Рішення № 138543978, 27.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 рокусправа № 380/14523/25

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп`як Оксана Орестівна, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009; код ЄДРПОУ - 20632802) (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, Львівська область; код ЄДРПОУ - 13814885) (далі відповідач-2), про визнання протиправним та скасування рішення в Кіровоградській області № 133850017780 від 28.05.2025 року про відмову в призначенні пенсії та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідно до поданих документів загальний страховий стаж роботи позивача на дату звернення за призначенням пенсії за віком свідчить про наявність права на призначення вказаної пенсії. Проте, у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області вказано, що відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон) право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, в період з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року не менше 31 року. У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу в період з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років; після досягнення віку 65 років починаючи з 1 січня 2029 року від 15 до 25 років. Статтею 24 Закону визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вік заявника 61р. Працює. Страховий стаж особи становить 29 р. 3 м. 21 д. За наданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки (від 29.07.1985 серії НОМЕР_2 ) з 15.10.1991 по 03.01.1994, оскільки наявне виправлення в даті наказу про звільнення з роботи. Водночас зазначають, що згідно довідки від 12.05.2025 № П-30 врахувати вказаний період неможливо, оскільки інформація про наказ про звільнення відсутня. Разом з тим, період роботи з жовтня 1991 року по січень 1992 року згідно архівної довідки про заробітну плату від 12.05.2025 № ГІ-31 можливо врахувати при обчисленні страхового стажу за результатами зустрічної перевірки обґрунтованості її видачі та достовірності поданих відомостей в ній. Право на призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону, з урахуванням наявних документів, заявник набуде після досягнення 63-річного віку з 14.06.2027 або після набуття необхідного страхового стажу. Наведене зумовило звернення до суду із цим позовом.

Представник відповідача-1 подав відзив на позовну заяву, просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вказує, що право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років - за наявності страхового стажу січня 2024 року по 31 грудня 2024 не менше 31 року в період з 1 ; після досягнення віку 63 років - за наявності страхового стажу в період з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року від 24 до 34 років; після досягнення віку 65 років - за наявності страхового стажу в період починаючи з 01.01.2028 не менше 15 років. Відповідно до спірного рішення від 28.05.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком, позивачу на момент звернення не вистачає необхідного страхового стажу 31 рік. Отже, обов`язковою умовою для призначення такої пенсії за нормами Закону №1058 є наявність необхідного страхового стажу та досягнення особою визначеного законодавством пенсійного віку. Вік заявника 61 рік . Працює. Страховий стаж особи становить 29 років 3 місяці 21 день. За наданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки (від 29.07.1985 серії НОМЕР_3 ) з 15.10.1991 по 03.01.1994, оскільки наявне виправлення в даті наказу про звільнення з роботи. Водночас зазначаємо, що згідно довідки від 12.05.2025 № П-30 врахувати вказаний період неможливо, оскільки інформація про наказ про звільнення відсутня.

Представник відповідача-2 подав відзив на позовну заяву, просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вказує, що право на призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону № 1058, з урахуванням наявних документів, заявник набуде після досягнення 63-річного віку з 14.06.2027 або після набуття необхідного страхового стажу. Рішення про відмову може бути переглянуте після доопрацювання вказаних зауважень та надання додаткових документів Дії органів Пенсійного фонду України є правомірними та такими що ґрунтуються на Конституції, законах України та роз`яснювальних листах Пенсійного фонду України, а відтак позовна заява є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, ухвалою судді від 21.07.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін, за наявними у справі доказами.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Відповідно до трудової книжки позивача НОМЕР_3 від 29.07.1985 15.10.1991 позивача прийнято учнем взуттєвика по ремонту взуття на Трускавецькій фабриці індпошиття та ремонту взуття «Ремвзуття», а 03.01.1994 звільнений із роботи на Трускавецькій фабриці індпошиття та ремонту взуття «Ремвзуття» за власним бажанням.

Згідно архівної довідки № П-30 від 12.05.2025, виданої відділом міського архіву Трускавецької міської ради Львівської області вбачається, що згідно з наказом Трускавецькій фабриці індпошиття та ремонту взуття «Ремвзуття» № 52 к/о, п.2, від 14.10.1991, ОСОБА_1 прийнято на фабрику, на ремонтну дільницю взуття м. Борислава учнем взуттєвика по ремонту взуття з 15.10.1991, з оплатою згідно з положенням. Згідно з відомостями нарахування заробітної плати робітникам і службовцям Трускавецької фабрики індпошиття та ремонту взуття «Ремвзуття» за 1991-1992 роки, ОСОБА_1 нараховувалась заробітна плата з жовтня 1991 року по січень 1992 року. Наказу про звільнення ОСОБА_1 з Трускавецької фабрики індпошиття та ремонту взуття «Ремвзуття» не виявлено.

Згідно архівної довідки № П-31 від 12.05.2025, виданої відділом міського архіву Трускавецької міської ради Львівської області вбачається, що у відомостях нарахування заробітної плати робітників та службовців Трускавецької фабрики індпошиття і ремонту взуття «Ремвзуття» є дані по заробітній платі ОСОБА_1 за період з жовтня 1991 року по січень 1992 року.

21.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, надавши документи, в тому числі і повідомлення архіву та архівні довідки.

Згідно принципу екстериторіальності засобами програмного забезпечення вказану заяву та надані документи розподілено на Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області для опрацювання.

За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області було винесено рішення № 133850017780 від 28.05.2025 про відмову у призначенні пенсії.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача-1, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір суд керувався таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За змістом частин першої, другої статті 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

За змістом пункту 1 частини першої статті 9 Закону № 1058 відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком.

Згідно із частиною першою статті 26 Закону № 1058 право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років - за наявності страхового стажу січня 2024 року по 31 грудня 2024 не менше 31 року; після досягнення віку 63 років - за наявності страхового стажу в період з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року від 24 до 34 років; після досягнення віку 65 років - за наявності страхового стажу в період починаючи з 01.01.2028 не менше 15 років.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Частинами першою - третьою статті 24 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Абзацом першим частини четвертої статті 24 Закону № 1058 визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До набрання чинності Законом № 1058 (01 січня 2004 року) види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначалися Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788).

Так, відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з пунктом «а» частини третьої статті 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

За змістом статті 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми закону постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з абзацами першим, другим пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Абзацом першим пункту 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм вказує, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У разі її відсутності, а також у тому разі, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17, від 16 травня 2019 року у справі № 161/17658/16-а, від 27 лютого 2020 року у справі № 577/2688/17, від 31 березня 2020 року у справі № 446/656/17, від 21 травня 2020 року у справі № 550/927/17, від 18 листопада 2022 року у справі № 560/3734/22.

Суд встановив, що відповідно до трудової книжки позивача НОМЕР_3 від 29.07.1985 15.10.1991 позивача прийнято учнем взуттєвика по ремонту взуття на Трускавецькій фабриці індпошиття та ремонту взуття «Ремвзуття», а 03.01.1994 звільнений із роботи на Трускавецькій фабриці індпошиття та ремонту взуття «Ремвзуття» за власним бажанням.

У трудовій книжці позивача зроблено записи про його прийняття та звільнення з роботи за спірний період з покликанням на відповідні накази про прийняття на роботу, про звільнення з роботи. Записи про звільнення засвідчені підписом уповноваженої особи та скріплені печаткою відповідної установи (підприємства).

В оскарженому рішенні відповідач зазначив, що за наданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки (від 29.07.1985 серії НОМЕР_3 ) з 15.10.1991 по 03.01.1994, оскільки наявне виправлення в даті наказу про звільнення з роботи.

Однак суд не враховує вказані доводи відповідача, оскільки такі не можуть свідчити про відсутність трудового стажу в контексті вимог законодавства, яке регламентує його підтвердження. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

За загальним правилом, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення кадрових і бухгалтерських документів на підприємстві. Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.

Крім того, згідно з ч.3 ст.44 Закону №1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Натомість відповідачем не подано жодного доказу про вжиття певних заходів з метою отримання інформації щодо достовірності інформації, зазначеної у трудовій книжці позивача, як і не доведено правомірність дій щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу спірних періодів роботи, а також того, що позивач у спірні періоди не працювала, такі періоди не накладаються тощо.

Окрім цього, суд відхиляє твердження відповідача-1 про те, що згідно довідки від 12.05.2025 № П-30 врахувати вказаний період неможливо, оскільки інформація про наказ про звільнення відсутня, оскільки відповідно до трудової книжки позивача НОМЕР_3 від 29.07.1985 наказ про звільнення № 88 к-о від 23.12.1993.

У аспекті наведеного суд не може оминути й те, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058 органи Пенсійного фонду України мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, у разі виникнення сумнівів щодо достовірності поданих заявником документів, пенсійний орган наділений правом самостійного звернення до підприємств, установ, організацій, окремих осіб з метою отримання інформації, необхідної для здійснення своєї діяльності.

Суд наголошує, що, реалізовуючи обов`язок держави щодо забезпечення реалізації права особи на соціальний захист, територіальний пенсійний орган в межах наданих йому повноважень та відповідно до пенсійного законодавства повинен сприяти такій особі у реалізації права на призначення їй пенсії, зокрема у спосіб отримання відповідних документів від підприємств, організацій і окремих осіб, виданих ними для оформлення пенсії, перевірки змісту і належного оформлення наданих документів, а у разі їх невідповідності вимогам законодавства, роз`яснювати такій особі її права, а також надавати строк для усунення недоліків.

Однак жодних доказів вчинення таких дій у межах спірних правовідносин відповідачем не надано.

Суд також звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає співмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема не можуть покладати на громадян зобов`язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів).

Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.

Беручи до уваги викладене, суд доходить висновку про те, що відповідач безпідставно не зарахував позивачу до страхового стажу періоду роботи з 15.10.1991 по 03.01.1994 згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 29.07.1985, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про недостатність у позивачки страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком.

Таким чином, суд висновує про те, що рішення відповідача-1 № 133850017780 від 28.05.2025 про відмову у призначені пенсії належить визнати протиправним та скасувати.

Таким чином, вирішуючи позовні вимоги зобов`язального характеру, суд доходить висновку про необхідність зобов`язання відповідача-1 зарахувати до страхового стажу позивача періоду роботи з 15.10.1991 по 03.01.1994 згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 29.07.1985.

Також позивач просить зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком з 21.05.2025 відповідно до вимог ст. 26 Закону №1058-IV.

Як випливає з аналізу норми ст. 26 Закону №1058-IV, умовами для призначення пенсії за віком є досягнення пенсійного віку та наявність необхідного страхового стажу.

Оскільки остаточний розмір страхового стажу позивача буде встановлено після зарахування територіальним управлінням Пенсійного фонду України окремих періодів на виконання цього рішення, то вимога в частині зобов`язання відповідача прийняти рішення про призначення пенсії є передчасною та задоволенню не підлягає.

Крім того, питання призначення пенсії є дискреційними функціями відповідача-1.

Водночас, з метою належного та ефективного захисту порушеного права позивача належить зобов`язати відповідача-1 (оскільки саме ним розглядалась по суті заява позивача) повторно розглянути заяву позивача від 21.05.2025 про призначення пенсії за віком, з врахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до правил ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов містив декілька вимог немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.

Отже, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1, який прийняв протиправне рішення, на користь позивачки підлягає сума у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 133850017780 від 28.05.2025 про відмову у призначені пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 15.10.1991 по 03.01.1994 згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 29.07.1985 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.05.2025 про призначення пенсії за віком.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (адреса: 25009, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, вулиця Соборна, будинок 7А; код ЄДРПОУ - 20632802) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяКарп`як Оксана Орестівна