Ухвала суду № 138544403, 27.07.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/22119/26

УХВАЛА

27 липня 2026 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши заяву Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про забезпечення позову у справі за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

21.07.2026 до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Держпродспоживслужби в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління юстиції України, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати Постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Семиразумома Євгенія Володимировича від 14.07.2026 (ВП № 81485306) про стягнення з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області виконавчого збору у розмірі 34588,00 грн.

Ухвалою суду від 24.07.2026 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

24.07.2026 представником позивача разом подано до суду заяву про забезпечення позову, у якій він просить суд застосувати заходи забезпечення адміністративного позову, а саме:

1). Зупинити дію Постанови Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Семиразумома Євгенія Володимировича від 14.07.2026 (ВП № 81485306) про стягнення виконавчого збору з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області у розмірі 34588,00 грн.;

2). Заборонити Старшому державному виконавцю Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Семиразумому Євгенію Володимировичу вчиняти дії, спрямовані на виконання Постанови від 14.07.2026 (ВП № 81485306) про стягнення виконавчого збору з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області у розмірі 34588,00 грн.;

3). Зупинити стягнення виконавчого збору за постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Семиразумома Євгенія Володимировича від 14.07.2026 (ВП № 81485306) з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області у розмірі 34588,00 грн., до розгляду справи по суті.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Семиразумом Євгенієм Володимировичем була винесена постанова від 14.07.2026 (ВП № 81485306) про стягнення виконавчого збору з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області у розмірі 34588,00 грн, однак Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області з постановою про стягнення виконавчого збору з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області у розмірі 34588,00 грн. не погоджується.

Постанова про стягнення виконавчого збору від 14.07.2026 (ВП № 81485306) є індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень, який відповідно до законодавства є виконавчим документом та може бути пред`явлений до примусового виконання органами державної виконавчої служби. Таким чином, ще до розгляду судом адміністративного позову по справі № 420/22119/26 існує реальна можливість направлення на примусове виконання постанови про стягнення виконавчого збору, накладення арешту на банківські рахунки Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, примусового списання грошових коштів, а також застосування інших заходів примусового виконання, передбачених Законом України «Про виконавче провадження». Вказані наслідки є безпосередньо пов`язаними саме із предметом вказаного спору по справі № 420/22119/26, оскільки спрямовані на примусове виконання постанови, законність якої оскаржується в адміністративному суді. Отже, ризик порушення прав Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області є закономірним наслідком можливості примусового виконання постанови у будь-який момент після спливу строку добровільного виконання. Саме тому, Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області звертається до суду із даною заявою про забезпечення позову, оскільки лише своєчасне застосування заходів забезпечення позову здатне гарантувати ефективність майбутнього судового захисту.

Заходи забезпечення позову, які Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області просить застосувати, не вирішують спір по суті, не скасовують постанову про стягнення виконавчого збору та мають виключно тимчасовий характер. Їх застосування спрямоване лише на збереження існуючого правового та майнового становища сторін до ухвалення судового рішення. Водночас вжиття таких заходів не створить негативних наслідків для відповідача, оскільки у разі відмови в задоволенні позову постанова може бути виконана у загальному порядку. Натомість невжиття заходів забезпечення може призвести до примусового стягнення виконавчого збору, накладення арешту на кошти Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області та інших негативних наслідків виконавчого провадження. За таких обставин, враховуючи значну суму для державного органу виконавчого збору в розмірі 34588,00 грн. та те, що можуть бути арештовані поточні рахунки Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, що спричинить несвоєчасну виплату заробітної плати працівникам та застосовані інші заходи спрямовані на примусове виконання Постанови про стягнення виконавчого збору від 14.07.2026 (ВП № 81485306) органами Державної виконавчої служби України.

Ще до вирішення спору по суті органами виконавчої служби можуть бути застосовані заходи, які фактично призведуть до виконання постанови, законність якої буде розглядатися адміністративним судом. При цьому сума виконавчого збору в розмірі 34588,00 грн. для державного підприємства є істотним фінансовим навантаженням. Такими діями буде завдано шкоду Головному управлінню Держпродспоживслужби в Одеській області та фактично зупинено його діяльність.

Негативні наслідки примусового виконання постанови виникнуть незалежно від подальшого визнання її законності чи незаконності. При цьому навіть подальше ухвалення судом рішення про скасування вказаної постанови не усуне автоматично наслідків примусового стягнення, оскільки повернення коштів, скасування арештів та відновлення майнового становища потребуватимуть здійснення окремих юридичних процедур, що значно ускладнить поновлення порушених прав Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області. Тобто, навіть у разі встановлення в судовому порядку протиправності Постанови про стягнення виконавчого збору від 14.07.2026 (ВП № 81485306) та задоволення позовних вимог про її скасування, Головному управлінню Держпродспоживслужби в Одеській області доведеться докладати значних зусиль, щоб відновити свої права та повернути власні кошти або майно, на які може бути звернено стягнення в разі примусового виконання Постанови про стягнення виконавчого збору від 14.07.2026 (ВП № 81485306).

Згідно з частиною 1 статті 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Таким чином, суд розглядає заяву у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи.

Суд розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову, зазначає наступне.

Частиною 1 статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, наявних в справі встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно із частиною 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті 151 КАС України).

Суд зазначає, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому, пунктом 5 частини 3 статті 151 КАС, встановлено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Частиною 1 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

З аналізу наведених норм вбачається, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

Відтак, забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі № 420/5553/18 та від 13.07.2023 у справі № 640/16003/22.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими (репутаційними, службовими, іншими) наслідками.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 21.09.2023 у справі № 580/244/23.

При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного, оцінюючи доводи та аргументи заявника, суд зауважує, що вони не є достатніми та переконливими для висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України.

З матеріалів справи судом встановлено, що предметом спору є Постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Семиразума Євгенія Володимировича від 14.07.2026 (ВП № 81485306) про стягнення з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області виконавчого збору у розмірі 34588,00 грн.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон 1404-VIII) передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

З аналізу вказаних норм Закону №1404-VIII слідує, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

При цьому, з наявних матеріалів, які долучено до заяви про забезпечення позову, судом не виявлено існування обставин, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.

Обґрунтування заяви про забезпечення позову зводиться до ймовірної загрози понесення збитків у разі невжиття судом таких заходів, що не є достатнім в контексті обґрунтування балансу між приватними інтересами боржника та його оспореними зобов`язаннями перед бюджетом.

Заявником не наведено достатньої обґрунтованості доводів очевидності небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам. Посилання, без належного обґрунтування, на те, що не вжиття обраного заходу забезпечення позову ускладнить ефективний захист та поновлення прав позивача, нічим не підтверджене, не є достатнім обґрунтуванням даної заяви, та не може свідчити про те, що невжиття заходів по забезпеченню позову в майбутньому може призвести до неможливості поновлення прав позивача.

Водночас ймовірне настання певних негативних наслідків для заявника у спірних правовідносинах ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову. Адже чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб`єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде встановлено при вирішенні спору по суті.

Накладення арешту на кошти та майно боржника з метою забезпечення виконання виконаного документа є діями виконавця, які він вчиняє у виконавчому провадженні та такі дії хоча й несуть негативні наслідки для боржника, та в даній справі вони підлягають перевірці судом в межах розгляду справи, заявлених позовних вимог, враховуючи усі встановлені судом обставини та надані до справи сторонами докази.

Відповідно, позивачем не доведено та документально не підтверджено обставини протиправності спірного рішення та заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, неможливості відновлення таких прав та наявності ускладнень на їх відновлення без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, та на які заявник посилається у заяві про забезпечення позову.

Суд наголошує на тому, що спосіб забезпечення позову, обраний представником позивача, є фактично вирішенням справи по суті на період перебування справи у провадженні суду та вирішення справи судом, що є неприпустимим.

Враховуючи наведене, зміст заяви про забезпечення адміністративного позову не дозволяє суду дійти переконливого висновку про існування обставин, які згідно з положеннями статті 150 КАС України є підставою для забезпечення позову, у зв`язку з чим у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись статтями 150,151, 154, 156, 248, 294, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статті 293, 295 КАС України.

Суддя Токмілова Л.М.