Кропивницького від 28.05.2026 у справі № 404/5406/26 задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на транспортний засіб Hyundai Elantra із номерним знаком НОМЕР_1 та VIN-кодом НОМЕР_2 ), власником та фактичним володільцем якого є ОСОБА_5 .

В обгрунтування клопотання було зазначено, що заявлене до арешту майно визнано речовим доказом по кримінальному провадженню, відповідає критеріям ч. 2 ст.167 КПК України. За версією представників сторони обвинувачення збереження речових доказів необхідно для доведення в суді факту можливого одержання службовою особою неправомірної вигоди, за вчинення такою службовою особою будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, що мають ознаки кримінального правопорушення за ч.3 ст.368 КК України.

Однак, ОСОБА_5 працює в аварійно-рятувальному загоні спеціального призначення Головного управління ДСНС України у Кіровоградській області на посаді лікаря відділення амбулаторної медичної допомоги з денним стаціонаром медико-санітарної частини, що підтверджується довідкою №84 від 02.07.2026. Відповідно до Порядку організації медичного забезпечення в системі Державної служби України з надзвичайних ситуацій виконання ним службових обов`язків пов`язане, зокрема, з необхідністю своєчасного прибуття до місця несення служби, надання своєчасної екстреної медичної допомоги у зоні надзвичайної ситуації особам рядового навчальницького складу служби цивільного захисту, рятувальникам та іншим особам, постраждалим при ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, організації їх медичної евакуації до лікувально-профілактичних закладів.

Крім цього, ОСОБА_5 є пенсіонером по інвалідності III групи (інвалідність армії), що підтверджується пенсійним посвідченням серія НОМЕР_3 . Хворіє з 2001 року, протягом цього часу неодноразово проходив стаціонарне лікування. У нього діагностовано гіпертонічну хворобу, дегенеративно-дистрофічні захворювання хребта (остеохондроз, спондилоартроз, спондильоз), унко-вертебральний артроз шийного відділу хребта, а також інші захворювання, пов`язані з проходженням служби. Зазначені захворювання мають хронічний характер, супроводжуються стійкими порушеннями функцій організму та потребують систематичного медичного нагляду, регулярного проходження діагностичних обстежень, консультацій лікарів-спеціалістів, періодичного стаціонарного лікування та виконання призначеного лікування. Стан здоров`я ОСОБА_5 підтверджується свідоцтвом про хворобу № 603, довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 10 AAA № 120780, довідками до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААВ № 766670, № 865072, серії 12 AAA № 171302, виписками з медичної карти стаціонарного хворого № 10224 та консультаційним висновком спеціаліста.

Крім того, ОСОБА_5 зареєстрований та фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 , тоді як місце проходження ним служби, а також заклади охорони здоров`я, в яких він проходить обстеження та лікування, знаходяться у м. Кропивницькому.

Також ОСОБА_5 перебуває у зареєстрованому шлюбі та проживає разом із дружиною, забезпечуючи повсякденні потреби своєї сім". Крім того, він є батьком двох дітей, що також зумовлює необхідність використання належного йому транспортного засобу для виконання сімейних обов`язків, підтримання сімейних зв`язків та вирішення питань. пов`язаних із забезпеченням потреб членів сім`ї.

Водночас його батьки зареєстровані та проживають у с. Іванці Кропивницького району Кіровоградської області, є особами пенсійного віку та страждають на хронічні захворювання. що підтверджується виписками з медичної документації та епікризами, які додаються до цього клопотання. У зв`язку з похилим віком і станом здоров`я вони потребують постійної допомоги з боку сина, зокрема щодо доставки до закладів охорони здоров`я, проходження медичних обстежень, придбання лікарських засобів, забезпечення необхідними продуктами та вирішення інших побутових питань.

3 огляду на наведені обставини використання належного ОСОБА_5 транспортного засобу є об`єктивно необхідним для належного виконання службових обов`язків, проходження лікування, забезпечення потреб сім`ї та здійснення догляду за батьками похилого віку. За таких умов подальше позбавлення його можливості користуватися автомобілем покладає на ОСОБА_5 надмірний та неспівмірний тягар, який не є необхідним для досягнення цілей кримінального провадження, що підлягає врахуванню при вирішенні питання про застосування арешту майна відповідно до вимог статей 132, 170 та 173 КПК України.

За час проходження служби в органах Державної служби України з надзвичайних ситуацій ОСОБА_5 неодноразово заохочувався керівництвом, зокрема, він нагороджувався грамотами за високий професіоналізм, сумлінне виконання службових обов`язків, ініціативність і старанність під час виконання поставлених завдань, значний особистий внесок у розвиток служби цивільного захисту, вагомий внесок у справу цивільного захисту населення та досягнення високих показників у професійній діяльності.

Крім цього, в межах цього ж кримінального провадження Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 15.06.2026 вже надав оцінку необхідності та межам застосування арешту іншого транспортного засобу «Mitsubishi Outlander Sport», власником якого є інший підозрюваний ОСОБА_6 . За результатами апеляційного перегляду суд дійшов висновку, що хоча автомобіль і зберігає статус речового доказу, цілі кримінального провадження можуть бути забезпечені без позбавлення власника права користування ним, оскільки матеріали, подані до суду, не містять даних про те, що особа має намір приховати, відчужити, знищити чи пошкодити належний йому транспортний засіб або перешкоджати органу досудового розслідування у доступі до нього. Тривале перебування транспортного засобу на спеціальному майданчику саме по собі може призводити до невиправданого обмеження права власника на володіння своїм майном, а в окремих випадках і до погіршення технічного стану такого майна, що не узгоджується із принципом розумності та співмірності процесуального примусу. Саме з цих підстав апеляційний суд постановив накласти арешт на транспортний засіб лише із забороною розпорядження та відчуження, дозволили його використання власником та передати автомобіль на відповідальне зберігання власнику та фактичному володільцю.

Аналогічні обставини наявні й у цьому випадку, оскільки матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_5 також не містять жодних даних, які б свідчили про намір ОСОБА_5 приховати, відчужити, знищити чи пошкодити належний йому транспортний засіб або будь-яким чином перешкоджати органу досудового розслідування у доступі до нього. Стороною обвинувачення не наведено та не підтверджено доказами існування належними будь-яких ризиків, які б обгрунтовували позбавлення власника необхідність подальшого права користування транспортним засобом.

У зв`язку з викладеним, вважає, що в подальшому обмеженні права користування транспортним засобом відпала необхідність.

ІІ. Позиція учасників

Представник власника майна в судовому засіданні вимоги клопотання підтримав та просив задовольнити. Повідомив, що ОСОБА_5 перебуває в статусі підозрюваного в даному кримінальному провадженні.

Прокурор в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що не застосування арешту майна може призвести до його відчуження та псування та втрати. На уточнюючі запитання суду повідомив, що арешт накладено з метою забезпечення можливої конфіскації майна. В кримінальному провадженні проведення будь-яких експертиз з транспортним засобом не проводиться.

Слідчий про розгляд клопотання повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явився.

ІІІ. Встановлені слідчою суддею обставини справи та застосовані норми права.

Встановлено, що Третім слідчим відділом (з дислокацією у м. Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025120000000146 з попередньою кваліфікацією за ч. 3 ст. 368 КК України.

Ухвалою слідчого судді Фортечного районного суду міста Кропивницького від 28.05.2026 клопотання слідчого задоволено та накладено арешт на транспортний засіб автомобіль марки Hyundai Elantra із номерним знаком НОМЕР_1 та VIN-кодом НОМЕР_2 , власником та фактичним володільцем якого є ОСОБА_5 , із забороною користування, розпорядження та відчуження.

Слідчий суддя зазначив, що клопотання про арешт майна обґрунтовано тим, що заявлене до арешту майно визнано речовим доказом по кримінальному провадженню, відповідає критеріям ч. 2 ст.167 КПК України. За версією представників сторони обвинувачення збереження речових доказів необхідно для доведення в суді факту можливого одержання службовою особою неправомірної вигоди, за вчинення такою службовою особою будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, що мають ознаки кримінального правопорушення за ч.3 ст.368 КК України.

При прийнятті рішення слідчим суддею враховано кваліфікацію кримінального правопорушення та обставини його вчинення. Метою застосування арешту у даному випадку є досягнення повноти, всебічності та неупередженості розслідування вищезазначеного кримінального правопорушення, збереження слідової інформації та речового доказу. Слідчий суддя вважаєв що для проведення ефективного досудового розслідування є потреба у збереженні цього майна у такому незмінному стані до встановлення фактичних обставин вчинення злочину. На даній стадії досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні виправдана потреба у тимчасовому втручанні в права та інтереси власника майна, шляхом накладення арешту, з метою запобігання його зникнення, знищення, пошкодження, зміни. Негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, не встановлено.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 власником автомобіля марки Hyundai Elantra із номерним знаком НОМЕР_1 та VIN-кодом НОМЕР_2 є ОСОБА_5 .

Заслухавши думку учасників провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідча суддя вважає, що клопотання підлягає частковому задоволення з огляду на таке.

Представник власника майна звернувся з клопотанням про скасування арешту з майна в частині користування транспортним засобом, оскільки він об`єктивно необхідний для належного виконання службових обов`язків, проходження лікування, забезпечення потреб сім`ї та здійснення догляду за батьками похилого віку. Подальше позбавлення його можливості користуватися автомобілем покладає на ОСОБА_5 надмірний та неспівмірний тягар, який не є необхідним для досягнення цілей кримінального провадження

Як зазначив прокурор у судовому засіданні, будь-яких експертиз в кримінальному провадженні не проводиться.

Слідчий ОСОБА_7 будь-яких заперечень на подане клопотання не надав, не повідомив суд про можливі процесуальні дії, які плануються в рамках кримінального провадження з транспортним засобом, як от огляди, експертизи.

Додержуючись вимог частини 1 та 2 ст. 22 та ст.26 КПК України, клопотання вирішено в межах заявлених вимог, доводів і долучених до клопотання доказів. Засада диспозитивності (ч. 3 ст. 22 КПК України), зобов`язує слідчого суддю вирішити лише ті питання, що віднесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень.

Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, та полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження, розпорядження та/або користування майном (ч. 1, п. 7 ч. 2 ст. 131, ч. 1 ст. 170 КПК України).

Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, та він допускається виключно з метою забезпечення:

- збереження речових доказів;

- спеціальної конфіскації;

- конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

- відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частина 1 ст. 174 КПК України передбачає право власника або володільця майна заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Арешт може бути скасований ухвалою слідчого судді у випадку, якщо особа доведе наявність принаймні однієї з таких підстав:

- в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба;

- арешт накладено необґрунтовано.

Як убачається з ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно, арешт застосовано з підстав, передбачених статтею 170 Кримінального процесуального кодексу України, зокрема, з метою збереження речових доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Положенням ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 ст. 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Аналізуючи доводи клопотання про скасування арешту на майно, слідча суддя приходить до висновку, що означені доводи не вказують на необґрунтованість накладення арешту на майно.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершено, встановлюються всі обставини кримінального правопорушення, особи, які можуть бути причетні до його вчинення, майно, яке перебуває під арештом, визнано речовим доказом, відтак відсутні підстави для скасування заходів забезпечення кримінального провадження.

Враховуючи, що транспортний засіб марки Hyundai Elantra із номерним знаком НОМЕР_1 та VIN-кодом НОМЕР_2 і надалі залишається речовим доказом у кримінальному провадженні, доводи клопотання , що відпала потреба у збереженні арешту транспортного засобу, є необгунтованими.

Оцінючи доводи представника власника майна щодо скасування арешту майна в частині користування транспортним засобом, слідча суддя враховує розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального судочинства, наслідки арешту майна для інших осіб (пункт 5, 6 частини другої статті 173 КПК України)..

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним, вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої законом від 17.07.97 № 475/97-ВР, передбачено право фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220.

Так, заходи забезпечення кримінального провадження завжди пов`язані із застосуванням примусу у кримінальному процесі. Процесуальний примус у кожному конкретному випадку застосовується у контексті мети, способів, підстав та умов для застосування конкретних заходів примусу.

Клопотання слідчого, яке слугувало підставою арешту майна заявника, мотивоване тим, що накладення арешту на вказане майно є необхідним, оскільки вказане майно відповідає критеріям ст.98 КПК України.

Статтею 84 КПК України імперативно передбачено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

У судовому засіданні прокурор пояснив, що будь-яких експертиз з даним транспортним засобом не проводиться. Слідчим не надано суду інформації про заплановані подальші слідчі (розшукові) та процесуальні дії з речовим доказом в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Практика Європейського суду з прав людини виходить із того, що будь-яке втручання у право особи на мирне володіння майном має бути законним, переслідувати легітимну мету та бути пропорційним, тобто має існувати розумний баланс між загальним інтересом суспільства та необхідністю захисту основоположних прав конкретної особи.

Отже, навіть за наявності формальних підстав для збереження арешту майна, спосіб такого арешту не повинен бути надмірно обтяжливим, якщо цілі кримінального провадження можуть бути досягнуті менш інтенсивним втручанням у право власності.

Слідча суддя враховує, що арешт на транспортний засіб накладено 28.05.2026. Прокурором повідомлено, що з транспортним засобом будь-які експертизи не проводяться. За відсутності необхідності проведення слідчих дій арешт майна в частині заборони користування транспортним засобом не відповідає завданню арешту майна та призводить до надмірного втручання у право власності особи, що є непропорційним цілям кримінального провадження. Матеріали, подані до суду, не містять даних про те, що особа має намір приховати, відчужити, знищити чи пошкодити належний йому транспортний засіб або перешкоджати органу досудового розслідування у доступі до нього. Тривале перебування транспортного засобу на спеціальному майданчику саме по собі може призводити до невиправданого обмеження права власника на володіння своїм майном, а в окремих випадках і до погіршення технічного стану такого майна, що не узгоджується із принципом розумності та співмірності процесуального примусу.

На переконання слідчої судді, передача автомобіля на відповідальне зберігання із збереженням заборони на розпорядження та відчуження ним в будь-який спосіб, не призведе до втрати речового доказу та буде сприяти його збереженню в належному стані. Одночасно таке пом`якшення арешту буде забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав заявника, як власника майна.

За таких обставин, в цілях не порушення гарантованих Конституцією України та законами України права власності особи, зокрема, права користування майном, слідча суддя приходить до переконання, що клопотання про скасування арешту майна в частині заборони користування - підлягає задоволенню, а транспортний засіб - передачі на відповідальне зберігання власнику з попередженням останнього про кримінальну відповідальність за ст.388 КК України за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт .

Щодо вимоги клопотання про передання ОСОБА_5 автомобіля на зберігання, то слідча суддя зазначає, що відповідно до положень ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно підлягає поверненню особі, у якої воно було вилучене, зокрема у разі скасування арешту такого майна. Вирішення питання про скасування арешту є достатньою процесуальною підставою для повернення майна, а тому окремого зобов`язання органу досудового розслідування щодо його повернення ухвала не потребує.

За таких підстав, клопотання адвоката ОСОБА_4 , в інтересах власника майна ОСОБА_5 ., про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №420251201000000146, за ознаками кримінального правопорушення ч. 3 ст.368 КК України підлягає частковому задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 174, 309, 372, 376 КПК України , слідча суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання задовольнити частково.

Скасувати арешт з майна, накладеного ухвалою слідчого судді Фортечного районного суду міста Кропивницького від 28.05.2025 у справі № 404/5406/26, провадження 1-кс/404/2293/26, в частині позбавлення права користуватись ним, а саме:

-автомобіль Hyundai Elantra із номерним знаком НОМЕР_1 та VIN-кодом НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_5 .

Покласти на ОСОБА_5 обов`язок забезпечити збереження вищезазначеного майна у незмінному вигляді, до скасування арешту майна у повному обсязі у встановленому КПК України порядку.

Попередити ОСОБА_5 про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України та про необхідність збереження майна.

В решті вимог відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та оскарженню не підлягає.

Слідча суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького ОСОБА_1