Рішення № 138544154, 28.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 рокусправа № 380/7967/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в якому просить:

- Визнати протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2.

- Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати гр. ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 01.08.1994 року по 31.12.2003 року.

- Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити гр. ОСОБА_1 пенсію за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що 18.12.2025 звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Рішенням Головного управління ПФУ у Львівській області від 24.12.2025 № 262340032923 їй було відмовлено в призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового та пільгового стажу, а також недосягнення 55-річного віку. Зокрема, Відповідач не зарахував до страхового стажу період роботи з 01.08.1994 по 31.12.2003 з мотивів неналежного читання записів у трудовій книжці та відсутності уточнюючої довідки.

Позивач вважає такі дії та рішення Відповідача протиправними, наголошуючи, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж роботи, а всі записи в ній оформлені належним чином та містять необхідні відомості. Крім того, Позивач вказує, що є внутрішньо переміщеною особою, а підприємство, де вона працювала, розташоване на тимчасово окупованій території, й первинні документи були знищені внаслідок бойових дій у 2014 році, що унеможливлює надання уточнюючої довідки.

Ухвалою від 27.04.2026 позовну заяву залишено без руху.

На виконання вимог ухвали на адресу суду надійшло клопотання (вх.№37635 від 05.05.2026)

Ухвалою суду від 08.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

На адресу від відповідача- Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області надійшов відзив (вх. № 44283 від 25.05.2026) у якому зазначив про безпідставність позовних вимог. Зазначив, що розгляд заяви здійснено за принципом екстериторіальності. Під час опрацювання документів встановлено, що страховий стаж Позивача становить 24 роки 11 місяців 04 дні, а пільговий 10 років 04 місяці 01 день. Період роботи з 01.08.1994 по 31.12.2003 не зараховано до страхового та пільгового стажу, оскільки записи про переведення та звільнення у трудовій книжці (стор. 4 5) непридатні для читання, а уточнююча довідка підприємства відсутня. Також зазначає, що Позивач на момент звернення не досягла віку 55 років, що виключає право на призначення пільгової пенсії, а судове зобов`язання призначити пенсію є втручанням у дискреційні повноваження органу ПФУ. Просив у задоволенні позову відмовити.

Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх.№45136 від 27.05.2026) у якій критично оцінює доводи відповідача наведені у відзиві. Просить задовольнити позовні вимоги.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності на підставі чинного законодавства, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік ВПО.

18.12.2025 Позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності заяву Позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.

Рішенням Головного управління ПФУ у Львівській області від 24.12.2025 № 262340032923 Позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу та недосягненням 55 років.

Зі змісту вказаного рішення слідує, що органом ПФУ зараховано:

страховий стаж 24 роки 11 місяців 04 дні;

пільговий стаж за Списком № 2 10 років 04 місяці 01 день.

До страхового та пільгового стажу Позивача не зараховано період роботи з 01.08.1994 по 31.12.2003 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , оскільки, на думку Відповідача, записи про переведення та звільнення на сторінках 4 5 є непридатними для читання, та відсутня уточнююча довідка підприємства.

Не погоджуючись із відмовою у призначенні пенсії та не зарахуванням спірних періодів роботи, Позивач звернулася з цим позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Пунктом 2 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV визначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV встановлено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Преамбулою Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі-Закон № 1788-ХІІ) визначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно із пунктом "б" ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-ХІІ (зі змінами, внесеними Законом від 02.03.2015 № 213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зокрема, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менш 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Натомість пунктом "б" ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції, чинній до внесення змін Законом від 02.03.2015 № 213-VIII, було передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, до внесення Законом від 02.03.2015 № 213-VIII змін до п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-ХІІ, тобто до березня 2015 року, право на пільгову пенсію мали працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2, зокрема, жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Разом з тим, абзацами 24 26 п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV передбачено, що працівникам, які не мають стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах (для жінок не менше 5 років), за наявності відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Крім того, за наявності пільгового стажу за Списком № 2 не менше 10 років, пенсійний вік жінок (60 років) зменшується на 5 років, тобто право на пенсію виникає після досягнення 50 років.

Як встановлено судом, Позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , відтак станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії (18.12.2025) вона досягла 50-річного віку (50 років 3 місяці). Твердження Відповідача про обов`язковість досягнення 55 років без урахування норми про пропорційне зменшення пенсійного віку є протиправним та суперечить вимогам ст. 114 Закону № 1058-IV.

Конституційний Суд України 23.01.2020 за результатами розгляду справи № 1-5/2018(746/15) прийняв рішення № 1-р/2020, яким:

"… - визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII;

- стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, зокрема:

"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам […]".

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

При вирішенні питання про застосовність до спірних правовідносин положень Закону №1058-IV чи Закону № 1788-XII, суд враховує такі правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.11.2021 за результатами перегляду зразкового рішення № 360/3611/20 від 21.04.2021:

" […] Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнані неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим, на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зокрема, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених у рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих Законів визначав такий вік для жінок у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України").

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV…".

Вирішуючи даний спір, суд враховує висновки Конституційного суду України, викладені у рішенні від 23.01.2020 № 1-р/2020 про те, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: працівники, зайняті повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1, зокрема, жінки - після досягнення 50 років і при стажу роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Також Конституційний Суд України у рішенні від 23.01.2020 № 1-р/2020 зазначив, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Щодо зарахування до страхового та пільгового стажу періоду роботи з 01.08.1994 по 31.12.2003, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII та ст. 48 Кодексу законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналогічні приписи містяться в п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів уній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637).

Відповідно до п. 20 Порядку № 637 уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій подаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.

Верховний Суд у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 21.05.2020 у справі № 550/927/17 сформував правову позицію, згідно з якою надання уточнюючої довідки є необхідним лише у разі відсутності у трудовій книжці необхідних записів або наявності в них неправильних чи неточних даних. За наявності в трудовій книжці належних записів про періоди роботи та посаду, вимога Пенсійного фонду щодо надання додаткових уточнюючих довідок є безпідставною.

Дослідивши додану до матеріалів справи копію трудової книжки НОМЕР_1 , суд встановив, що всі записи про прийняття Позивача на роботу, переведення та звільнення за період з 01.08.1994 по 31.12.2003 виконані чітко, послідовно, містять дати, номери наказів, підписи уповноважених осіб та скріплені печатками підприємства. Записи є повністю читабельними, текстуальні пошкодження чи виправлення, які б унеможливлювали з`ясування змісту роботи, відсутні.

Суд також враховує, що Позивач є внутрішньо переміщеною особою, а підприємство розташоване на території, яка є тимчасово окупованою, що створює об`єктивні перешкоди для отримання будь-яких додаткових довідок. Працівник не повинен відповідати за неналежне зберігання чи ліквідацію архівних документів підприємства.

Оскільки в трудовій книжці Позивача наявні всі необхідні відомості про виконання робіт за професіями, що включені до Списку № 2, відмова Відповідача зарахувати період роботи з 01.08.1994 по 31.12.2003 до страхового та пільгового стажу є безпідставною та протиправною.

З урахуванням спірного періоду (9 років 5 місяців 00 днів), загальний страховий стаж Позивача перевищує необхідний 25-річний розмір, а пільговий стаж за Списком № 2 становить понад 10 років, що дає Позивачу право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах із досягненням 50 років.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення від 24.12.2025 № 262340032923 прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 44 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

При цьому, відповідно до положень ч. 1 ст. 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Так, п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Суд вважає, що позивач має право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту "б" ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-XII з дати звернення із заявою про призначення пенсії, як це встановлено частиною 1 статті 45 Закону № 1058-IV.

Щодо способу захисту порушеного права, суд зазначає, що відповідно дo ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, а також зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Зобов`язання органу Пенсійного фонду зарахувати відповідні періоди до стажу та призначити пенсію за наявності всіх передбачених законом умов не є втручанням у дискреційні повноваження, оскільки у разі виконання особою умов закону у суб`єкта владних повноважень виникає обов`язок прийняти єдине правомірне рішення.

Відповідно дo ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваного рішення не довів.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для повного задоволення позовних вимог.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у загальному розмірі 2662,40 грн (квитанції № 7578-3663-5662-8342 від 24.04.2026 на суму 1331,20 грн та квитанція від 04.05.2026 на суму 1331,20 грн), який підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд -

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н, 79016; ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 24.12.2025 № 262340032923 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу та пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 01.08.1994 по 31.12.2003.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно дo ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 18 грудня 2025 року.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві ) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяГрень Наталія Михайлівна