Ухвала суду № 138544121, 28.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви в частині позовних вимог

28 липня 2026 року м. Львівсправа № 380/14801/26

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача від 24 липня 2026 року про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення його в частині позовних вимог у справі № 380/14801/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із такими позовними вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження суми збільшення пенсії ОСОБА_1 під час проведення індексації у 2023, 2024, 2025 та 2026 роках максимальними розмірами;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 та з 01.03.2026 із застосуванням коефіцієнтів збільшення, передбачених законодавством, без обмеження суми індексації максимальними розмірами, встановленими постановами Кабінету Міністрів України № 168, № 185, № 209 та № 236, з урахуванням раніше виплачених сум;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір.

Ухвалою судді від 22 липня 2026 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу в десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки, зокрема у спосіб подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з вимогами, що стосуються періоду із 01 березня 2023 року по 16 січня 2026 року, та доказів поважності причин його пропуску.

На виконання вимог вказаної ухвали від позивача до суду 24 липня 2026 року надійшла, зокрема заява від 24 липня 2026 року про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення його в частині позовних вимог.

Указана заява мотивована тим, що не будучи спеціалістом у галузі пенсійного забезпечення, позивач об`єктивно не міг дізнатися про застосування до нього не передбачених Законом лімітів лише з самого факту отримання конкретної суми пенсійних коштів. До отримання офіційної відповіді Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 15 липня 2026 року № 1300-0203-8/111074 позивач не мав належних та допустимих доказів того, які саме нормативно-правові акти та чому застосував відповідач. Діючи добросовісно, позивач мав об`єктивні очікування довіряти державі в особі її уповноваженого державного органу. Застосування процесуальних строків не повинно призводити до «надмірного формалізму», який порушує саму суть права на доступ до суду. Також покликається на запроваджений в Україні правовий режим воєнного стану.

З огляду на вказане просить суд визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 01 березня 2023 року по 16 січня 2026 року та поновити його.

Постановляючи цю ухвалу, суд зазначає таке.

За загальним правилом поважними причинами пропуску строку звернення визнаються ті обставини, наявність яких є об`єктивно непереборною та які не залежать від волевиявлення особи і пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з позовом.

Саме позивач повинен детально обґрунтувати поважність причин пропуску строку звернення до суду та надати суду належні і достатні докази на їх підтвердження.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення Європейський Суд з прав людини враховує таке: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

У рішенні Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Своєю чергою, поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

У постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29 жовтня 2020 року у справі № 816/197/18, від 20 жовтня 2020 року у справі № 640/14865/16-а, від 25 лютого 2021 року у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких зазначено, що під час застосування строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід ураховувати, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, насамперед, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 816/197/18), від 20 жовтня 2020 року у справі № 640/14865/16-а), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду України, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі № 822/1928/18) та дійшла такого правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; під час звернення до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Отже, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі, якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Крім того, суд наголошує, що 21 жовтня 2025 року у справі № 460/10097/24 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду розглядав питання застосування строку звернення до адміністративного суду.

Суд у цій справі наголосив, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. З огляду на зазначене Судова палата дійшла висновку, що у спорах щодо перерахунку пенсійних виплат застосовується загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, передбачений частиною другою статті 122 КАС України. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі № 420/19263/24.

Звернувшись до суду з цим позовом 17 липня 2026 року, позивач заявив вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 та з 01.03.2026 із застосуванням коефіцієнтів збільшення, передбачених законодавством, без обмеження суми індексації максимальними розмірами, встановленими постановами Кабінету Міністрів України № 168, № 185, № 209 та № 236.

Суддя зазначає, що позивач, отримуючи пенсію щомісяця, знав про її розмір, а також мав реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про те, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових, зокрема починаючи з 01 березня 2023 року.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати за березень 2023 року (перерахована відповідно до Постанови № 168), за березень 2024 року (перерахована відповідно до Постанови № 185), за березень 2025 року (перерахована відповідно до Постанови № 209) та за березень 2026 року (перерахована відповідно до Постанови № 236) позивач вважається таким, що повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

З огляду на викладене суд відхиляє доводи позивача про те, що він об`єктивно не міг дізнатися про застосування до нього не передбачених Законом лімітів лише з самого факту отримання конкретної суми пенсійних коштів та до отримання офіційної відповіді Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 15 липня 2026 року № 1300-0203-8/111074 не мав належних та допустимих доказів порушення своїх прав.

У аспекті цього суд наголошує також, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19, відповідь на заяву позивача не змінює момент, з якого він повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на перерахунок пенсії і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в такому разі.

Стосовно ж покликань позивача на запровадження в Україні воєнного стану суд зазначає таке.

Відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Надалі правовий режим воєнного стану неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та такий триває й на сьогодні.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

У постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 Велика Палата Верховного Суду вказала, що питання поновлення процесуального строку у разі його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожній конкретній ситуації з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку є у прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожній конкретній ситуації з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій. Під час оцінки поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково належить брати до уваги, зокрема: територіальне розташування суду, порядок його функціонування; місце проживання (перебування) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.

Суд зазначає, що, незважаючи на введений воєнний стан, безліч поштових відділень в Україні працювали безперебійно.

Львівський окружний адміністративний суд виконував свої повноваження.

А тому позивач, будучи обізнаним про порушення своїх прав відповідачем не був позбавлений можливості вчасного звернення з відповідним позовом до суду. Отже, можливість звернення позивача з цим позовом до суду у межах розумних строків залежала виключно від волевиявлення самого позивача.

Правова позиція стосовно необхідності подання відповідних доказів, які б підтверджували доводи учасника процесу, що внаслідок запровадження державою правового режиму воєнного стану він дійсно був позбавлений можливості вчасного звернення до суду, висловлена Верховним Судом у постановах від 16 травня 2024 року у справі № 120/7838/23, від 05 червня 2024 року у справі № 240/29715/23 та інших, які суд ураховує на підставі вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

Тож, ураховуючи те, що жодних поважних та об`єктивних причин пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом ним не зазначено, суд доходить висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 123 КАС України та повернення позовної заяви у частині позовних вимог, які стосуються періоду із 01 березня 2023 року по 16 січня 2026 року.

Відповідно до частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Оскільки причини пропуску позивачем строку звернення з цим позовом до суду, наведені у заяві від 24 липня 2026 року про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення його в частині позовних вимог, є неповажними, то суд повертає позивачу позовну заяву у частині позовних вимог, які стосуються періоду із 01 березня 2023 року по 16 січня 2026 року.

Керуючись ст.ст.122, 123, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Визнати неповажними причини пропуску позивачем строку звернення з позовом до суду, які наведені у заяві від 24 липня 2026 року про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення його в частині позовних вимог.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії повернути в частині позовних вимог, які стосуються періоду 01 березня 2023 року по 16 січня 2026 року.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду відповідно до ст.ст. 293-297 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Повний текст ухвали складено 28 липня 2026 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна