Ухвала суду № 138545575, 28.07.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5074/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Шумило Н.Б. розглянувши заяву боржника ОСОБА_1 про скасування судового наказу по справі №308/5074/26 від 19.05.2026 року, -

ВСТАНОВИВ:

24.07.2026 року боржник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про скасування судового наказу від 19.05.2026 виданого Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області у справі №308/5074/26 про стягнення із ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгород» суму заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в розмірі 11714,56 грн. та судовий збір у розмірі 332,80 грн.

Заяву обґрунтовано тим, що надані стягувачем до матеріалів заяви документи містять суперечності, зокрема у номері особового рахунку та у даних боржника,

Відповідно до ч.1 ст.170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4,5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Підстави, передбачені ст.170 ЦПК України для повернення заяви про скасування судового наказу відсутні.

У відповідності до вимог ч.3 ст.171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Вивчивши заяву, дослідивши матеріали справи №308/5074/26, приходжу до висновку, що доводи викладені боржником у заяві, потребують додаткового дослідження, що неможливо здійснити в рамках наказного провадження, з матеріалів та обставин даної справи вбачається, що між сторонами наявний спір про право, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження, а відтак судовий наказ підлягає скасуванню.

Крім того, боржник просить стягнути суму сплаченого судового збору за подання заяви про скасування судового наказу.

Порядок розгляду справ наказного провадження визначений розділом II ЦПК України «Наказне провадження».

Вказаний розділ ЦПК України окремо не встановлює порядку відшкодування витрат, пов`язаних із розглядом справи, які понесені боржником.

Стаття 7 Закону України «Про судовий збір» містить вичерпний перелік підстав для повернення судового збору.

За приписами ч. 2 ст. 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Крім того, норми ст. 171 ЦПК України також не передбачають відшкодування судових витрат на користь особи, яка звернулась до суду із заявою про скасування судового наказу, в тому числі за рахунок стягувача.

ЦПК України не містить визначеного порядку розподілу судових витрат між учасниками наказного провадження, зокрема, не містить норми, відповідно до якої у випадку скасування судового наказу на заявника, за судовим наказом, покладався би обов`язок відшкодування боржнику судових витрат.

Отже, судові витрати підлягають розподілу тільки за результатами розгляду справи по суті. У справі наказного провадження спір між стягувачем та боржником суд не вирішує, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні. Саме по собі звернення кредитора (стягувача) з такою заявою до суду про видачу судового наказу не свідчить про необґрунтованість дій останнього (зловживання своїми правами), що могло б бути підставою для стягнення судових витрат, оскільки зазначене є його диспозитивним правом, передбаченим процесуальним законодавством.

Суддя зазначає, що в разі скасування судового наказу, стягувач має право звернутись до суду з позовом про стягнення з боржника відповідних витрат, а тому при скасуванні судового наказу розподіл судових витрат не здійснюється.

Оскільки ст. 141 ЦПК України регулює питання розподілу судових витрат в позовному провадженні, а нормами розділу ІІ ЦПК України не передбачено стягнення із стягувача на користь боржника судового збору, сплаченого при поданні заяви про скасування судового наказу у разі її задоволення, то сплачений судовий збір не підлягає стягненню на користь боржника.

З огляду на викладене, суддя приходить до висновку, що у стягненні судового збору, сплаченого при подачі заяви про скасування судового наказу, слід відмовити.

Керуючись ст. ст. ст. 170-172, 259-260 ЦПК України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу по справі №308/5074/26 від 19.05.2026 року, - задовольнити частково.

Судовий наказ від 19.05.2026 року виданого Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області у справі №308/5074/26 про стягнення із ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгород» суму заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в розмірі 11714,56 грн. та судовий збір у розмірі 332,80 грн., скасувати.

В іншій частині заявлених вимог відмовити.

Роз`яснити стягувачу, що він має право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Копію ухвали направити стягувачу та боржнику для відома.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області Н.Б. Шумило