Постанова № 138546728, 27.07.2026, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа 350/1139/25

Номер провадження 3/350/6/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року селище Рожнятів

Суддя Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області Пулик М.В., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі за текстом - КУпАП),

у с т а н о в и в:

01.08.2025 до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області з ВП №2 (сел.Рожнятів) Калуського РВП ГУ НП в Івано-Франківській області надійшла справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи:

ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом відмовився від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Адміністративне правопорушення вчинено за таких обставин:

29 липня 2025 року о 19 годині 20 хвилин у селищі Рожнятів по вулиці Зеленій водій ОСОБА_1 керував мототранспортом YADEA T2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю, порушення координації рухів, порушення мови, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису, а саме на нагрудний персональний відеореєстратор, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України. Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідальність за що передбачена частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ІІ. Позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , у судові засідання не з`являвся.

08 серпня 2025 року його захисник - адвокат Родіков І.С. - подав до суду письмові пояснення щодо протоколу про адміністративне правопорушення, у яких просив закрити провадження у справі на підставі пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. На обґрунтування своєї позиції захисник зазначав, що транспортний засіб YADEA T2, яким керував ОСОБА_1 , обладнаний електродвигуном потужністю 2,4 кВт, а тому, на його думку, не є механічним транспортним засобом у розумінні Правил дорожнього руху України, у зв`язку з чим ОСОБА_1 не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Після надходження зазначених пояснень захисник неодноразово звертався до суду з клопотаннями про відкладення розгляду справи, які судом задовольнялися.

У судове засідання, призначене на 27 липня 2026 року, ОСОБА_1 та його захисник повторно не з`явилися.

Враховуючи неодноразове відкладення розгляду справи за клопотаннями сторони захисту, повторну неявку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та її захисника, а також відсутність клопотань, які б свідчили про неможливість розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість та необхідність розгляду справи за наявними у ній матеріалами виходячи з такого.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом, встановленим законом.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повинна добросовісно користуватися наданими їй процесуальними правами, не допускати їх зловживання, проявляти належну процесуальну активність та вживати заходів для реалізації свого права на участь у судовому розгляді.

Як убачається з матеріалів справи, розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями сторони захисту. Незважаючи на наданий достатній час для реалізації права на захист, у призначене судове засідання ОСОБА_1 та його захисник повторно не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.

Європейський суд з прав людини у рішеннях у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати процесуальному регулюванню державою. При цьому особа, яка бере участь у судовому провадженні, повинна з розумною періодичністю цікавитися перебігом справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та виконувати процесуальні обов`язки.

Суд також враховує, що відповідно до статті 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення справи цієї категорії підлягають розгляду у визначені законом строки, а безпідставне їх відкладення суперечить принципу розумного строку судового розгляду.

Отже, з огляду на належне повідомлення ОСОБА_1 та його захисника про судове засідання, повторну їх неявку без поважних причин, неодноразове відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності.

ІІІ. Досліджені судом докази

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підтверджується такими дослідженими судом доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №406435 від 29 липня 2025 року (а.с.1), який відповідає вимогам статті 256 КУпАП, складений уповноваженою службовою особою та містить усі необхідні відомості, передбачені законом. У ньому зафіксовано, що 29 липня 2025 року о 19 годині 20 хвилин у селищі Рожнятів по вулиці Зеленій ОСОБА_1 керував транспортним засобом YADEA T2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різким запахом алкоголю з порожнини рота, порушенням координації рухів, порушенням мови та різкою зміною забарвлення шкірного покриву обличчя. У протоколі також зазначено, що від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку він відмовився, про що здійснено відеофіксацію за допомогою нагрудного персонального відеореєстратора працівника поліції. Суд не встановив будь-яких істотних недоліків оформлення зазначеного протоколу, які могли б ставити під сумнів його належність чи допустимість як доказу;

- рапортом поліцейського (а.с.2), у якому викладено обставини виявлення адміністративного правопорушення, поведінку ОСОБА_1 , наявність у нього зовнішніх ознак алкогольного сп`яніння та відмову останнього від проходження огляду на стан сп`яніння. Хоча рапорт сам по собі не може бути єдиним доказом вини особи, його зміст повністю узгоджується з іншими доказами, що містяться у матеріалах справи, зокрема з протоколом про адміністративне правопорушення, актом огляду, направленням на медичний огляд та відеозаписами з нагрудних камер поліцейських. За таких обставин суд визнає зазначений рапорт належним та допустимим доказом відповідно до статті 251 КУпАП;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.3), відповідно до якого огляд ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу не проводився у зв`язку з його категоричною відмовою від проходження такого огляду, про що зроблено відповідні відмітки. Також в акті зазначено, що від його підписання ОСОБА_1 відмовився. Зазначений документ підтверджує дотримання працівниками поліції процедури, встановленої статтею 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.4), яке підтверджує, що після відмови пройти огляд на місці працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти відповідний огляд у закладі охорони здоров`я, однак він і від такого огляду відмовився, у зв`язку із чим медичний огляд не проводився;

- відеозаписами, що містяться на двох багатофункціональних цифрових відеодисках (а.с.8), які суд безпосередньо дослідив у судовому засіданні. Із зазначених відеозаписів убачається, що працівники поліції зупинили транспортний засіб YADEA T2, яким керував ОСОБА_1 . Під час спілкування із останнім поліцейські виявили у нього ознаки алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови та різку зміну забарвлення шкірного покриву обличчя, про що повідомили водія.

На відеозаписах також зафіксовано, що працівники поліції неодноразово запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням спеціального технічного засобу на місці зупинки транспортного засобу, роз`яснили порядок проведення такого огляду, права особи та наслідки відмови від його проходження, передбачені статтею 130 КУпАП.

Після відмови від проходження огляду на місці ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд у найближчому закладі охорони здоров`я, однак від цієї законної вимоги працівників поліції він також відмовився.

Відеозаписи підтверджують, що будь-якого примусу чи неправомірних дій з боку працівників поліції не вчинялося, порядок проведення огляду та оформлення матеріалів відповідав вимогам статті 266 КУпАП та Інструкції №1452/735. Ознак монтажу, переривання чи іншого втручання у відеозаписи судом не встановлено.

Саме відеозаписи спростовують доводи сторони захисту щодо відсутності підстав для складання протоколу та підтверджують як факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом YADEA T2, так і його свідому відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки, так і у закладі охорони здоров`я.

Таким чином, усі досліджені судом докази є взаємоузгодженими, логічно доповнюють один одного та в сукупності беззаперечно підтверджують обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. Підстав ставити під сумнів їх належність, допустимість чи достовірність суд не вбачає.

ІV. Застосовані норми права та оцінка суду:

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши всі докази, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до таких висновків.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" звертається увага суду на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Як визначено п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.

Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому. Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення знаходить свій прояв у дії чи бездіяльності, що заборонені адміністративним правом, та залежить від місця, часу, обставин і способу скоєння адміністративного правопорушення тощо, а також від причинного зв`язку між діянням і шкідливими наслідками цього діяння, вчинення протиправного діяння в минулому, його системності.

Суддя не вправі вийти за межі визначені протоколом про адміністративне правопорушення та самостійно змінити як виклад фактичних обставин правопорушення, так і його юридичну кваліфікацію.

Протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 поставлено у провину вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він порушив п.2.5 Правил дорожнього руху.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП наступає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само в разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

За своєю юридичною конструкцією диспозиції вищезазначених частин відповідних статей КУпАП є бланкетними, тобто нормами, які лише називають або описують правопорушення, а для повного визначення їх ознак відсилають до інших нормативних актів, зокрема ПДР.

Як визначено в п 1.9 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Аналізуючи досліджені у судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що вони є належними, допустимими, достовірними та взаємоузгодженими між собою, а їх сукупність є достатньою для висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Як встановлено судом, ОСОБА_1 керував транспортним засобом YADEA T2, маючи явні ознаки алкогольного сп`яніння, та на законну вимогу працівників поліції відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу, так і в закладі охорони здоров`я, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Суд критично оцінює доводи захисника про те, що транспортний засіб YADEA T2, обладнаний електродвигуном потужністю 2,4 кВт, не є механічним транспортним засобом, а відтак ОСОБА_1 не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Такі доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права.

Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху України транспортний засіб це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Цим же пунктом визначено, що механічним транспортним засобом є транспортний засіб, який приводиться в рух за допомогою двигуна. При цьому зазначений термін поширюється, зокрема, на транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Разом із тим диспозиція частини першої статті 130 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Отже, законодавець свідомо використовує у статті 130 КУпАП поняття «транспортний засіб», а не «механічний транспортний засіб», не пов`язуючи настання адміністративної відповідальності із потужністю двигуна чи необхідністю державної реєстрації такого транспортного засобу.

Крім того, відповідно до статті 1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» електричний колісний транспортний засіб є дво- чи більше колісним транспортним засобом, оснащеним виключно електричними тяговими двигунами та системою акумулювання електричної енергії.

Таким чином, YADEA T2, яким керував ОСОБА_1 , є електричним колісним транспортним засобом, призначеним для перевезення людини, а відтак є транспортним засобом у розумінні статті 130 КУпАП.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22, відповідно до якої використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сеґвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху, якщо такий засіб приводиться в рух електричним двигуном, є діяльністю, пов`язаною з джерелом підвищеної небезпеки. Наведена правова позиція підтверджує, що такі засоби є повноцінними учасниками дорожнього руху та на їх користувачів поширюються вимоги законодавства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Отже, суд доходить висновку, що доводи захисника про відсутність у ОСОБА_1 статусу суб`єкта адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, не ґрунтуються на вимогах закону, а тому підстав для їх прийняття суд не вбачає.

Отже, сукупність досліджених судом доказів є взаємопов`язаною, послідовною та достатньою для висновку про доведеність вини ОСОБА_1 поза розумним сумнівом, тоді як стороною захисту не наведено жодних належних обставин чи доказів, які б спростовували встановлені судом факти або породжували обґрунтований сумнів у правильності такого висновку.

При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 враховую характер вчиненого адміністративного правопорушення, його суспільну небезпеку, особу правопорушника, який не зважаючи на загальноприйняті норми поведінки та співжиття в суспільстві, вчинив грубе, суспільно-небезпечне порушення правил дорожнього руху, внаслідок якого могли настати тяжкі наслідки, ступінь його вини у вчиненому правопорушенні.

Щодо визначення адміністративного стягнення для ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд враховує, що положення зазначеного Кодексу відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для порушника, меті адміністративної відповідальності.

Обставин, що згідно із ст. 34 КУпАП пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене ним адміністративне правопорушення, суд не встановив.

Обставин, що згідно із ст. 35 КУпАП обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене нею адміністративне правопорушення, судом також не встановлено.

З врахуванням того, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, вважаю за доцільне призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

V. Вирішення питання судових витрат.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладання адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки за результатами розгляду справи суд прийшов до висновку про накладення адміністративного стягнення на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст.ст. 40-1, 247, 283, 284 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Штраф сплатити на рахунок № UA148999980313070149000009001, отримувач коштів: КУК в Ів.-Франк.об/21081300, код отримувача: ЄДРПОУ 37951998, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 21081300.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Судовий збір сплатити на рахунок: UA908999980313111256000026001; отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача: ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 22030106.

Роз`яснити особі, яка притягнута до адміністративної відповідальності, що відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу у встановлений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Згідно із ч. 2 ст. 308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу, витрати на облік зазначеного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови через Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області.

Суддя: