Рішення № 138544065, 28.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 рокусправа № 380/21270/25

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, 79613, м. Львів, вул. Стрийська, 35, ЄДРПОУ 43968090) (далі відповідач, ГУДПС у Львівській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати вимогу № Ф 2590-54 на ім`я ОСОБА_1 про сплату боргу від 23.02.2021 на суму 37788,74 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що у 2005 році вона звернулась до відповідних державних органів із заявою про припинення підприємницької діяльності як фізичної особи-підприємця і з тих пір позивачка обґрунтовано вважала, що її статус ФОП було припинено. Позивачка не здійснювала жодної підприємницької діяльності, не отримувала доходів. Протягом всього періоду відповідач не повідомляв ОСОБА_1 про наявність заборгованості. Лише у 2025 році відповідач надіслав їй спірну вимогу, яку позивачка вважає протиправною. Просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою від 28.10.2025 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач 21.11.2026 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що в період з 01.12.2004 по 22.10.2025 позивачка була зареєстрована фізичною особою-підприємцем. За 2017-2022 роки їй нараховано єдиний внесок в мінімальному встановленому законом розмірі. Доказів подання заяви про припинення підприємницької діяльності у 2005 році позивачкою не надано, у відповідача така інформація також відсутня. На переконання відповідача, ним правомірно сформована вимога про сплату недоїмки, оскільки з 01.01.2017 передбачений обов`язок фізичних осіб-підприємців сплачувати єдиний внесок в мінімальному встановленому законом розмірі незалежно від провадження ними підприємницької діяльності, подання звітності та отримання доходів.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України Серії НОМЕР_2 .

Позивачка 15.11.2004 зареєстрована фізичною особою-підприємцем, вид діяльності згідно з КВЕД: Роздрібна торгівля, ремонт побутових виробів та предметів особистого вжитку.

Відповідно до реєстраційних та облікових даних платників податків інформаційної системи органу доходів і зборів, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) станом на момент звернення до суду перебувала на податковому обліку як платник податків за основним місцем обліку в Стрийській ДПІ ГУ ДПС у Львівській області. Дата взяття на облік 01.12.2004 №641. Дата державної реєстрації 15.11.2004 №24100000000000090. Дата зміни стану 15.04.2019.

ГУ ДПС у Львівській області на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів 23.02.2021 сформувало вимогу №Ф-2590-54 про сплату заборгованості з єдиного внеску в сумі 37788,74 грн.

Згідно з витягом з інтегрованої картки платника податків та розрахунком суми боргу з Єдиного внеску в інтегрованій картці платника податків за кодом бюджетної класифікації доходів 71040000 фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , сума нарахованого на центральному рівні єдиного внеску відповідає реєстраційним даним платника та становить 37788,74 грн, а саме: 09.02.2018 нараховано 8448,00 грн. за 2017 рік; 19.04.2018 нараховано 2457,18 грн за І кв. 2018 року; 19.07.2018 нараховано 2457,18 грн за ІІ кв. 2018 року; 19.10.2018 нараховано 2457,18 грн за ІІІ кв. 2018 року; 21.01.2019 нараховано 2457,18 грн за ІV кв. 2018 року; 19.04.2019 нараховано 2754,18 грн за І кв. 2019 року; 19.07.2019 нараховано 2754,18 грн за ІІ кв. 2019 року; 21.10.2019 нараховано 2754,18 грн за ІІІ кв. 2019 року; 20.01.2020 нараховано 2754,18 грн за ІV кв. 2019 року; 21.04.2020 нараховано 2078,12 грн за І кв. 2020 року; 20.07.2020 нараховано 1039,06 грн - за ІІ кв. 2020 року; 19.10.2020 нараховано 3178,12 грн за ІІІ кв. 2020 року; 19.01.2021 нараховано 2200,00 грн за ІV кв. 2020 року.

Вимога про сплату боргу надіслана на адресу позивачки 26.06.2025 та отримана нею 01.07.2025, що підтверджується долученим відповідачем повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Не погодившись із вказаною вимогою про сплату боргу (недоїмки) ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI).

Підпунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Законом України від 06.12.2016 року №1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" було внесено зміни до Закону №2464-VІ, що діють з 01.01.2017, зокрема, щодо обов`язковості визначення бази нарахування ЄСВ у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з ч.5 ст.8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, тобто для фізичних осіб-підприємців або осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Статтею 9 Закону № 2464-VI встановлено порядок обчислення і сплати єдиного внеску.

Так, відповідно до абз.3 ч.8 ст.9 Закону №2464-VI (в редакції Закону від 03.10.2018 №2148-VIІІ) з січня 2018 року платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до підпункту 6 частини першої статті 1 Закону №2464 недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Частинами 3 та 4 ст.25 Закону №2464 передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 №469) (далі - Інструкція №449).

Відповідно до абзацу другого пункту 2 розділу VI Інструкції №449, у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

За змістом пункту 3 розділу VI Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Абзацом першим пункту 4 розділу VI Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

З матеріалів справи встановлено, що сума боргу у розмірі 37788,74 грн складається з мінімальних розмірів єдиного соціального внеску за період з 2017 року по 2020 рік. Зокрема:

- Законом України від 21.12.2016 №1801-VIII "Про Державний бюджет України на рік" з 01 січня 2017 року встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 3200,00 грн на місяць, а отже мінімальний розмір єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування складає 704,00 грн на місяць (3200,00 грн х 22%). З огляду на зазначене, загальна сума єдиного внеску за 2017 рік становить 8448,00 грн (704,00 грн х 12);

- Законом України від 07.12.2017 №2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" з 01 січня 2018 року встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 3723,00 грн на місяць, а отже мінімальний розмір єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування складає 819,06 грн на місяць (3723,00 грн х 22%). З огляду на зазначене, загальна сума єдиного внеску за 2018 рік становить 9828,72 грн (819,06 грн х 12);

- Законом України від 23.11.2018 №2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" з 01 січня 2019 року встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 4173,00 грн на місяць, а отже мінімальний розмір єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування складає 918,06 грн на місяць (4173,00 грн х 22%). З огляду на зазначене, загальна сума єдиного внеску за 2019 рік становить 11016,72 грн (918,06 грн х 12);

- Законом України від 24.11.2019 №294 - IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з 01.12.2020 по 31.08.2020 встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 4723,00 грн на місяць, а отже мінімальний розмір єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в цей період складає 1039,06 грн на місяць (4723,00 грн х 22%), з 01.09.2020 - розмір мінімальної заробітної плати становить - 5000,00 грн; мінімальний розмір єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з 01.09.2020 складає 1100,00 грн на місяць (5000,00 грн х 22%).

Враховуючи те, що абз.1 п. 910 розділу VIII Закону №2464-VI (із змінами) передбачено звільнення від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску осіб, зазначених у п. 4, 5 та 5 і ч. 1 ст. 4 цього Закону, в частині сум, що підлягають нарахуванню, обчисленню та сплаті такими особами за періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2020 року за себе, нарахована сума єдиного внеску за 2020 рік становить 8495,30 грн (2078,12 грн + 1039,06 грн + 3178,12 грн + 2200,00 грн).

Вказані обставини, також підтверджуються інтегрованою карткою позивачки.

Суд звертає увагу, що відповідно до внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 №1774-VIІІ" змін до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI, які набули чинності з 01.01.2017, з 2017 року навіть у разі якщо платником єдиного внеску фізичною особою-підприємцем (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) або особою, яка проводить незалежну професійну діяльність, не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування єдиного внеску, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом; сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до частини 12 статті 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Тобто, зазначеними нормами Закону № 2464-VI встановлений безальтернативний обов`язок фізичної особи-підприємця регулярно сплачувати єдиний внесок з дати державної реєстрації підприємницької діяльності або особи, яка проводить незалежну професійну діяльність до дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, при цьому, в разі неотримання доходу, за будь-яких умов, з 2017 року єдиний внесок має бути сплачений не менше розміру мінімального страхового внеску на місяць.

Звільнені від обов`язкової сплати єдиного внеску тільки фізичні особи-підприємці, які отримують пенсію або соціальну допомогу.

Суд враховує, що реєстрація особи як фізичної особи-підприємця породжує її обов`язок сплачувати податки у зв`язку зі здійсненням підприємницької діяльності у строки, встановлені чинним законодавством.

Даючи оцінку доводам позивачки, що нею не здійснювалася підприємницька діяльність, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 8 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Водночас як свідчать матеріали справи, протягом спірного періоду 2017-2020 роки позивачка була зареєстрована як фізична особа-підприємець та відомостей про припинення позивачем підприємницької діяльності у цей період Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не містить. Доказів протилежного позивачкою суду не подано.

Суд не приймає до уваги посилання позивачки на подання нею відповідної заяви про припинення підприємницької діяльності у 2005 році, оскільки на підтвердження зазначеного не надано жодного доказу. При цьому нездійснення фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності та неотримання прибутку не свідчить про її припинення.

Суд звертає увагу на те, що обов`язок сплати ЄСВ залежить від наявності у особи статусу фізичної особи-підприємця, а не від факту здійснення господарської діяльності чи отримання прибутку від такої діяльності, оскільки з 01.01.2017 законодавство не пов`язує наявність обов`язку зі сплати ЄСВ з отриманим доходом, а у випадку відсутності доходу передбачає сплату ЄСВ у сумі мінімального страхового внеску (п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону №2464).

Враховуючи вищенаведені обставини та правові норми чинного законодавства суд зазначає, що позивачка, будучи фізичною особою-підприємцем, наділена була не тільки правами, пов`язаними із здійснення підприємницької діяльності, а й обов`язками, у тому числі щодо сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів, що свідчить про відсутність підстав для скасування оскаржуваної вимоги.

Відповідно до ч.2 ст.25 Закону №2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Згідно з ч.4 ст.25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Особливості нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначені Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі - Інструкція), затвердженої наказом Міністерства фінансів України №449 від 20 квітня 2015 року.

Розділом 6 вказаної Інструкції передбачено наслідки невиконання платниками єдиного внеску обов`язку щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску. Так, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій (пункт 3 розділу 6 Інструкції).

Водночас, пунктом 4 розділу 6 Інструкції визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Відтак, згаданою вище Інструкцією передбачено можливість формування вимоги про сплату боргу, в тому числі й на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів, що спростовує твердження позивача про необхідність складення акту перевірки з метою формування спірної вимоги.

Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис,- в органі доходів і зборів.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.

У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв`язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

За викладених обставин у їх сукупності суд дійшов висновку, що дії відповідача по формуванню відносно позивачки вимоги про сплату заборгованості з єдиного внеску здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та з додержанням інших вимог встановлених ч.2ст. 2 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.І. Кузан