Рішення № 138546739, 28.07.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 р. Справа № 480/706/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Вінницькій області), в якій просила:

1) визнати рішення відповідача від 09.01.2025 №184250010878 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу роботи - неправомірним та скасувати його,

2) зобов`язати відповідача зарахувати до загального (страхового) стажу позивача період роботи на Первомайському ПРОМОРС виробничого об`єднання «Первомайскуголь» з 22.07.1982 до 31.05.1996,

3) зобов`язати відповідача зарахувати до загального (страхового) стажу позивача період її навчання в Стаханівському технічному училищі №65 з 01.09.1980 по 15.07.1982,

4) зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 06.01.2025, з урахуванням зарахованих періодів.

Свої вимоги мотивувала тим, що за її заявою про призначення пенсії ГУ ПФУ у Вінницькій області відмовило у призначенні з огляду на відсутність страхового стажу, рішенням не зараховано період роботи з 22.07.1982 до 31.05.1996, оскільки запис про звільнення не засвідчено печаткою підприємства. Втім позивач наголосила, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок працівників на уповноваженого працівника підприємства, моя вина у неналежному заповненні моєї трудової книжки відсутня, як відсутня і недостовірність або інші ознаки юридичної дефектності цієї трудової книжки, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі і зазначена обставина не може позбавити мене конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії. Зі змісту наданої позивачем трудової книжки можливо встановити назву підприємства та періоди роботи з аналізу усіх граф трудової книжки. Вищевказані записи виконано у чіткій послідовності та у відповідності до дати, які належним чином завірені підписом роботодавця.

Також вказала, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Відтак, позивач вважає, що ГУ ПФУ у Вінницькій області безпідставно відмовило в зарахуванні до її страхового (трудового) стажу спірного періоду роботи з 22.07.1982 до 31.05.1996 на Первомайському ПРОМОРС виробничого об`єднання «Первомайскуголь».

Крім того, позивач також вважає, що до її страхового стажу протиправно не враховано період навчання у Стаханівському технічному училищі №65 з 01.09.1980 до 15.07.1982 згідно запису трудовій книжці.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

ГУ ПФУ у Вінницькій області подало витребувані судом додаткові докази у справі та відзив, у якому представник ГУ ПФУ у Вінницькій області просив відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що відповідно до положень пунктів 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а тому невідповідність будь-яких записів у ній унеможливлює врахування всіх (деяких) записів у ній.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Так, до загального страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно записів трудової книжки з 22.07.1982 до 31.05.1996, оскільки запис на звільнення не посвідчено печаткою підприємства, чим порушено вимоги порядку ведення трудових книжок працівників.

Крім того, не зараховано до загального (страхового) стажу позивача період навчання в Стаханівському технічному училищі №65 з 01.09.1980 до 15.07.1982.

Так, до страхового стажу прирівнюється весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004. Зокрема, періоди навчання за денною (очною) формою у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Після 01.01.2004 до страхового стажу зараховується час навчання лише за умови добровільної сплати єдиного соціального внеску.

Час навчання підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання та про присвоєння кваліфікації.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (тобто до 01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (стаття 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

Періоди навчання можуть зараховуватися до стажу роботи на підставі записів у трудовій книжці, якщо підставою для внесення записів до трудової книжки про зарахування на навчання та відрахування з навчання зазначено реквізити відповідних наказів або реквізити документа про освіту (диплом, свідоцтво тощо) - номер та дата видачі.

Водночас періоди навчання підтверджуються і дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. Окрім того, для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального курсу або окремих його етапів (пункт 8 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637).

Таким чином, прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком, відповідно до ст.26 Закону №1058, у зв`язку з відсутністю страхового стажу необхідної тривалості, згідно поданих документів.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла пенсійного віку в 60 років 18.11.2024 та 06.01.2025 звернулася до територіального органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.27).

Заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ у Вінницькій області та яким 09.01.2025 за вих.№706/03-16 прийнято "Рішення про відмову у призначенні пенсії №184250010878 від 09.01.2024р.".

Зокрема, у рішенні вказано:

"Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України - 06.01.2025.

Пенсійний вік, визначений ч.І ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування",становить 60 років.

Необхідний страховий стаж становить 31 рік.

Вік заявниці на дату звернення - 60 років.

Страховий стаж особи становить 16 років 3 місяці 3 дні.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною 1 цієї статті, право на призначення пенсії за віком така особа набуде після досягнення віку 63 років за наявності страхового стажу від 24 років. У разі відсутності необхідного страхового стажу право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу від 15 років.

Результати розгляду документів, долучених до звернення:

за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно записів трудової книжки з 22.07.1982 по 31.05.1996, оскільки запис на звільнення не посвідчено печаткою підприємства.

Висновок: відмовити у призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю страхового стажу" (а.с.8, 39 зворот).

Згідно розрахунку РС-право від 06.01.2025 також підтверджується не зарахування до страхового стажу позивача періоду її роботи з 22.07.1982 по 31.05.1996 (а.с.40).

Крім того, також з розрахунку РС-право від 06.01.2025 вбачається, що до страхового стажу позивача не зараховано і період її навчання згідно записів трудової книжки.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд вказує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) та Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII (далі - Закон №1788-XII, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до абзаці 1 частини першої статті 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. (абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону № 1058).

Відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, до 01.01.2004 стаж роботи підтверджується в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.

До дати набрання чинності Законом України №1058-IV, а саме до 01.01.2004 стаж вимірювався часом роботи - трудовий стаж. Так відповідно до норм Закону СРСР «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР», який набрав чинності 15.05.1990, норм Закону України «Про пенсійне забезпечення», що набрав чинності 01.01.1992.

Так, згідно пункту «е» статті 3 Закону № 1788-ХІІ право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти.

Згідно п.«д» ч.3 ст.56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно з частиною першою статті 38 Закону «Про професійну (професійно-технічну) освіту» від 10.02.1998 №103/98-ВР час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

На підставі статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За правилами п.п.1,20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок від 12.08.1993 №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1). У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (п.20).

Згідно із п.3 Порядку від 12.08.1993 №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Тобто, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці в і д с у т н і необхідні з а п и с и або містяться неправильні чи неточні записи п р о п е р і о д и роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17.

Так, судом згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 позивача (а.с.10-12, 28-32) встановлено, що позивач розпочала роботу у Первомайському ПРОМОРС виробничого об`єднання «Первомайскуголь», зокрема:

Запис №1 період з 01.09.1980 до 15.07.1982 навчання у Стаханівському технічному училищі №65 (Атестат №8336 (запис у трудовій №1).

Запис №2 від 22.07.1982р., Прийнята на посаду лоточниці магазину №25 (наказ №127 від 22.07.1982р.);

Запис №3 від 02.11.1982п., Переведена на посаду продавця магазину №7 (наказ №196 від 02.11.1982р.);

Запис №4 від 02.07.1986р., Переведена на посаду гладильниці магазину №25 (наказ №100 від 30.05.1986р.);

Запис №5 від 08.07.1996р., Переведена на посаду молодшого продавця магазину №25 (наказ №126 від 07.07.1986р.);

Запис №6 від 20.04.1987р., Переведена на посаду молодшого продавця відділу «тканина» магазину №25 (наказ №72 від 20.04.1987р.);

Запис №9 від 10.12.1990р., Переведена на посаду продавця III категорії магазину №75 відділу «товари дитячі» (наказ №143 від 10.1.1990р.);

Запис №11 від 03.05.1993р., Первомайське ТПП перейменовано на Первомайське орендне ТПП (наказ №1 від 03.05.1993р.).

Запис №12 від 31.05.1996р., Звільнена за ст.36 п.5 КЗпП України (по переведенню в а/м 75) (наказ №55 від 04.06.1996р.).

Відтак, судом згідно записів трудової книжки позивача встановлено, що позивач дійсно працювала з 22.07.1982 по 31.05.1996 у Первомайському ПРОМОРС виробничого об`єднання «Первомайскуголь» (у подальшому перейменовано на Первомайське орендне ТПП).

Втім відповідач, не зараховуючи цей період до страхового стажу позивача, в оскаржуваному рішенні як підставу для не зарахування вказує, що запис на звільнення не посвідчено печаткою підприємства.

Також як встановлено судом до страхового стажу позивача не було зараховано період її навчання в Стаханівському технічному училищі №65 з 01.09.1980 по 15.07.1982.

Суд зауважує, що у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 (а.с.10-12, 28-32)є запис №1, в якому зазначено, що ОСОБА_1 у період з 01.09.1980 до 15.07.1982 навчалася у Стаханівському технічному училищі №65, за результатом закінчення якого отримала Атестат №8336 (запис у трудовій №1). Поряд з цим в оскаржуваному рішенні відсутнє будь-яке обґрунтування не зарахування цього періоду до страхового стажу. Втім у відзиві представник відповідача посилається на те, що періоди навчання можуть зараховуватися до стажу роботи на підставі записів у трудовій книжці, якщо підставою для внесення записів до трудової книжки про зарахування на навчання та відрахування з навчання зазначено реквізити відповідних наказів або реквізити документа про освіту (диплом, свідоцтво тощо) - номер та дата видачі. Водночас періоди навчання підтверджуються і дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Суд не погоджується з доводами відповідача та вказує наступне.

Так, перша сторінка трудової книжки завірена печаткою Первомайського ПРОМОРС виробничого об`єднання «Первомайскуголь», у записі №1, в якому зазначено, що ОСОБА_1 у період з 01.09.1980 до 15.07.1982 навчалася у Стаханівському технічному училищі №65, підставою запису зазначено Атестат №8336 (без значення дати), а запис №12 про звільнення у зв`язку з переводом позивача з цього підприємства дійсно не завірений печаткою.

Поряд з цим станом на час внесення спірних записів, зокрема, діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена 20.06.1974 № 162 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (далі -Інструкція № 162), пункт 2.3 якої містить положення, подібні положенням пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 N 58 (далі - Інструкція №58).

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 162 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по-батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.

Відповідно до пункту 2.3 Інструкції № 162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевод на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

На підставі пунктів 1.4, 8.1 Інструкції № 162 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, а також контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснюється у порядку, врегульованого постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки робітників та службовців".

Відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

Згідно пункту 2.4 Інструкції №162, необхідним реквізитом під відповідним записом про звільнення у трудовій книжці працівника є печатка.

Також на підставі пунктів 2.5, 2.7, 2.8, 2.11, 2.12 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство.

Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.

Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки.

Відповідно до підпункту "б" пункту 2.17 Інструкції №162 у трудові книжки за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів наступних документів: про час навчання у професійно-технічних та інших училищах, на курсах та школах щодо підвищення кваліфікації, з перекваліфікації та підготовки кадрів.

Передбачені у цьому пункті записи вносяться до трудової книжки до занесення відомостей про роботу цьому підприємстві.

Отже, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, від 30.09.2021 у справі №300/860/17, від 06 квітня 2022 року у справі №607/7638/17.

При цьому формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження права особи на соціальний захист. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки для особи, яка допустила такі порушення.

Суд зазначає, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

У постанові від 30.09.2021 у справі №300/860/17 Верховний Суд дійшов висновку, що загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Таким чином, законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Крім того, суд звертає увагу на те, відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року (далі Порядок № 22-1) при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, серед іншого: надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;

Таким чином, Пенсійний орган не позбавлений права, зокрема, у разі наявності певних розбіжностей у документах, чи відсутності окремих документів у архівних установах, для підтвердження стажу роботи, надсилати запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних, з метою отримання інформації про періоди роботи, характер праці тощо.

Відповідачем не надано доказів вчинення ним будь-яких дій щодо перевірки недоліків заповнення трудової книжки позивача, не зроблено запитів щодо отримання відповідної інформації тощо.

У той же час, позивач здійснила всі можливі від неї дії задля отримання необхідної інформації, зокрема, щодо її навчання, втім, з огляду на дату створення Єдиної державної електронної бази з питань освіти, відомостей про освіту позивача у базі відсутні (а.с.13,33).

Суд також бере до уваги, що обставини, які підлягали встановленню у цій справі і доказуванню, значно віддалені у часі, та враховує ступінь вини позивача у відсутності повного об`єму необхідних для реалізації її прав документів та повноті записів у наявних підтверджуючих страховий стаж документах, з огляду на те, що обов`язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб. Крім цього, згідно вимог частини другої статі 71 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з цим, відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей про навчання та період роботи на підприємстві, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у неї права на пенсійне забезпечення. Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто в розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 423/3544/16-а та від 11 липня 2019 року у справі № 242/1484/17, від 17 жовтня 2019 року у справі №227/1091/17.

За обставин цієї справи, суд наголошує, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов`язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних.

На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, в свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

Натомість у цій справі матеріалами справи підтверджено, що трудова книжка позивача м і с т и т ь з а п и с и про п е р і о д роботи ОСОБА_1 з 22.07.1982 до 31.05.1996 у Первомайському ПРОМОРС виробничого об`єднання «Первомайскуголь» (у подальшому перейменовано на Первомайське орендне ТПП), в книжці є посилання на підставу внесення таких записів з зазначенням номера та дати наказу, записи не містять виправлень, підчисток, запис про звільнення, завірено підписом повноважної особи - начальником відділу кадрів (а..10-11).

Крім того, беручи до уваги, що з огляду на приписи частини 1 статті 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» №103/98-ВР від 10.02.1998, однією з умов для зарахування періоду навчання до страхового стажу є саме працевлаштування за набутою професією, а позивач після закінчення навчання 15.07.1982, була працевлаштована 22.07.1982 тобто в межах 3-місячного строку, спірний період навчання у Стаханівському технічному училищі №65 з 01.09.1980 до 15.07.1982, про що зроблено запис у трудовій книжці за №1 з посиланням на підставу цього запису Атестат №8336, також підлягає зарахуванню.

Таким чином, доводи відповідача про відсутність печатки підприємства на записі про звільнення позивача із займаної посади, а так само не зарахування періоду навчання позивача, суд не приймає до уваги, оскільки, як вже зазначалось вище трудова книжка позивача м і с т и т ь з а п и с и про спірний п е р і о д її навчання та роботи, а працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

За обставин цієї справи та з урахуванням того, що у трудовій книжці, яка була надана відповідачу позивачем ще під час призначення пенсії, є посилання на підставу внесення записів про спірний період її навчання та роботи, записи не містять виправлень, підчисток, запис про звільнення завірено підписом повноважної особи, відповідач не мав підстав без належного обґрунтування ставити їх під сумнів.

При цьому слід наголосити, що у цьому спорі ГУ ПФУ у Вінницькій області у рішенні 09.01.2025 визнало, що страховий стаж позивача складає 16 років 03 місяців 3 днів. Відмови від визнання таких обставин у відзиві представником ГУ ПФУ у Вінницькій області не вказано, відтак, суд визнає таку обставину як визнану відповідачем та такою, що не підлягає доказуванню.

Таким чином, з урахуванням стажу, визнаного відповідачем (16 років 03 місяці), загальний стаж позивача, з урахуванням стажу за період навчання позивача у Стаханівському технічному училищі №65 з 01.09.1980 до 15.07.1982 (1 рік 10 місяців 15 днів) та роботи у Первомайському ПРОМОРС виробничого об`єднання «Первомайскуголь» (у подальшому перейменовано на Первомайське орендне ТПП) з 22.07.1982 по 31.05.1996 (13 років 10 місяців 10днів) становить більше 31 року, чого більше ніж достатньо для призначення пенсії позивачці, як особі, яка досягла 60 років у 2024 році.

Враховуючи встановлені судом обставини у справі та досліджені докази, суд дійшов висновку, що ГУ ПФУ у Вінницькій області оскаржуваним рішенням протиправно не здійснило зарахування до страхового стажу позивача період її навчання з 01.09.1980 до 15.07.1982 у Стаханівському технічному училищі №65 та період роботи позивача з 22.07.1982 по 31.05.1996 у Первомайському ПРОМОРС виробничого об`єднання «Первомайскуголь» (у подальшому перейменовано на Первомайське орендне ТПП), "Рішення про відмову у призначення пенсії №184250010878 від 09.01.2024р.", відтак, прийнятне відповідачем 09.01.2025 за вих. №706/03-16 (а.с.39зв.а.) таке рішення не відповідає критеріям правомірності, визначених в ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим суд, вважає необхідним визнати його протиправним та скасувати. Крім того, беручи до уваги, що позивач на момент звернення до органу Пенсійного фонду, досягла необхідного пенсійного віку, мала достатній страховий стаж, з урахуванням статті 9 КАС України, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та зобов`язати ГУ ПФУ у Вінницькій області повторно розглянути заяву позивача від 06.01.2025 про призначення пенсії за віком (а.с.27) та призначити з 19.11.2024 пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-ІV, зарахувавши період роботи позивача з 22.07.1982 по 31.05.1996 у Первомайському ПРОМОРС виробничого об`єднання «Первомайскуголь» (у подальшому перейменовано на Первомайське орендне ТПП) та період її навчання з 01.09.1980 до 15.07.1982 у Стаханівському технічному училищі №65 до загального страхового стажу позивача.

Щодо дати призначення пенсії, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058-ІV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як встановлено судом, 60 років (вік, з якого призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-ІV) позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1 , виповнилось 18.11.1964.

Позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії 06.01.2025 (а.с.27зв.), тобто в межах трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Таким чином, суд визнає, що орган Пенсійного фонду має призначити пенсію позивачу у відповідності до п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058-ІV з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку - з 19.11.2024

Захист прав позивача саме в такий спосіб не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки суд не втручається в дискреційні повноваження відповідача, не привласнює їх і не підміняє ГУ ПФУ у Вінницькій області, а лише зобов`язує відповідача вчинити певні дії, що повністю відповідає вимогам діючого законодавства.

При цьому суд звертає увагу на те, що враховуючі визначені Законом №1058-ІV підстави та умови призначення пенсії за віком, а також наявність у позивача усіх необхідних умов для призначення пенсії - вік (60 роки) та страховий стаж (більше 31 роки), суд вважає, що вирішення питання призначення пенсії у цьому випадку не є дискреційним повноваженням Пенсійного органу.

Також слід звернути увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15, а також у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №227/3208/16-а.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з ГУ ПФУ в Сумській області за рахунок його бюджетних асигнувань в рахунок повернення суму судового збору в розмірі 1211,20грн., сплачених позивачем за подання позовної заяви згідно квитанції, наявної в матеріалах справи.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7,м. Вінниця,Вінницька область,21028, код ЄДРПОУ 13322403) про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати "Рішення про відмову у призначенні пенсії №184250010878 від 09.01.2024р.", прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області 09.01.2025 за вих. №706/03-16 за заявою ОСОБА_1 від 06.01.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.01.2025 про призначення пенсії за віком та призначити ОСОБА_1 з 19.11.2024 пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-ІV, зарахувавши до загального страхового стажу період роботи ОСОБА_1 з 22.07.1982 по 31.05.1996 у Первомайському ПРОМОРС виробничого об`єднання «Первомайскуголь» (у подальшому перейменовано на Первомайське орендне ТПП) та період її навчання з 01.09.1980 до 15.07.1982 у Стаханівському технічному училищі №65.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 1211,20рн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 28.07.2026.

Суддя І.Г. Шевченко