Рішення № 138545097, 28.07.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/710/26

Провадження №2/338/845/26

28 липня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області у складі: головуючого судді Куценка О. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду селища Богородчани цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

12 травня 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» Мохир Я. В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 14.02.2022-100000101 від 14 лютого 2022 року в загальному розмірі 7200 грн, що складається з 5000 грн основного боргу та 2200 грн процентів, а також понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 14 лютого 2022 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 14.02.2022-100000101, відповідно до якого відповідачу надано кредит у сумі 5000 грн. Позивач свої зобов`язання виконав, перерахувавши кредитні кошти на зазначений відповідачем платіжний засіб, однак відповідач кредит та проценти у встановлений договором строк не повернув.

Ухвалою суду від 14 травня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглянути справу без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав. Про дату, час і місце судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином у встановленому законом порядку.

За наявності умов, передбачених частиною першою статті 280 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та надавши доказам оцінку в їх сукупності, суд установив такі обставини.

14 лютого 2022 року о 01 год 07 хв між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір № 14.02.2022-100000101, складовими якого є пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), заявка, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), графік платежів та підтвердження укладення кредитного договору.

За умовами підписаної відповідачем заявки сума кредиту становила 5000 грн, строк кредитування - 42 дні з дня надання коштів, а кінцевою датою повернення кредиту визначено 27 березня 2022 року. Первинний період користування кредитом становив 14 днів. Ставка «Економ» була визначена у розмірі 2 % за кожен день користування кредитом, а ставка «Стандарт» - 3 % за кожен день користування кредитом у випадках, передбачених договором.

Графіком платежів передбачено сплату процентів трьома платежами по 1400 грн - 27 лютого, 13 березня та 27 березня 2022 року, а також повернення 5000 грн основної суми кредиту 27 березня 2022 року. Загальна сума процентів, зазначена в графіку платежів, становить 4200 грн, а загальна вартість кредиту - 9200 грн.

Суд звертає увагу, що в описовій частині позовної заяви позивач помилково зазначив строк кредитування 14 днів та дату повернення 27 лютого 2022 року. Водночас заявка, акцепт, графік платежів і підтвердження укладення договору, підписані відповідачем, узгоджено визначають строк кредитування 42 дні та кінцеву дату повернення 27 березня 2022 року. Тому при встановленні змісту договірного зобов`язання суд виходить саме з первинних документів, що становлять кредитний договір.

Документи, які складають кредитний договір, підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором D581, надісланим на зазначений ним фінансовий номер телефону 0974646879. У заявці також зазначено реквізити платіжного засобу відповідача 4149-60XX-XXXX-9706.

Видача кредитних коштів підтверджується квитанцією платіжної системи, відповідно до якої 14 лютого 2022 року о 01 год 07 хв на платіжний інструмент, номер якого закінчується цифрами 9706, перераховано 5000 грн із призначенням платежу «Видача за договором № 14.02.2022-100000101».

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованість відповідача за договором становить 7200 грн, з яких 5000 грн - основний борг та 2200 грн - проценти. Відомостей про повне або часткове погашення відповідачем цієї заборгованості матеріали справи не містять.

Установленим обставинам відповідають цивільні правовідносини, що виникли з договору споживчого кредиту, укладеного між фінансовою установою та фізичною особою як споживачем фінансової послуги.

Відповідно до статей 11, 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів, а зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, а кредитор має право вимагати виконання цього обов`язку.

За змістом статей 525, 526, 629 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

Спірний кредитний договір укладено в електронній формі. Відповідно до статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом направлення оферти та її акцепту, а моментом підписання електронного правочину може бути використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Електронний договір, підписаний у передбаченому законом порядку, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Надані позивачем документи містять відомості про особу позичальника, його адресу, фінансовий номер телефону, реквізити платіжного засобу, конкретні умови кредитування та одноразовий ідентифікатор D581. Використання цього ідентифікатора для підписання заявки й акцепту в сукупності з подальшим зарахуванням коштів на зазначений у договорі платіжний засіб підтверджує волевиявлення відповідача на укладення кредитного договору.

Позивач належно виконав свій обов`язок з надання кредиту, перерахувавши відповідачу 5000 грн. Відповідач доказів повернення кредиту, сплати процентів, заперечень щодо укладення договору чи отримання коштів, а також контррозрахунку заборгованості не подав.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк. Після 27 березня 2022 року, за відсутності належного виконання, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

Щодо основної суми боргу суд зазначає, що факт отримання відповідачем 5000 грн підтверджений кредитним договором та квитанцією про переказ коштів. Доказів повернення цієї суми відповідач не надав, тому вимога про стягнення 5000 грн основного боргу є обґрунтованою.

Щодо процентів суд ураховує, що підписаним відповідачем графіком платежів за погоджений 42-денний строк кредитування передбачено сплату 4200 грн процентів. Водночас позивач просить стягнути лише 2200 грн процентів. Заявлена сума не перевищує розміру процентів, прямо погодженого сторонами в договорі, та є меншою за суму, визначену графіком платежів. Відповідно до принципу диспозитивності суд розглядає справу в межах заявлених вимог і не може присудити більше, ніж просить позивач. Отже, вимога про стягнення 2200 грн процентів також підлягає задоволенню.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості оцінюється судом у сукупності з договором, заявкою, акцептом, графіком платежів та квитанцією про видачу кредиту. Хоча довідка-розрахунок не містить поденного арифметичного розрахунку процентів, заявлений до стягнення розмір процентів є меншим за погоджену договором суму процентів за строк кредитування, а відповідач його не спростував.

Пунктом 12.4 договору сторони погодили збільшення позовної давності до десяти років. Таке збільшення відповідає статті 259 ЦК України. Отже, звернення позивача до суду у травні 2026 року здійснено в межах погодженого сторонами строку позовної давності.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про припинення зобов`язання належним виконанням, зміну чи розірвання договору, прощення боргу, зарахування зустрічних однорідних вимог або наявність інших передбачених законом підстав припинення спірного зобов`язання.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 5000 грн основного боргу та 2200 грн процентів, а всього 7200 грн, є обґрунтованими, підтверджені належними і допустимими доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн. Оскільки позов задовольняється повністю, зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Позивач також заявив про витрати, пов`язані з надсиланням відповідачу копії позовної заяви, у розмірі 116,58 грн. Оскільки на час ухвалення рішення належних платіжних документів, які підтверджують фактичне понесення саме цієї суми, у наданих суду матеріалах немає, підстав для її стягнення суд не вбачає.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 247, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 14.02.2022-100000101 від 14 лютого 2022 року у розмірі 7200 (сім тисяч двісті) гривень, з яких: 5000 (п`ять тисяч) гривень - основний борг та 2200 (дві тисячі двісті) гривень - проценти.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Повне найменування та місцезнаходження учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст судового рішення складено 28 липня 2026 року.

Суддя