Ухвала суду № 138543859, 27.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

27 липня 2026 рокусправа № 380/14974/26місто Львів

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Гулик А.Г., перевіривши матеріали позовної заяви Городоцької міської ради Львівської області до Львівської районної ради Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення

у с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Городоцької міської ради Львівської області код ЄДРПОУ 26269892, місцезнаходження: 81500, Львівська обл., Львівський р-н, м. Городок, м-н Гайдамаків, буд. 6 до Львівської районної ради Львівської області код ЄДРПОУ 44101445, місцезнаходження: 79008, Львівська обл., м.Львів, вул. Винниченка В., буд.18, у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Городоцької районної ради Львівської області від 30.07.2020 №901 «Про передачу безоплатно майна спільної власності територіальної громади Городоцького району до комунальної власності Городоцької міської ради» в частині слів пункту 1 рішення: «без права продажу та іншим способом відчуження».

Відповідно до вимог статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви у тому числі з`ясовує, чи:

- відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 вказаного Кодексу;

- позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);

- немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених вказаним Кодексом.

Суддя встановив, що позовна заява Городоцької міської ради Львівської області не відповідає вимогам, встановленим статтею 161 КАС України.

Згідно з частиною шостою статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно з вимогами статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого згаданим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.

Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

У справі, що розглядається, позивач звернувся до суду із позовом 20.07.2026, проте заявив позовні вимоги, які стосуються рішення, що прийняте відповідачем 30.07.2020.

Отже, суд висновує, що позивач пропустив шестимісячний строк, встановлений положеннями частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, що підлягає застосуванню до вказаних правовідносин.

У позовній заяві позивач заявив клопотання про поновлення пропущеного строку, у якому позивач зазначив, що оспорювана частина рішення №901 не вичерпала свою дію у момент його прийняття у 2020 році та не обмежилась одноразовим фактом передачі майна. Навпаки, встановлене цим рішенням обмеження продовжує існувати і діяти дотепер, оскільки пункт 1 рішення №901 у частині слів «без права продажу та іншим способом відчуження» не змінений, не скасований та формально залишається чинним. За своєю правовою природою спірне формулювання є не разовою дією, наслідки якої були вичерпані в день прийняття рішення, а безперервним правовим обмеженням, яке поширюється на весь період перебування майна у комунальній власності Городоцької міської ради. Зазначена заборона не зникла після оформлення акта приймання-передачі, не припинилась після державної реєстрації права комунальної власності та не втратила значення після завершення реорганізації районних рад. Вона продовжує впливати на обсяг повноважень позивача як власника майна кожного дня, доки формально залишається чинною. Порушення прав позивача полягає не лише у самому факті наявності незаконного формулювання в тексті рішення, а насамперед у тому, що це формулювання постійно обмежує правомочність Городоцької міської ради щодо розпорядження належним їй майном. На кожний момент часу, коли міська рада розглядає питання про зміну способу використання майна, його реорганізацію, відчуження, передачу чи інший спосіб розпорядження, спірна частина рішення №901 продовжує існувати як юридична перепона для реалізації відповідного повноваження. Отже, у спірному випадку має місце триваюче порушення права, яке не завершилося у 2020 році, а продовжує існувати на час звернення до суду. Лише після розгляду Львівською районною радою питання про внесення змін до рішення №901 на пленарному засіданні 05.06.2026 та неприйняття відповідного рішення позивач отримав остаточне підтвердження того, що порушення не буде усунуте без судового втручання. Таким чином, навіть у разі якщо суд виходитиме з необхідності визначення окремого моменту, з якого позивач повинен був звернутися до суду, таким моментом слід вважати 05 червня 2026 року - дату, коли Львівська районна рада як правонаступник органу, що прийняв спірне рішення, відмовилась усунути порушення у добровільному порядку.

За результатом розгляду згаданого клопотання, суд висновує таке.

Суд вказує на те, що представник позивача не заперечує обставину щодо ознайомлення позивача із прийнятим 30.07.2020 оскарженим рішенням, та порушенням прав вказаним рішенням.

Водночас, позивач не наводить жодних фактичних підстав для звернення позивача до суду із позовом лише 20.07.2026.

Підстави, які зазначає позивач як причину пропуску строку звернення до суду, а саме: щодо правової природи оскарженого рішення, його дії в просторі та часі, суд відхиляє, оскільки такі не перебувають у правовому зв`язку з обставинами, які впливають на перебіг строку звернення до суду та на поважність причин його пропуску.

Дії щодо відновлення порушеного права позивач почав вчиняти лише 05.06.2026, тобто вже після пропуску строку на звернення до суду із позовом. При цьому прийняття Львівською районної радою рішення щодо оскарженого рішення не перешкоджало позивачу своєчасно звернутись з позовом до суду.

Відтак суд висновує про те, що звернення до суду 20.07.2026 спричинене пасивним характером поведінки позивача, що вказує на відсутність підстав для поновлення пропущеного строку на звернення до адміністративного суду у зв`язку з вказаними твердженнями.

Суд також відхиляє посилання позивача на триваюче порушення його права, оскільки незважаючи на те, що позивач дізнався про порушення його права ще 30.07.2020, останній звернувся до суду лише 20.07.2026, та свідчить про його бездіяльність щодо захисту права у судовому порядку.

Суд акцентує увагу на тому, що обставини, наведені у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду існували впродовж строку, встановленого для звернення до суду, та не відпали на момент подання позивачем позову до суду.

При цьому, причини та обставини, які б дійсно перешкоджали позивачу звернутись до суду з позовом саме в цей період, не зазначені.

Згідно з прецедентною практикою ЄСПЛ останній, оцінюючи поважність причин пропуску строку звернення до суду враховує:

1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінку заявника; 3) поведінку державних органів; 4)перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (справи Бочан проти України, Смірнова проти України, Федіна проти України, Матіка проти Румунії та інші).

Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа Олександр Шевченко проти України, п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

ЄСПЛ зауважує, що, застосовуючи процедурні правила, варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи Волчлі проти Франції, ТОВ Фріда проти України).

Отже, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.

Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду, ЄСПЛ виходить із наступного:

1) поновлення пропущеного строку звернення до суду є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим;

2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин;

3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі;

4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку;

5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Отже, суд, враховуючи пасивний характер поведінки позивача, його юридичну обізнаність, відсутність будь-яких об`єктивних перешкод у своєчасному зверненні до суду з відповідним позовом, тривалість пропущеного строку та недоведеність добросовісності дій позивача, спрямованих на звернення до суду у встановлені законом строки, дійшов висновку, що останній не навів поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом.

Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

З таких підстав, суд вважає, що у задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку необхідно відмовити повністю, причини пропуску строку звернення до суду визнати неповажними.

Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Отже, позивачу необхідно подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням причин пропуску такого строку та наданням відповідних доказів.

Згідно з вимогами частин першої, другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 вказаного Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 256 КАС України, суддя

у х в а л и в :

залишити без руху позовну заяву Городоцької міської ради Львівської області до Львівської районної ради Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду:

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням поважності причин його пропуску та доданням відповідних доказів.

Ухвала суду про залишення позовної заяви без руху набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу суду може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Суддя Гулик Андрій Григорович