Рішення № 138546900, 28.07.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 року Справа № 480/7673/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/7673/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення відшкодування за затримку виплати звільненому працівникові,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Сумській області (далі по тексту - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області, що полягає у порушенні строків розрахунку при звільненні та затримці виплати належних звільненому працівникові ОСОБА_1 сум у строки, визначені в статті 116 Кодексу законів про працю України;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 відшкодування відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України за затримку виплати всіх належних звільненому працівникові сум у строки, визначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки розрахунку в сумі 253501 грн.76 коп.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач проходив службу у відповідача, був звільнений зі служби в поліції з 04.10.2021. Проте, при звільненні зі служби позивачу безпідставно не було нараховано та виплачено усі належні йому виплати. 06.08.2022 на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 у справі № 480/11649/21 ГУНП в Сумській області здійснило виплату позивачу компенсації за невикористані щорічні чергові оплачувані відпустки за 2019 та 2020 роки загальною тривалістю 79 діб у сумі 38615,69 грн. 20.09.2023 на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.10.2022 у справі № 480/2198/22 ГУНП в Сумській області здійснило виплату позивачу різницю недоотриманої грошової допомоги при звільненні у сумі 18277,86 грн. 27.01.2024 на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2022 у справі № 480/3723/22 ГУНП в Сумській області здійснило виплату позивачу доплат до грошового забезпечення, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, за період з 18.02.2021 по 04.10.2021 включно, у сумі 4679,08 грн. 15.08.2025 на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 по справі № 480/7412/24 ГУНG в Сумській області здійснило виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 у сумі 3206,41 грн. Позивач вважає, що оскільки відповідач не виплатив у строк, зазначений статтею 116 КЗпП України, усі належні йому виплати, відповідно до положень статті 117 Кодексу Законів про працю України підлягає виплаті середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 04.10.2021 по 19.07.2022 у повному обсязі у сумі 154679,04 грн. та у період з 19 липня 2022 року - не більш як за шість місяців (по 19 січня 2023 року) у сумі 98822,72 грн., а всього у сумі 253501,76 грн.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду було задоволено заяву позивача від 16.10.2025 про поновлення процесуального строку звернення до суду, поновлено позивачу процесуальний строк звернення до Сумського окружного адміністративного суду із даним позовом, відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено строк відповідачам для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача, а також встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив, а відповідачам заперечення.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, враховуючи принцип розумності, справедливості та пропорційності, а також те, що 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан в Україні, в період дії якого Збройні сили України, Національна поліція України відповідно до Конституції України здійснюють покладені на них завдання з оборони України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а видатки державного бюджету насамперед спрямовуються на здійснення першочергових заходів щодо укріплення обороноздатності держави, заявлена позивачем сума до стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 253 501,76 грн. не відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 витребувано у Головного управління Національної поліції в Сумській області додаткові докази, а саме: довідку про розмір грошового забезпечення позивача за останні два повні робочі місяці, із зазначенням середньомісячного та середньоденного грошового забезпечення; довідку із зазначенням загальної суми, яка була виплачена позивачу під час звільнення зі служби та сум (із зазначенням всіх видів грошового забезпечення), які було виплачено після звільнення зі служби, в тому числі на виконання рішень суду.

На виконання ухвали суду відповідач надав суду витребувані докази.

В подальшому, представником відповідача через систему "Електронний суд" подано клопотання, в якому просить залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду в частині вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України, а саме виплати компенсації за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку, перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2) передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 N 375.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 26.05.2026, на підставі ч. 13 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області було залишено без руху та встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали, для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення до суду з даною позовною заявою в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку на підставі статті 117 КЗпП України за несвоєчасну виплату: компенсації за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за 2019 та 2020 роки загальною тривалістю 79 діб у сумі 38615,69 грн., на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 у справі № 480/11649/21; різниці недоотриманої грошової допомоги при звільненні у сумі 18277,86 грн., на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.10.2022 у справі № 480/2198/22; доплат до грошового забезпечення, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, за період з 18.02.2021 по 04.10.2021 у сумі 4679,08 грн., на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2022 у справі № 480/3723/22, у якій зазначити поважні причини пропуску строку звернення до суду та докази поважності причин пропуску такого строку.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви в частині позовних вимог - задоволено. Позовну заяву по справі 480/7673/25 ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку на підставі статті 117 КЗпП України за несвоєчасну виплату: компенсації за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за 2019 та 2020 роки загальною тривалістю 79 діб у сумі 38615,69 грн., на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 у справі № 480/11649/21; різниці недоотриманої грошової допомоги при звільненні у сумі 18277,86 грн., на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.10.2022 у справі № 480/2198/22; доплат до грошового забезпечення, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, за період з 18.02.2021 по 04.10.2021 у сумі 4679,08 грн., на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2022 у справі № 480/3723/22 - залишено без розгляду.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що наказом начальника ГУНП в Сумській області від 30.09.2021 № 413о/с позивача було звільнено зі служби в поліції з 04.10.2021 року (а.с. 11).

Проте при звільненні зі служби, з позивачем не було проведено в повному обсязі остаточний розрахунок.

В подальшому рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 року по справі № 480/7412/24, залишеним без змін постановою Другого апеляційного суду від 27.06.2025, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Сумській області (вул. Герасима Кондратьєва, 23, м. Суми, Сумська область, код ЄДРПОУ 40108777) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 року. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Згідно з випискою з карткового рахунку позивача, на виконання вищевказаного рішення суду відповідач 15.08.2025 року виплатив позивачу суму перерахованої індексації грошового забезпечення із компенсацією податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 3206,41 грн. (а.с. 26 звор. бік).

При цьому, середній заробіток за час затримки розрахунку (виплати індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017) при звільненні позивачу не нараховувався та не виплачувався, що не заперечував відповідач у відзиві на позовну заяву.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно із частиною 1 статті 117 КЗпП України (у редакції до внесення змін Законом № 2352-IX, що була чинна до 18.07.2022) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX, що чинна з 19.07.2022) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

З аналізу наведених вище законодавчих норм випливає, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При цьому редакцією частини 1 статті 117 КЗпП України, що чинна з 19.07.2022, строк, за який може бути виплачено середній заробіток, обмежений 6 місяцями.

З огляду на зміст трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Згідно з ч. 2 ст. 117 КЗпП України (у редакції до внесення змін Законом № 2352-IX, що була чинна до 18.07.2022) при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 117 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX, що чинна з 19.07.2022) при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 у справі № 489/6074/23 (провадження №14-85цс25) відступила від висновку, викладеного судом касаційної інстанції у постанові від 06.12.2024 у справі № 440/6856/22, про те, що з прийняттям Закону №2352-IX законодавець, обмеживши строк нарахування шістьма місяцями, фактично на нормативному рівні усунув обставини, які призводили до порушення критеріїв співмірності, а отже, застосовувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019, до правовідносин, що регулюються новою редакцією статті 117 КЗпП України, неможливо.

Переглядаючи справу № 489/6074/23, Велика Палата Верховного Суду, зокрема, нагадала, що в постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-323цс19) розтлумачила зміст статті 117 КЗпП України та сформулювала висновок, що відшкодування, передбачене цією нормою права, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаційний характер, а її заходи спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого (пункти 81, 82 постанови).

Ключовий висновок Великої Палати Верховного Суду, за її словами, полягає в тому, що виплата середнього заробітку за статтею 117 КЗпП України за своєю суттю є не штрафом чи каральною санкцією, а спеціальним видом компенсації очікуваних майнових втрат працівника. Саме така компенсаційна природа дозволяє застосувати загальні принципів права, зокрема пропорційності, та обґрунтовує можливість судового контролю за співмірністю розміру компенсації. Законодавчі положення, внесені Законом №2352-IX, не змінили правової природи цього заходу відповідальності з компенсаційного на каральний.

З огляду на компенсаційний характер відповідальності за статтею 117 КЗпП України Велика Палата Верховного Суду у пунктах 87 та 92 постанови у справі №761/9584/15-ц дійшла висновку, що «виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України».

Водночас Велика Палата Верховного Суду відступила від попередньої практики Верховного Суду України (постанова від 27.04.2016 у справі № 6-113цс16), яка пов`язувала можливість зменшення з формальними критеріями, такими як наявність спору чи часткове задоволення позову. Натомість Велика Палата Верховного Суду сформулювала нові змістові критерії, які суд має враховувати при вирішенні питання про зменшення розміру відшкодування (пункт 91 постанови):

розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

імовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

інші обставини справи, встановлені судом, зокрема дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність імовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Ці критерії спрямовані на досягнення справедливого балансу між інтересами працівника, який має право на компенсацію, та інтересами роботодавця, аби відповідальність не була надмірною.

Законом № 2352-IX статтю 117 КЗпП України викладено в новій редакції. Ключовою новелою стало доповнення частини першої словами «...але не більш як за шість місяців».

Отже, частина перша статті 117 КЗпП України (у редакції Закону №2352-IX) передбачає: «У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців».

Зі змісту наведеної норми Велика Палата Верховного Суду виснувала, що законодавець установив максимальну межу періоду, за який нараховується компенсація за затримку розрахунку. Очевидною метою такого законодавчого втручання є забезпечення юридичної визначеності та запобігання ситуаціям, за яких розмір відповідальності роботодавця міг досягати надмірних значень, що не відповідало б принципу пропорційності. Таким чином, законодавець врегулював критерій «період затримки (прострочення)», установивши для нього граничну межу.

Водночас установлення максимального і преклюзивного строку для нарахування середнього заробітку не слід тлумачити як відмову від застосування принципу пропорційності при визначенні остаточного розміру стягнення.

Законодавче рішення усуває ризик «нескінченної» відповідальності в часі, проте не вирішує проблеми можливої неспівмірності суми компенсації та розміру основного боргу, яка може виникати і в межах установленого шестимісячного строку. Законодавець установив максимальний поріг відповідальності, однак не визначив, що сума компенсації має бути безумовно стягнута незалежно від обставин.

За позицією Великої Палати Верховного Суду, поняття «обмеження максимального строку» та «досягнення співмірності» не можна ототожнювати.

Шестимісячне обмеження не нівелює необхідності застосування судом критеріїв, визначених Великою Палатою Верховного Суду. Суд при вирішенні подібного спору має оцінювати обставини справи (зокрема, розмір боргу) для визначення справедливого розміру компенсації, який може дорівнювати середньому заробітку за шість місяців, однак може бути і значно меншим, але в будь-якому разі не може перевищувати цю встановлену законом межу.

Велика Палата Верховного Суду повторила, що Закон № 2352-IX не змінив правової природи відшкодування за статтею 117 КЗпП України, яка залишається компенсаційною. Оскільки мета норми права компенсація, а не покарання, тому і принципи, як-от розумності, справедливості та пропорційності слід застосовувати до визначення розміру компенсації незмінно і послідовно.

Статтю 117 КЗпП України потрібно тлумачити у взаємозв`язку із загальними принципами цивільно-правової відповідальності.

У підсумку, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного судом касаційної інстанції у постанові від 06.12.2024 у справі №440/6856/22, та сформулювала правовий висновок, за яким обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом №2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19.07.2022, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо), для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.

В аспекті питання обчислення розміру належної до відшкодування суми, колегія суддів зазначає, що, спираючись на критерії, наведені у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19, визначив формулу, яку необхідно застосовувати для обчислення частки середнього заробітку, яка підлягає стягненню у випадку зменшення його розміру.

Зокрема, у пунктах 58, 60 згаданої постанови Верховний Суд зазначив, що статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Тлумачення конструкції цієї норми дає підстави для суду зробити висновки про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо випливає із цієї норми.

Суд зазначив, що аналіз такого правового врегулювання дає йому змогу зробити правовий висновок, який непрямо випливає з приписів частини першої статті 117 КЗпП України, про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується, відповідно, розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

Подібний підхід щодо здійснення розрахунку суми відшкодування було застосовано судом, зокрема, й у справі № 489/6074/23 і Велика Палата Верховного Суду визнала його таким, що забезпечив справедливий баланс інтересів сторін: захистив право позивачки на повний розрахунок та належну компенсацію, водночас не допустив понесення роботодавцем несправедливих та непропорційних майнових втрат (пункти 116, 117 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2025 у справі №489/6074/23).

Отже, для цілей обчислення середнього заробітку в цій справі, з урахуванням наведених позицій Верховного Суду, підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат.

Аналогічні висновки щодо врахування постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року в справі № 489/6074/23 містяться і в постановах Верховного Суду від 17.12.2025 по справі № 420/22799/24, від 11.05.2026 року по справі № 380/1727/24, від 19.05.2026 року по справі № 240/9022/20, від 03.06.2026 року по справі № 380/4195/25, від 04.06.2026 року по справі № 160/2115/24, від 05.06.2026 року по справі № 560/12064/24.

З матеріалів справи, а саме з витягу з наказу начальника ГУНП в Сумській області судом встановлено, що позивача було звільнено зі служби в поліції з 04.10.2021 року (а.с. 11). При цьому належні позивачу виплати було перераховано на картковий рахунок позивача 15.08.2025 року.

Отже, період затримки розрахунку у цій справі становить з 05.10.2021 (наступний день після звільнення) по 14.08.2025 (останній день перед остаточним розрахунком), а не з 04.10.2021, як зазначено позивачем у позовних вимогах.

Суд зазначає, що спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі охоплюється періодом з 05.10.2021 (з дня, наступного після звільнення) по 14.08.2025 (останній день перед остаточним розрахунком), а тому такий умовно варто поділити на 2 частини: до набрання чинності Законом №2352-ІХ (19.07.2022) і після цього:

1) період з 04.10.2021 по 18.07.2022 року, до якого підлягають урахуванню норми статті 117 КЗпП України, у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року, та висновки Верховного Суду у справі №761/9584-15-ц щодо застосування принципу співмірності, які стосуються безпосередньо цієї статті у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року;

2) період з 19.07.2022 по 14.08.2025, до якого підлягають врахуванню норми статті 117 КЗпП України, у редакції чинній на момент ухвалення рішення, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, із застосуванням принципу співмірності, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 08 жовтня 2025 року у справі №489/6074/23.

Відповідно до довідки ГУНП в Сумській області від 11.05.2026 № 29/710, середньоденне грошове забезпечення позивача складає 537,08 грн. (а.с. 77).

Остаточний розрахунок з позивачем фактично був здійснений 15.08.2025 на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі №480/7412/24.

Загальна кількість днів затримки розрахунку при звільненні позивача за період з 05.10.2021 по 18.07.2022 становить 285 календарних днів, з 19.07.2022 по 14.08.2025 (в межах 6 місяців) - 184 календарних дні, всього - 469 календарних днів.

Таким чином, середній заробіток за затримку розрахунку за період з 05.10.2021 по 14.08.2025 становить 251890,52 грн. (537,08 грн. * 469 календарних днів).

В свою чергу, відповідно до довідки ГУНП в Сумській області від 11.05.2026 № 29/713, розрахункових листів ОСОБА_1 серпень 2022 року, вересень 2023 року, січень 2024 року та серпень 2025 року загальний розмір грошового забезпечення, що належало позивачу до виплати при звільненні становить 278466,12 грн. (з урахуванням сум, виплачених на виконання рішень суду) (а.с. 78, 79).

Відповідно, сума виплачена на виконання рішення суду від 07.04.2025 року по справі № 480/7412/24 у розмірі 3375,17 грн. (з відрахуванням військового збору - 3206,41 грн.) становить 1,21% від загальної суми, належної позивачу при звільненні (3375,17 грн. : 278466,12 грн. х 100%).

Виходячи з принципу пропорційності та враховуючи висновки, що містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2025 у справі № 489/6074/23, суд вважає, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути виплачений позивачу у розмірі 3047,87 грн. (1,21% від 251890,52 грн.), тобто з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком.

А відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільнені у сумі 3047,87 грн.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення відшкодування за затримку виплати звільненому працівникові задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській областіщодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області (вул. Герасима Кондратьєва, 23, м. Суми, Сумська область, 40030, код ЄДРПОУ 40108777) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені у сумі 3047,87 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Павлічек