Рішення № 138543898, 27.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 рокусправа № 380/21742/25

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р.І., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Якова Гніздовського, 5, код ЄДРПОУ 33145904) (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати п. 1.35. рішення комісії Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту з розгляду питань пов?язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яке оформлене протоколом від 28.05.2025 №737;

- зобов?язати відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв?язку із встановленням 2 групи інвалідності через захворювання пов?язані з проходженням військової служби.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідно до копії довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААД № 018479 від 20.09.2024 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності з формулюванням причинного зв?язку - Захворювання, ТАК пов?язані з проходженням в/сл. Позивач через військову частину НОМЕР_2 звернувся із заявою на виплату одноразової грошової допомоги у зв?язку із встановленням другої групи інвалідності через захворювання, пов?язані з проходженням військової служби, до якої долучив відповідний пакет документів передбачений чинним законодавством. На початку вересня 2025 позивачем отриманий лист з військової частини НОМЕР_2 від 03.09.2025 №5/250, яким його повідомлено про те, що згідно з рішенням комісії Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту з розгляду питань пов?язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (протокол від 28.05.2025 № 737) подані ОСОБА_1 документи повернуто на доопрацювання для їх уточнення. Також листом №518/вих3ВГ/1259 від 19.09.2025 Адміністрація Державної спеціальної служби транспорту надала копію рішення комісії Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту з розгляду питань пов?язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (протокол від 28.05.2025 №737).

Зі змісту п.1.35 протоколу засідання комісії Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту з розгляду питань пов?язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №737 від 28.05.2025 випливає, що комісія вирішила повернути документи на призначення та виплату одноразової грошової допомоги на доопрацювання відповідно до п. 23 постанови КМУ від 25.12.2023 №975 у зв?язку із невідповідністю причин інвалідності в довідці МСЕК формулюванню причинно-наслідкового зв?язку, зазначено в постанові військово-лікарської комісії.

ОСОБА_1 вважає п. 1.35. рішення комісії Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту з розгляду питань пов?язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яке оформлене протоколом від 28.05.2025 №737 в частині повернення йому документів на призначення та виплату одноразової грошової допомоги на доопрацювання, незаконним, та безпідставним, прийнятим із надмірним формалізмом, оскільки ОСОБА_1 було подано всі необхідні документи, а зазначені комісією підстави не відповідають дійсності.

Звертає увагу на те, що відповідачем не оспорюється факт того, що захворювання позивача пов`язане з проходженням військової служби. З огляду на вказане, вважає позовні вимоги обґрунтованими, просить суд позов задовольнити.

Ухвалою судді Кисильової О.Й. від 03.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, де просив у задоволенні позову відмовити. Вказав, що 03.04.2025 начальником штабу-першим заступником командира військової частини НОМЕР_3 складено та направлено до Адміністрації Держспецтрансслужби подання від 22.03.2025 про призначення виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ (другої) групи інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного із проходженням військової служби. Протоколом від 28.05.2025 № 737 комісією Адміністрації Держспецтрансслужби з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі Комісія) позивачу повернуто документи на призначення та виплату одноразової грошової допомоги на доопрацювання відповідно до пункту 23 Порядку № 975. У своєму рішенні Комісія зазначила, що документи повертаються на доопрацювання у зв`язку із невідповідністю причини інвалідності в довідці МСЕК серія 12 ААД № 018479 від 20.09.2024, формулюванню причино-наслідкового зв`язку, зазначеного у постанові військово-лікарської комісії.

Зазначає, оскільки у поданих ОСОБА_1 документах є розбіжності щодо формулювання причинного зв`язку захворювання, відповідно це стало причиною для направлення комісією таких документів на доопрацювання, а тому після їх виправлення ОСОБА_1 має можливість повторно звернутись з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги. Крім цього оскільки жодних документів, які б свідчили про здійснення позивачем дій для виправлення зауважень матеріали справи не містить, а сама незгода позивача з положеннями, які наведені у нормативно-правових актах не свідчить про протиправність дій відповідача зазначене є підставою для відмови у задоволенні позову. Додатково повідомляє, що після проведення доопрацювання (виправлення) формулювань у вже наявних у позивача документах позивач вправі повторно звернутися із заявою про виплату йому грошової допомоги.

Вважає, що комісія Адміністрації Держспецтранслужби з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум діяла в межах повноважень, а позивач не довів факт порушення його прав діями щодо повернення його документів на доопрацювання відповідно відсутнє право чи інтерес які потребують захисту судом. Тому у задоволенні позову слід відмовити. Також, звертає увагу, що позивачу не відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, а лише повернуто документи на доопрацювання, а згідно з пунктом 25 Порядку № 975 оскарженню підлягають лише рішення про відмову у призначенні грошової допомоги.

Відповідно до ч.9 ст.31 Кодексу адміністративного судочинства України, невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач із складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у визначених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

На підставі Розпорядження керівника апарату Львівського окружного адміністративного суду від №7/р від 26.01.2026 року «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ», відповідно до Рішення Вищої ради правосуддя №100/0/15-26 від 22.01.2026 та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України 11.11.2024 №39 (із змінами) було проведено повторний автоматизований розподіл справи №380/21742/25.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2026 справу №380/21742/25 передано для розгляду судді Кузану Р.І.

Ухвалою від 03.02.2026 суддя прийняв справу до провадження.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

У березні 2022 року ОСОБА_1 , який має військове звання солдат, ІНФОРМАЦІЯ_1 був мобілізований до лав Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони України.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 24.03.2022 № 26 солдата ОСОБА_1 з 24 березня 2022 року зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , на всі види забезпечення та визнано таким, що з 24 березня 2022 року посаду прийняв та приступив до виконання службових обов?язків.

Наказом командира НОМЕР_4 окремої бригади від 05 червня 2024 року №35PC солдата за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку Збройних Сил України відповідно до підпункту «б» (за станом здоров?я) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу».

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 14.06.2024 №168 солдата за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 виключено із списків особового складу військової частини з 14 червня 2024 року.

Відповідно до свідоцтва про хворобу № 3228 від 18 квітня 2024 року, яке видане ВЛК клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги ВМКЦ Західного регіону ОСОБА_1 встановлено наступний діагноз та прийнято постанову ВЛК про причинний зв?язок захворювання, поранення, контузії каліцтва: Міжхребцевий остеохондроз; деформуючий спондильоз першого ступеня поперекового відділу хребта, дефект дужок L4, L5 хребців. транспедикулярний металоспонділез L4, L5 штангово-гвинтовою системою та міжтіловий корпородез L.4, L5 кейджем (29.03.2023) з приводу спонділолізного спонділолістезу другого ступеня, вертеброгенний попереко-крижовий радикуліт з больовим синдромом та значним порушенням функції хребта. Захворювання, ТАК, пов?язані з проходженням військової служби.

Згодом ОСОБА_1 був направлений для проходження огляду медико-соціальною експертною комісією.

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК від 20.04.2024 серії 12 ААД № 018479 ОСОБА_1 встановлено IІ групу інвалідності з формулюванням причинного зв?язку - Захворювання, ТАК пов?язані з проходженням в/сл.

Позивач у встановленому порядку подав заяву командиру військової частини НОМЕР_3 Державної спеціальної служби транспорту із проханням виплатити відповідно до Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві від 25.12.2013 № 975 одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного із проходженням військової служби.

Начальником штабу-першим заступником командира військової частини НОМЕР_3 03.04.2025 складено та направлено до Адміністрації Держспецтрансслужби подання від 22.03.2025 про призначення виплати Позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ (другої) групи інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного із проходженням військової служби.

Протоколом від 28.05.2025 № 737 комісією Адміністрації Держспецтрансслужби з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум позивачу було повернуто документи на призначення та виплату одноразової грошової допомоги на доопрацювання відповідно до пункту 23 Порядку № 975. У своєму рішенні Комісія зазначила, що документи повертаються на доопрацювання у зв`язку із невідповідністю причини інвалідності в довідці МСЕК серія 12 ААД № 018479 від 20.09.2024, формулюванню причино-наслідкового зв`язку, зазначеного у постанові військово-лікарської комісії.

Листом Адміністрації Держспецтрансслужби від 02.07.2025 № 518/5586 повідомлено військову частину НОМЕР_3 про те, що документи ОСОБА_1 , подані для виплати одноразової грошової допомоги, повертаються на доопрацювання для їх уточнення, оскільки: формулювання у довідці МСЕК «захворювання, так, пов`язані з проходженням в/сл» не відповідає визначеним формулюванням про причинний зв`язок поранення згідно з Положенням про військово-лікарську експертизу у Збройних силах України», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 17.11.2008 за № 1109/15800, та формулюванню, визначеному у свідоцтві про хворобу від 18.04.2024 № 3228.

Позивач, не погодившись із рішенням Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту про відправлення документів на доопрацювання для їх уточнення, звернувся до суду із позовною заявою.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон №2232-XII).

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

За правилами ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Відповідно до ст. 16-2 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;

500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням такого:

розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, не може становити менше 15 мільйонів гривень;

розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується в інших випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, визначається відповідно до абзацу другого підпункту "а" пункту 1 цієї статті.

Статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено підстави, за якими призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються.

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Одноразова грошова допомога не призначається особі, яка умисно позбавила життя чи вчинила замах на особу (осіб), яка (які) має (мають) відповідно до цього Закону право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або притягалася до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення щодо загиблої (померлої) особи, за рішенням суду, яке набрало законної сили.

У призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги може бути відмовлено або її виплата припинена чи призупинена особі, щодо якої рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт ухиляння від виконання обов`язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя.

За наявності спору між особами, які мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, або між особами і органами, уповноваженими призначати та здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, щодо права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги та/або її розміру орган, уповноважений здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, призупиняє її виплату до вирішення спору у судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно ч. 10 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, прийнятою відповідно до п. 2 ст. 16-2 та п. 9 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Порядок №975).

Відповідно до п. 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.

Згідно п. 17 Порядку №975 у разі встановлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від групи інвалідності та її причинного зв`язку:

1) військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин у розмірі:

400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності I групи;

300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи;

250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи;

2) військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або особі, звільненій з військової служби, інвалідність якої встановлено не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі:

120-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності I групи;

90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи;

70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи;

3) військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, призваному на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби, військовозобов`язаному чи резервісту під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, проходження таких зборів, служби у військовому резерві, у розмірі:

120-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності I групи;

90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи;

70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Як вже було встановлено судом із наявних у справі матеріалів, згідно з свідоцтвом про хворобу від 18.04.2024 №3228 діагноз та постанова ВЛК про причинний зв?язок захворювання, поранення, контузії каліцтва: Міжхребцевий остеохондроз; деформуючий спондильоз першого ступеня поперекового відділу хребта, дефект дужок L4, L5 хребців. транспедикулярний металоспонділез L4, L5 штангово-гвинтовою системою та міжтіловий корпородез L.4, L5 кейджем (29.03.2023) з приводу спонділолізного спонділолістезу другого ступеня, вертеброгенний попереко-крижовий радикуліт з больовим синдромом та значним порушенням функції хребта. Захворювання, ТАК, пов?язане з проходженням військової служби.

В довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 20.09.2024 серії 12 ААД №018479 вперше встановлено позивачу ІІ групу інвалідності на строк до 01.08.2025 та вказано причину інвалідності: захворювання, ТАК пов`язане з проходженням в/сл.

Наказом командира НОМЕР_4 окремої бригади від 05 червня 2024 року №35PC солдата за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку Збройних Сил України відповідно до підпункту «б» (за станом здоров?я) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу».

Також, відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 17.09.2025 №184/25/9037/ВТ) ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності з 17.09.2025.

Тобто, інвалідність встановлена після звільнення зі служби, а також зазначено: Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби.

Пунктом 3 Порядку №975 визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.

Вказане свідчить про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.

Вирішуючи справу по суті, суд керується правовою позицією, неодноразово висловленою Верховним Судом (зокрема, у справах щодо соціальних виплат військовослужбовцям), про те, що формальні недоліки в документах не можуть бути підставою для відмови у реалізації права на соціальне забезпечення, якщо такі недоліки не спростовують суті права.

Як встановлено судом із матеріалів справи, підставами для повернення документів позивача на доопрацювання визначено: невідповідність причин інвалідності в довідці МСЕК формулюванню причинно-наслідкового зв`язку, зазначеного в постанові військово-лікарської комісії.

Водночас суд зауважує, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 20.09.2024 серії 12 ААД №018479 причина інвалідності позивача є ідентичною з формулюванням, наведеним у постанові ВЛК від 18.04.2024 про причинний зв`язок захворювань: ТАК, пов`язані з проходженням військової служби.

Так, у свідоцтві про хворобу №3228 від 18.04.2024 зазначено: «Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби»; у довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 20.09.2024 серії 12 ААД №018479 причина інвалідності: «Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням в/сл».

Зміст цих формулювань є тотожним за правовою суттю. Розбіжність є лише технічною, пов`язаною зі скороченням слів в записі формулювання причин захворювання та не впливає на розуміння змісту цих записів.

Таким чином суд дійшов висновку, що вказана відповідачем в оскаржуваному рішенні причина повернення документів позивача про виплату одноразової допомоги на доопрацювання є необґрунтованою. Така підстава є формальною та не підтверджується жодними доказами.

Суд наголошує на тому, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний сприяти реалізації прав особи, а не створювати штучні перепони.

Окремо суд звертає увагу на твердження відповідача стосовно наявності у нього, у даному випадку, дискреційних повноважень.

На законодавчому рівні поняття дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 та від 22.01.2020 у справах №1640/2594/18 та № 826/9749/17.

У справі, що розглядається, рішення відповідача не є дискреційним, оскільки відповідач після надходження документів позивача міг прийняти лише одне з кількох допустимих рішень, у цьому випадку про призначення одноразової грошової допомоги позивачу.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність задовольнити позов повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (п. 3); визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (п. 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п. 10).

З метою забезпечення повного та ефективного захисту прав позивача, упередження наступних звернень до суду з тим самим предметом спору, з врахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку про необхідність повного задоволення позову, а саме: визнати протиправним рішення відповідача про повернення документів на призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги на доопрацювання та зобов`язати відповідача прийняти рішення про призначення такої допомоги і скерувати його до відповідного органу.

Щодо судового збору, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, такий відповідно до ст.139 КАС України розподілу не підлягає.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати п. 1.35. рішення комісії Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту з розгляду питань пов?язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яке оформлене протоколом від 28.05.2025 №737.

Зобов`язати Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту (місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Якова Гніздовського, 5, код ЄДРПОУ 33145904) призначити та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювань, що пов`язані з проходженням військової служби.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.І. Кузан