Ухвала суду № 138545512, 21.07.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11085/22

1-кп/308/1350/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю прокурора ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, матеріали кримінального провадження №308/11085/22, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022070000000110 від 22.07.2022 та №22022070000000014 від 25.02.2022 про обвинувачення ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 109, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 14 ст. 112 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 109, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 14 ст. 112 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 109, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 14 ст. 112 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження №308/11085/22, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022070000000110 від 22.07.2022 та №22022070000000014 від 25.02.2022 про обвинувачення ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 109, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 14 ст. 112 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 109, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 14 ст. 112 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 109, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 14 ст. 112 КК України.

У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Обґрунтовуючи клопотання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , прокурор зазначає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на даний час не відпали та продовжують існувати. Зокрема, обвинувачений може переховуватись від суду, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, а також вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення в якому обвинувачується.

Прокурор вказує, що наявність зазначених ризиків підтверджується характером та ступенем тяжкості кримінальних правопорушень, інкримінованих ОСОБА_6 , окремі з яких віднесені законом до категорії особливо тяжких злочинів та передбачають покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. На думку сторони обвинувачення, сама лише суворість можливого покарання може бути мотивом для ухилення обвинуваченого від суду.

Також звернув увагу на те, що усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за інкриміновані злочини, вчинені в умовах воєнного стану, ОСОБА_6 може переховуватись як на території російської федерації, так і на тимчасово окупованих територіях України. При цьому, прокурор зазначає про наявність у обвинуваченого зв`язків із представниками російської федерації та федеральної служби безпеки рф, що, на переконання сторони обвинувачення, свідчить про реальну можливість залишення ним території України, у тому числі поза межами офіційних пунктів пропуску через державний кордон.

Крім того, прокурор зазначає, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України та незаконному поводженні зі зброєю і бойовими припасами. Враховуючи обставини обвинувачення, зокрема виконання ним завдань представників російської федерації та федеральної служби безпеки рф, спрямованих на здійснення підривної діяльності проти України, у тому числі щодо посягання на життя Президента України, прокурор вважає наявними обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Також прокурор наголошує, що ОСОБА_6 раніше судимий за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 358 КК України, офіційно не працевлаштований, змінював прізвище та документи, що посвідчують особу, а також не має на утриманні неповнолітніх дітей.

З огляду на наведене прокурор просить продовжити строк дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_6 у виді тримання під вартою.

Мотивуючи клопотання про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , прокурор зазначає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, продовжують існувати та не зменшились. Зокрема, обвинувачений може переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому обвинувачується.

На підтвердження зазначених ризиків прокурор посилається на тяжкість інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів і передбачають покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, що, на думку сторони обвинувачення, створює обґрунтовані підстави вважати можливим його ухилення від суду.

Прокурор також зазначає, що з огляду на прикордонне розташування Закарпатської області та наявність у ОСОБА_7 зв`язків із представниками російської федерації та федеральної служби безпеки рф, останній, усвідомлюючи тяжкість можливого покарання, може переховуватись як на території російської федерації, так і на тимчасово окупованих територіях України.

Окрім цього, прокурор вказує, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України та, за версією сторони обвинувачення, виконував завдання представників російської федерації, зокрема ОСОБА_10 , а також федеральної служби безпеки рф щодо здійснення підривної діяльності проти України, у тому числі спрямованої на захоплення державної влади та посягання на життя Президента України. У зв`язку з цим прокурор вважає, що існують обґрунтовані підстави вважати можливим вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень або продовження злочинної діяльності.

Зауважує, що ОСОБА_7 не одружений, не має неповнолітніх дітей та сталих соціальних зв`язків, а також раніше звільнявся від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 342 КК України.

З урахуванням викладеного прокурор просить суд продовжити строк дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_7 у виді тримання під вартою.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.05.2026 продовжено строк дії запобіжного заходу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у виді тримання під вартою на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів до 24 липня 2026 включно.

Також визначено розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_6 покладених на нього обов`язків, передбачених КПК України в розмірі 1 900 000 гривень та визначено відповідні обов`язки.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Прокурор в судовому засіданні підтримав подані ним клопотання та просив задоволити з підстав та мотивів, викладених у таких. Наголосив, що вказані ним ризики не зменшились та існують по теперішній час. Просив задовольнити подані ним клопотання про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою з наведених у клопотаннях підстав.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_9 у судовому засіданні заперечила проти клопотання прокурора та вказала, що вказані ним ризики є необґрунтовані та надуманими. Просила обрати відносно її підзахисного більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту, або ж визначити менший розмір застави.

Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечив та підтримав доводи захисника.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_8 у судовому засіданні заперечив проти клопотання прокурора щодо продовження відносно його підзахисного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив змінити запобіжний захід або зменшити заставу до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Наголосив, що всі вказані прокурором ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є необґрунтованими та дублюються із попередніх клопотань прокурора. Вкотре вказав, що його підзахисний з 2022 року не має жодного доходу, однак судом такі доводи не беруться до уваги, а визначений розмір застави є непомірним.

Просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , змінити обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою або визначити менший розмір застави.

Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні також просив відмовити у задоволенні клопотання та просив змінити йому запобіжний захід. Вказав на необґрунтованість обвинувачення у вчиненні ним інкримінованих йому злочинів та підтримав захисника.

Заслухавши думку прокурора, доводи обвинувачених та їх захисників, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваного, обвинуваченого покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язана із необхідністю запобігання ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.

Підставами застосування запобіжних заходів є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст. 194 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Так, продовжуючи обвинуваченому ОСОБА_6 та обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, колегія суддів виходила з даних про їх особу, тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вони обвинувачуються, а також з наявності ризиків, передбачених пунктами 1, 4 і 5 частини 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинення ними нового кримінального правопорушення або продовження злочину, у якому вони обвинувачуються. Вирішуючи питання доцільності подальшого застосування цього заходу, колегія суддів перевіряє, чи зберігають зазначені ризики актуальність станом на час розгляду клопотань.

Колегія суддів виходить з того, що ризик вчинення обвинуваченими дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, визнається наявним за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності його реалізації. Закон не вимагає доведення поза розумним сумнівом того, що обвинувачені неодмінно вчинить відповідні дії, проте вимагає доказів того, що він схильний до цього і має реальну можливість це зробити у межах цього кримінального провадження.

У поданих клопотаннях прокурор посилається на те, що ризики переховування обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинення ними нового кримінального правопорушення або продовження злочину, у якому вони обвинувачуються, не зменшилися і зберігають актуальність. Колегія суддів перевіряє обґрунтованість цих доводів окремо щодо кожного з передбачених ризиків.

Щодо наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вказує, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, за які передбачено покарання аж до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. Суворість можливого покарання сама по собі є визнаним у практиці Європейського суду з прав людини фактором ризику ухилення від суду, хоча й не єдиним достатнім. Колегія суддів також враховує наведені прокурором дані про наявність у обвинувачених зв`язків з представниками російської федерації та федеральної служби безпеки рф, а також те, що Закарпатська область межує з Республікою Польща, Угорщиною, Румунією та Словаччиною, що об`єктивно спрощує можливість незаконного перетину державного кордону поза пунктами пропуску.

Наведені обставини у своїй сукупності є достатньою підставою вважати, що ризик переховування обвинувачених від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності є реальним, а не гіпотетичним.

Також приймаючи до уваги діяльність обвинувачених та обставини вчинення інкримінованих їм правопорушень, на переконання колегії суддів є обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачені можуть продовжити вчинення злочину, у якому обвинувачуються (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України). Крім того, враховуючи характер висловлювань обвинуваченого на адресу сторони обвинувачення, колегія суддів вважає, що додатково наявний ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, тобто передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Колегія суддів зазначає, що встановлені ризики оцінюються в сукупності, а не ізольовано один від одного, і саме їх поєднання, з урахуванням тяжкості пред`явленого обвинувачення, обумовлює необхідність застосування найбільш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування менш суворих заходів не здатне забезпечити достатній рівень стримування зазначених ризиків.

Колегія суддів вказує, що обрані відносно обвинуваченого ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжні заходи, з урахуванням їх тривалості, у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, на переконання колегії суддів, на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, визначеними КПК України, конкретними підставами і метою його застосування, що виправдовує більш суворе втручання в права людини та їх обмеження при вирішення питання при застосування запобіжного заходу.

Крім того, Верховний Суд у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що під час вирішення питання про застосування та продовження запобіжного заходу суд повинен враховувати не лише ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а й характер інкримінованого діяння, його суспільну небезпечність та значення для охоронюваних законом інтересів держави і суспільства, оскільки саме ці обставини можуть обумовлювати підвищений суспільний інтерес у забезпеченні належного перебігу кримінального провадження.

Колегія суддів враховує характер та правову природу кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які віднесені законом до злочинів проти основ національної безпеки України, зокрема державної зради.

Також, у зв`язку із відкритою військовою агресією російської федерації проти України, 24.02.2022 указом Президента України №64/2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено воєнний стан на всій території України, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Злочини проти основ національної безпеки України, з огляду на об`єкт посягання, становлять підвищену суспільну небезпеку, оскільки посягають на суверенітет, територіальну цілісність, обороноздатність та державну безпеку України, а в умовах дії воєнного стану їх суспільна небезпечність є об`єктивно більшою, ніж за звичайних умов, що саме по собі обумовлює підвищені вимоги до забезпечення ефективності кримінального провадження.

Колегія суддів враховує сформовану практику Європейського суду з прав людини, зокрема у рішеннях у справах «Ілійков проти Болгарії», «Лабіта проти Італії» та «Бузаджі проти Республіки Молдова», згідно з якою наявність реального суспільного інтересу, що переважає над принципом поваги до особистої свободи, може виправдовувати подальше тримання особи під вартою за умови, що такий інтерес є конкретним і підтверджується обставинами справи.

У даному кримінальному провадженні такий суспільний інтерес полягає у забезпеченні належного, безперешкодного та ефективного судового розгляду, недопущенні ухилення обвинувачених від суду, перешкоджання кримінальному провадженню та вчинення інших кримінальних правопорушень.

Таким чином, запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 в повній мірі відповідає меті, з якою він застосовується щодо них, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і основоположних свобод.

Вирішуючи питання доцільності подальшого застосування запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, колегія суддів враховує тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вони обвинувачуються, приймає до уваги, що встановлені колегією суддів вищевказані ризики, передбачені положеннями 177 КПК України, не зменшилися, продовжують існувати та не втратили своєї актуальності, а підстави, за яких колегією судів було продовжено обвинуваченим запобіжний захід у виді тримання під вартою не відпали, неодноразово були предметом перевірки та розгляду як судом першої інстанції, так і апеляційної, і підстав для їх задоволення не встановлено.

При цьому, колегія суддів враховує і те, що навіть якщо обвинувачені і не мають на меті ухилятися від суду чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, однак обставини, за яких вчинено інкриміновані їм кримінальні правопорушення, їх тяжкість та інші обставини, а також вищенаведені дані про їх особу дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, а їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у виді тримання під вартою, що в свою чергу свідчить про неможливість застосування щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 інших більш м`яких запобіжних заходів.

Також колегія суддів бере до уваги те, що матеріали справи не містять будь-яких даних щодо наявності у обвинувачених хронічних захворювань, які б перешкоджали триманню під вартою.

У ході розгляду клопотань колегія суддів приймає до уваги дані щодо особи обвинувачених про те, що ОСОБА_6 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 358 КК України, та на даний час відповідно до ст. 89 КК України вважається раніше не судимим, а ОСОБА_7 раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого ст. 342 КК України та був звільнений від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав.

Згідно положень ст. 194 КПК України та загальних положень КПК України щодо судового провадження в суді першої інстанції, можна дійти висновку, що суд не надає оцінку наявності обґрунтованої підозри під час вирішення питання продовження дії заходів забезпечення кримінального провадження тому, що такі дії передбачають оцінку доказів, яка може бути надана судом лише в нарадчій кімнаті на стадії ухвалення вироку.

Зазначене свідчить про те, що на стадії судового розгляду суд не може робити висновок щодо обґрунтованості підозри чи то обвинувачення безпосередньо шляхом надання оцінки доказів у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення. Цими відомостями, на переконання колегії суддів, є висунуте в передбаченому законом порядку обвинувачення, яке є предметом дослідження суду наразі.

Отже, колегія суддів на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що причетність обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих їм кримінальних правопорушень, є вірогідною та достатньою для застосування запобіжного заходу з огляду до потреб судового провадження.

Додатково, колегія суддів бере до уваги перебіг судового розгляду та причини його тривалості. Колегія суддів зауважує, що тривалість судового розгляду обумовлена, зокрема, процесуальною поведінкою сторони захисту, поданням численних клопотань, заяв та інших процесуальних документів, необхідністю їх розгляду судом, що у сукупності об`єктивно впливало на строки розгляду справи.

Колегія суддів також враховує, що частина процесуального часу була витрачена на виступи обвинувачених та їх захисників, які за змістом зводилися до загальних тверджень про невинуватість, не містили посилань на конкретні обставини чи докази, що підлягають дослідженню судом, і фактично не були спрямовані на вирішення процесуальних питань. Такі виступи, будучи реалізацією права на захист, у конкретних обставинах цієї справи об`єктивно призводили до збільшення тривалості судових засідань. Колегія суддів також враховує, що тривалість судового розгляду зумовлена необхідністю забезпечення стороні захисту права на подання й дослідження доказів шляхом допиту заявлених нею свідків.

З огляду на викладене колегія суддів доходить до висновку, що тривалість судового розгляду обумовлена як складністю кримінального провадження та його суспільним резонансом, так і процесуальною поведінкою учасників провадження, а тому не є надмірною і не порушує вимог розумності строків. Сама по собі тривалість судового розгляду не свідчить про відсутність підстав для подальшого тримання особи під вартою, якщо вона зумовлена об`єктивними чинниками, а встановлені ризики, передбачені статтею 177 КПК України, не зменшилися.

Оцінюючи тривалість перебування обвинувачених під вартою, колегія суддів виходить із того, що на даний час така тривалість не виходить за межі розумного строку, є пропорційною тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень, стадії судового розгляду та встановленим ризикам, а тому не свідчить про надмірне втручання у право обвинувачених на свободу та особисту недоторканність.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що подальше застосування щодо обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним, обґрунтованим та пропорційним поставленій меті, а застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинувачених та не усуне встановлених ризиків.

Вирішуючи питання про розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 процесуальних обов`язків, передбачених КПК України, колегія суддів враховує характер та ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вони обвинувачуються, наявність та інтенсивність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також дані, що характеризують особи обвинувачених.

Поряд із цим, колегія суддів бере до уваги доводи захисту про надмірність раніше визначеного розміру застави, зокрема клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 про його зменшення до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, проте з огляду на тяжкість інкримінованих обвинуваченим особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки держави та встановлені ризики, колегія суддів вважає, що застава в розмірі, про який просить захист, не здатна забезпечити належного стримувального ефекту.

При визначенні розміру застави колегією суддів також враховано доводи та пояснення обвинувачених, ту обставину, що судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України на даний час не завершено, а також висновки, викладені в ухвалах Закарпатського апеляційного суду, постановлених за результатами розгляду апеляційних скарг.

З урахуванням наведеного колегія суддів доходить до висновку, що раніше визначений розмір застави є достатнім та співмірним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених.

Керуючись ст.ст. 176-178, 331, 369-372 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави, достатньої для забезпечення виконання обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 1 900 000 (один мільйон дев`ятсот тисяч) гривень, на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів до 19 вересня 2026 включно.

У разі внесення застави у вказаному розмірі, покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- прибувати до суду на першу вимогу;

- утримуватися від спілкування із іншими учасниками у даному кримінальному провадженні, у тому числі за допомогою засобів мобільного зв`язку, мережі Інтернет, а також через соціальні мережі;

- не відлучатися за межі території м. Ужгород Закарпатської області без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави, достатньої для забезпечення виконання обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 1 900 000 (один мільйон дев`ятсот тисяч) гривень на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів до 19 вересня 2026 включно.

У разі внесення застави у вказаному розмірі, покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні обов`язки:

- прибувати до суду на першу вимогу;

- утримуватися від спілкування із іншими учасниками у даному кримінальному провадженні, у тому числі за допомогою засобів мобільного зв`язку, мережі Інтернет, а також через соціальні мережі;

- не відлучатися за межі території м. Ужгород Закарпатської області без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_11