Рішення № 138544400, 27.07.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8791/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «100 ШИН+» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН +» до Одеської митниці, в якому позивач просить:

визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2026/000076;

визнати протиправними та скасувати рішення про корегування митної вартості №UA500500/2026/000031/2 від 09.02.2026.

В обґрунтування вимог позову зазначається, що позивачем надано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за першим методом - за ціною договору, у декларації №26UA500500003659U8 від 06.02.2026. Проте відповідачем всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданої МД та документів винесена картка відмови у прийнятті митної декларації №UA500500/2026/000076 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2026/000031/2 від 09.02.2026, яким митну вартість товару визначено за резервним методом на рівні 3,6529 дол.США/кг. (що становить у перерахунку за додаткову одиницю 185,2632 дол. USD/шт.).

Позивач вказує у позові, що відповідачем в оскаржуваному рішенні не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Позивач зазначає, що вартість перевезення є підтвердженою, а документи надані до митного оформлення в сукупності дозволяють перевірити достовірність декларування витрат на транспортування. Форма довідки про транспорті витрати на законодавчому рівні не затверджена. Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність у довідці про транспортні витрати умов поставки товару не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів. До митного оформлення була подана копія експортної МД країни відправлення № 530420250041883476 від 24.11.2025, в якій є можливість ідентифікувати митну декларацію країни відправлення з партією товару, що оцінюється, а відповідачем не наведено жодних відомостей про необхідності та обов`язковості зазначення географічного пункту, відміток митних органів країни відправлення в копії декларації країни відправлення.

Позивач також вказує, що до митного оформлення був наданий Рахунок на оплату вартості перевезення № ТФ6 від 29.01.2026, який відповідає формі первинного документу, визначеній в ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». До митного оформлення була надані документи на підтвердження транспортних та супутніх витрат за маршрутом SHEKOU (Китай ) до пп Чорноморськ (Україна). Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Вартість перевезення є підтвердженою, а документи надані до митного оформлення в сукупності дозволяють перевірити достовірність декларування витрат на транспортування. Виконання чи не виконання умов договору виходить з договірних правовідносин між позивачем та постачальником послуг. В свою чергу Одеська митниця не є тим органом на якого законодавством покладено обов`язок здійснювати контроль за виконанням цивільно-правових угод. Прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми чи вимог до термінів видачі прайс-листів, тому Митниця не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Ухвалою суду від 03.06.2026 року прийнято адміністративний позов до провадження та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

До суду від відповідача надійшов відзив, в якому представник відповідача вказує, що адміністративний позов ТОВ « 100 ШИН+» не підлягає задоволенню.

Представник відповідача зазначає у відзиві, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) №26UA500500003659U8 від 06.02.2026 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. У рішенні про коригування митної вартості № UA500500/2026/000031/2 від 09.02.2026 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю. Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UA500500/2026/000031/2 від 09.02.2026 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2026/000076 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ « 100 ШИН +».

До суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що доводи наведені відповідачем у відзиві на позов є необґрунтованими, та не спростовують суті позовних вимог.

Відповідачем до суду надано заперечення, в яких зазначено, що Одеська митниця не погоджується з аргументами, викладеними у відповіді позивача на відзив Одеської митниці та відхиляє їх.

Ухвалою суду від 27.07.2026 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» зареєстровано як юридична особа 28.12.2011 (Номер запису: 10671020000017401) та здійснює такі види діяльності за КВЕД: 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (основний); 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 50.20 Вантажний морський транспорт; 52.10 Складське господарство; 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

08.09.2025 між позивачем ТОВ « 100 ШИН+» (як покупцем) та компанією «GUIZHOU TYRE CO., LTD» (Китай) (як постачальник) укладено контракт на поставку №100SHGUIZ2025 за умовами якого продавець зобов`язується передати товар - шини для вантажних і легкових автомобілів, диски в асортименті (далі товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар відповідно до комерційного інвойсу, який є невід`ємною частиною цього контракту. покупець має право здійснити оплату товару на підставі рахунку проформи (п. 1.1).

Пунктами 2.1-2.3 контракту передбачено, що товар відвантажується в один або кілька морських контейнерів, або автомобільним транспортом, про що зазначається в пакувальному листі, що додається до контракту. Кількість товару за кожним постачанням зазначено в комерційному інвойсі, що додається до кожної конкретної поставки товару. Вага товару визначається пакувальним листом, що додається до кожної конкретної поставки товару.

Згідно з пунктами 3.1-3.3 Контракту валютою платежу за цим контрактом є долар США. Вартість товару з кожної поставки вказується в комерційному інвойсі, що додається до кожної конкретної поставки товару. Ціна товару визначається відповідно до того, на яких умовах «Інкотермс 2010» вона була виставлена продавцем.

На підставі інвойсу № 25102402001 від 24.11.2025 року компанією «GUIZHOU TYRE CO., LTD» поставлено позивачу партію товару. Загальна кількість товару складає 1086 штук, загальна вартість товару на умовах FOB (SHEKOU) становить 129249,61 Доларів США.

З метою митного оформлення імпортованого товару позивачем 06.02.2026 року була подана до Одеської митниці митна декларація № 26UA500500003659U8, в якій товариством з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» в графі 42 зазначено, що вартість товару за основним методом, а саме за ціною договору (контракту), становить 129249,61 доларів США.

При цьому позивачем, разом із митною декларацією будо надано наступні документи:

- Пакувальний лист (Packing list) від 24.11.2025;

- Рахунок-проформа (Proforma invoice) № 25102402001 від 15.10.2025;

- Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № 25102402001 від 24.11.2025;

- Коносамент (Bill of lading) № CGS251100833 від 24.11.2025;

- Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 0477 від 05.02.2026;

- Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 3644 від 05.02.2026;

-Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 5889 від 05.02.2026;

- Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 9305 від 05.02.2026;

- Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) № 25C5200A0127/00715 від 02.12.2025;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару № 8 від 16.10.2025;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № ТФ6 від 29.01.2026;

- Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортноекспедиційних послуг № MK76-2BX5-X5HM-TXBE від 04.02.2026;

-Документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 02.02.2026;

- Прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 24.11.2025;

- Розрахунок ціни (калькуляція) № 25102402001 від 24.11.2025;

-Зовнішньоекономічний договір (контракт) № 100SH GUIZ2025 від 08.09.2025;

- Договір (контракт) про перевезення № 26092024_4 від 26.09.2024;

-Електронний сертифікат про непреференційне походження товару, № 25C5200A0127/00715 від 02.12.2025;

- Заявку № 013662 від 16.10.2025;

- Копію митної декларації країни відправлення 530420250041883476 від 24.11.2025.

09.02.2026 року відповідачем було прийнято рішення № UA500500/2026/000031/2 «Про коригування митної вартості».

В оскаржуваному рішенні № UA500500/2026/000031/2 відповідачем було зазначено наступне:

... За результатами візуальної перевірки, передбаченої ст. 337 МКУ, було встановлено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме:

1. Довідка про транспортні витрати від 02.02.2026 № б/н не містить посилання на договір про перевезення;

2. В копії митної декларації країни відправлення від 24.11.2025 № 530420250041883476 не зазначено географічний пункт доставки товарів відповідно до умов поставки FOB; Митна декларація країни відправлення не містить відміток митних органів країни відправлення;

3. Рахунок на оплату від 29.01.2026 № ТФ6 не містить інформацію щодо умов оплати за послуги перевезення;

4. Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Але платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури не надано;

5. Прайс-лист від 24.11.2025 б/н виданий пізніше ніж проформа-інвойс від 15.10.2025 № 25102402001, на підставі якої буде здійснюватися оплата за товар;

6. В коносаменті від 24.11.2025 № CGS251100833 відсутні підпис та печатка перевізника;

7. Відповідно п.1.2. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 08.09.2025 № 100SH GUIZ2025, торгівельна марка (бренд) та дані про виробника Товару будуть зазначені в рахунку Проформі, проте у наданому рахунку Проформі від 15.10.2025 № 25102402001 такі відомості не зазначені;

8. У наданому перекладі розрахунку вартості вантажних шин від 24.11.2025 № 25102402001 зазначений інвойс № 25092402001 від 18.10.2025, проте даний інвойс до митного оформлення не подавався, що викликає сумніви у достовірності перекладу.

Таким чином, декларантом не надано у повному обсязі документи, передбачені положеннями ст.335 МКУ, з урахування особливостей переміщення оцінюваної партії товару, надані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Отже, виникли достатні підстави вважати, що в наданих документах зазначені помилкові або недостовірні відомості щодо складових митної вартості, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та потребують уточнення.

Відповідно до ч.2 та 3 ст.53 МКУ декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. У відповідності до частини 6 статті 53 МКУ декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У відповідь на повідомлення митного органу декларантом надано: платіжну інструкцію від 04.02.2026 №MK76-2BX5-X5HM-TXBE, - Відповідно п.3.3.договору транспортного експедирування від 26.09.2024 № 26092024_4 оплата послуг експедитора здійснюється на умовах оплати протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення рахунку. Рахунок на оплату № ТФ6 складено 29.01.2026, проте в наданій платіжній інструкції № MK76-2BX5-X5HM-TXBE дата проведення операції зазначена 04.02.2026, що не відповідає умовам оплати по договору. Розрахунок вартості вантажних шин (уточнюючий), який створено на основі розрахунку наданого з МД 26UA500500003659U8, лист постачальника від 09.02.2026 щодо розбіжностей у п.1.2. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 08.09.2025 № 100SH GUIZ2025, та лист-відповідь ТОВ "100 ШИН+" від 09.02.2026 № б/н з інформацією про виявлені розбіжності та про те, що декларантом надано вичерпний перелік документів, відсутність інших додаткових документів. Отже, декларантом не надано належних документальних підтверджень числових значень складових митної вартості, визначених п.6 та 8 ч.2 ст.53 і п.6 та 7 ч.10 ст.58 МКУ.

Відповідно до ч.4 ст.57 МКУ було проведено консультацію між декларантом і митним органом з метою визначення основи митної вартості. Згідно ч.6 ст.54 МКУ та ч.2 ст.58 МКУ заявлену декларантом митну вартість товару митним органом не може бути визнано за ціною угоди внаслідок: виявлених розбіжностей; не надання відповідно п.2 ч.2 ст.52 митному органу достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; не підтвердження заявленої декларантом митної вартості шляхом надання додаткових документів. Митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена митним органом згідно з положеннями статей: 59 МКУ - у митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами; 60 МКУ - у митного органу немає документально підтвердженої інформації щодо якості товару з відсутньою торговельною маркою, що унеможливлює його порівняння з раніше заявленими торгівельними марками та репутацією цих товарів на ринку; 62,63 МКУ - у митного органу відсутня інформація, необхідна для обчислення вартості на основі віднімання та додавання вартості. Митний орган пропонує визначити митну вартість оцінюваних товарів шляхом застосування резервного методу визначення митної вартості з використанням способів, які є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, згідно з положеннями ст.64 МКУ, ґрунтуючись на раніше визнаних митними органами митних вартостях товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Оскільки декларант надіслав лист в якому зазначив, що надав вичерпний перелік наявних у нього документів, то, на підставі аналізу наявної у митного органу інформації згідно з положеннями ч.1 ст.55 МКУ,- митним органом буде здійснено коригування до рівня митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, по товару № 1 - з заявленої декларантом 2,530869 дол.США/кг до 3,6529 дол.США/кг. (що становить у перерахунку за додаткову одиницю 185,2632 дол. USD/шт.) (МД від 08.08.2025 № UA100360/2025/438510). За джерело інформації для коригування заявленої декларантом митної вартості підрозділом митного оформлення взята мінімальна митна вартість товарів раніше визнаних митними органами митних вартостях згідно цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби, яка співставлена за описом оцінюваних товару «Шини пневматичні гумові нові для вантажних автомобілів з індексом навантаження більш як 121…» за тим же кодом товарів згідно УКТЗЕД 4011209000, країною походження CN, країною відправлення CN, умовою поставки FOB, та вагою товару 13398 кг.

Відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2026/000076, відповідно до якої причини відмови у митному оформленні полягали у наступному:

Вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови протиправними, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з вимогами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Матеріали справи свідчать, що відповідні положення податкового законодавства відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень дотримані не були, оскільки рішення відповідачем прийнято передчасно, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Митний кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

У відповідності до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч. 2 ст. 52 МК України, декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій із митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч. 2 ст. 53 МК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 МК України).

Як встановлено ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту письмову інформацію про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу.

Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

У випадку незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому разі надане забезпечення сплати митних платежів відповідно повертається (вивільняється) або використовується для сплати відповідних митних платежів.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом митну вартість товарів визначено правильно. У такому разі митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надане забезпечення сплати митних платежів повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

У разі якщо митним органом протягом строку, зазначеного в частині дев`ятій цієї статті, надано обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів або якщо протягом строку, зазначеного в частині восьмій цієї статті, декларант не надав митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються, надане забезпечення сплати митних платежів використовується для сплати відповідних митних платежів.

За приписами статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта зобов`язаний письмово поінформувати його про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Аналізуючи наведені у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару підстави їх винесення, суд зазначає таке.

Згідно з приписами пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Митним органом в оскаржуваному рішенні зазначено, що прайс-лист від 24.11.2025 б/н виданий пізніше ніж проформа-інвойс від 15.10.2025 № 25102402001, на підставі якої буде здійснюватись оплата за товар.

Щодо таких доводів митного органу суд зазначає, що прайс-лист не є обов`язковим документом для підтвердження митної вартості згідно зі статтею 53 МКУ. Його надання є факультативним.

Верховний Суд у постановах від 24 січня 2019 року у справі № 826/2277/16, від 23 жовтня 2020 року у справі № 810/690/17 та у справі № 815/1780/17 від 10 травня 2023 року вказував, що недоліки прайс-листа чи сумніви й правильності його складання не можуть бути самостійною підставою для коригування митної вартості.

Також в оскаржуваному рішенні зазначено, що:

- довідка про транспортні витрати від 02.02.2026 № б/н не містить посилання на договір про перевезення;

- рахунок на оплату від 29.01.2026 № ТФ6 не містить інформацію щодо умов оплати за послуги перевезення;

- для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Але платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури не надано.

Суд не погоджується з зазначеними доводами відповідача з огляду на таке.

Відповідно до положень п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів та обов`язково подаються до митниці, є, зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до розділу III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст. 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Наказ МФУ від 24.05.2012 № 599 містить, у тому числі, посилання на перелік (приклади) документів які можуть містити в собі відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Отже, вказаний акт не встановлює вичерпний перелік документів, а лише наводить їх приклади.

Також, у вказаному Наказі зазначено, що якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

Оскільки законодавством не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, суд вважає, що надані контролюючому органу договір (контракт) на перевезення № 26092024_04 від 26.09.2024, рахунок на оплату від 29.01.2026 року № ТФ6 та довідка, що стверджує вартість наданих транспортних послуг від 02.02.2026 року, які містять інформацію про вартість перевезення товару за весь маршрут від постачальника до покупця є належними та допустимими доказами розміру таких витрат.

Наведене також узгоджуються з позицією Верховного Суд в постанові від 31 травня 2019 року по справі № 804/16553/14 (№К/9901/5149/18), де суд зазначив, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

При цьому:

- відсутність у такій довідці від 28.10.2025 року посилань на договір перевезення (зважаючи на те, що наявна в ній інформація щодо контейнерів, маршруту та вартості послуг є ідентичними інформації, наявній в рахунку № ТФ6 від 29.01.2026 року, який і містить посилання на договір на перевезення), не є на думку суду достатньою підставою для коригування митної вартості товару;

- відсутність в рахунку на оплату від 29.01.2026 № ТФ6 умов оплати за послуги перевезення (які визначені в розділі з Порядок розрахунків договору № 26092024_04 від 26.09.2024 року) ніяким чином не впливає на числові значення митної вартості товару та не свідчить про наявність підстав для її коригування;

- всупереч доводам відповідача позивачем під час митного оформлення товару було надано платіжну інструкцію № МК76-2BX5-X5HM-TXBE від 04.02.2026 року на суму 498452,00 грн, в якій зазначено призначення платежу Оплата за міжнародне морське перевезення вантажу, згідно рахунку № ТФ6 від 29.01.2026р. У т.ч. ПДВ: 10120,07 грн. При цьому, несвоєчасна оплата позивачем рахунку № ТФ6 від 29.01.2026 року не свідчить про наявність підстав для коригування митної вартості товару з огляду на те, що така підстава чинним законодавством не передбачена та зважаючи на те, що порушення строків стосується внутрішніх господарських відносин позивача та його контрагента.

Щодо доводів митного органу в оскаржуваному рішенні, що в коносаменті від 24.11.2025 № CGS251100833 відсутні підпис та печатка перевізника суд зазначає, що самі по собі такі зауваження не стосуються числових показників визначення митної вартості товару, а відтак й не можуть свідчити про їх розбіжність із іншими поданими документами, у тому числі тими, на підставі яких й формується така вартість.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст.138 Кодексу торговельного мореплавства України у коносаменті зазначаються:

1) найменування судна, якщо вантаж прийнято до перевезення на визначеному судні;

2) найменування перевізника;

3) місце приймання або навантаження вантажу;

4) найменування відправника;

5) місце призначення вантажу чи, при наявності чартеру, місце призначення або направлення судна;

6) найменування одержувача вантажу (іменний коносамент) або зазначення, що коносамент видано "наказу відправника", або найменування одержувача з зазначенням, що коносамент видано "наказу одержувача" (ордерний коносамент), або визначенням, що коносамент видано на пред`явника (коносамент на пред`явника);

7) найменування вантажу, його маркування, кількість місць чи кількість та/або міра (маса, об`єм), а в необхідних випадках - дані про зовнішній вигляд, стан і особливі властивості вантажу;

7-1) для небезпечних вантажів - найменування вантажу, порядковий номер виробу або речовини відповідно до прийнятої Організацією Об`єднаних Націй системи, клас (підклас), група сумісності для вантажів класу 1, додаткові види небезпеки та група пакування (якщо визначена), а також маса нетто вибухової речовини;

8) фрахт та інші належні перевізнику платежі або зазначення, що фрахт повинен бути сплачений згідно з умовами, викладеними в рейсовому чартері або іншому документі, або зазначення, що фрахт повністю сплачено;

9) час і місце видачі коносамента;

10) кількість складених примірників коносамента;

11) підпис капітана або іншого представника перевізника.

Відтак суд доходить висновку, що позивач обгрунтовано стверджує, що вказаною нормою закону не передбачено завірення коносаменту печаткою та підписом безпосередньо перевізника.

Суд також вважає необґрунтованими покликання митного органу на те, що в копії митної декларації країни відправлення від 24.11.2025 № 530420250041883476 не зазначено географічний пункт доставки товарів відповідно до умов поставки FOB та що митна декларація країни відправлення не містить відміток митних органів країни відправлення.

Митна декларація країни відправлення є документом, який може надаватись декларантом у разі, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, тобто не є основним документом, який підтверджує митну вартість товару.

Крім того, митна декларація країни відправлення - це документ, який складається продавцем товару у відповідності до законодавства країни-експортера, та його зміст не залежить від дій чи бездіяльності позивача.

Відтак, наявність чи відсутність у такій декларації певної інформації, допущення у ній помилок не залежить від покупця товару, а відтак відповідальність за це не повинна покладатись на позивача.

Суд вважає необгрунтованими посилання відповідача як на підставу коригування митної вартості товару на те, що у наданому рахунку Проформі від 15.10.2025 № 25102402001 не зазначені такі відомості, як торгівельна марка (бренд) та дані про виробника товару.

Рахунок-проформа - попередній інвойс, який існує для узгодження ціни, обсягу поставки тощо і тільки після його затвердження складається комерційний інвойс. У проформі-інвойсі зазначається обов`язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною. Ціна послуг та перелік товарів у цьому виді інвойсу не є остаточним, та у подальшому може змінюватись.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

Суд зазначає, що зважаючи на надання позивачем до митного оформлення рахунку-фактури № 25102402001 від 24.11.2025 року та на інші документи, вказані недоліки не є підставою для коригування митної вартості товару.

Крім того, позивачем до відповідача було надано лист постачальника GUIZHOU TYRE CO., LTD від 09.02.2026 року, в якому зазначено: Відповідно до п. 1.2 зазначеного Контракту, дані про виробника та торговельну марку мали бути зазначені у Рахунку-Проформі. Ми підтверджуємо, що хоча ці дані наявні в наших комерційних інвойсах та експортних деклараціях, вони не були деталізовані окремим рядком у зазначеній Проформі. Ми офіційно підтверджуємо та засвідчуємо, що для всіх товарів, що постачаються за Рахунком-проформою № 25102402001:

1. Виробник Товару: GUIZHOU TYRE CO., LTD (Адреса: No.41, Baihua Ave, Yunyan District, Guiyang, Guizhou, China).

2. Торговельна марка (Бренд): «ADVANCE».

3. Постачальник: GUIZHOU TYRE CO., LTD.

Митний орган не був позбавлений можливості отримати інформацію про торговельну марку, виробника з інших наданих до митного оформлення документів.

Щодо доводів оскаржуваного рішення, що у наданому перекладі розрахунку вартості вантажних шин від 24.11.2025 № 25102402001 зазначений інвойс № 25092402001 від 18.10.2025, проте даний інвойс до митного оформлення не подавався, суд зазначає приймає доводи позивача, що при здійсненні перекладу розрахунку ціни (калькуляції) була допущена технічна помилка в даті інвойсу, яка була виправлена шляхом надання позивачем разом з листом від 09.02.2026 року перекладу розрахунку ціни (калькуляцію) (уточнений).

У зв`язку із цим суд вважає висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів необґрунтованим.

З урахуванням наведеного, твердження митного органу, якими обґрунтовано рішення про коригування митної вартості товару є безпідставними, так як контролюючим органом не доведено існування розбіжностей у числових значеннях митної вартості товару, що унеможливили б визначення митної вартості за ціною контракту, тобто за першим методом.

Згідно з положеннями статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Верховним Судом неодноразово висловлювалась правова позиція щодо застосування відповідних норм права, зокрема, у постановах від 02.07.2019 року по справі №160/8573/18, від 18.07.2019 року по справі №821/829/18, від 29.07.2019 року по справі №815/5354/16.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені МК України, що дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості за ціною договору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товару №UA500500/2026/000031/2 від 09.02.2026 р. та картка відмови №UA500500/2026/000076 прийняті не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у спосіб обраний позивачем.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

ТОВ « 100 ШИН+» при поданні позову сплачено судовий збір в розмірі 11725,86 грн.

З урахуванням викладеного, та враховуючи, що адміністративний позов підлягає задоволенню, на користь позивача з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань слід стягнути сплачений позивачем судовий збір в розмірі 11725,86 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальність « 100 ШИН+» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2026/000076.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2026/000031/2 від 09.02.2026 року.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 11725,86 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» (код ЄДРПОУ 38012976, адреса: автодорога Київ-Чернігів-Нові Яриловичі 25км, сільрада Княжицька, Броварський район, Київська область, 07455);

Відповідач: Одеська митниця (код ЄДРПОУ ВП 44005631, 65078, м.Одеса, вул. Івана та Юрія Липи, 21-а).

Суддя П.П.Марин