Рішення № 138542999, 27.07.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 липня 2026 року Справа № 280/5420/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого Лазаренка М.С., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

02.06.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у знятті арешту з майна позивача і виключення щодо неї відомостей з Єдиного реєстру боржників;

- зобов`язати відповідача припинити, скасувати (зняти) обтяження (арешт майна), скасувати інші вжиті державним виконавцем заходи щодо виконання рішення відносно позивача накладені в межах виконавчих проваджень з виконання виконавчого листа №2-206, виданого 25.11.2014 року Ленінським районним судом м.Запоріжжя, з виконання рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 13 листопада 2013 року справа №2-206/11, в тому числі і скасувати арешт майна за виконавчими провадженнями №№ 45612339, 59291115, виключивши записи з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про обтяження всього нерухомого майна, яке належить позивачу, а також виключити відомості (записи) з Єдиного реєстру боржників щодо позивача, включеними під час виконання виконавчих проваджень з виконання виконавчого листа № 2-206, виданого 25.11.2014 року Ленінським районним судом м.Запоріжжя, виданого на виконання рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 13 листопада 2013 року справа № 2-206/11, в тому числі і відомості (записи) за виконавчими провадженнями №№ 54722934, 59291115, 63967499.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна позивач дізнався про те, що на належне їй майно накладено арешти. Позивач зазначає, що він звернувся до відповідача з питання підстав накладення арештів на майно. Позивач зазначає, що відповідач повідомив його про те, що на виконанні у Відділі перебували виконавчі провадження про стягнення з позивача коштів, проте такі виконавчі провадження знищені через закінчення строків зберігання. Посилається на те, що нею у повному обсязі були виконанні зобов`язання зі сплати заборгованості за кредитним договором та виконання рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13.11.2013 у справі № 2-206. Позивач зазначає, що у зв`язку із відсутністю виконавчих проваджень арешт з майна може бути знятий лише на підставі статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» в судовому порядку. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просить задовольнити позовні вимоги.

08.06.2026 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 280/5420/26 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Заперечення проти позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 09.06.2026 за вх. №32060. В обґрунтування заперечень посилається на те, що за даними АВСП на виконанні перебувало виконавче провадження 45612339 з примусового виконання виконавчого листа № 2-206 виданого 25.11.2014 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суми боргу у розмірі 351367,88 грн. 28.11.2014 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

З метою забезпечення виконання рішення суду 01.12.2014 року державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження.

16.11.2015 року державним виконавцем була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві згідно п.9 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження».

Згідно довідки з АВСП на виконанні перебувало виконавче провадження 59291115 з повторного примусового виконання виконавчого листа №2-206 виданого 25.11.2014 року Ленінським районним судом про солідарне стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суми боргу у розмірі 351367,88 грн.

06.06.2019 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

З метою забезпечення виконання рішення суду 06.06.2019 року державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

06.04.2020 державним виконавцем була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві згідно п.9 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до постанови про закінчення ВП 66010862 від 24.05.2024 приватного виконавця Сколибога О.С. основна сума заборгованості за відповідним виконавчим документом стягнута у повному розмірі.

Однак боржником за виконавчими провадженням 59291115, 54722934, 63967499 витрати виконавчого провадження та виконавчий збір не сплачено.

Вищезазначену інформацію було надано згідно відомостей АСВП, однак надати більш детальну інформацію щодо вищезазначених виконавчих проваджень відповідач не має можливості у зв`язку з обмеженим 3 річним строком зберігання переданих до архіву виконавчих проваджень та здавальних описів завершених виконавчих проваджень.

Відповідно до ч.4 ст.287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13.11.2013 у справі №2-206/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості було стягнуто у солідарному порядку на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором в сумі 349547,88 грн, витрати по сплаті судового збору у сумі 1700,00 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120,00 грн, а всього 351367,88 грн.

25.11.2014 Ленінським районним судом м. Запоріжжя видано виконавчий лист для примусового виконання рішення суду від 13.11.2013 по даній справі.

28.11.2014 державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №45612339 з примусового виконання виконавчого листа №2-206 виданого 25.11.2014 Ленінським районним судом про солідарне стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суми боргу у розмірі 351367,88 грн.

Постановою державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.12.2014 у виконавчому провадженні №45612339 накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_1 .

Внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про обтяження всього нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , номер запису про обтяження: 8035472 (спеціальний розділ), Дата, час державної реєстрації: 11.12.2014 15:22:18, Державний реєстратор: Мислівець Артем Андрійович, Запорізьке міське управління юстиції, Запорізька, документи, Подані для державної реєстрації: постанова, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчудження, серія та номер: 45612339, виданий 01.12.2014, видавник: Ленінський ВДВС ЗМУЮ, підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 17915246 від 11.12.2014 15:23:15, Мислівець Артем Андрійович, Запорізьке міське управління юстиції, Запорізька обл., Вид обтяження: арешт нерухомого майна, Відомості про суб`єктів обтяження: Орган державної влади, Обтяжувач: Ленінський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, кодЄДРПОУ: 35036926, країна реєстрації: Україна, адреса: Україна, 69006, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Лобановського, 10, Особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 , Опис предмета обтяження: все нерухоме майно (далі по тексту - номер запису про обтяження 8035472).

Постановою державного виконавця від 16.11.2015 у виконавчому провадженні №45612339 повернуто виконавчий документ стягувачеві на підставі п.9 ч.1 ст. 47, ст.50 ЗУ «Про виконавче провадження».

20.09.2017 Дніпровським відділом державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області було відкрито виконавче провадження № 54722934 з виконання виконавчого листа № 2-206, виданого 25.11.2014 Ленінським районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_1 порядку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» 351 367,88 грн.

Внесено відомості щодо позивача до Єдиного реєстру боржників за виконавчим провадженням №54722934.

26.03.2018, відповідно до п. 9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ за ВП № 54722934 повернуто стягувачу.

06.06.2019 Дніпровським відділом державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області було відкрито виконавче провадження ВП № 59291115 з виконання виконавчого листа №2-206, виданого 25.11.2014 року Ленінським районним судом м.Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_1 порядку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» 351 367,88 грн. В цей же день винесено постанову про стягнення виконавчого збору у сумі 35 136,79 грн.

06.06.2019 старшим державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області накладено арешт на все нерухоме майно боржниці (включаючи і земельну ділянку), про що винесено постанову про арешт майна боржника ВП № 59291115.

Внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про обтяження всього нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , номер запису про обтяження: 32360154 (спеціальний розділ), Дата, час державної реєстрації: 12.07.2019 07:01:42, Державний реєстратор: Савенко Ілона Андріївна, Дніпровський відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, Запорізька обл., Документи, подані для державної реєстрації: постанова, про арешт майна боржника, серія та номер: 59291115, виданий 06.06.2019, видавник: Дніпровський ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області, Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47743179, від 12.07.2019 07:02:21, ОСОБА_3 , Дніпровський відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, Запорізька обл., Вид обтяження: арешт нерухомого майна, Відомості про суб`єктів обтяження: Орган державної влади, Обтяжувач: Дніпровький ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області, код ЄДРПОУ: 35036926, країна реєстрації: Україна, адреса: Україна, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вулиця Лобановського Валерія, будинок 10, Особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , країна громадянства: Україна, адреса: АДРЕСА_3 , Опис предмета обтяження: Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1646388223215, Об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка, Кадастровий номер: 2321585600:02:001:0046, Опис об`єкта: Площа (га): 7.1157, Дата державної реєстрації земельної ділянки: 04.05.2006, орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки:

Також внесено відомості щодо позивача до Єдиного реєстру боржників за виконавчим провадженням №59291115.

06.04.2020, відповідно до п. 9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ за ВП № 59291115 повернуто стягувачу.

23.12.2020 Дніпровським відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України було відкрито виконавче провадження № 63967499.

Внесено відомості щодо позивача до Єдиного реєстру боржників за виконавчим провадженням №63967499.

13.05.2021 старшим державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) відповідно до п. 9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повернуто стягувачу.

08.07.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Сколибог Олександром Сергійовичем відкрито виконавче провадження № АСВП 66010658 з виконання виконавчого листа № 2-206, виданого 25.11.2014 Ленінським районним судом м.Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_1 порядку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» 351 367,88 грн.

Відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога О.С. від 24.05.2024, винесеної у ВП № 66010862, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-206/11 виданого 25.11.2014 Ленінським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у солідарному порядку за користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором в сумі 349547,88 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1700,00грн., витрати на ІТЗ судового збору у розмір 120,00грн., а всього 351367,88грн. - закінчено, у зв`язку зі стягненням заборгованості в повному обсязі, рішення виконано фактично. Припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення. Припинено стягнення на підставі постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Знято арешт накладений постановою про арешт майна боржника ВП № 66010862 від 08.07.2024 на все майно, що належить боржнику.

З метою скасування вжитих заходів з виконання рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13.11.2013 у справі №2-206/11 у виконавчих провадженнях, а саме виключення відомостей про позивача з Єдиного реєстру боржників за виконавчими провадженнями № 54722934, № 59291115, № 63967499, а також скасування належного позивачу арешту майна у виконавчих провадженнях № 45612339, № 59291115, представник позивача звернувся до відповідача з відповідним адвокатським запитом.

Листом від 20.05.2026 №1/2950/29.4.38 відповідач повідомив про відсутність скасування вищезазначених заходів. В якості підстави для відмови у скасуванні арешту у виконавчих провадженнях № 45612339, № 59291115 вказано, що боржником не було сплачено витрати виконавчого провадження та виконавчий збір. В якості підстави для відмови у виключенні відомостей про позивача з Єдиного реєстру боржників за виконавчими провадженнями № 54722934, № 59291115, № 63967499 вказано, що витрати на проведення виконавчих дій боржником не сплачено.

Позивач, не погодившись з відмовою відповідача, звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.2 ст.13 Закону №1404-VІІІ, арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Частиною 5 статті 13 Закону №1404-VІІІ передбачено, що постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Відповідно до ч.4 ст.59 Закону №1404-VІІІ, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».

Згідно ч.5 ст.59 Закону №1404-VІІІ, у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону №1404-VІІІ підлягає примусовому виконанню. В свою чергу, відсутність виконавчого провадження свідчить про відсутність правової підстави для здійснення примусового виконання рішення, а отже і відсутність правової підстави для забезпечення його реального виконання.

Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Положенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що набрала чинності для України з 11.09.1997 та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Вказані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

У постановах Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №127/1547/14-ц, від 09.01.2023 у справі №2-3600/09, від 07.08.2024 у справі №14-7238/2009, від 10.12.2025 у справі №202/5715/24, від 01.04.2026 у справі №711/6615/24 сформульовано правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Конституційний Суд України в абзаці 2 пункту 4 мотивувальної частини рішення від 11.10.2005 №8-рп/2005 зазначив, що діяльність правотворчих і правозастосовчих органів держави має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.

Конституційний Суд України у Рішенні від 29.06.2010 №17-рп/2010 вказав, що одним із елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної (абзац 3 пп. 3.1 п. 3 мотивувальної частини).

Суд звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду у постанові від 27.03.2020 по справі №817/928/17, відповідно до якого наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 12.10.2022 у справі № 203/3435/21.

Верховний Суд у постанові від 06.03.2026 у справі №2-4185/12, аналізуючи положення Закону №1404-VIII, зазначив, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №2-356/12, від 03.11.2021 у справі №161/14034/20, від 22.12.2021 у справі №645/6694/15.

Керуючись вищезазначеними висновками, суд враховує, що матеріалів справи не надано жодних доказів на підтвердження того, що на даний час відносно позивача відкриті будь-які виконавчі провадження. Навпаки, у листі відповідача зазначено про те, що виконавчі провадження на підставі яких було накладено арешт знищено у зв`язку закінченням терміну зберігання завершених виконавчих проваджень.

Отже, судом встановлено, що виконавчі провадження відносно позивача були завершені та передані на зберігання до архіву, проте арешт з майна позивача знято не було.

В свою чергу, наявність арешту на майно позивача порушує його конституційне право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю (ст. 41 Конституції України).

Аналіз положень Закону №1404-VIII, зокрема приписів статей 13, 18, 37, 40, вказує на те, що посадові особи органу ДВС діють лише в рамках відкритих виконавчих проваджень, а повноваження державного виконавця як щодо накладення арешту на майно, так і щодо його скасування можуть бути реалізовані ним винятково під час здійснення виконавчого провадження.

Щодо посилань відповідача на те, що боржником за виконавчими провадженнями не було сплачено виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, судом враховується наступне.

Частиною першою статті 27 Закону Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий збір-це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно з частиною третьою статті 40 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною сьомою статті 31 Закону України від 02.06.2016 №1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Суд звертає увагу на те, що Закон України №1404-VIII містить прогалину у правовому регулюванні процедури стягнення з боржника виконавчого збору і основної винагороди за виконання одного й того ж виконавчого документа. Закон не визначає порядку, умов чи підстав для припинення стягнення виконавчого збору з боржника у випадку подальшого пред`явлення стягувачем виконавчого документа до виконання приватному виконавцю.

Так, у пункті 5 частини п`ятої 27 Закону №1404-VIII законодавець встановив, що виконавчий збір не стягується у разі виконання рішення приватним виконавцем.

Тлумачення цієї норми свідчать про те, що у випадку виконання рішення приватним виконавцем виконавчий збір не стягується, оскільки останній отримує основну винагороду.

Частина шоста статті 27 Закону №1404-VIII містить норму про те, що у разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Аналіз вказаної норми свідчить, що законодавець врегулював відносини стосовно подальших пред`явлень виконавчого документа до виконання саме державному, а не приватному виконавцю, і мову веде про виконавчий збір, а не основну винагороду.

Натомість у частині восьмій цієї ж статті законодавець встановив, що під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі.

Розв`язання питання подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа було предметом розгляду Верховного Суду у постанові від 21.07.2022 у справі №320/6215/19.

У цьому судовому рішенні Верховний Суд вказав, що Закон не визначає порядку, умов чи підстав для припинення стягнення виконавчого збору з боржників у випадку подальшого пред`явлення стягувачами виконавчого документа до виконання приватним виконавцям.

Натомість з іншого боку, норми законодавства, що стосуються умов і підстав стягнення винагороди приватними виконавцями, не містять приписів, які б обмежували їхні права на отримання винагороди за вчинення виконавчих дій у разі, коли виконавчий лист попередньо перебував на виконанні в державного виконавця.

Водночас, частиною восьмою статті 27 №1404-VIII встановлено, що під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.

Вказана норма спрямована на те, щоб не допустити одночасного стягнення з боржника виконавчого збору і основної винагород. Ця норма покликана уникнути подвійної плати боржником зазначених коштів. Тож її застосування дозволяє розв`язати спір стосовно справедливості подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа.

За правилами частини шостої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

На основі цього Верховний Суд вказав, що для розв`язання цієї проблеми та з метою ефективного захисту прав й інтересів осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, до подібних правовідносин слід застосувати за аналогією закону частину восьму статті 27 Закону №1404-VIII.

Застосування частини восьмої статті 27 Закону №1404-VIII до спірних правовідносин дало Верховному Суду у постанові від 21.07.2022 у справі №320/6215/19 підстави зробити такий висновок, що у разі коли державний виконавець повернув виконавчий лист за заявою стягувача і розпочав стягнення виконавчого збору, а після цього стягувач пред`явив цей лист до виконання приватному виконавцю, який у свою чергу відкрив виконавче провадження й виніс постанову про стягнення основної винагороди, то надалі виконавчий збір не стягується. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент відкриття приватним виконавцем провадження з виконання того ж самого виконавчого документа стягнута частина виконавчого збору не повертається.

Застосування аналогії закону дозволило Верховному Суду у постанові від 21.07.2022 у справі №320/6215/19 також зробити висновок, що у такому випадку належний та ефективний спосіб захисту, здатний відновити й захистити права боржника, полягає у закінченні виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору. Правовою основою для закінчення виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору у подібному випадку слід розглядати як загальні підстави, перелік яких наведений у частині першій статті 39 Закону №1404-VIII, так і частину восьму статті 27 цього Закону, яка у таких обставинах має характер спеціальної підстави для закінчення виконавчого провадження.

З матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження № 66010862 з примусового виконання виконавчого листа № 2-206/11 виданого 25.11.2014 Ленінським районним судом м. Запоріжжя перебувало на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога О.С., та було завершено у зв`язку з повним погашенням заборгованості боржником. Таким чином, позивачу належало здійснити сплату основної винагороди приватного виконавця.

Відтак, вимоги відповідача щодо сплати виконавчого збору є безпідставним, та призводить до подвійної сплати позивачем як виконавчого збору, так і винагороди приватного виконавця за виконання одного й того ж виконавчого документа, що є неприпустимим.

Щодо необхідності стягнення з позивача витрат виконавчого провадження судом враховується наступне.

Згідно з ч.2 ст.42 Закону №1404-VIII витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Згідно з ч.3 ст.42 Закону №1404-VIII витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На подальший розвиток положень ч.3 ст.42 Закону №1404-VIII Міністерством юстиції України було видано наказ від 02.04.2012 №489/20802 «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802).

Відповідно до п.2 Розділу VI Інструкції №512/5 витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Так, мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Суд зазначає, що принцип правової (юридичної) визначеності - один з елементів належної судової процедури в контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Процедура виконання судового рішення та виконавче провадження як самостійна стадія судового процесу мають бути використані у спосіб, сумісний із п. 1 ст. 6 вказаної Конвенції.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 42 Закону №1404-VIII, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, а також у випадку повернення виконавчого документа стягувачу або закінчення виконавчого провадження - у разі необхідності примусового стягнення відповідних витрат.

Таким чином, саме на цій стадії у боржника виникає потенційний публічно-правовий обов`язок щодо відшкодування витрат виконавчого провадження, який має бути чітко визначеним за своїми умовами виникнення, правовими підставами та розміром. Такий обов`язок, як елемент публічно-правового регулювання, повинен відповідати принципу юридичної визначеності як складовій верховенства права, що передбачає стабільність правового регулювання, передбачуваність правових наслідків та недопустимість довільної зміни державою вже сформованих правових ситуацій.

Матеріали справи не свідчать, що державним виконавцем при поверненні виконавчого документа стягувачу в рамках виконавчих проваджень №45612339, №54722934, №59291115, №63967499 вирішувалось питання щодо визначення розміру витрат виконавчого провадження та їх стягнення з позивача як боржника.

Таким чином, посилання відповідача на несплату позивачем витрат виконавчого провадження, які державним виконавцем не були визначені та розподілені, порушують принцип правової визначеності, закріплений у ст.8 Конституції України як складовій верховенства права, та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує захист майнових прав особи від свавільного та не прогнозованого втручання держави.

Щодо виключення відомостей про позивача з Єдиного державного реєстру боржників судом враховується наступне.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 9 Закону №1404-VIII Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Згідно з ч. 5 ст. 9 Закону №1404-VIII відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 7 ст. 9 Закону №1404-VIII відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Судом досліджено, що державний виконавець при поверненні виконавчого документа стягувачу в рамках виконавчих проваджень №54722934, №59291115, №63967499 керувався п. 9 ч.1 ст. 37 Закону №1404-VIII.

У спірному випадку чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством на державного виконавця не покладено обов`язку з виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч.1 ст. 37 Закону №1404-VIII..

Пунктом 23 розділу ІІІ Інструкції №512/5 передбачено, що за виконавчим провадженням, виконавчий документ за яким повернуто стягувачу, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження на підставі постанови про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.

Постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника у разі, якщо:

- при повторному пред`явленні такого виконавчого документа до примусового виконання виконавче провадження за таким виконавчим документом закінчено на підставі частини першої статті 39 Закону, а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена);

- після повернення виконавчого документа стягувачу на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця надійшла сума коштів для задоволення вимог стягувача, виконання постанов про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та за умови, що такий виконавчий документ повторно на виконання не пред`явлено;

- після повернення виконавчого документа стягувачу наявні обставини, визначені ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII (крім випадків, коли виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні), а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена), та виконавчого збору, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні (крім випадків, коли відповідно до ст. 27 Закону № 1404 виконавчий збір стягненню не підлягає);

- відомості про боржника підлягають виключенню з Єдиного реєстру боржників на підставі судового рішення.

У разі припинення органу державної виконавчої служби, на виконанні у якому перебував повернутий стягувачу виконавчий документ, постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби, який є правонаступником органу державної виконавчої служби, що припинився.

До заяви про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників додається документ/копія документа, що підтверджує наявність обставин для винесення відповідної постанови.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього заяви боржника перевіряє викладені у цій заяві обставини та додані до неї документи, у тому числі за допомогою автоматизованої системи (щодо стану відповідного виконавчого документа; відомостей про орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, у якого перебував на виконанні виконавчий документ, тощо), Єдиного державного реєстру судових рішень (щодо наявності відповідного судового рішення).

Постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виноситься не пізніше наступного робочого дня з дня отримання виконавцем підтвердження наявності обставин для винесення такої постанови.

З листа відповідача від 20.05.2026 №1/2950/29.4.38 вбачається, що він був обізнаний про закінчення приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Сколибог Олександром Сергійовичем виконавчого провадження №66010658 з виконання виконавчого листа № 2-206, виданого 25.11.2014 Ленінським районним судом м.Запоріжжя на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII.

За таких обставин, після отримання таких відомостей, у відповідача виник обов`язок з виключення відомостей про позивача з Єдиного реєстру боржників.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 13 Конвенції про захист людських прав і основоположних свобод. (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Водночас під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Окрім цього, адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин і задоволеними в адміністративному судочинстві можуть бути лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. При зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище і захистити порушене, на його думку, право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних відносин (предмет і підстави позову), характер порушеного права позивача і можливість його захисту в обраний ним спосіб, зокрема, встановити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1064,96 грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (69006, м. Запоріжжя, вул. Валерія Лобановського, буд. 10; код ЄДРПОУ 35036926) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо не виключення інформації з Єдиного реєстру боржників відносно ОСОБА_1 та не скасування інших заходів, накладених державним виконавцем.

Зобов`язати Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України виключити відомості про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників, внесених в рамках виконавчих проваджень №54722934, 59291115, 63967499.

Зобов`язати Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт на майно ОСОБА_1 , накладений в рамках виконавчих проваджень №45612339, 59291115.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 28.07.2026.

Суддя М.С. Лазаренко