Рішення № 138545625, 28.07.2026, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/1606/26

Провадження № 2/309/842/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Піцура Я.Я.,

за участю секретаря Бондаренко В.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (надалі по тексту ТОВ «ЄАПБ»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов обґрунтовано тим, що 04 листопада 2021 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір відповідно до якого відповідачу було надано кредитну картку з встановленням кредитного ліміту. Банк свої зобов`язання за даним кредитним договором виконав належним чином. Однак належним чином не виконував своїх зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість. 25.12.2025 між АТ «ТАСКОМБАНК» та позивачем укладено договір факторингу, у результаті якого до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 04.11.2021. За відповідачем рахується заборгованість у розмірі 23 372,30 грн., яка складається з: 9 996,37 грн. заборгованості за тілом кредиту; 13 375,93 грн. заборгованості по відсоткам.

Посилаючись на викладене просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 23 372,30 грн. та судові витрати.

У відзиві на позов представник відповідача Гайду О.І. просить відмовити у його задоволенні. Вказує, що у позовній заяві указано, що ОСОБА_1 уклав з позивачем Договір про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг та інших послуг в межах проекту «Sportbank», однак копію кредитного договору не надано. Щодо використання підпису одноразовим ідентифікатором та електронних доказів, то такі докази не можуть прийматися, так як не надано оригіналів електронних доказів. Також неправомірним є нарахування комісії, а відповідна умова договору є нікчемною. Відсотки неспіврозмірні з сумою кредиту.

У відповіді на відзив представник позивача просить позов задовольнити у повному обсязі. Вказує, що договір укладений у формі приєднання, так як ОСОБА_1 поставив на заяві приєднання власноручний підпис. Умовами договору прямо передбачено нарахування відсотків. Жодних штрафних санкцій банк не нараховував. Щодо надання кредитних коштів, то позивач не є банківською установою і не може надати виписку з особового рахунку. Відповідач, заперечуючи цю обставину міг надати відповідну виписку для спростування факту зарахування коштів.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, відзив на позов містить клопотання про розгляд справи без участі відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 04 листопада 2021 року між ОСОБА_1 підписав заяву №852845 про приєднання до частини 1 Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг та інших послуг в межах проекту «Sportbank» (а.с.8). Згідно заяви підтвердив та погодив використання банком удосконаленого електронного підпису для підписання будь-яких правочинів.

Відповідно до довідки АТ «ТАСКОМБАНК» відповідачу на підставі даної заяви видано кредитну кратку.

З виписки з рахунку убачається, що відповідач користувався кредитними коштами (а.с.14-43)

25.12.2025 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «ЄАПБ» укладено договір факторингу №НІ/11/34-Ф відповідно до умов якого АТ «ТАСКОМБАНК» передав позивачу права вимоги у розмірі заборгованості боржників, що передбачені умовами Первинних договорів, та визначені в Реєстрі Боржників (а.с.46-57).

А згідно витягу з Реєстру Боржників до вказаного договору факторингу було передано й право вимоги і за договором від 04.11.2021, де боржником є ОСОБА_1 , загальний борг 23 372,30 грн., який складається з: 9 996,37 грн. заборгованості за тілом кредиту; 13 375,93 грн. заборгованості по відсоткам.

Згідно наданого розрахунку станом на 31.03.2026 року за ОСОБА_1 рахується непогашена заборгованість у розмірі 23 372,30 грн., яка складається з: 9 996,37 грн. заборгованості за тілом кредиту; 13 375,93 грн. заборгованості по відсоткам. Представником відповідача фактично заперечуються даний розрахунок, у тому числі й щодо відсотків.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Ч.2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку Банк).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У підписаній відповідачем заяві від 04.11.2021 процентна ставка не зазначена, так само як і відсутні умови договору про сплату комісій, інших платежів за певні послуги, чи встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів), комісій чи за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, також навіть у позові не вказує, який розмір відсотків визначений умовами кредитного договору. Не зазначений такий розмір і в самому розрахунку боргу (розрахунок наведений з дати відступлення прав вимоги, після чого жодні відсотки не нараховувалися). Відсутні жодні відомості про розмір відсотків і в долучених до позову Правилах користування платіжною карткою

Отже, відсутні підстави вважати, що кредитор (первісний) і боржник обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Такий висновок узгоджується з висновком Великою Палатою Верховного Суду викладений у постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17.

Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Відтак правомірний є лише нарахування заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9996,37 грн., правомірність нарахування відсотків у розмірі 13 375,93 грн., належним чином не підтверджена.

Згідно ст. 513 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статями 516, 517 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

При цьому згідно вказаних норм до нового кредитора може перейти лише дійсне право вимоги, тобто існування якого належним чином підтверджено.

Відтак, оскільки до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача, однак як уже було вище сказано належним чином є підтвердженим лише розмір боргу за тілом кредиту, то на думку суду до нового кредиту перейшло лише право вимоги у цій частині.

Щодо усіх інших доводів відзиву, то такі є недоречними. Зокрема у даному випадку договір укладений у формі договору-приєднання, шляхом підписання відповідачем відповідної заяви, яка долучена до матеріалів справи. Отже доводи відзиву щодо недолучення копії кредитного договору є недоречними. Також недоречним є усі посилання відзиву на відсутність доказів підписання договору одноразовим ідентифікатором та ненадання оригіналів електронних доказів, так як у даному випадку договір укладено у письмовій, а не електронній формі. Щодо доводів про неправомірність нарахування комісії, то такі також підлягають відхиленню, оскільки жодних комісій позивачем не нараховувалось.

Узагальнюючи наведене, суд вважає, що пред`явлений наразі позов підлягає частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача заборгованості за ітлом кредиту.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Позивачем пред`явлено позов на суму 23 372,30 грн, судом такий позов задоволено на суму 9 996,37 грн, що складає 42,77 % від суми пред`явлених вимог, а отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1138,70 грн (2662,40 * 42,77%).

Керуючись ст.ст. 509, 513, 516, 517, 526, 530, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. 4, 12, 76-82, 258, 259, 264 - 265, 268, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: 07400, Київська область, м.Бровари, вул. Лісова, 2, ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за кредитним договором у розмірі 9996 (дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто шість) грн. 37 коп., яка складається з: 9 996,37 грн. заборгованості за тілом кредиту.

У решіт вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: 07400, Київська область, м.Бровари, вул. Лісова, 2, ЄДРПОУ 35625014) судовий збір в розмірі 1138 (одна тисяча сто тридцять вісім) грн. 70 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 28 липня 2026 року.

Суддя Хустського

районного суду: Піцур Я.Я.