Рішення № 138544190, 28.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 рокусправа № 380/23819/25

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного некомерційного товариства «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) пред`явив позов до Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна лікарня» (місцезнаходження: вул. Чернігівська, буд.7, м. Львів, 79068; ЄДРПОУ 01996711), у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна лікарня» від 10.09.2025 №184/25/8729-Р;

- зобов`язати експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна лікарня» повторно розглянути питання про встановлення ОСОБА_1 групи інвалідності та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 10.09.2025 щодо нього проведено оцінювання повсякденного функціонування особи експертною командою закладу охорони здоров`я в очній формі, за результатами якого прийнято рішення від 10.09.2025 №184/25/8729/Р, яким його не визнано особою з інвалідністю та встановлено порушення життєдіяльності легкого ступеня. Зазначає, що основним його діагнозом є М06.00 серонегативний ревматоїдний артрит, множинні локалізації, супутніми діагнозами І11.9, D23.7, J34.2, К00.0, І73.00, М54.6, D18.08, М42.10, М21.4, а ускладненням основного діагнозу G55.1 (компресія нервових корінців та сплетінь при ураженнях міжхребцевого диска). Вказує, що не погодився з прийнятим рішенням та оскаржив його в адміністративному порядку, однак експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи прийняла рішення про підтвердження рішення, що оскаржується, про що йому повідомлено витягом від 11.11.2025 №2507/25/320/ВП.

Позивач наголошує, що оскаржуване рішення не містить мотивів його прийняття, не конкретизує, які саме критерії оцінювання функціонального стану застосовано експертною командою та які положення Критеріїв встановлення інвалідності покладено в його основу. Стверджує, що в рішенні відсутній аналіз того, яким чином установлені діагнози, перебіг основного захворювання, наявні ускладнення та об`єктивні клініко-функціональні дані впливають на його життєдіяльність, здатність до пересування, самообслуговування, виконання трудової діяльності та соціальної адаптації, не наведено висновків щодо ступеня порушень функцій організму, відсутній опис фактичних обмежень життєдіяльності та методів їх визначення. Окремо звертає увагу на те, що позиція витягу з рішення, яка за встановленою формою повинна містити обґрунтування рішення експертної команди, заповнена формальним посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 без наведення обсягу, характеру та вираженості обмежень.

Позивач також зазначає, що експертна команда не надала оцінки тим обставинам, що протягом 2024-2025 років він неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується виписками з медичних карт стаціонарного хворого, виданими різними закладами охорони здоров`я, які були в розпорядженні відповідача. Вважає, що з огляду на сукупність установлених діагнозів, наявні ускладнення основного захворювання, стійкі функціональні порушення опорно-рухового апарату, обмеження пересування, самообслуговування та трудової діяльності він об`єктивно потребує встановлення інвалідності. На підтвердження своєї позиції посилається на ст.2, 3, ч.2 ст.6 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», ст.1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», положення постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338, ст.17, 63 Закону України «Про адміністративну процедуру», а також на правові висновки Верховного Суду щодо обґрунтованості та вмотивованості актів індивідуальної дії і на практику Європейського суду з прав людини у справах «Суомінен проти Фінляндії», «Серявін та інші проти України», «Рисовський проти України».

Ухвалою судді від 10.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою зобов`язано відповідача надати суду у 15-денний строк з дня вручення ухвали належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких прийнято рішення від 10.09.2025 №184/25/8729-Р.

Ухвалою суду від 22.12.2025 замінено відповідача у справі Комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна лікарня» (ЄДРПОУ 01996711) його правонаступником Державним некомерційним підприємством «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького» (ЄДРПОУ 02010793).

05.05.2026 представниця Державного некомерційного товариства «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького» подала заяву про заміну сторони її правонаступником, мотивувавши її тим, що відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 21.02.2026 №222 Державне некомерційне підприємство «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького» реорганізовано шляхом перетворення у Державне некомерційне товариство «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького».

18.05.2026 Державне некомерційне товариство «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького» подало відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечило у повному обсязі. Зазначає, що 10.09.2025 за результатами очного огляду експертною командою прийнято рішення щодо оцінки функціонування пацієнта, на підставі скарг, анамнезу, результатів додаткових обстежень та клінічного огляду позивача не визнано особою з інвалідністю і встановлено легкий ступінь порушення життєдіяльності. Стверджує, що це рішення оскаржене в адміністративному порядку до Центру оцінювання функціонального стану особи, який підтвердив правомірність висновків експертної команди, і що команда експертів Центру дійшла висновку про наявність у справі документальних даних, які підтверджують легкий ступінь обмеження життєдіяльності, зокрема пересування, самообслуговування та трудової діяльності, зумовлений основним захворюванням та його ускладненнями. Наголошує, що наявна патологія, попри клінічні прояви, не досягає ступеня вираженості, який відповідав би критеріям встановлення ІІІ групи інвалідності, а легкий ступінь обмеження функціонування не є достатньою клініко-функціональною підставою для встановлення групи інвалідності.

Відповідач також вказує, що встановлення ступеня функціональних порушень належить до виключної компетенції експертної команди, а сама лише наявність хронічного діагнозу або потреба у медикаментозному лікуванні не є автоматичною підставою для встановлення групи інвалідності. Звертає увагу на те, що позивач не оскаржує процедуру проведення експертного оцінювання, а також коректність та повноту записів в електронній системі охорони здоров`я, що, на думку відповідача, свідчить про повноту і достовірність вихідних даних, на основі яких приймалося рішення. Зазначає, що позивач не надав суду доказів того, що під час проведення оцінювання ним заявлялися скарги або надавалися медичні документи, які були б проігноровані експертною командою. Стверджує, що висновок «не визнано особою з інвалідністю, встановлено легкий ступінь порушення життєдіяльності» містить чітко визначені юридичні терміни, зміст яких установлений постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338, а зазначення цього ступеня у витягу є прямим застосуванням законодавчого критерію до стану здоров`я позивача. Додатково посилається на п.3 наказу Міністерства охорони здоров`я України від 03.12.2024 №2022, стверджуючи, що Центр оцінювання функціонального стану особи провів перевірку обґрунтованості рішення експертної команди та надав вичерпну клініко-правову оцінку стану позивача. Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 15.07.2026 замінено відповідача у справі Державне некомерційне підприємство «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького» на правонаступника Державне некомерційне товариство «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького». Цією ж ухвалою повторно зобов`язано відповідача надати суду у 5-денний строк з дня вручення ухвали належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких прийнято рішення від 10.09.2025 №184/25/8729-Р.

Відповідь на відзив та заперечення учасники справи не подавали. Копії документів, на підставі яких прийнято рішення від 10.09.2025 №184/25/8729-Р, відповідач суду не надав.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є військовозобов`язаним, має військове звання солдат, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач упродовж 2024-2025 років перебував на обстеженні та лікуванні у закладах охорони здоров`я у зв`язку із захворюванням опорно-рухового апарату. Зокрема, за результатами стаціонарного лікування йому встановлено діагноз серонегативного ревматоїдного артриту з ураженням ліктьових, колінних, гомілково-ступневих, дрібних суглобів кистей і стоп, променево-зап`ясних суглобів та ілеосакральних зчленувань, активність ІІ ступеня, хронічний прогресуючий перебіг, з больовим синдромом та синдромом ранкової скутості, а також двобічну плоскостопість, поширений міжхребцевий остеохондроз, спондильоз, сколіоз, гемангіому тіла Th9, вторинний синдром Рейно, вертеброгенну тораколюмбалгію з м`язово-тонічним синдромом, гіпертонічну хворобу, хронічний комбінований геморой. У медичній документації зафіксовано результати рентгенологічних, ультразвукових, магнітно-резонансних, лабораторних та інших досліджень, зокрема рентгенографії кистей, стоп і кісток таза від 27.03.2025 та 07.03.2025, магнітно-резонансної томографії грудного та попереково-крижового відділів хребта, ультразвукового дослідження колінних і гомілковостопних суглобів, капіляроскопії від 26.03.2025.

Довідкою військово-лікарської комісії Військового госпіталю Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_2 ) від 30.05.2025 №836 за результатами медичного огляду позивачеві встановлено діагноз, який включає, зокрема, ревматоїдний артрит з ураженням ліктьових суглобів (остеоартроз Rtg І ст.), колінних суглобів (двобічний гонартроз Rtg І ст.), гомілково-стопних суглобів, дрібних суглобів стоп та променево-зап`ясних суглобів, ілеосакральних зчленувань, серонегативний варіант, акт. ІІ ст., хронічний прогресуючий перебіг, рентгенологічно І-ІІ ст., ФНС ІІ ст. з больовим синдромом та синдромом ранкової скутості, двобічну плоскостопість ІІ ст. з ознаками ДОА, поширений міжхребцевий остеохондроз на рівні С4-С6, Т6-Т11, L4-S1, спондильоз Т7-Т11, L5, антелістез С5 І ст., клиновидну деформацію І ст. тіл Т5-Т7, правобічний сколіоз ШВХ ІІ ст., лівобічний сколіоз ГВХ ІІ ст., правобічний сколіоз ПВХ І ст., легке порушення статико-динамічної функції хребта, больовий синдром, гемангіому Т9, вторинний синдром Рейно, вертеброгенну тораколюмбалгію з м`язово-тонічним синдромом, гіпертонічну хворобу І стадії, ступінь 1, ризик 2 (помірний), дилятацію лівого передсердя, легку мітральну недостатність, СН 0 ст. (ФВ 60%), ангіопатію сітківок.

29.06.2025 позивачеві сформовано електронне направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.

10.09.2025 експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна лікарня» (ЄДРПОУ 01996711) в очній формі в закладі охорони здоров`я проведено оцінювання повсякденного функціонування позивача та прийнято рішення №184/25/8729/Р, про що сформовано витяг з рішення №184/25/8729/В від 10.09.2025.

Згідно з позицією 16 витягу з рішення обґрунтування рішення експертної команди за результатами оцінювання: «На основі скарг пацієнта, анамнезу захворювання, результатів додаткових методів обстеження, клінічного огляду пацієнта, керуючись постановою Кабінету Міністрів України №1338 від 15.11.24 пацієнт не визнаний особою з інвалідність, порушення життєдіяльності особи легкого ступеня». У позиціях 17.1.1-17.1.11 витягу навпроти рішень щодо встановлення інвалідності, щодо визначення потреби в постійному сторонньому догляді, щодо дати, з якої встановлено інвалідність, групи інвалідності, причини та дати настання інвалідності зазначено «не застосовується». У позиції 17.1.7 витягу відтворено діагноз, за яким особу направлено на оцінювання: основний діагноз М06.00 серонегативний ревматоїдний артрит, множинні локалізації; супутні діагнози І11.9, D23.7, J34.2, К00.0, І73.00, М54.6, D18.08, М42.10, М21.4; ускладнення основного діагнозу G55.1 компресія нервових корінців та сплетінь при ураженнях міжхребцевого диска.

16.09.2025 позивач через представника подав до Центру оцінювання функціонального стану особи скаргу на рішення експертної команди від 10.09.2025 №184/25/8729/Р, у якій просив скасувати це рішення, провести повторне оцінювання повсякденного функціонування та сформувати нове рішення. До скарги долучено, зокрема, витяг з рішення експертної команди, консультативний висновок від 05.09.2025, витяги-епікризи з історій хвороби, виписки з медичних карт амбулаторного та стаціонарного хворого, довідку військово-лікарської комісії від 30.05.2025, результати інструментальних досліджень.

За результатами розгляду скарги експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи 11.11.2025 прийняла рішення №2507/25/320, про що сформовано витяг №2507/25/320/ВП. Згідно з позицією 16 витягу форма розгляду скарги заочно, без особи, лише за документами; у позиції 17 витягу дату проведення оцінювання експертною командою Центру не зазначено. Рішенням Центру оскаржене рішення експертної команди підтверджено. В обґрунтування зазначено, що в справі присутні документальні дані, які підтверджують легкий ступінь обмеження життєдіяльності, зокрема пересування, самообслуговування та трудової діяльності, обумовлені основним захворюванням та його ускладненнями, та що наявна патологія, попри наявність клінічних проявів та обмежень, не досягає ступеня виразності, який би відповідав критеріям встановлення ІІІ групи інвалідності згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338.

04.12.2025 представниця позивача звернулася до Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна лікарня» з адвокатським запитом №917, у якому просила надати документи, на підставі яких прийнято рішення від 10.09.2025 №184/25/8729/Р. Станом на день подання позовної заяви відповіді на цей запит позивач не отримав.

Листом Університетської лікарні Державного некомерційного підприємства «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького» від 15.12.2025 №01-14/304ул на адвокатський запит від 04.12.2025 №917 повідомлено, що позивач оглядався експертною командою КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна лікарня» 10.09.2025, особою з інвалідністю не визнаний, йому виданий витяг з рішення експертної команди №184/25/8729/В, а рішення прийняте після об`єктивного огляду пацієнта та вивчення членами експертної команди його медичної документації. У цьому ж листі зазначено, що всі документи, на підставі яких прийнято рішення, внесені у вигляді скан-копій до електронного скерування лікуючим лікарем, а інформація зберігається на сервері Міністерства охорони здоров`я України. Витребуваних документів до листа не додано.

Не погоджуючись із рішенням експертної команди від 10.09.2025 №184/25/8729/Р, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Змістом спірних правовідносин є відповідність оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-XII (далі Закон №875-XII), Законом України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 №2961-IV (далі Закон №2961-IV) та постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі Постанова №1338).

Статтею 3 Закону №875-XII встановлено, що інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Інвалідність дитині встановлюється лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я за результатами проведеної медико-соціальної експертизи дитини у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону №875-XII особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.

Згідно зі ст.1 Закону №2961-IV інвалідність це міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження повсякденного функціонування, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Особа з інвалідністю повнолітня особа зі стійким обмеженням повсякденного функціонування, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність.

Постановою №1338 затверджено, зокрема, Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі Порядок №1338) та критерії встановлення інвалідності (далі Критерії).

Пунктом 7 Порядку №1338 передбачено, що проведення оцінювання організовується у закладі охорони здоров`я, в якому затверджено перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи у складі експертних команд. Згідно з п.8 Порядку №1338 оцінювання проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Відповідно до п.30 Порядку №1338 головуючим у справі визначається лікар, чия спеціальність відповідає профілю справи. Головуючий у справі представляє особу, яка направлена на оцінювання, доповідає про наявні діагнози та стан здоров`я особи, медичні та інші документи цієї особи. Головуючий у справі несе відповідальність за складення протоколу розгляду справи та формування проекту рішення експертної команди.

Пунктом 31 Порядку №1338 установлено, що під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров`я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров`я. У разі отримання від особи додаткових документів під час розгляду справи такі документи завантажуються експертною командою до електронної системи.

Згідно з п.32 Порядку №1338 якщо наявної інформації недостатньо для прийняття рішення щодо оцінювання, експертна команда має право направити особу на додаткове медичне обстеження. У такому разі головуючий у справі формує електронне направлення в електронній системі охорони здоров`я відповідно до Порядку ведення Реєстру медичних записів, записів про направлення та рецептів в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого МОЗ. Строк, протягом якого експертній команді подаються результати такого обстеження, не може перевищувати 60 календарних днів з моменту направлення на додаткове медичне обстеження.

За змістом п.34 Порядку №1338 експертна команда проводить розгляд справи у визначеному складі. Відомості щодо результатів огляду і прийнятих рішень вносяться до протоколу розгляду.

Пунктом 35 Порядку №1338 визначено, що рішення приймаються колегіально більшістю голосів членів експертної команди. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого у справі.

Відповідно до п.36 Порядку №1338 розгляд справи фіксується у відповідному протоколі. Протокол розгляду підписується в електронній системі кожним членом експертної команди шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису користувача електронної системи відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Згідно з п.37 Порядку №1338 протокол розгляду справи експертної команди містить таку інформацію: 1) форма проведення розгляду; 2) прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) кожного члена експертної команди, який проводить оцінювання, з відміткою, хто є головуючим у справі; 3) прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) особи, щодо якої проводиться оцінювання; 4) прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) інших осіб, які присутні під час розгляду; 5) спосіб участі кожної особи в розгляді; 6) думка кожного члена експертної команди щодо кінцевого рішення, яке повинно бути прийнято за результатами проведення оцінювання; 7) рішення, яке прийнято експертною командою за результатами проведення оцінювання; 8) інша інформація, визначена МОЗ. Пунктом 38 Порядку №1338 передбачено, що аргументована позиція члена експертної команди, який не згоден з рішенням експертної команди, повинна бути викладена в протоколі розгляду справи експертної команди.

Пунктом 52 Порядку №1338 установлено, що Центр оцінювання функціонального стану особи під час оскарження рішення експертних команд або медико-соціальних експертних комісій перевіряє обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання (медико-соціальної експертизи) та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами чого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення.

Згідно з п.57 Порядку №1338 рішення експертних команд або медико-соціальних експертних комісій можуть бути оскаржені особами, стосовно яких їх прийнято (їх уповноваженими представниками), в порядку адміністративного оскарження згідно з вимогами цього Порядку та/або в судовому порядку.

Відповідно до п.68 Порядку №1338 експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи під час розгляду скарг: вивчає рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії, що оскаржується, відео- та/або аудіозапис розгляду експертною командою, на якому було прийнято відповідне рішення (за наявності); заслуховує пояснення скаржника (його уповноваженого представника) (у разі розгляду скарги за участю скаржника або його уповноваженого представника); за наявності підстав, передбачених цим Порядком, проводить повторне оцінювання. За результатами розгляду скарги експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи приймає рішення про: підтвердження оскарженого рішення; скасування оскарженого рішення; формування нового рішення щодо результату оцінювання.

Пунктом 5 Критеріїв визначено, що ступінь обмеження життєдіяльності визначається як величина відхилення від нормальної функціональності особи, що впливає на її здатність здійснювати основні життєві активності. Таке визначення базується на об`єктивних критеріях, що включають функціональні, соціальні та психологічні аспекти. Виділяються чотири основні ступені обмеження життєдіяльності: легкий ступінь обмеження особа має незначні труднощі у виконанні деяких повсякденних завдань, але здатна справлятися з основними функціями без сторонньої допомоги; помірний ступінь обмеження (1 ступінь) особа має помітні труднощі у виконанні повсякденних завдань, таких як навчання, робота, спілкування, орієнтація, контроль за поведінкою, пересування та самообслуговування; виражений ступінь обмеження (2 ступінь) особа стикається з істотними труднощами у виконанні більшості основних активностей, що може включати значні обмеження у навчанні, роботі, спілкуванні та самообслуговуванні, які вимагають регулярної допомоги або спеціальних заходів для покращення якості життя; значний ступінь обмеження (3 ступінь) особа має серйозні порушення функцій органів і систем, що призводять до неможливості або істотного зниження здатності виконувати основні життєві функції, що супроводжується потребою в сторонній допомозі для забезпечення базових потреб, таких як догляд, харчування та пересування.

Згідно з п.6 Критеріїв до критеріїв життєдіяльності людини належать: здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності. Цим же пунктом щодо кожного з наведених критеріїв визначено його зміст, параметри оцінки та ступені обмеження з наведенням конкретних кількісних і якісних показників, за якими встановлюється відповідний ступінь.

Пунктом 7 Критеріїв установлено, що порушення функцій організму є стійким за умови, що хвороба триває не менше 12 місяців, або очікується, що вона триватиме щонайменше 12 місяців або призведе до смерті особи, а також існують мінімальні шанси на значне покращення стану навіть за умов застосування найкращого доступного лікування.

Відповідно до п.8 Критеріїв підставою для визнання особи особою з інвалідністю є одночасна наявність таких обов`язкових умов: стійкі порушення функцій організму хвороба триває не менше 12 місяців, або очікується, що вона триватиме щонайменше 12 місяців або призведе до смерті особи, а також існують мінімальні шанси на значне покращення стану навіть за умов застосування найкращого доступного лікування; обмеження життєдіяльності особа має помірний (1 ступінь), виражений (2 ступінь) або значний (3 ступінь) ступінь обмеження здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності; необхідність вжиття заходів соціального захисту особа має потребу в підтримці в повсякденному житті, а саме: отриманні послуг з реабілітації, паліативної допомоги, забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації, забезпеченні лікарськими засобами для використання в амбулаторних умовах та/або медичними виробами для використання в амбулаторних та побутових умовах.

Згідно з п.10 Критеріїв особі, що визнається особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється одна з таких груп інвалідності: перша (I), яка поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особами з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді; друга (II); третя (III). Пунктом 11 Критеріїв установлено, що третя група інвалідності встановлюється особам, які мають помірний ступінь (1 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 10.12.2024 №2067 «Деякі питання забезпечення проведення оцінювання повсякденного функціонування особи», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.12.2024 за №1927/43272, затверджено Перелік відомостей, що містяться в рішенні експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, який серед обов`язкових відомостей рішення передбачає обґрунтування рішення експертної команди за результатами оцінювання.

Визначаючи межі судового контролю у цій справі, суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.02.2026 у справі №280/4630/25, згідно з якими суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку МСЕК, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права; суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів законодавчих актів про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності. У цій же постанові Верховний Суд зазначив, що предметом судового перегляду є перевірка дотримання відповідачем порядку ухвалення оскаржуваного рішення, а також що оцінювання функціонування особи є комплексною процедурою, де суд не може підміняти спеціалізований орган у визначенні медичних діагнозів, водночас принцип належного урядування зобов`язує наводити у рішенні чіткі мотиви, а відсутність таких мотивів може бути ознакою порушення вимог щодо обґрунтованості адміністративного акта (ч.2 ст.2 КАС України).

З огляду на наведене суд не встановлює наявності чи відсутності у позивача підстав для визнання його особою з інвалідністю та не визначає ступеня обмеження його життєдіяльності, оскільки це належить до виключної компетенції експертної команди. Предметом перевірки у цій справі є те, чи прийнято оскаржуване рішення з дотриманням установленої процедури та чи відповідає воно вимозі обґрунтованості, тобто чи прийняте воно з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Аналіз наведених вище положень Порядку №1338 та Критеріїв дає підстави для висновку, що рішення експертної команди за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи не може зводитися до констатації кінцевого результату. Установлення ступеня обмеження життєдіяльності за п.5 Критеріїв здійснюється за кожним із критеріїв життєдіяльності, наведених у п.6 Критеріїв, із застосуванням визначених цим пунктом параметрів оцінки та кількісних і якісних показників. Висновок про невідповідність стану особи умовам, передбаченим п.8 Критеріїв, є результатом послідовної оцінки стійкості порушень функцій організму, ступеня обмеження кожного з критеріїв життєдіяльності та потреби у заходах соціального захисту. Саме тому Перелік відомостей, що містяться в рішенні експертної команди, затверджений наказом МОЗ від 10.12.2024 №2067, відносить обґрунтування рішення до обов`язкових відомостей такого рішення, а п.31, 37, 38 Порядку №1338 покладають на експертну команду обов`язок дослідити всі надані документи та відповідні медичні записи в електронній системі охорони здоров`я і зафіксувати у протоколі розгляду справи думку кожного члена експертної команди щодо кінцевого рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтування оскаржуваного рішення, відтворене у позиції 16 витягу з рішення від 10.09.2025 №184/25/8729/В, обмежується вказівкою на те, що на основі скарг пацієнта, анамнезу захворювання, результатів додаткових методів обстеження та клінічного огляду пацієнта, керуючись Постановою №1338, пацієнт не визнаний особою з інвалідністю, порушення життєдіяльності особи легкого ступеня. Наведене формулювання не містить жодних відомостей про те, які саме скарги позивача взято до уваги, які результати обстежень досліджено, які дані клінічного огляду отримано та які показники зафіксовано. У рішенні не зазначено, за якими саме критеріями життєдіяльності з-поміж передбачених п.6 Критеріїв проводилася оцінка, які параметри оцінки застосовано, які значення показників установлено та чому ці значення відповідають легкому, а не помірному (1 ступінь) ступеню обмеження. Рішення не містить і оцінки того, чи є порушення функцій організму позивача стійкими у розумінні п.7 Критеріїв, та чи наявна передбачена п.8 Критеріїв потреба у вжитті заходів соціального захисту.

Суд звертає увагу на те, що позивач направлений на оцінювання з основним діагнозом М06.00 серонегативний ревматоїдний артрит, множинні локалізації, з ускладненням G55.1 та з дев`ятьма супутніми діагнозами, які відтворені у позиції 17.1.7 витягу з рішення. Водночас в обґрунтуванні рішення відсутній будь-який аналіз впливу цих захворювань, у тому числі в їх сукупності, на здатність позивача до самообслуговування, пересування та виконання трудової діяльності. Не наведено в рішенні і мотивів, з яких експертна команда не взяла до уваги наявні у медичній документації дані про порушення функції суглобів (ФНС ІІ ст.), больовий синдром та синдром ранкової скутості, двобічну плоскостопість ІІ ст. з ознаками ДОА, порушення статико-динамічної функції хребта, зафіксовані, зокрема, у довідці військово-лікарської комісії від 30.05.2025 №836, тобто за три місяці до проведення оцінювання.

Таким чином, оскаржуване рішення за своїм змістом є невмотивованим. Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 18.03.2021 у справі №280/4057/19. Невиконання суб`єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності, на що вказав Верховний Суд у постанові від 11.09.2023 у справі №420/14943/21. У цій же постанові Верховний Суд визначив критерії обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права. Оскаржуване рішення не відповідає жодному з наведених критеріїв.

Суд також враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» (заява №37801/97, п.36) вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Ці рішення відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами як джерело права.

Окремо суд зазначає, що відсутність у рішенні мотивів має наслідком не лише порушення вимоги обґрунтованості, а й унеможливлює реалізацію особою права на захист. Не знаючи фактичних підстав, з яких експертна команда дійшла висновку про легкий ступінь обмеження життєдіяльності, особа позбавлена можливості аргументовано заперечити проти цього висновку як в адміністративному, так і в судовому порядку.

Перевіряючи дотримання відповідачем процедури прийняття оскаржуваного рішення, суд виходить з того, що ухвалою від 10.12.2025 і повторно ухвалою від 15.07.2026 відповідача зобов`язано надати суду належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких прийнято рішення від 10.09.2025 №184/25/8729-Р. Ці ухвали відповідач не виконав. Матеріали справи не містять ні протоколу розгляду справи експертною командою, складеного відповідно до п.36, 37 Порядку №1338, ні повного тексту рішення експертної команди, ні електронного направлення на оцінювання з доданими до нього документами, ні відомостей про склад експертної команди та про те, хто був головуючим у справі, ні даних про результати голосування членів експертної команди.

За змістом ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Верховний Суд у постанові від 20.02.2026 у справі №280/4630/25 зазначив, що саме на суб`єкта владних повноважень покладається розширений обов`язок доказування, зокрема він зобов`язаний подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть слугувати доказами у справі.

Ненадання відповідачем документів, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення, позбавило суд можливості перевірити дотримання експертною командою вимог п.30 38 Порядку №1338, зокрема того, чи досліджено під час розгляду справи всі надані позивачем документи та медичні записи в електронній системі охорони здоров`я, чи розглядалося питання про направлення позивача на додаткове медичне обстеження за п.32 Порядку №1338, чи прийнято рішення колегіально та чи зафіксовано у протоколі думку кожного члена експертної команди. За наведених обставин суд висновує, що правомірність оскаржуваного рішення відповідач не довів.

Суд відхиляє наведене у листі від 15.12.2025 №01-14/304ул пояснення про те, що всі документи, на підставі яких прийнято рішення, внесені у вигляді скан-копій до електронного направлення, а інформація зберігається на сервері Міністерства охорони здоров`я України. Оцінювання повсякденного функціонування особи проводиться в електронній системі, а експертна команда та заклад охорони здоров`я, у якому вона утворена, є користувачами цієї системи, які відповідно до п.31, 36, 44 Порядку №1338 досліджують медичні записи в електронній системі охорони здоров`я, підписують у ній протокол розгляду справи та рішення. Отже, документи, про які йдеться, є доступними для відповідача, а місце їх технічного зберігання не звільняє його від обов`язку, передбаченого абз.2 ч.2 ст.77 КАС України, подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Поряд з тим, доказів вжиття заходів для отримання цих документів та неможливості їх отримання з незалежних від відповідача причин матеріали справи не містять.

Суд відхиляє покликання відповідача на те, що позивач не оскаржує процедуру проведення експертного оцінювання, а також коректність та повноту записів в електронній системі охорони здоров`я, а отже вихідні дані є повними і достовірними. Позивач у позовній заяві прямо покликається на порушення експертною командою встановленої процедури оцінювання та на невмотивованість прийнятого рішення. Крім того, згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють ці рішення за визначеними цією нормою критеріями, і такий обов`язок суду не залежить від обсягу доводів, наведених позивачем. Повнота вихідних даних сама по собі не свідчить про те, що ці дані були досліджені експертною командою та що результати їх дослідження покладені в основу рішення.

Доводи відповідача про те, що Центр оцінювання функціонального стану особи провів перевірку обґрунтованості рішення експертної команди та надав вичерпну клініко-правову оцінку стану позивача, не спростовують висновків суду. Підтвердивши оскаржене рішення, Центр не змінив ні його змісту, ні обсягу викладеного в ньому обґрунтування.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд висновує, що рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна лікарня» від 10.09.2025 №184/25/8729-Р прийняте необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак не відповідає критерію правомірності, визначеному п.3 ч.2 ст.2 КАС України, і підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд бере до уваги, що оцінювання повсякденного функціонування особи та прийняття рішення за його результатами належить до компетенції експертної команди, а суд не наділений повноваженнями встановлювати особі ступінь обмеження життєдіяльності чи групу інвалідності. Скасування оскаржуваного рішення саме собою не відновлює прав позивача, оскільки за наслідками такого скасування питання, з яким його направлено на оцінювання, залишається невирішеним. Отже, порушене право позивача підлягає відновленню шляхом покладення на відповідача обов`язку повторно розглянути питання про встановлення позивачеві інвалідності та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. Такий спосіб захисту відповідає змісту та суті порушеного права, не втручається у дискреційні повноваження відповідача і забезпечує ефективний захист прав позивача.

Оскільки позивач просить зобов`язати повторно розглянути питання про встановлення інвалідності експертну команду закладу охорони здоров`я, яка не є самостійною юридичною особою і діє у складі відповідача, відповідний обов`язок покладається судом на відповідача як на суб`єкта, у складі якого утворено таку експертну команду.

За змістом ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, а також про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується таким.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Приписами ч.1 ст.139 КАС України унормовано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач за пред`явлення цього позову сплатив судовий збір у сумі 968,96 грн.

За таких умов на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державного некомерційного товариства «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького» підлягає стягненню сплачений судовий збір у сумі 968,96 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що позивач у позовній заяві навів попередній (орієнтовний) розрахунок таких витрат у сумі 10000,00 грн та заявив про подання доказів на підтвердження їх розміру до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення судом першої інстанції. Станом на дату ухвалення цього рішення відповідних доказів позивач не подав, а тому питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішується. Позивач не позбавлений права подати такі докази в порядку, передбаченому ч.7 ст.139 КАС України.

Керуючись ст.2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного некомерційного товариства «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна лікарня» від 10.09.2025 №184/25/8729-Р.

3. Зобов`язати Державне некомерційне товариство «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького» повторно розглянути питання про встановлення ОСОБА_1 інвалідності та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державного некомерційного товариства «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач Державне некомерційне товариство «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького» (місцезнаходження: вул. Пекарська, буд.69, м. Львів, 79010; ЄДРПОУ 02010793).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна