Рішення № 138544410, 27.07.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7418/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 8879623 від 03.12.2025;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи із грудня 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ОСОБА_1 06.11.2025 в режимі відеоконференції пройшов ідентифікацію з метою підтвердження особи, яка проживає на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, інформації про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації. 03.12.2025 головним спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області винесено рішення № 887962, відповідно до якого спеціалістом встановлено, що позивач нібито отримує пенсію від органів пенсійного забезпечення російської федерації, у зв`язку із чим відповідно вимог пункту 14-4 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058, позивачу зупинили нарахування та виплату пенсії, починаючи з грудня 2025 року.

Позивач вважає, що рішення № 887962 від 03.12.2025 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 має право на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

Ухвалою суду від 20.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

До суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду в Херсонській області як отримувач пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 19.06.2008. 18 жовтня 2025 року ОСОБА_1 подав до органів Пенсійного фонду заяву щодо ідентифікації особи шляхом відеоконференцзв`язку. 03 грудня 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області на підставі рішення № 887962 встановлено особу ОСОБА_1 . Одночасно при проведенні відеоідентифікації, ОСОБА_1 повідомив, що отримує пенсію від органів пенсійного забезпечення рф.

Представник відповідача зазначає, що у зв`язку з отриманням такої інформації 04.03.2025 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області був скерований лист №1300-5309-9/163573, щодо вищевказаної інформації та що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, не приймало жодних рішення про припинення ОСОБА_1 пенсії, а тому не може виступати відповідачем у даній справі, так як не вчиняло жодних протиправних дій та не порушувало жодних прав позивача.

Ухвалою суду від 16.04.2026 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області та розпочато розгляд справи спочатку.

До суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача вказує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області не погоджується з позовними вимогами позивача, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник відповідача зазначає, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні з 19.06.2008, та отримував пенсію за віком до 01.12.2025, відповідно до статті 26 Закону № 1058. 18.10.2025 ОСОБА_1 звернувся із заявою на Ідентифікацію особи за допомогою відеоконференцзв`язку, відповідно до п. п. 4.2 та п. 7 Постанови № 299, щодо продовження нарахування та виплату пенсійних коштів. Заява була зареєстрована Пенсійним фондом України в Головному управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та за принципом екстериторіальності заява від 18.10.2025 розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.

Представник відповідача зазначає, що за результатами проведеного 06.11.2025 о 17:20 відеоконференцзв`язку, відповідачем-1 прийнято рішення про встановлення особи № 887962 від 03.12.2025 відповідно до п. п. 4.2 та п. 7 Постанови № 299. Проте, під час відеоконференцзв`язку позивач дав відповідь на питання Чи отримуєте пенсію в іншій державі (від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації)?, ОСОБА_1 відповів ТАК. Враховуючи вищевикладене, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області рішення № 887962 від 03.12.2025 про встановлення особи ОСОБА_1 , відповідно до п. п. 4.2 та п. 7 Постанови № 299, є обґрунтованим та таким, що винесене з дотриманням норм чинного законодавства. В той же час, оскільки позивач повідомив про отримання пенсії від органів пенсійного забезпечення РФ, ОСОБА_1 втрачається право на пенсійні виплати в Україні, згідно з п. 10 Постанови № 299 та п. 144 XV Прикінцеві положення Закону № 1058.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 19.06.2008.

18 жовтня 2025 року ОСОБА_1 подав до органів Пенсійного фонду заяву щодо ідентифікації особи шляхом відеоконференцзв`язку та 03 грудня 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення № 887962, яким встановлено особу ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ( НОМЕР_1 ).

Також у оскаржуваному рішенні зазначено На питання "Чи отримуєте пенсію в іншій державі (від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації)?" особа відповіла "ТАК".

Позивач подав до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області заяву від 04.12.2025 року (вх. №ВЕБ-13001-Ф-С-25-348576), в якій просив скасувати рішення від 03.12.2025 року №887962 та повідомив про неотримання пенсії від пенсійного органу російської федерації, та неправильне розуміння питання, яке ставив працівник пенсійного органу під час відеоконференції.

Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 09.01.2026 року № 1320-38856/Ф-02/8-1300/26 зазначено: ...У підсистемі "Звернення ІКІС Пенсійного фонду України в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області зареєстрована Ваша заявка на "Ідентифікацію особи за допомогою відеоконференцзв`язку" від 18.10.2025р.

Рішення № 887962 від 03.12.2025 (за заявою від 18.10.2025) про встановлення/не встановлення заявника прийнято спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

За результатами проведеного відеоконференцзв`язку та опрацювання наданих документів, відповідей на поставлені запитання в ході відеоконференції Вашу особу встановлено. На питання Чи отримуєте пенсію в іншій державі (від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації)? Ви відповіли "ТАК".

У разі відсутності обміну інформацією між органами Пенсійного фонду України та Російської Федерації неодержання пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат від органів пенсійного забезпечення російської федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду України в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії, (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат.

Повідомляємо, що у випадку отримання пенсій від Російської Федерації, ви втрачаєте право на пенсійні виплати від України.

За даними ІКІС Пенсійного фонду України: Підсистема Призначення та виплати пенсій (ППВП) Ви перебуваєте на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області.

Також повідомляємо що згідно даних Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (ЄІССС) та ІКІС Пенсійного фонду України інформація щодо перебування Вас на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області, як одержувач державних допомог, житлових субсидій чи пільг не відображена.

При цьому, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зазначає у своїй заяві від 10.04.2026 року, що виплата пенсії ОСОБА_1 припинена на підставі рішення про встановлення особи від 03.12.2025 № 887962, винесеного Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, оскільки пенсіонер повідомив про отримання пенсійних коштів від органів пенсійного забезпечення російської федерації. В ході відеоконференції особу ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено. Проте, в процесі проведення відеоконференції ОСОБА_1 повідомив, що отримує пенсію від пенсійних органів рф. Пенсійні кошти ОСОБА_1 перераховані на особистий банківський рахунок по листопад 2025 року. В той же час, на підставі запиту Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 10.12.2025 №2100-0402-8/48638, надісланого до банківської установи, кошти за період з жовтня 2025 по листопад 2025 частково повернуті на рахунок Пенсійного фонду України. Таким чином, ОСОБА_1 частково задоволений пенсією за жовтень 2025 у розмірі 3250,28 грн.

Вирішуючи спірні правовідносини в межах заявлених позовних вимог, надаючи юридичну кваліфікацію встановленим обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Нормами ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, прийнятий 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV).

Нормами статті 8 Закону № 1058-IV закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина 4 статті 8 Закону № 1058-IV).

Згідно з частиною 2 статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» іноземці та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію нарівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міждержавними угодами.

Зі змісту наведених норм вбачається, що іноземці мають право на отримання пенсії в Україні в тому випадку, якщо вони проживають або перебувають в Україні на законних підставах. Громадяни України мають право на отримання пенсії в Україні незалежно від того, на території якої держави вони фактично проживають.

Відповідно до статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Пенсія може виплачуватися за довіреністю, порядок оформлення і строк дії якої визначаються законом. Виплата пенсії за довіреністю здійснюється протягом усього періоду дії довіреності за умови поновлення пенсіонером заяви про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої довіреності.

Частиною 1 статті 49 Закону № 1058-IV визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.

Зокрема, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2-1) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном; 3) у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку; 3-1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин"; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 805/402/18.

Суд зазначає, що положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року.

Конституційний Суд України у Рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зазначив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) дійшов висновку про те, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю в поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому Суд зауважив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця поживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункти 51-54).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Отже, у вказаних рішеннях Конституційного Суду України та ЄСПЛ застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може пов`язуватися з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв`язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов`язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

У відповідності до частини 3 статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.

Виходячи з наведених законодавчих норм громадянин України, особа, яка проживає за кордоном, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.

Отже, виходячи із правової та соціальної природи пенсійного забезпечення, право громадянина на отримання пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні.

Суд зауважує, що Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення (далі Угода), вчинена в м. москва 13.03.1992, припинила дію 19.06.2023.

Згідно п. 14-4 розділу XV Прикінцеві положення Закону України №1058 громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та російської федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

Відтак дійсно, припинення виплати пенсії громадянину України, набутої за період роботи в Україні та відсутності документального підтвердження отримання позивачем виплати пенсії за цей трудовий період від іншої держави, призводить до позбавлення громадянин України засобів для існування.

Пунктом 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 299 Кабінет міністрів України постановив Пенсійному фонду України забезпечити:

протягом двох місяців із дати набрання чинності цією постановою - виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) і страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, громадянам України за матеріалами пенсійних справ та електронних особових справ відповідно до Порядку, затвердженого цією постановою;

до 31 грудня 2025 року - проведення заходів щодо підтвердження особами, які проживають на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, та особами, які під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію та які на дату набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення отримували пенсію, інформації про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації.

Також постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 299 затверджено Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих російською федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території (далі - Порядок №299), який визначає механізм виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - страхові виплати), особам які: тимчасово проживають за межами України; проживають на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення тимчасової окупації (далі - тимчасово окуповані російською федерацією території України); які виїхали з тимчасово окупованих російською федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території.

Відповідно до п. 6 Порядку №299 одержувачам, які тимчасово проживають за межами України, і тим, які проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат здійснюється за умови проходження особою фізичної ідентифікації до 31 грудня кожного календарного року.

Фізична ідентифікація одержувачів як процедура встановлення ідентифікаційних даних особи із документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної особи, здійснюється органами Пенсійного фонду України або установою уповноваженого банку, в якій особа отримує пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), страхові виплати.

До фізичної ідентифікації прирівнюється:

авторизація в особистому електронному кабінеті на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України за допомогою віддаленого кваліфікованого електронного підпису Дія. Підпис (Дія ID), створеного за допомогою мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Дія);

ідентифікація особи за допомогою відеоконференцзв`язку, проведеного територіальним органом Пенсійного фонду України із дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, під час сеансу якого пред`являються документи, що посвідчують особу, відповідно до порядку, встановленого правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінцифри.

Для підготовки даних для процедур ідентифікації особи за допомогою відеоконференцзв`язку та узагальнення їх результатів можуть використовуватись інформаційні технології із застосуванням складних комплексних завдань, системи наукових методів досліджень і алгоритмів обробки інформації, отриманих або самостійно створених під час роботи (елементи штучного інтелекту);

посвідчення в установленому порядку за зверненням одержувача, який тимчасово проживає за кордоном, відповідною закордонною дипломатичною установою України факту, що особа є живою.

Документ про посвідчення факту, що фізична особа є живою, разом із письмовою заявою особи про продовження виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат, складеною в довільній формі, надсилається рекомендованим поштовим відправленням або поштовим відправленням з оголошеною цінністю територіальному органу Пенсійного фонду України за місцем її перебування на обліку. Заява про продовження виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат разом із сканованою копією документа про посвідчення факту, що фізична особа є живою, яка відповідає оригіналу документа і придатна для сприйняття її змісту (повинна містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), може бути подана через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України із використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Відповідно до п. 10 Порядку №299 особам, які проживають на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України або які виїхали на підконтрольну Україні територію з тимчасово окупованих російською федерацією територій України, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат проводиться за умови неодержання пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат від органів пенсійного забезпечення російської федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та російської федерації неодержання пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат від органів пенсійного забезпечення російської федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат.

Судом встановлено, що позивач подав 04.12.2025 року вх. №ВЕБ-13001-Ф-С-25-348576 Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області заяву про неотримання пенсії від пенсійного органу російської федерації та неправильне розуміння питання, яке ставила працівник пенсійного органу під час відеоконференції.

Відтак, хоча позивачем подано вказану вище заяву до іншого пенсійного органу ніж той, який припинив йому виплату пенсії, зважаючи на те, що саме Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснювало ідентифікацію позивача та зафіксувало в оскаржуваному рішенні інформацію про отримання позивачем пенсії від пенсійних органів рф, суд вважає, що підстави для припинення виплати пенсії позивачу відсутні.

Водночас, суд погоджується з доводами Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, що позивач на обліку у нього не перебуває та оскаржуваним рішенням не вирішувалось питання припинення виплати позивачу пенсії.

Відтак, зважаючи на зміст оскаржуваного рішення та встановлені судом обставини суд вважає, що встановлення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області інформації, що позивач отримує пенсію від органів пенсійного забезпечення російської федерації є неправомірним, що є підставою для його скасування в цій частині.

Щодо решти оскаржуваного рішення суд зазначає, що оскільки воно підтверджує проходження позивачем ідентифікація особи у пенсійному органі, що є підставою для продовження виплати пенсії, а тому підстави для скасування рішення в цій частині відсутні.

Відтак, зважаючи на викладене суд вважає за доцільне позовні вимоги позивача задовольнити частково шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03.12.2025 року № 887962 в частині тексту (…)особа відповіла "ТАК".

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відтак, зважаючи на те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області було припинено виплату позивачу пенсії з жовтня 2025 року, та таке припинення відбулось на підставі рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03.12.2025 року № 887962 в частині тексту (…)особа відповіла "ТАК", суд з метою захисту прав та інтересів позивача вважає за доцільне вийти за межі позовних на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України шляхом:

- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з жовтня 2025 року;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з жовтня 2025 року.

За приписами ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

За подання даного адміністративного позову позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, слід стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі по 532,48 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03.12.2025 року № 887962 в частині тексту (…)особа відповіла "ТАК".

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з жовтня 2025 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з жовтня 2025 року.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 532,48 грн.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 532,48 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, адреса: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, адреса: вул. Валентини Крицак, 6 м. Херсон, 73036).

Суддя П.П. Марин