Рішення № 138544512, 22.07.2026, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/16533/25

(2-о/199/103/26)

РІШЕННЯ

іменем України

22.07.2026

м. Дніпро

справа №199/16533/25

провадження №2-о/199/103/26

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.

секретаря судового засідання Костючик В.В.

учасники справи:

заявник ОСОБА_1

заінтересована особа Головне управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області в особі Відділу №1 у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області в особі Відділу №1 у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, про встановлення факту постійного проживання на території України, -

за участі учасників справи:

представника заінтересованої особи Стахової О.В.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.

В обґрунтування заяви посилався на те, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Покровськ Донецької області.

З 1977-1978 року навчався у школі № 15 у м. Покровськ.

З 1985 року по 1986 рік навчався в ПТУ № 38 на зварника та каменяра.

З 1986 року по квітень 1988 року відбував покарання в Маріупольській виправній трудовій колонії за крадіжку мотоцикла.

29.04.1988 заявника було документовано паспортом зразка СРСР серії НОМЕР_1 Красноармійським МВВС Донецької області.

З 1988 року по 1990 рік був учнем на заводі засобів пилеподавлення у м. Покровську.

З 10.09.1990 по 12.03.1991 навчався у професійно-технічному училищі № 94 м. Димитрова на денному відділенні за професією «Електрослюсар підземний» (наказ про зарахування № 95-к від 10.09.1991; наказ про випуск і направлення учнів № 16-к від 12.03.1991), що підтверджується довідкою державного навчального закладу «Мирноградський професійний гірничий ліцей» від 23.06.2025.

Також з 1991 року по 1993 рік працював на шахті «Родинська» № НОМЕР_2 (входить в ДП «Красноармійськвугілля», яке перейменовано в ДП «Мирноградвугілля»), електрослюсар.

Проживав за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 (відомості за цією адресою підтверджуються даними судової справи № 235/5135/14-п) ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 .

З 2001 року по 2004 рік відбував покарання в Селидівській виправній колонії № 82, с. Гостре.

З 2004 року працював у Покровську різноробочим не офіційно.

У 2014 році заявника було притягнуто до адміністративної відповідальності Красноармійським міськрайонним судом Донецької області ч. 4 за ст. 85 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа № 235/5135/14-п, постанова від 17.10.2014).

Заявник мав двох дружин: ОСОБА_2 , 1963 року народження, та ОСОБА_3 , 1969 року народження. Від шлюбу має двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

21.02.2025 заявником було подано заяву до Відділу № 1 у м. Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області з питання встановлення належності до громадянства України та документування паспортом громадянина України у зв`язку з втратою радянського паспорта.

На вищевказану заяву було отримано відповідь, відповідно до якої за результатами перевірки встановлено, що заявника було документовано 29.04.1988 паспортом зразка СРСР серії НОМЕР_1 Красноармійським МВВС Донецької області, у зв`язку з чим його особу встановлено. Водночас для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» особа, яка станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті відмітки громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року.

У зв`язку з вищевикладеним, заявник просив суд встановити факт його постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 12.12.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. З Амур-Нижньодніпровського районного у м. Дніпрі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) витребувано, у разі наявності, повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, про державну реєстрацію шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , останнє відоме місце проживання АДРЕСА_5 , а також повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . У Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області витребувано довідку форми ОК-5 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Покровськ, Донецької області.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 28.01.2026 витребувано з Державного підприємства «Мирноградвугілля» інформацію про навчання та роботу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у період з 1991 по 1993 роки.

У судове засідання заявник ОСОБА_1 не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій підтримав заявлені вимоги та просив їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області в особі Відділу №1 у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області Стахова О.В. у судовому засіданні проти задоволення заяви заперечувала, підтримавши надані письмові пояснення, а також пояснила, що заявником не надано достатніх доказів його проживання на території України станом на 24.08.1991.

Вислухавши представника заінтересованої особи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Частиною першою статті 15 ЦПК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порядок розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в порядку окремого провадження визначений главами 1 і 6 розділу IV ЦПК України.

Окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно вимог частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

При цьому суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та іншої мети - ні.

Отже, законодавством передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на підтвердження належності до громадянства України, зокрема постійного проживання на території України.

Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року (частина друга статті 3 Закону України «Про громадянство України).

Встановлення факту постійного проживання на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України.

Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України особи, дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року).

Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень статті 293 ЦПК України та статті 3 Законом України «Про громадянство України» і залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року.

Указом Президента України №215 від 27 березня 2001 року, в редакції Указу Президента України №588/2006 від 27 червня 2006 року, затверджений Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок).

Пунктом 7 Порядку визначено, що встановлення належності до громадянства України стосується:

а) громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року, в тому числі: осіб, які за станом на 13 листопада 1991 року проходили строкову військову службу на території України і після її проходження залишилися проживати на території України; осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або за станом на 13 листопада 1991 року відбували покарання в місцях позбавлення волі на території України та перебували у громадянстві колишнього СРСР і до набрання вироком суду законної сили постійно проживали відповідно на території УРСР або проживали на території України;

б) осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття і батьки яких належать до категорій, зазначених у підпункті «а» цього пункту;

в) осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття та виховувалися в державних дитячих закладах України.

Оформлення належності до громадянства України стосується осіб, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та дітей таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття.

Перевірка належності до громадянства України стосується осіб, які перебувають за кордоном і в яких відсутні документи, що підтверджують громадянство України, або якщо виникла необхідність перевірки факту перебування таких осіб у громадянстві України.

Згідно з пунктом 8 Порядку для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає:

а) заяву про встановлення належності до громадянства України;

б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт);

в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

Тобто у таких випадках одним із необхідних документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

Пунктом 25 Порядку визначено, що для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає документи, передбачені підпунктами «а» - «в» пункту 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях.

Пунктом 44 Порядку визначено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Враховуючи вищезазначене, слід дійти висновку, що належність до громадянства України встановлюється на підставі статті 3 Закону України «Про громадянство» і може пов`язуватися із фактом проживання або постійного проживання на території України в певний час і такий факт може бути встановлено на підставі судового рішення.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі №522/20494/18, від 05 квітня 2021 року у справі № 523/14707/19, від 20 грудня 2021 року у справі №499/700/19.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду із заявою, ОСОБА_1 просив встановити факт його постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року.

Зазначав, що встановлення цього факту необхідно для оформлення паспорта громадянина України з метою реалізації прав, які визначені чинним законодавством.

На підтвердження своїх вимог заявник надав до суду копії:

- довідки ДНЗ «МПГЛ» №14 від 23.06.2025, що підтверджує факт того, що у період з 10.09.1990 по 12.03.1991 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчався у професійно-технічному училищі №94 м. Димитрова на денному відділенні за професією «Електрослюсар підземний»;

- відповіді Відділу №1 у місті Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області від 26.02.2025, в якій зазначено, що за результатами перевірки встановлено, що ОСОБА_1 був документований 29.04.1988 паспортом зразка СРСР серії НОМЕР_1 , Красноармійським МВВС Донецької області. Таким чином, особу ОСОБА_1 встановлено.

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на виконання ухвали суду від 12.12.2025 через систему «Електронний суд» 23.12.2025 надало заяву про неможливість надання індивідуальних відомостей з реєстру застрахованих осіб стосовно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю його РНОКПП.

Як вбачається, з пояснень ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 13.01.2026, особу ОСОБА_1 встановлено за базами даних Реєстру, утім не встановлено належності до громадянства України. Паспортом громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , не документувався.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять належних та достатніх доказів на підтвердження факту постійного проживання заявника на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Виходячи із зазначеного, суд вважає за потрібне відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , оскільки заявник не довів належними та допустими доказами належності його до громадянства України, зокрема постійного проживання на території України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 293, 315-319 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області в особі Відділу №1 у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, про встановлення факту постійного проживання на території України відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копію судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин видати учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення.

Повний текст судового рішення складено 28 липня 2026 року.

заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП відсутній, місце проживання АДРЕСА_6 .

заінтересована особа Головне управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області в особі Відділу №1 у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 37806243, місце знаходження пр. Мануйлівський, буд. 31, м. Дніпро, 49023.

Суддя О.Б. Подорець