Рішення № 138543854, 24.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2026 рокусправа № 380/22352/25 м.ЛьвівЛьвівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/22352/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом Міністерства оборони України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 14 рішення Міністерства оборони України, оформлене витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.08.2025 № 67/д, прийняте за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина України ID НОМЕР_1 місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 про призначення і виплату їй одноразової грошової допомоги, як члену сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт громадянина України ID НОМЕР_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ;

- зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина України ID НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 з приводу призначення одноразової грошової допомоги у порядку п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у зв`язку із загибеллю батька військовослужбовця Збройних Сил України - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт громадянина України ID НОМЕР_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 під час захисту Батьківщини.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка, 30.09.2024 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_5 , із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю батька - ОСОБА_2 , солдата, колишнього навідника 1 розвідувального відділення розвідувального взводу 2 аеромобільного батальйону.

Витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.08.2025 за № 67/д, у пункті 14 зазначено рішення про повернення документів позивачки на доопрацювання, оскільки коло осіб, які мають право на призначення та отримання ОГД, визначені у ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», чинній у редакції станом на момент смерті військовослужбовця. Своє рішення комісія мотивує тим, що позивачка не відноситься до неповнолітньої дитини загиблого, також з поданих документів неможливо установити чи позивачка є повнолітня донька загиблого військовослужбовця, непрацездатною (особою з інвалідністю) і перебувала на його утриманні.

Позивачка зазначає, що її звернення із заявою до Міністерства оборони України про призначення та виплату одноразової грошової допомоги було здійснене після набрання чинності Законом України від 09.12.2023 № 3515-ІХ, однак Міністерство оборони України у порушення ст.ст. 19, 58 Конституції України, ухвалюючи рішення, не взяло до уваги зміни, внесені до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Законом від 09.12.2023 № 3515-ІХ, чим порушило права позивачки.

Відповідач - Міністерство оборони України, проти задоволення позовних вимог заперечило з підстав, що згідно п. 1.4. Розділу І Порядку №45, особи, які мають право на отримання ОГД, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, зазначеної у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання ОГД визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.

Згідно із ст. 16-1 Закону № 2011-ХІІ (на час виникнення права, тобто 27.01.2023) право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Однак в обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 стверджує, що внесеними змінами до Закону № 2011-ХІІ розширено коло осіб, які мають право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги (в даному випадку це стосується «дітей», тобто без визначення вікового критерію), визначене у статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ на час розгляду її заяви та прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідач зазначає, що в дійсності статтю 16-1 Закону № 2011-ХІІ було викладено в іншій редакції згідно Закону № 3515-ІХ від 09.12.2023. Згідно із «оновленою» редакцією до кола членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать, зокрема, діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав.

Проте, відповідно до п. п. 1, 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3515-ІХ від 09.12.2023, цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування, крім пункту 3 цього розділу, який набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону. Цей Закон застосовується до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності та пов`язані з призначенням та отриманням одноразової грошової допомоги для дітей загиблої (померлої) особи, зачатих за життя загиблої (померлої) особи та народжених після її смерті, за умови що одноразова грошова допомога не призначалася жодній із осіб, які мали право на отримання такої допомоги.

Тобто, прикінцеві та перехідні положення згаданого закону містять застереження щодо зворотної дії в часі та, відповідно, подальшого права на виплату одноразової грошової допомоги лише в частині зачатих за життя загиблої (померлої) особи та народжених після її смерті дітей і лише при тій умові, якщо грошова допомога не призначалась жодній з інших осіб. Інших застережень щодо дії в часі та щодо кола осіб, згаданий закон не містить. (Закон набрав чинності 29.03.2024).

Оскільки право осіб на отримання ОГД законодавець пов`язав саме із днем загибелі (смерті) військовослужбовця (в даному випадку це 27.01.2023), і ОСОБА_1 не було надано Комісії документів, які відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підтверджують, що вона перебувала на утриманні загиблого військовослужбовця (копії документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії в разі втрати годувальника або факт призначення пенсії за загиблого, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні на дату загибелі), що дають право на отримання одноразової грошової допомоги, з огляду на що, приймаючи рішення про повернення документів ОСОБА_1 , на доопрацювання, Комісія діяла в межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією та Законами України.

Відповідач також додатково пояснив, що згідно листа-відповіді Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України № 220/13/132635 від 10.12.2025, пенсію в разі втрати годувальника за загиблого ОСОБА_2 , ОСОБА_1 призначено з 02.09.2024, тобто більш ніж через півтора року після смерті військовослужбовця та після того, як нею розпочато навчання за денною формою у 2024 році. Водночас попереднє навчання ОСОБА_1 за денною формою завершилося 30.08.2021, а наступний період навчання розпочався лише 30.09.2023, тобто після спливу максимально допустимого проміжку між завершенням одного етапу навчання та початком іншого, встановленого законодавством для збереження непрацездатного члена сім`ї (перерва не більш як 4 місяці).

Отже, подані матеріали не містять документів, які б підтверджували наявність у повнолітньої ОСОБА_1 статусу непрацездатного члена сім`ї загиблого ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) військовослужбовця та відповідного права на пенсію в разі втрати годувальника, а також доказів її перебування на утриманні загиблого на дату його смерті у розумінні вимог Закону про пенсійне забезпечення.

За таких обставин, Комісія Міноборони України приймаючи спірне рішення (протокол № 67/д від 15.08.2025) діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_2 , проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, що 27.01.2023 під час виконання обов`язків військової служби, пов`язаних із захистом Батьківщини, загинув ОСОБА_2 .

Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.08.2025 за №67/д прийнято рішення про повернення позивачці на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги, оскільки відповідно до наявних документів позивачка не відноситься до неповнолітньої дитини загиблого.

Спірним у даному питанні є чи має право повнолітня донька загиблого право на отримання допомоги.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

На дату загибелі ОСОБА_2 (помер ІНФОРМАЦІЯ_6 згідно повторного свідоцтва про смерть від 17.08.2024) Законом №2011-ХІ, а саме статтею 16-1, в редакції на час смерті, було визначено коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Зокрема, такими особами були: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).

ОСОБА_1 станом на дату загибелі її батька досягла повноліття. При цьому, обов`язковою умовою для вирішення питання про призначення допомоги є надання документу (документів), що підтверджували б перебування особи на утриманні загиблого (померлого) військовослужбовця.

Відповідно до цього, у позивачки, як у повнолітньої доньки загиблого військовослужбовця не виникло права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої у п.п. 1-3 п. 2 ст. 16 Закону №2011-ХІ.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 17.11.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Судом встановлені наступні обставини:

15.08.2025 за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про призначення і виплату їй одноразової грошової допомоги, як члену сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , пунктом 14 рішення Міністерства оборони України, оформленого витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум за № 67/д, документи ОСОБА_1 повернуто на доопрацювання з метою надання документів, які відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підтверджують, що вона перебувала на утриманні загиблого військовослужбовця (копію судового рішення , що підтверджує право на призначення пенсії в разі втрати годувальника або документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право або факт Призначення пенсії в разі втрати годувальника, на дату загибелі військовослужбовця), що дають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Мотиви вказаного рішення наступні:

«Розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги:

Відповідно до пункту 2 постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. № 168:

14. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - дочки загиблого ІНФОРМАЦІЯ_6 у період дії воєнного стану солдата ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ), що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_5 від 27.07.2024 та листом Кадрового центру Збройних Сил України від 12.02.2025 № 321/КЦ/1889.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», одноразова грошова допомога виплачується сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У редакції статті 16-1 згаданого Закону, чинній на дату смерті військовослужбовця, зазначено, що право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).

Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до наданих документів заявниця не відноситься до неповнолітньої дитини загиблого.

Також за поданими документами неможливо встановити, чи є повнолітня дочка загиблого військовослужбовця непрацездатною (особою з інвалідністю) і перебувала на його утриманні.

На розгляд Комісії надано довідку Головного управління пенсійного фонду. України у Львівській області про перебування заявниці на обліку та отримання пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в Головному управлінні пенсійного фонду України в Львівській області з 02.09.2024 року.

Проте встановлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги мають особи, які отримують або мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на дату загибелі військовослужбовця (дата загибелі - ІНФОРМАЦІЯ_6 )»

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивачка вважає спірне рішення протиправними та такими, що на її думку не відповідає вимогам законодавства.

Судом враховуються аргументи наведені позивачкою про протиправність спірних рішень з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:

ОСОБА_1 , є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що свідчить Свідоцтво про народження № 1934, видане Міським відділом запису актів громадянського стану, Львівського обласного управління юстиції НОМЕР_6 .

ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_6 у місті Соледар, Донецької області, що підтверджується Свідоцтвом про смерть, Серія НОМЕР_7 , повторно виданим 17.08.2024 Львівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Факт смерті також підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть № 515/НЕ, виданим 08.07.2024.

Згідно Витягу із Наказу командира військової частини НОМЕР_8 (по стройовій частині) від 21.10.2024 за №300 ОСОБА_2 , солдата, колишнього навідника 1 розвідувального відділення розвідувального взводу 2 аеромобільного батальйону, з 21 березня зарахованого у розпорядження командира військової частини, який з 27.01.2023 по 08.07.2024 вважався зниклим безвісти за особливих обставин під час захисту Вітчизни на тимчасово непідконтрольній Україні території, загинув ІНФОРМАЦІЯ_6 в районі населеного пункту Соледар Донецької області в результаті танкового обстрілу з боку противника та влучанню по автомобілю «Козак» (ідентифікований за результатами тесту ДНК), з 27.01.2023 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення у зв`язку зі смертю і направлено документи до ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Згідно із ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судом, 30.09.2024 позивачка звернулася із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю батька, і лише 15.08.2025 за № 67/д відповідачем прийнято спірне рішення.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ, в редакції на час спірних правовідносин - прийняття спірного рішення).

Згідно із ст. 41 вказаного Закону, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві

Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до Конституції України, визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ, в редакції на час спірних правовідносин - прийняття спірного рішення).

Згідно із ст. 16-1 вказаного Закону:

1. У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

2. За наявності особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, на користь яких складено таке особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні у відсотках.

Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.

3. У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у пункті 4 цієї статті, у рівних частках.

4. До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:

діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

вдова (вдівець);

батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);

внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно із ст. 16-3 вказаного Закону,

1. Одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.

У разі відмови однієї з осіб, зазначених у пункті 4 статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а також якщо одна із таких осіб у строк, встановлений пунктом 9 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання такої допомоги, у рівних частках.

Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.

Одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за наявності особистого розпорядження виплачується особі (особам), на користь якої (яких) складено особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні. У таких випадках розмір часток обраховується із суми, що залишилася після виплат, визначених абзацом другим пункту 2 статті 16-1 цього Закону.

У разі відмови однієї з осіб, зазначених в особистому розпорядженні, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а також якщо одна з таких осіб у строк, встановлений пунктом 9 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, у рівних частках.

Відмова від призначення та отримання одноразової грошової допомоги від імені малолітніх, неповнолітніх дітей загиблої (померлої) особи, а також недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, не допускається.

Особи, які мають право на одноразову грошову допомогу, можуть відмовитися від її призначення та отримання шляхом подання заяви, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально.

6. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

7. Міністерство оборони України, інші центральні органи виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки безоплатно в порядку електронної взаємодії отримують необхідну інформацію від державних органів, які є власниками (розпорядниками, держателями, володільцями, адміністраторами тощо) інформаційних (автоматизованих), інформаційно-комунікаційних, комунікаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних, у тому числі з Єдиного державного демографічного реєстру, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного реєстру судових рішень, Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, банку даних про дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, і сім`ї потенційних усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів тощо, про осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Порядок отримання інформації з реєстрів та інформаційних баз даних визначається розпорядником персональних даних, що містяться у відповідних реєстрах або базах даних.

8. Якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.

9. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

10. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п. 2 Постанови КМ України від 28.02.2022 за № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (в редакції на час спірних правовідносин - прийняття спірного рішення), особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.

Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов`язків військової служби не може становити менше 15 млн. гривень.

Розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується в інших випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», визначається відповідно до абзацу другого підпункту «а» пункту 1 статті 16-2 зазначеного Закону.

У разі наявності особистого розпорядження осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови (крім осіб начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро), на випадок загибелі (смерті) про виплату одноразової грошової допомоги особі (особам) за вибором визначається розмір частки таких осіб у відсотках. Розмір допомоги осіб, які мають на неї право, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору, визначається відповідно до розміру часток, зазначених в особистому розпорядженні, у відсотках.

У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у частині четвертій статті 118-1 Кодексу цивільного захисту України, частині четвертій статті 98 Закону України «Про Національну поліцію» та пункті 4 статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору, у рівних частках.

Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.

Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється особам, зазначеним в особистому розпорядженні загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, або особам, зазначеним у частині четвертій статті 118-1 Кодексу цивільного захисту України, частині четвертій статті 98 Закону України «Про Національну поліцію» та пункті 4 статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням положень абзаців четвертого і п`ятого цього пункту.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть його реалізувати протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Днем виникнення такого права є дата складання актового запису про смерть, зазначена у свідоцтві про смерть особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, загибель якої сталася в період воєнного стану або смерть якої настала внаслідок причин, зазначених в абзаці першому цього пункту, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

У разі коли особа з числа осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, яку не впізнано та відомості про яку, яких бракувало під час державної реєстрації смерті, у подальшому встановлено, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата внесення змін до актового запису про смерть стосовно встановлення особи.

Розподіл часток одноразової грошової допомоги у разі відмови однієї з осіб, зазначених в особистому розпорядженні, або відмови однієї з осіб, зазначених у частині четвертій статті 118-1 Кодексу цивільного захисту України, частині четвертій статті 98 Закону України «Про Національну поліцію» та пункті 4 статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», від отримання одноразової грошової допомоги, а також у разі, коли одна із таких осіб у трирічний строк з дня виникнення права на отримання допомоги не реалізувала своє право на отримання одноразової грошової допомоги, здійснюється відповідно до вимог статті 118-3 Кодексу цивільного захисту України, статті 100 Закону України «Про Національну поліцію» та статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відмова від призначення та отримання одноразової грошової допомоги від імені малолітніх, неповнолітніх дітей загиблої (померлої) особи, а також недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, не допускається.

Особи, які мають право на одноразову грошову допомогу, можуть відмовитися від її призначення та отримання шляхом подання заяви, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально.

Якщо після призначення одноразової грошової допомоги за її одержанням звертаються інші особи, питання щодо розподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою або в судовому порядку між такими особами.

Державні органи, зазначені у пунктах 1-1-2 цієї постанови, мають право отримувати інформацію від державних органів, які є власниками (розпорядниками, держателями, володільцями, адміністраторами тощо) інформаційних (автоматизованих), інформаційно-комунікаційних, комунікаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних, щодо осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до положень частини п`ятої статті 118-3 Кодексу цивільного захисту України, частини шостої статті 100 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 7 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється у випадках, передбачених статтею 118-4 Кодексу цивільного захисту України, статтею 101 Закону України «Про Національну поліцію» та статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку державного сектору, зазначеного одержувачем у заяві.

Якщо особи, зазначені в особистому розпорядженні загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, або особи, зазначені у частині четвертій статті 118-1 Кодексу цивільного захисту України, частині четвертій статті 98 Закону України «Про Національну поліцію» та пункті 4 статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одночасно мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за їх вибором.

Відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 за № 45, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за № 176/39232, затверджені «Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану».

Згідно із п. 1.3. цього ж Порядку (в редакції на час спірних правовідносин - прийняття спірного рішення), сім`ям загиблих військовослужбовців відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується ОГД, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Згідно із п. 1.4. цього ж Порядку, особи, які мають право на отримання ОГД, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, зазначеної у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання ОГД визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.

Згідно із п. 1.5. цього ж Порядку, у разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання ОГД, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на ОГД. Відмова засвідчується відповідно до Закону України «Про нотаріат» або міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Особам, які мають право на ОГД, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Згідно із п. 1.6. цього ж Порядку, якщо після призначення та виплати ОГД у повному розмірі, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги між особами, які мають на неї право, вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

Згідно із п. 1.7. цього ж Порядку, ОГД призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. Заява (додаток 1) подається до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦКСП) незалежно від місця реєстрації заявника.

Призначення і виплата ОГД не здійснюються у випадках, визначених статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Рішення про відмову у призначенні ОГД може бути оскаржене в установленому законодавством порядку до суду. У разі звернення отримувача ОГД до суду керівник уповноваженого органу забезпечує участь у судовому засіданні представника уповноваженого органу.

Згідно із п. 1.8. цього ж Порядку, у разі звернення за одержанням ОГД членів сімей військовослужбовців розвідувальних органів України, інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, які загинули (померли), їх документи надсилаються за належністю до цих органів, які відповідно до статті 23 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» здійснюють виплату цієї допомоги за рахунок коштів, що передбачаються для них в Державному бюджеті України на відповідний рік. В такому ж порядку надсилаються документи сімей військовослужбовців Державної спеціальної служби транспорту.

Згідно із п. 1.10. цього ж Порядку, призначена сума ОГД у Міністерстві оборони України, військовій частині НОМЕР_9 , Державній спеціальній службі транспорту та підпорядкованих їм військових частинах виплачується поетапно:

на першому етапі - 1/5 від призначеної суми ОГД;

залишок невиплаченої суми ОГД (4/5 від призначеної суми) - щомісячно, частками впродовж 40 наступних місяців;

для членів сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, актовий запис про смерть яких складено з 01 вересня 2025 року, залишок невиплаченої суми ОГД (4/5 від призначеної суми) - щомісячно, частками впродовж 80 наступних місяців.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням суд зазначає наступне:

До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 згадано Закону, крім інших належать діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

Сім`ям загиблих осіб, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

На момент звернення позивачки із заявою про призначення ОГД та на момент прийняття спірного рішення, норми які регулюють спірні правовідносини діяли у редакціях наведених судом.

Згідно із ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

В теорії права, дія нормативно-правових актів у часі розглядається як інтегративна категорія, що включає такі моменти тривалості та особливості реалізації акта у часі (темпоральні характеристики нормативно-правового акта), як: 1) дата набрання актом чинності та дата введення його в дію, а також дата втрати актом (повністю або в певній частині) чинності та, відповідно, припинення його дії; 2) чинність та дія акта; 3) способи (види) дії акта у часі.

Дія нормативно-правових актів у часі є, як правило, перспективною, тобто розрахованою на поведінку суб`єктів права, що виникає після набрання чинності актом. Проте, у деяких випадках нормативно-правові акти можуть мати зворотну (так звану ретроспективну) дію у часі, тобто поширюватись в цілому або в певній частині на відносини, що виникли до набрання ним чинності.

Позицію щодо дії законів та інших нормативно-правових актів в часі неодноразово висловлював Конституційний Суд України.

Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6- рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Єдиний виняток з цього правила, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, становлять випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Зі змісту вказаних рішень КСУ також вбачається, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

При цьому у Рішенні Конституційного Суду України від 12 липня 2019 року №5-р(I)/2019 Конституційний Суд України зробив висновок, що за змістом ч. 1 ст. 58 Основного Закону України, новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

Таким чином, у разі безпосередньо (прямої) дії нормативно-правового акта в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.

Суд зазначає, що питання дії нормативно-правових актів у часі, визначено ВС у постанові від 31.03.2021 у справі № 803/1541/16, а саме, що у разі якщо під час розгляду заяви особи суб`єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним.

Такий підхід у вирішенні питання щодо застосування принципу дії законів у часі неодноразово застосовувався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09 вересня 2020 року у справі №826/10971/16, від 24 січня 2023 року у справах №640/14816/20 та №600/5806/21-а, від 08 жовтня 2021 року у справі № 240/19318/20, від 16 листопада 2021 року у справі № 360/1406/20, від 01 грудня 2022 року у справі № 640/7578/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 520/9778/19 та від 10 січня 2024 року у справі № 380/13615/21.

З огляду на вказане, враховуючи вищенаведені правові норми Основного Закону України, юридичні позиції Конституційного Суду України щодо їх офіційного тлумачення та висновки Верховного Суду стосовно застосування цих норм, в контексті спірного правового питання, що виникло у цій справі, та з огляду на характер і зміст спірних правовідносин, на переконання суду правовідносини щодо призначення ОГД починаються саме з дати звернення особи з відповідною заявою про призначення їй ОГД і тривають до моменту прийняття рішення про призначення ОГД уповноваженим органом.

З огляду на це, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний застосовувати виключно те правове регулювання, яке чинне на момент прийняття ним рішення, за винятком випадків, коли він діє за межами визначених законодавством строків (у такому випадку застосовується законодавство у редакції станом на останній день можливого прийняття рішення), або нове законодавче регулювання передбачає особливості порядку застосування в часі нових норм права.

Крім того, суд враховує, що зазначений висновок в повній мірі узгоджується із положеннями Закону України «Про адміністративну процедуру» 17 лютого 2022 року № 2073-IX (далі - Закон №2073-IX), відповідно до пункту 4 частини першої статті 2 якого, адміністративне провадження - сукупність процедурних дій, що вчиняються адміністративним органом, і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення справи, що завершується прийняттям і, в необхідних випадках, виконанням адміністративного акта.

Згідно із ст.ст. 87 та 88 цього ж Закону, адміністративний акт є правомірним, якщо він прийнятий компетентним адміністративним органом відповідно до закону, що діяв на момент прийняття акта. При цьому, разі внесення змін до закону або істотної зміни фактичних обставин правомірний адміністративний акт може бути відкликано за ініціативою адміністративного органу на шкоду особі з дня набрання чинності новим адміністративним актом, якщо публічний інтерес у відкликанні адміністративного акта переважає законний інтерес (довіру) особи.

Вказана позиція суду повністю узгоджується із позицією ВС викладеною у постанові по справі № 280/3308/23 від 23.07.2024.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування спірного пункту 14 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.08.2025 № 67/д, прийняте за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про призначення і виплату їй, які дитині загиблого, одноразової грошової допомоги, підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно позовні вимоги - зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з приводу призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю батька військовослужбовця Збройних Сил України - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , під час захисту Батьківщини, також підлягають задоволенню.

Крім цього, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

З цих же по суті підстав, судом враховуються аргументи позивачки та не враховуються заперечення відповідача і третьої особи.

Відповідно позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р ІШ И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітряних Сил, буд. 6, ЄДРПОУ 00034022), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_10 ) про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії, - задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати пункт 14 рішення Міністерства оборони України, оформлене витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.08.2025 № 67/д, прийняте за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення і виплату їй одноразової грошової допомоги, як члену сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 .

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина України ID НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 ) з приводу призначення одноразової грошової допомоги у порядку п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у зв`язку із загибеллю батька військовослужбовця Збройних Сил України - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт громадянина України ID НОМЕР_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ) під час захисту Батьківщини.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітряних Сил, буд. 6, ЄДРПОУ 00034022) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 1211,20 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення цього Кодексу.

СуддяГавдик Зіновій Володимирович