Ухвала суду № 138542408, 28.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

28 липня 2026 року Справа №160/18947/25

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ремез К.І., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро заяву представника позивача Мудрака Михайла Миколайовича про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №160/18947/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 у справі №160/18947/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, задоволено частково.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 26.02.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок за період з 26.02.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Розподіл судових витрат не здійснювався.

Рішення суду набрало законної сили 13.11.2025.

З матеріалів справи видно, що рішення з набранням законної сили та виконавчий лист по справі № 160/18945/25 були отримані позивачем, що підтверджується матеріалами справи.

27.07.2026 від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява про встановлення судового контролю, в якій просить суд зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду письмовий звіт про виконання рішення суду протягом 15 календарних днів з дня отримання ухвали суду та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 долучити до звіту про виконання рішення суду: детальний помісячний розрахунок перерахунку грошового забезпечення за період з 26.02.2022 по 19.05.2023; детальний помісячний розрахунок грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні та премії, проведених на виконання рішення суду; розрахункові листи та довідки щодо здійснених нарахувань; копії наказів, фінансових, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують проведення перерахунку відповідно до рішення суду; платіжні документи, що підтверджують фактичну виплату ОСОБА_1 всіх належних сум на виконання рішення суду; докази вжиття всіх організаційних, фінансових та бюджетних заходів, спрямованих на повне виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі №160/18947/25.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що після набрання рішенням законної сили позивач вжив усіх передбачених законом заходів, спрямованих на його добровільне та примусове виконання. Представником позивача отримано виконавчий лист та подано заяву про його примусове виконання до органу державної виконавчої служби.

26 березня 2026 року державним виконавцем Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі відкрито виконавче провадження №80591623. Боржнику встановлено десятиденний строк для добровільного виконання рішення суду та належним чином повідомлено про відкриття виконавчого провадження. Незважаючи на це, рішення суду виконано не було.

У зв`язку з невиконанням рішення суду державним виконавцем 08 травня 2026 року винесено постанову про накладення на Військову частину НОМЕР_1 штрафу у розмірі 5100 гривень та повторно встановлено строк для виконання рішення суду.

Однак навіть після застосування зазначених заходів примусового виконання боржник не виконав рішення суду. У зв`язку з цим 16 липня 2026 року старшим державним виконавцем повторно винесено постанову про накладення на Військову частину НОМЕР_1 штрафу, цього разу у розмірі 10200 гривень, а боржника знову зобов`язано виконати рішення суду протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання судового рішення.

За таких обставин позивач повністю вичерпав передбачені законом механізми позасудового виконання рішення, однак його порушене право досі не поновлено. Тому виникла необхідність у застосуванні судом механізму судового контролю, передбаченого статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи оцінку щодо необхідності встановлення судового контролю за виконанням рішення у цій справі, суд зважає на таке.

Згідно із статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено у статті 382 КАС України, за приписами частини першої якої суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частини 2 статті 381-2 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі може суд першої чи апеляційної інстанції. Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу. Отже, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення, є правовим наслідком судового рішення.

При цьому, зазначена норма не містить застереження, що суд може встановити судовий контроль за виконанням судового рішення лише одночасно з ухваленням останнього.

Вказана позиція узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 14.05.2020 у справі №800/320/17.

Суд зазначає, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-Позивача.

З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання Відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Слід зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.

Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.

Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.

В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.

Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 зазначив, що право на судовий захист, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, що остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося. Одним з механізмів, спрямованих незабезпечення ефективності судового рішення, тобто на його виконання судовий контроль.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), № 29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Суд вважає за необхідне зазначити, що невиконанням рішення суду, яке набуло законної сили, підривається як авторитет судової гілки влади, так і авторитет демократичної держави в цілому.

Рішення суду, яке набрало законної сили, має бути виконане. Виконання рішення суду забезпечує довіру суспільства до суду, оскільки довіра людини до суду формується не тільки через призму справедливого судового рішення, а й зокрема через виконання цього рішення.

Невиконання рішення суду формує недовіру людини до суду, що недопустимо в демократичній державі. Водночас, суб`єкт владних повноважень, який є стороною у справі, має бути зразком для громадськості щодо належного виконання рішення суду, не чекаючи при цьому примусового виконання такого рішення суду або встановлення судового контролю щодо виконання рішення суду.

У випадку ухилення боржника - суб`єкта владних повноважень від виконання судового рішення суд може постановити ухвалу про зобов`язання останнього подати звіт і після постановлення рішення у справі, якщо цього потребують обставини справи.

Оскільки на момент звернення позивача із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення відсутні докази на підтвердження виконання відповідачем рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду 29.09.2025 у справі №160/18947/25, суд вважає за необхідне задовольнити частково заяву позивача та встановити відповідачеві строк для подання звіту - 20 днів з дати отримання копії цієї ухвали.

Керуючись статтями 14, 241, 248, 370, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача Мудрака Михайла Миколайовича про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №160/18947/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду письмовий звіт про виконання рішення суду протягом 20 календарних днів з дня отримання ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили в строк та порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційному порядку може бути оскаржена ухвала про встановлення судового контролю.

Суддя К.І. Ремез