Ухвала суду № 138542307, 27.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

27 липня 2026 рокуСправа №160/8007/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Елін Плюс» про роз`яснення ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 року у справі №160/8007/24, -

УСТАНОВИВ:

16.07.2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Елін Плюс» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з заявою про роз`яснення ухвали від 30.01.2025 року у справі №160/8007/24, в якій просить суд:

- яким є зміст та правові наслідки застосованих Ухвалою від 30.01.2025 заходів забезпечення позову в частині формулювання «до набрання законної сили судовим рішенням у справі», з урахуванням фактичного припинення дії таких заходів 13.08.2025 в силу вимог ч. 6 ст. 157 КАС України у зв`язку з набранням законної сили Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.08.2025 у справі № 160/8007/24 та відсутності правового механізму їх поновлення, а також з урахуванням тих обставин, що при застосуванні заходів забезпечення позову 30.01.2025 суд першої інстанції виходив із оцінки усіх заявлених позовних вимог у їх сукупності, тоді як на даний час нескасованою залишилась лише одна позовна вимога.

В обґрунтування вимог заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «Елін Плюс» зазначає, що на момент застосування заходів забезпечення позову Ухвалою від 30.01.2025 судом першої інстанції було враховано позовну заяву заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, яка містила три взаємопов`язані позовні вимоги, а саме: про визнання протиправною бездіяльності (п. 1), про визнання протиправним рішення (п. 2) та про скасування дозволу на виконання будівельних робіт (п. 3). Саме сукупність зазначених позовних вимог, їх взаємозв`язок та характер спірних правовідносин зумовили необхідність застосування судом заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії дозволу та заборони здійснення будівельних робіт. Відтак такі заходи забезпечення позову були застосовані судом у межах конкретного предмета спору та визначеного обсягу позовних вимог, які існували станом на момент постановлення Ухвали від 30.01.2025, і безпосередньо з ними кореспондували. Водночас у ході подальшого судового розгляду істотно змінився предмет спору, оскільки, як вже було зазначено вище, Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.08.2025 у задоволенні позовних вимог про визнання протиправної бездіяльності та визнання протиправним рішення, тобто двох з трьох позовних вимог, було відмовлено, а зазначене судове рішення у відповідній частині набрало законної сили (у тому числі не було скасоване і Постановою Верховного Суду від 24.04.2026). Таким чином, станом на час подання даної заяви відсутній первісний комплекс позовних вимог, щодо якого застосовувалися заходи забезпечення позову, а фактично має місце інший (звужений) обсяг спору, який не є тотожним тому, що існував станом на 30.01.2025. При цьому зі змісту Ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 вбачається, що суд, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, здійснював оцінку заявлених позовних вимог у їх сукупності, їх взаємозв`язку та характеру спірних правовідносин, які існували на момент її постановлення. За таких обставин не є очевидним та потребує з`ясування шляхом роз`яснення судового рішення питання щодо того, як слід розуміти застосовані Ухвалою від 30.01.2025 заходи забезпечення позову в умовах зміни предмета спору, а саме, чи пов`язуються вони виключно з первісним обсягом позовних вимог, оцінених судом при їх застосуванні, чи можуть поширюватися на подальшу процесуальну ситуацію з іншим (звуженим) предметом спору, з урахуванням зміни обсягу позовних вимог та фактичного змісту спірних правовідносин, що існують на даний час.. Зважаючи на викладене заявник вважає, що без роз`яснення рішення неможливо належним чином та ефективно його виконати та відновити її права.

Відповідно до ч. 3 ст. 254 КАС України суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження.

Дослідивши подану заяву, враховуючи матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року у справі № 160/8007/24 вжито заходи забезпечення позову в адміністративній справі № 160/8007/24 за позовом заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави до Державної інспекції архітектури та містобудування України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Елін Плюс», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, скасування дозволу, припинення права на виконання будівельних робіт шляхом:

- зупинити дію дозволу на виконання будівельних робіт №ІУ013210428976 від 06.05.2021 «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Маршала Малиновського в районі будинку 60, м. Дніпро», виданий замовнику будівництва ТОВ «Елін Плюс» Державною архітектурно-будівельною інспекцією України;

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Елін Плюс» (код ЄДРПОУ 34561353), а також будь-яким іншим юридичним або фізичним особам здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці по вул. Маршала Малиновського в районі будинку 60, м. Дніпро (кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:01:007:0094), до набрання законної сили судовим рішенням по справі.

26.03.2025 постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.03.2025 апеляційну скаргу ТОВ Елін Плюс задоволено, ухвалу від 30.01.2025 про забезпечення позову в адміністративній справі № 160/8007/24 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні заяви заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури про забезпечення позову в адміністративній справі № 160/8007/24 відмовлено.

02.07.2025 постановою Верховного Суду від 02.07.2025 касаційну скаргу прокурора задоволено. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.03.2025 скасовано, а справу № 160/8007/24 в частині розгляду заяви про забезпечення позову направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

11.12.2025 постановою Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Елін Плюс залишено без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року - без змін.

24.04.2026 постановою Верховного Суду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Елін Плюс», до якої приєдналися ТОВ «БК «Альтабуд Компані» та АТ «ЗНВКІФ «АННОНА», залишено без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11.12.2025 у справі № 160/8007/24 залишено без змін.

24.04.2026 постановою Верховного Суду від 24.04.2026 касаційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задоволено частково: Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року у справі №160/8007/24 скасовано в частині закриття провадження у справі за позовною вимогою про скасування дозволу на виконання будівельних робіт від 06.05.2021 №ІУ013210428976 Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Маршала Малиновського в районі будинку 60, м. Дніпро, виданого замовнику будівництва ТОВ Елін Плюс Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, і в цій частині направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції; щодо інших позовних вимог постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року у справі № 160/8007/24 залишено без змін.

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У постанові від 21 березня 2019 року у справі № 807/1689/14 Верховний Суд вказав, що зміст ухвалених судових рішень повинен відповідати приписам КАС України. Рішення судів усіх інстанцій, незалежно від виду провадження, повинно бути гранично повним, зрозумілим, чітким, обов`язково містити вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини з додержанням зазначеної послідовності.

Зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення.

Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідносяться з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразовування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту. Судове рішення не повинно містити положень, які б суперечили або виключали одне одного, ускладнювали чи унеможливлювали його виконання.

У разі, коли судове рішення не відповідає вказаним критеріям, останнє підлягає роз`ясненню судом, який ухвалив вказане судове рішення за заявою учасника справи.

Критерії прийняття до розгляду, а також особливості розгляду судами заяв роз`яснення судових рішень встановлені статтею 254 КАС України.

Згідно з положеннями вказаної статті, за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Верховним Судом у постанові від 13 вересня 2019 року у справі №816/1512/15 зазначено, що роз`яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом. Зокрема, це стосується недотримання вимоги ясності, визначеності судового рішення, яка означає, що судове рішення не може містити положень, що викликають суперечки під час виконання рішення. Підставою для подання заяви про роз`яснення рішення, є його незрозумілість.

Таким чином, у заяві про роз`яснення рішення зазначається, що саме у рішенні є незрозумілим, в чому полягає неясність рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання.

Верховний Суд у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 22а-11177/08 також вказав, що фактично роз`ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому, суд, роз`яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в постановлене рішення.

Системне тлумачення вищевказаних положень процесуального закону дозволяє дійти висновку, що рішення суду може бути роз`яснено у разі, якщо без такого роз`яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тобто, роз`яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні відповідної неясності і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення. Ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв`язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині.

Подібні висновки також були неодноразово висловлені Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 13 липня 2016 року у справі № №21-6440іп15, від 12 липня 2017 року у справі № 802/1028/13-а, а також у постановах Верховного Суду від 26 січня 2018 року у справі №138/815/17, від 16 липня 2020 року у справі №619/3407/16-а, від 30 грудня 2020 року у справі №766/9580/17, від 26 травня 2022 року у справі №620/1269/20.

Проаналізувавши ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року у взаємозв`язку з мотивами поданої позивачем заяви про її роз`яснення, суд доходить висновку, що доводи відповідача не стосуються питання незрозумілості/нечіткості цього рішення суду. Доводи заявника про надання роз`яснень судовому рішенню в контексті перегляду ухвали судами апеляційної та касаційної інстанцій не свідчить про незрозумілість ї ухвали про вжиття заходів забезпечення позову.

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 19 травня 2026 року у справі №160/8007/24 виніс ухвалу, якою відмовив у задоволенні заяви Державної інспекції архітектури та містобудування України про роз`яснення постанови Верховного Суду від 24.04.2026 у справі №160/8007/24 та виснував наступне щодо чинності заходів забезпечення позову після прийняття Постанови Верховного суду від 24.04.2026:

«27. У своїй постанові від 24.04.2026 у справі, що розглядається, Суд зазначив:

« 60. Суд першої інстанції розглянув наведені прокурором обставини і дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав.

61. Суд апеляційної інстанції також зауважив, що стосовно балансу інтересів та можливих втрат забудовників, слід відмітити, що фінансові права забудовника можуть зазнати ще більших порушень у разі продовження будівництва з порушеннями будівельних норм та стандартів, якщо в ході судового розгляду справи по суті буде встановлена протиправність оскаржуваного дозволу. За таких обставин вжиття заходів забезпечення позову матиме наслідком збереження існуючого становища та дозволить уникнути негативних наслідків проведення будівельних робіт на зсувонебезпечних територіях, а також нецільового використання комунальних земель з порушеннями містобудівної документації. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також врахував інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із продовженням будівельних робіт на вказаному об`єкті будівництва до вирішення справи по суті.

…

69. За вказаних обставин Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення рішень судів першої та апеляційної інстанцій без змін.»

28. Інститут роз`яснення рішення - це спосіб усунення незрозумілості резолютивної частини. Проте, відповідач фактично просить не роз`яснення, а правової оцінки ситуації - тобто відповіді на питання «чи діють заходи забезпечення?» Це стосується тлумачення правових наслідків рішення, а не його змісту.»

Розглядаючи подану заяву суд встановив, що остання не містить чітких посилань на те, що певні частини ухвали суду від 30.01.2025 року викликають труднощі в їх розумінні.

Суд зазначає, що ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду є вмотивованою і зрозумілою.

Крім того, згідно з висновками, що сформульовані у рішенні ЄСПЛ «BALAN v. The Republic of Moldova (No. 2)» (заява № 49016/10), яке головним чином стосується встановлення правомірності роз`яснення судового рішення, Суд зобов`язаний не допускати порушення принципу правової визначеності під час розгляду заяви про роз`яснення судового рішення. У цій справі ЄСПЛ вказав, що роз`яснення рішення, яке в результаті фактично змінює спосіб його виконання, виходить за межі звичайного тлумачення чи виправлення канцелярських або судових помилок, що має наслідки, несумісні з принципом юридичної визначеності, гарантовані статтею 6 Конвенції.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для роз`яснення ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 року у справі №160/8007/24.

Керуючись ст.ст. 243, 248, 254, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Елін Плюс» про роз`яснення ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 року у справі №160/8007/24 - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук