Рішення № 138545887, 28.07.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2059/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі по тексту позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі по тексту відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі по тексту відповідач-2), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №154750014258 від 06.11.2025 року про відмову в призначені пенсії;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не призначення пенсії за віком після спливу строку надання відповіді, передбаченого п. 4 Порядку підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025р. №562;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 пенсії період навчання в республіці Білорусь з 01.09.1981 по 26.02.1985 та період роботи в республіці Білорусь з 01.04.1985 по 12.05.1985, з 23.05.1685 по 23.03.1990;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсії за віком з моменту звернення, а саме 18.09.2025р. та довічно.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що після досягнення 60 років позивачка 30.10.2025року звернулась до відповідача-2 із заявою про призначення пенсії.

06.11.2025 року відповідачем-1 прийнято рішення про відмову у призначені пенсії №154750014258. Підставою для відмови стало відсутність необхідного страхового стажу. До страхового стажу не враховано наступні періоди трудової діяльності з 01.09.1981 року по 26.02.1985 року, з 01.04.1985 року по 12.05.1985 року, з 23.05.1985 року по 20.03.1990 року, оскільки позивачка працювала на території Білоруської РСР. Згідно оскаржуваного рішення страховий стаж становить 24р. 5 м. 21 день.

28.11.2025 року представником позивачки було скеровано адвокатський запит на адресу відповідача-1 з проханням надати інформацію «з яких саме правових підстав, з посиланням на нормативно-правові акти не було зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , періоди роботи з 01.09.1981р. по 26.02.1985р, з 01.04.1985р. по 12.05.1985р., з 23.05.1985р. по 20.03.1990р.».

Листом від 05.12.2025 року відповідач-1 повідомив, що враховуючи норми ст. 24- 1 закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2025р. №562 «Деякі питання обчислення страхового стажу» згідно з рішенням про відмову ОСОБА_1 , до страхового стажу не зараховано періоди роботи 01.09.1981 по 26.02.1985, з 01.04.1985 по 12.05.1985, з 23.05.1985 по 20.03.1990.

Листом від 24.12.2025 року відповідач-2 за результатами розгляду звернення позивачки, розміщеного на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України, повідомило, що ч. 2 ст. 24-1 Закону №1058 періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України. За заявою від 30.10.2025р. та долученими документами відмовлено у призначені пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Страховий стаж становить 24 роки 5 місяців. До страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1981 по 26.02.1985 та періоди роботи з 01.04.1985 по 12.05.1985, з 23.05.1985 по 20.03.1990, оскільки позивачка навчалась та працювала на території республіки Білорусь. Листом від 31.10.2025 №1500-0220-5/181365 направлено запит до Міністерства закордонних справ України для підтвердження нездійснення пенсійних виплат за дані періоди роботи в Білоруській республіці. Після надходження відповіді буде прийнято відповідне рішення. Рішення про відмову прийнято правильно.

Станом на дату звернення до суду позивачці пенсія за віком не призначена.

Уважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №154750014258 від 06.11.2025року про відмову в призначенні пенсії протиправними, а своє право на отримання пенсії порушеним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 02.02.2026 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/20259/26 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.

11.02.2026 року до Одеського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного України в Одеській області надійшли копії матеріалів пенсійної справи позивача.

13.02.2026 року до Одеського окружного адміністративного суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заперечуючи проти позову, відповідач-2 послався на те, що позивачка звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою від 30.10.2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058. За принципом екстериторіальності зазначену заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області. Відповідно до ст. 26 Закону № 1058 починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років. Під час розгляду заяви про призначення пенсії Головним управлінням було встановлено, що страховий стаж позивачки становить 24 роки 05 місяців 21 день. Рішенням Головного управління № 154750014258 від 06.11.2025 року позивачці було відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи у розмірі 32 роки. При цьому, до страхового стажу позивачки не було зараховано періоди роботи з 01.09.1981 по 26.02.1985, з 01.04.1985 по 12.05.1985, з 23.05.1985 по 20.03.1990 на території Білоруської РСР. Відсутність підстав для зарахування таких періодів до страхового стажу обґрунтовується наступним. Відповідно до ч. 2 ст. 24-1 Закону № 1058 періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу було затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 16.05.2025 (далі - Порядок № 562). Відповідно до пунктів 3-4 Порядку № 562 у разі коли в документах, що подаються особою до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, зазначено періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, у заяві про призначення пенсії така особа зазначає інформацію про те, що вона отримує або не отримує пенсійні виплати в інших державах. У разі коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат. У разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів. До надходження відповідних документів до територіального органу Пенсійного фонду України пенсія особі обчислюється без урахування періодів трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, крім випадків відсутності можливості здійснення обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави та документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди. З метою підтвердження стажу роботи Позивача за періоди з 01.09.1981 по 26.02.1985, з 01.04.1985 по 12.05.1985, з 23.05.1985 по 20.03.1990 на території Білоруської РСР Головним управлінням було направлено до Міністерства закордонних справ України лист від 31.10.2025 року за вих. № 1500-0220-5/181365 щодо надсилання до відповідного органу Республіки Білорусь запиту стосовно призначення пенсійних виплат Позивачу. Однак, станом на теперішній час відповіді від МЗС України не надходило. Враховуючи те, що до отримання відповіді згідно з наведеними вище положеннями законодавства страховий стаж особи обчислюється без врахування спірного періоду, підстав для перегляду прийнятого рішення про відмову у призначенні пенсії наразі не існує.

Суд зазначає, що копію ухвали від 02.02.2026 року була надіслана та доставлена відповідачу-1 в його електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд».

Однак, ні у визначений судом строк, ні станом на дату вирішення даної адміністративної справи відзиву на позовну заяву чи обґрунтованого клопотання про продовження строку для його подання до суду від відповідачем-1 не надано.

Частиною 4 статті 159 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до вимог ч. 6 ст. 162 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 31.10.2025 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Органом, що приймає рішення за заявою позивача від 31.10.2025 року, за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області прийнято рішенням №154750014258 від 06.11.2025 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки.

В обґрунтування рішення зазначено:

«Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 30.10.2025.

Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування становить 60 років.

Вік заявника 60 р 1 м 12 д.

Необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування становить 32 роки.

У разі відсутності, починаючи з 01.01.2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2028 по 31.12.2028 - від 25 до 35 років.

У разі відсутності, починаючи з 01.01.2019 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 роки мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2028 по 31.12.2028 - від 15 до 25 років.

Страховий стаж особи становить 24 р 5 м 21 д.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

за доданими документами до страхового стажу не зараховані наступні періоди трудової діяльності:

- з 01.09.1981 по 26.02.1985, з 01.04.1985 по 12.05.1985, з 23.05.1985 по 20.03.1990 оскільки заявниця працювала на території Білоруської PCP.».

28.11.2025 року представником позивачки було направлено адвокатський запит на адресу відповідача-1, в якому вона просила: надати інформацію з яких саме правових підстав, з посиланням на нормативно-правові акти не було зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , періоди роботи з 01.09.1981р. по 26.02.1985р, з 01.04.1985р. по 12.05.1985р., з 23.05.1985р. по 20.03.1990р.

Листом від 05.12.2025 року відповідач-1 повідомив, що враховуючи норми ст. 24- 1 закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2025р. №562 «Деякі питання обчислення страхового стажу» згідно з рішенням про відмову ОСОБА_1 , до страхового стажу не зараховано періоди роботи 01.09.1981 по 26.02.1985, з 01.04.1985 по 12.05.1985, з 23.05.1985 по 20.03.1990.

Листом від 24.12.2025 року відповідач-2 за результатами розгляду звернення позивачки, розміщеного на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України, повідомив, що ч. 2 ст. 24-1 Закону №1058 періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України. За заявою від 30.10.2025р. та долученими документами відмовлено у призначені пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Страховий стаж становить 24 роки 5 місяців. До страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1981 по 26.02.1985 та періоди роботи з 01.04.1985 по 12.05.1985, з 23.05.1985 по 20.03.1990, оскільки позивачка навчалась та працювала на території республіки Білорусь. Листом від 31.10.2025 №1500-0220-5/181365 направлено запит до Міністерства закордонних справ України для підтвердження нездійснення пенсійних виплат за дані періоди роботи в Білоруській республіці. Після надходження відповіді буде прийнято відповідне рішення. Рішення про відмову прийнято правильно.

Не погоджуючись із рішенням про відмову в призначенні пенсії, позивачка звернулася до суду із даним адміністративним позовом.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі- Закон №1788-ХІІ), Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п.а ч.1 ст. 3 Закону №1788-ХІІ право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів (далі іменуються - підприємства та організації, якщо не обумовлено інше), - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч.1 ст.44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV встановлено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

Згідно з частиною 5 статті 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Умови призначення пенсії за віком наведені у статті 26 розділу ІІІ ("Пенсії за віком у солідарній системі") Закону №1058-IV.

За абз.2 частини першої статті 26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії (ч. 4 ст. 26 Закону №1058-ІV).

Відповідно до частин 1, 4 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До набрання чинності Законом №1058-IV діяв Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-ХІІ).

Згідно п."д" ч.3 ст.56 Закону № 1788-XI до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений (далі - Порядок №637).

Відповідно до ч.3 Постанови №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, відомості якої підлягають врахуванню при визначенні стажу роботи особи.

Як вбачається з трудової книжки позивачки від 01.04.1985 року серія НОМЕР_2 :

- у період 01.09.1981 року по 26.02.1985 року вона навчалась у Могилівському будівельному технікумі на денному відділені (Білоруська ССР);

- у період з 01.04.1985 року по 12.05.1985 року працювала на посаді штукатура другого розряду в ПМК-58 тресту «Могилівсільбуд» (Білоруська ССР);

- з 23.05.1985 року прийнята техніком групи генпланів відділу комплексного проектування №2 Республіканського проектно-вишукувальниого ін-т Белсільгосппроект Могилівська філія; на підставі постанови «Белсільбуд» від 05.05.1986р. №98 Могилівська філія інституту «Белсільгосппроект» з 01.04.1986р. перетворена в інститут «Могилівсільбудпроект» Могилівського облсільбуд; 01.07.1988р. у відповідності до постанови Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦСПС від 31.12.1987р. №973133-75 та результатів атестації переведена техніком другої категорії; 02.01.1990р. переведена техніком першої категорії;20.03.1990р. звільнена у зв`язку із переїздом за місцем служби чоловіка.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Згідно статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається в тому числі і із міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року №1906-IV укладені й належним чином ратифіковані міжнародні договори України є невід`ємною частиною національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладання якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.

13 березня 1992 року Україною, Азербайджаном, Російською Федерацією, Білоруссю, Таджикистаном, Вірменією, Туркменістаном, Казахстаном, Узбекистаном, Киргизстаном, Україною та Молдовою підписано Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка базується на територіальному принципі.

Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі Угода від 13 березня 1992 року) визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 5 Угоди від 13 березня 1992 року встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.

Згідно зі статтею 6 Угоди від 13 березня 1992 року призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільговій основі і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території будь-якої із цих країн, а також на територіях колишнього СССР за час до вступу в силу даної Угоди (пункти 1, 2 статті 6).

Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах-учасницях Угоди введена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії (пункт 3 статті 6 вказаної Угоди).

Отже, наведенні положення Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, гарантуючи захист прав громадян у сфері пенсійного забезпечення, стосуються призначення пенсії та передбачають, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються лише при призначенні пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а, від 16 квітня 2020 року у справі №555/2250/16-а від 17 червня 2020 року у справі №646/1911/17, від 21 лютого 2020 року у справі №291/99/17 та від 06 липня 2020 року у справі №345/9/17.

Дійсно, постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.

При цьому суд зазначає, що за наявності чинних положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.

Також варто зауважити, що в силу пункту 2 статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Відтак, прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.

За таких обставин, відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1981 року по 26.02.1985 року та періоди роботи з 01.04.1985 року по 12.05.1985 року, з 23.05.1985 року по 20.03.1990 року набутий в республіці Білорусь, згідно з трудової книжки від 01.04.1985 року серія НОМЕР_2 .

За приписами частин 1, 2 статті 24-1 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2025 №562 ( далі - Порядок №562), у разі коли в документах, що подаються особою до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, зазначено періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, у заяві про призначення пенсії така особа зазначає інформацію про те, що вона отримує або не отримує пенсійні виплати в інших державах.

У разі коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат.

У разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів.

До надходження відповідних документів до територіального органу Пенсійного фонду України пенсія особі обчислюється без урахування періодів трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, крім випадків відсутності можливості здійснення обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави та документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.

Якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР. У такому разі в заяві про призначення пенсії особа зазначає інформацію про те, що вона не отримує пенсійних виплат у відповідній державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.

Таким чином, суд звертає увагу, що пунктом 4 Порядку №562 передбачено, що якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР.

Отже, обов`язок щодо отримання інформації про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р., покладається саме на органи Пенсійного фонду України, а не на осіб, які мають право на призначення пенсії.

Відтак, оскільки наразі відсутня можливість здійснення обміну інформацією/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в республіці Білорусь, а тому відповідно до вимог пункту 4 Порядку №562, період навчання та періодии роботи в республіці Білорусь підлягають врахуванню з метою обчислення пенсії позивачу.

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про визнання рішення Головного управління пенсійного фонду України в Рівненській області №154750014258 від 06.11.2025 року про відмову в призначенні пенсії за віком, протиправним та таким, що належать до скасування.

Суд враховує, що в даному випадку заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, за результатом якої прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, яке оскаржується в рамках даної справи.

Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області не приймалось рішення по суті заяви позивача про призначення пенсії, відтак відповідальним за опрацювання заяви позивача та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області і саме його рішення оскаржується в судовому порядку, відтак на останнє має бути покладено й обов`язок відновлення порушених прав позивача.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 10 ч.2 ст.245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Таким чином, зважаючи на встановлені у справі обставини, беручи до уваги те, що питання призначення пенсії відноситься до дискреційних повноважень пенсійного органу, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №154750014258 від 06.11.2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1981 року по 26.02.1985 року та періоди роботи з 01.04.1985 року по 12.05.1985 року, з 23.05.1985 року по 20.03.1990 року згідно трудової книжки від 01.04.1985 року серія НОМЕР_2 ; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.10.2025 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду в даній справі.

Суд уважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача є належним та достатнім в даному випадку.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд робить висновок, що позовні вимоги позивача належать до задоволення частково.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовних вимог немайнового характеру не застосовується.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Оскільки саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області було відмовлено в призначенні пенсії, суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1064,96 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №154750014258 від 06.11.2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1981 року по 26.02.1985 року та періоди роботи з 01.04.1985 року по 12.05.1985 року, з 23.05.1985 року по 20.03.1990 року згідно трудової книжки від 01.04.1985 року серія НОМЕР_2 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.10.2025 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду в даній справі.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 28.07.2026 року.

Суддя Г.В. Лебедєва