Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2026 рокуСправа №160/5793/26 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
розглянувши у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Піраміда» до Південно Східної митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
УСТАНОВИВ:
10.03.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Піраміда»» з позовною заявою до Південно Східної митниці, з вимогами:
- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 18.02.2026 року №UA110150/2026/000016/1, від 18.02.2026 року №UA110150/2026/000017/1, від 19.02.2026 року NUA110150/2026/000018/1.;
- визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2026/000024 від 18.02.2026 р., №UA110150/2026/000025 від 18.02.2026 р., №UA110150/2026/000026 від 19.02.2026 р.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Відповідно до укладеного контракту купівлі-продажу від 11.11.2025 р. Позивачем було придбано у «ZHUHAI YONG YANG STEEL IMPORT AND EXPORT CO, LTD» рейки широкопідошвові, сталеві, нові, не струмопровідні, без жолоба, по стандарту GB2585-2021, з масою погонного метра 43 кг, сталь U71MN, довжина 12,5 м. призначені для залізничних колій. Виробник: «НЕВЕ! YONG YANG SPECIAL STEEL GROUP CO., LTD» «НЕВЕЇ YONG YANG SPECIAL STEEL GROUP CO., LTD» у кількості 65 тн, загальною вартістю 40300 доларів США. Митна вартість визначена за ціною контракту. Однак, митницею за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів не було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів та прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач не погоджується із винесеними рішеннями про коригування митної вартості та зазначає про те, що ним було визначено митну вартість товарів, пред`явлених до митного оформлення, відповідно до вимог ст. 53 МК України та надано всі необхідні документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості. Документи, подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Опцион Трейд», не містили розбіжностей, не мали ознак підробки, містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари. Підстав для витребування додаткових документів та для коригування заявленої митної вартості у відповідача не було. Сумніви відповідача у достовірності відомостей у комерційних документах та твердження щодо не включення складових митної вартості у повному обсязі не підтверджені жодними доказам та є безпідставними. За вказаних обставин, рішення про коригування митної вартості є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.03.2026 р. позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю позову вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивачу запропоновано усунути недоліки позову протягом 5-ти днів з дня отримання копії ухвали суду про залишення позову без руху, а саме: надати до суду: - належного офіційного перекладу документів викладених іноземною мовою, долучених до позовної заяви та їх копій.
Копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.03.2026 р. отримано позивачем за допомогою підсистеми «Електронний суд», про що свідчить довідка наявна у матеріалах справи.
17.03.2026 р. до суду надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 р. справу № 160/5627/26 прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Цією ж ухвалою відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву.
08.04.2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Південно - Східної митниці надійшов відзив проти позову. Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі, вказує, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI під час здійснення Тернопільською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями від №26UA11015000112107, №26UA11015000111003 від 17.02.2026 p., №26UA11015000123505 від 19.02.2025 р. було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товару 18.02.2026 року №UA110150/2026/000016/1, від 18.02.2026 року №UA110150/2026/000017/1, від 19.02.2026 року NUA110150/2026/000018/1, а саме:
1. Позивачем до митного контролю та оформлення заявлено партію товару, імпортовану за угодою з виробником (код документу 4104 відповідно до графи 44 ЕМД). Відповідно до Класифікатора документів, сертифікатів, дозволів та додаткової інформації, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 вересня 2012 року № 1011, код документу 4104 означає зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів. Відповідно до електронного інвойсу, заявлений виробник товару «HEBEI YONG YANG SPECIAL STEEL GROUP CO., LTD». Пунктом 12 Угоди чітко зазначений виробник товару HEBEI YONG YANG SPECIAL STEEL GROUP CO., LTD. В інвойсі та у п. 12 угоди виробником зазначено «HEBEI YONG YANG SPECIAL STEEL GROUP CO., LTD», тоді як продавцем за договором виступає «ZHUHAI YONG YANG STEEL IMPORT AND EXPORT CO., LTD». Документального підтвердження взаємозв`язку між зазначеними суб`єктами господарювання (статус дочірнього підприємства, уповноваженого експортера, офіційного торгового представника тощо) не надано. Зазначена невідповідність унеможливлює належну перевірку: фактичного ланцюга постачання товару; формування ціни; відсутності впливу взаємозв`язку сторін на рівень заявленої митної вартості (стаття 58 МКУ). У графі 44 МД наявний лист підприємства ТОВ "ПКФ"ПІРАМІДА" (код 9000 в гр.44) від 10.02.2026 №1-1002 щодо наявності дилерських відносин з 2020 року, оформленим на власному бланку підприємства. Але водночас, відсутні дилерські договори, сертифікати дилера, листи виробника або інші документи, що підтверджують офіційний статус; не надано документів, які б підтверджували повноваження продавця реалізовувати продукцію виробника. Відсутність вищевказаних документів унеможливлює підтвердження обґрунтованості заявленої ціни договору. У листі від 10.02.2026 №1-1002 зазначено, що підприємством багаторазово здійснювалися закупівлі продукції зазначеного виробника. Однак, за інформацією, наявною у митного органу в АСМО «ІНСПЕКТОР», з 2020 року підприємством здійснено лише два митних оформлення. Таким чином, твердження про систематичні поставки документально не підтверджено, що має значення для оцінки комерційної практики та рівня ціноутворення. Також, у листі від 10.02.2026 №1-1002 зазначено про наявність додатка (листсертифікат від виробника та переклад), проте зазначений додаток до митного оформлення не подано. Відсутність такого документа позбавляє митний орган можливості перевірити достовірність заявленої інформації щодо статусу продавця. За результатами аналізу інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті виробника, відсутні відомості про наявність дочірнього підприємства «ZHUHAI YONG YANG STEEL IMPORT AND EXPORT CO., LTD», уповноваженого здійснювати реалізацію зазначеної продукції. Це додатково потребує документального підтвердження з боку сторін договору. Надані платіжні документи підтверджують здійснення оплати на адресу продавця ZHUHAI YONG YANG STEEL IMPORT AND EXPORT CO., LTD, тоді як виробником товару згідно з інвойсом та умовами договору зазначено HEBEI YONG YANG SPECIAL STEEL GROUP CO., LTD. При цьому документального підтвердження того, що продавець: є офіційним дочірнім підприємством виробника; уповноважений здійснювати експорт та реалізацію продукції від імені виробника; формує ціну без впливу додаткової комерційної націнки, до митного оформлення не надано. З урахуванням непідтвердженого взаємозв`язку між продавцем і виробником, митний орган позбавлений можливості перевірити: відсутність посередницької націнки; структуру формування заявленої митної вартості; відповідність заявленої ціни реальним умовам поставки. Відсутнє документальне підтвердження взаємозв`язку між виробником та продавцем, яке може бути підтверджено: дилерським договором або іншими документами, що підтверджують повноваження продавця; листом або сертифікатом від виробника щодо офіційного статусу продавця; документами, що підтверджують формування ціни товару.
2. Відповідно до відомостей, що містяться у товаросупровідних документах наданих до митного оформлення, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB Tianjin (China). Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України до митної вартості товарів додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця їх ввезення на митну територію України, якщо такі витрати не включені до ціни договору. Згідно з офіційними правилами тлумачення умов поставки Incoterms (умова FOB) продавець несе витрати та ризики до моменту завантаження товару на борт судна в порту відвантаження. Подальші витрати на морське перевезення, страхування та інші витрати до місця ввезення не включаються до ціни товару та сплачуються покупцем. У зв`язку з цим, для правильного визначення митної вартості необхідним є документальне підтвердження конкретних географічних пунктів відправлення та призначення; протяжності перевезення; складових транспортних витрат. Наданий рахунок на транспортні послуги від 12.02.2026 № 93 не містить чітко визначених географічних пунктів наданих послуг (порт відправлення, порт призначення, пункт перетину митного кордону України), що унеможливлює: перевірку відповідності заявлених витрат умовам поставки FOB; встановлення, чи включені витрати саме до місця ввезення на митну територію України; перевірку повноти включення транспортних витрат до митної вартості. За відсутності зазначених відомостей митний орган позбавлений можливості перевірити числові значення складових митної вартості відповідно до вимог статей 53 та 58 МКУ. З огляду на викладене, подані документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей, необхідних для підтвердження числових значень складових митної вартості товару та обґрунтованості її визначення за першим методом (статті 53, 54, 58 МКУ).
В зв`язку із цим дані документи не є належними документами, які підтверджують заявлену митну вартість.
Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Південно Східної митниці разом з митними деклараціями від №26UA11015000112107, №26UA11015000111003 від 17.02.2026 p., №26UA11015000123505 від 19.02.2025 р. містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів.
Разом з тим, митним органом проведено порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнями митної вартості ідентичних, подібних (аналогічних) товарів та з довідковою інформацією, та встановлено заниження заявленого рівня митної вартості, що суперечить поняттю дійсної вартості товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947). За результатами проведеного порівняння встановлено, що у митного органу наявна інформація щодо рівня митної вартості ідентичних товарів за вищими рівнями митної вартості. Вищевикладені обставини слугували підставою для прийняття рішень про коригування митної вартості товару та з огляду на викладене відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Окремо митницею викладено заперечення проти стягнення витрат на правничу допомогу. Відповідач зазначає, що оцінюючи зміст даного позову, митний орган і суд позбавлені можливості перевірити обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількості витраченого часу, розміру гонорару, співмірності послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та значенню справи.
13.04.2026 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ПФК Піраміда» надано відповідь на відзив у справі згідно з якими зазначили, що для визначення митної вартості товару за ціною контракту ними було надано повний та достатній обсяг документів. Окремо позивач наголосив, що розмір гонорару адвоката є фіксованим та позивачем також було понесено витрати на переклад документів, доданих до позовної заяви.
22.04.2026 року Південно Східною митницею подано заперечення на відповідь на відзив проти позову, в якій відповідачем зазначено про те, що надання належного офіційного перекладу документів викладених іноземною мовою є обов`язком позивача при зверненні до суду. Відтак, зазначають, що переклад документів на усунення недоліків позову не є витратими, спричиненими розглядом справи, а наслідком недотримання позивачем процесуальних вимог до форми та змісту позовної заяви відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною 4статті 243 Кодексу адміністративного Українивстановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст.257,262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Згідно з 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
Відповідно до укладеного контракту купівлі-продажу від 11.11.2025 р. Позивачем було придбано у «ZHUHAI YONG YANG STEEL IMPORT AND EXPORT CO, LTD» рейки широкопідошвові, сталеві, нові, не струмопровідні, без жолоба, по стандарту GB2585-2021, з масою погонного метра 43 кг, сталь U71MN, довжина 12,5 м. призначені для залізничних колій. Виробник: «НЕВЕІ YONG YANG SPECIAL STEEL GROUP CO., LTD» «НЕВЕІ YONG YANG SPECIAL STEEL GROUP CO., LTD» у кількості 65 тн, загальною вартістю 40300 доларів США (далі - товар).
Позивач, в особі представника (брокера) ФОП ОСОБА_1 , з метою митного оформлення, імпортованої за зовнішньоекономічним контрактом купівлі-продажу від 11.11.2025 NZHYY-PKF251111 партії товару подав до Південно-Східної митниці електронні митні декларації (далі - МД): №26UA11015000112107, №26UA11015000111003 від 17.02.2026 p., №26UA11015000123505 від 19.02.2025 р.
Під час декларування товарів за вказаними митними деклараціями Позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару - за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, зокрема:
Договір №13/02/2026-III (митний брокер) від 13.02.2026 р.
Сертифікат якості (Certificate of quality) б/н від 29.11.2025 р.
Пакувальний лист (Packing list) ZHYY251202Р-1 від 02.12.2025 р.
Пакувальний лист (Packing list) ZHYY251202P-2 від 02.12.2025 р.
Пакувальний лист (Раcking list) ZHYY251202P-3 від 02.12.2025 р.
Рахунок-проформа (Proforma invoice) ZHYY-P1251111 від 11.11.2025 р.
Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) ZHYY251202F від 02.12.2025 р.
Коносамент (Bill of lading) 26249061 від 08.12.2025 р.,
Автотранспортна накладна (Road consignment note) 99099 від 11.02.2026 р.
Автотранспортна накладна (Road consignment note) 43593 від 13.02.2026 р.
Автотранспортна накладна (Road consignment note) 771721 від 13.02.2026 р.
Супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) 26UA205020K3PNL3L2 від 13.02.2026 р.
Супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) 26UA205020YPU4YZL8 від 14.02.2026 р.
Супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) 26UA205020CW3JIJL6 від 16.02.2026 р.
Банківські документи, що стосуються оплати товару (Swift) від 24.11.2025 р.
Банківські документи, що стосуються оплати товару (Swift) від 19.12.2025 р.
Рахунки на оплату №93 від 12.02.2026 р., №94 від 16.02.2026 р. за надання транспортноекспедиційних послуг
Калькуляція транспортних витрат 1,2,3 від 16.02.2026 р.
Заявка Позивача №1 від 27.11.2025 р. на транспортно-експедиційне обслуговування (TEO),
Довідка №160226/1 від 16.02.2026 р. ТОВ «СТОЛЕС ЛОДЖИСТІК»,
Зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу №ZHYY-PKF251111 від 11.11.2025 р.
Договір про надання послуг митного брокера 13/02/2026-ПІ від 13.02.2026
Договір №03/06/2020 від 03.06.2020 р. на транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу,
Електронний сертифікат походження товарy (Certificate of origin) 25C4404A4044/00041 24.12.2025 р.
Лист Позивача №1-1002 від 10.02.2026 р. щодо статусу «ZHUHAI YONG YANG STEEL IMPORT AND EXPORT CO, LTD» з додатком.
Митна декларація країни відправлення 02120250000356985 від 04.12.2025 р.
Під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товарів було вивчено документи подані декларантом для здійснення митного оформлення, та встановлено, що вони містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари митницею було направлено повідомлення відповідно до якого Позивачу слід було надати за наявності додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:
1) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
2) виписку з бухгалтерської документації;
3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У відповідь на повідомлення митниці декларантом надіслано листи від 18.02.2026 №1-1802, від 18.02.2026 №2-1802 та від 19.02.2026 №3-1902, якими повідомлено, що документи надані в повному обсязі.
За відсутності додаткових документів та відповідно до приписів ч. 6 ст. 54 МК України відповідач прийняв рішення про відмову у митному оформленні товарів за митною вартістю, заявленою декларантом.
Так, відповідач виніс рішення про коригування митної вартості товарів 18.02.2026 року №UA110150/2026/000016/1, від 18.02.2026 року №UA110150/2026/000017/1, від 19.02.2026 року NUA110150/2026/000018/1 з обґрунтуванням у графі 33, а саме:
1. Позивачем до митного контролю та оформлення заявлено партію товару, імпортовану за угодою з виробником (код документу 4104 відповідно до графи 44 ЕМД). Відповідно до Класифікатора документів, сертифікатів, дозволів та додаткової інформації, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 вересня 2012 року № 1011, код документу 4104 означає зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів. Відповідно до електронного інвойсу, заявлений виробник товару «HEBEI YONG YANG SPECIAL STEEL GROUP CO., LTD». Пунктом 12 Угоди чітко зазначений виробник товару HEBEI YONG YANG SPECIAL STEEL GROUP CO., LTD. В інвойсі та у п. 12 угоди виробником зазначено «HEBEI YONG YANG SPECIAL STEEL GROUP CO., LTD», тоді як продавцем за договором виступає «ZHUHAI YONG YANG STEEL IMPORT AND EXPORT CO., LTD». Документального підтвердження взаємозв`язку між зазначеними суб`єктами господарювання (статус дочірнього підприємства, уповноваженого експортера, офіційного торгового представника тощо) не надано. Зазначена невідповідність унеможливлює належну перевірку: фактичного ланцюга постачання товару; формування ціни; відсутності впливу взаємозв`язку сторін на рівень заявленої митної вартості (стаття 58 МКУ). У графі 44 МД наявний лист підприємства ТОВ "ПКФ"ПІРАМІДА" (код 9000 в гр.44) від 10.02.2026 №1-1002 щодо наявності дилерських відносин з 2020 року, оформленим на власному бланку підприємства. Але водночас, відсутні дилерські договори, сертифікати дилера, листи виробника або інші документи, що підтверджують офіційний статус; не надано документів, які б підтверджували повноваження продавця реалізовувати продукцію виробника. Відсутність вищевказаних документів унеможливлює підтвердження обґрунтованості заявленої ціни договору. У листі від 10.02.2026 №1-1002 зазначено, що підприємством багаторазово здійснювалися закупівлі продукції зазначеного виробника. Однак, за інформацією, наявною у митного органу в АСМО «ІНСПЕКТОР», з 2020 року підприємством здійснено лише два митних оформлення. Таким чином, твердження про систематичні поставки документально не підтверджено, що має значення для оцінки комерційної практики та рівня ціноутворення. Також, у листі від 10.02.2026 №1-1002 зазначено про наявність додатка (листсертифікат від виробника та переклад), проте зазначений додаток до митного оформлення не подано. Відсутність такого документа позбавляє митний орган можливості перевірити достовірність заявленої інформації щодо статусу продавця. За результатами аналізу інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті виробника, відсутні відомості про наявність дочірнього підприємства «ZHUHAI YONG YANG STEEL IMPORT AND EXPORT CO., LTD», уповноваженого здійснювати реалізацію зазначеної продукції. Це додатково потребує документального підтвердження з боку сторін договору. Надані платіжні документи підтверджують здійснення оплати на адресу продавця ZHUHAI YONG YANG STEEL IMPORT AND EXPORT CO., LTD, тоді як виробником товару згідно з інвойсом та умовами договору зазначено HEBEI YONG YANG SPECIAL STEEL GROUP CO., LTD. При цьому документального підтвердження того, що продавець: є офіційним дочірнім підприємством виробника; уповноважений здійснювати експорт та реалізацію продукції від імені виробника; формує ціну без впливу додаткової комерційної націнки, до митного оформлення не надано. З урахуванням непідтвердженого взаємозв`язку між продавцем і виробником, митний орган позбавлений можливості перевірити: відсутність посередницької націнки; структуру формування заявленої митної вартості; відповідність заявленої ціни реальним умовам поставки. Відсутнє документальне підтвердження взаємозв`язку між виробником та продавцем, яке може бути підтверджено: дилерським договором або іншими документами, що підтверджують повноваження продавця; листом або сертифікатом від виробника щодо офіційного статусу продавця; документами, що підтверджують формування ціни товару.
2. Відповідно до відомостей, що містяться у товаросупровідних документах наданих до митного оформлення, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB Tianjin (China). Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України до митної вартості товарів додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця їх ввезення на митну територію України, якщо такі витрати не включені до ціни договору. Згідно з офіційними правилами тлумачення умов поставки Incoterms (умова FOB) продавець несе витрати та ризики до моменту завантаження товару на борт судна в порту відвантаження. Подальші витрати на морське перевезення, страхування та інші витрати до місця ввезення не включаються до ціни товару та сплачуються покупцем. У зв`язку з цим, для правильного визначення митної вартості необхідним є документальне підтвердження конкретних географічних пунктів відправлення та призначення; протяжності перевезення; складових транспортних витрат. Наданий рахунок на транспортні послуги від 12.02.2026 № 93 не містить чітко визначених географічних пунктів наданих послуг (порт відправлення, порт призначення, пункт перетину митного кордону України), що унеможливлює: перевірку відповідності заявлених витрат умовам поставки FOB; встановлення, чи включені витрати саме до місця ввезення на митну територію України; перевірку повноти включення транспортних витрат до митної вартості. За відсутності зазначених відомостей митний орган позбавлений можливості перевірити числові значення складових митної вартості відповідно до вимог статей 53 та 58 МКУ. З огляду на викладене, подані документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей, необхідних для підтвердження числових значень складових митної вартості товару та обґрунтованості її визначення за першим методом (статті 53, 54, 58 МКУ).
За ЕМД від 17.02.2026 за № 26UA110150001110U3 В інформаційних ресурсах митниці наявна інформація про митне оформлення товару за кодом згідно УКТЗЕД 7302102200 (товар №1 за ЕМД) «Рейки широкопідошвові, нові, з масою погонного метра 36 кг або більше:- PRIME NEW CRANE RAIL KP120(170x170x120MM), YB/T5055- 2014, LENGTH12M, NO HOLES DRILLED,ACTUAL WEIGHT:116.02KG/M /Рейка кранова КР120(170x170x120MM), YB/T5055-2014, довжина 12м, без просвердлених отворів, вага: 116.02KG/M- 19,49т (14шт) марка сталі - U71Mn Рельс крановий завозиться для ремонту кранових колій. Не для військового призначення. Виробник: YONG YANG STEEL. Країна виробництва: CN. Торгівельна марка: YONG YANG», імпортованого за угодою з HANDAN YONGYANG IMPORT AND EXPORT CO., LTD,країна походження та відправлення Китай, комерційні умови поставки FOB Tianjin, митне оформлення якого здійснено за другорядним резервним методом та випущеного у вільний обіг за ЕМД від 22.12.2025 №UA110080/2025/006804 (MRN № 25UA500580009785U4) за ціною 1,69 дол.США/кг.
З урахуванням вищезазначеного митна вартість товару №1 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-ґ - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товарів, враховуючи країну виробництва та експорту, опис товару, призначення, обсяги ввезення: Товару №1 до рівня ЕМД від 22.12.2025 №UA110080/2025/006804 (MRN № 25UA500580009785U4) за ціною 1,69 дол.США/кг.
У зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного прийнято Рішення про коригування митної вартості від 18.02.2026 №UA110150/2026/000016/1.
За ЕМД від 17.02.2026 № 26UA110150001121U7 В інформаційних ресурсах митниці наявна інформація про митне оформлення товару за кодом згідно УКТЗЕД 7302102200 (товар №1 за ЕМД) «Рейки широкопідошвові, нові, з масою погонного метра 36 кг або більше:- PRIM NEW CRANE RAIL KP120(170x170x120MM), YB/T5055- 2014, LENGTH12M, NO HOLES DRILLED,ACTUAL WEIGHT:116.02KG/M /Рейка кранова КР120(170x170x120MM), YB/T5055-2014, довжина 12м, без просвердлених отворів, вага: 116.02KG/M- 19,49т (14шт) марка сталі - U71Mn Рельс крановий завозиться для ремонту кранових колій. Не для військового призначення. Виробник: YONG YANG STEEL. Країна виробництва: CN. Торгівельна марка: YONG YANG», імпортованого за угодою з HANDAN YONGYANG IMPORT AND EXPORT CO., LTD,країна походження та відправлення Китай, комерційні умови поставки FOB Tianjin, митне оформлення якого здійснено за другорядним резервним методом та випущеного у вільний обіг за ЕМД від 22.12.2025 №UA110080/2025/006804 (MRN № 25UA500580009785U4) за ціною 1,69 дол.США/кг.
З урахуванням вищезазначеного митна вартість товару №1 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-ґ - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товарів, враховуючи країну виробництва та експорту, опис товару, призначення, обсяги ввезення: Товару №1 до рівня ЕМД від 22.12.2025 №UA110080/2025/006804 (MRN № 25UA500580009785U4) за ціною 1,69 дол.США/кг.
У зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного прийнято Рішення про коригування митної вартості від 18.02.2026 №UA110150/2026/000017/1.
За ЕМД від 19.02.2026 № 26UA110150001235U5 В інформаційних ресурсах митниці наявна інформація про митне оформлення товару за кодом згідно УКТЗЕД 7302102200 (товар №1 за ЕМД) «Рейки широкопідошвові, нові, з масою погонного метра 36 кг або більше:- PRIME NEW CRANE RAIL KP120(170x170x120MM), YB/T5055- 2014, LENGTH12M, NO HOLES DRILLED,ACTUAL WEIGHT:116.02KG/M /Рейка кранова КР120(170x170x120MM), YB/T5055-2014, довжина 12м, без просвердлених отворів, вага: 116.02KG/M- 19,49т (14шт) марка сталі - U71Mn Рельс крановий завозиться для ремонту кранових колій. Не для військового призначення. Виробник: YONG YANG STEEL. Країна виробництва: CN. Торгівельна марка: YONG YANG», імпортованого за угодою з HANDAN YONGYANG IMPORT AND EXPORT CO., LTD, країна походження та відправлення Документ сформований в системі «Електронний суд» 08.04.2026 11 Китай, комерційні умови поставки FOB Tianjin, митне оформлення якого здійснено за другорядним резервним методом та випущеного у вільний обіг за ЕМД від 22.12.2025 №UA110080/2025/006804 (MRN №25UA110080006804U4) за ціною 1,69 дол.США/кг.
З урахуванням вищезазначеного митна вартість товару №1 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-ґ - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товарів, враховуючи країну виробництва та експорту, опис товару, призначення, обсяги ввезення: Товару №1 до рівня ЕМД від 22.12.2025 №UA110080/2025/006804 (MRN № 25UA110080006804U4) за ціною 1,69 дол.США/кг. У зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного прийнято Рішення про коригування митної вартості від 19.02.2026 №UA110150/2026/000018/1.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями про коригування митної вартості товарів, позивач звернуся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 Господарського кодексу України, суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 Господарського кодексу України форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов`язки його сторін регулюються Законом України Про міжнародне приватне право та іншими законами.
Законом України Про зовнішньоекономічну діяльність від 16 квітня 1991 року №959-XII передбачено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлені розділом III Митного кодексу України (надалі - МК України) і базуються на положеннях Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.
Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості з точки зору її повноти і прав (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).
Згідно з статтею VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як передбачено ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Така ж позиція знайшла своє відображення у постанові пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року .
З наведеним висновком кореспондуються положення п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.
Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.
Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частиною 7 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд вказує, що відповідно до приписів ст. 53 МК України надання до митного органу банківських платіжних документів та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару не є безумовним або обов`язковим. Отже на момент митного оформлення товару декларант не був зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що підтверджують оплату товару. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 11.06.2019 року у справі №813/1755/17, від 29.07.2021 року у справі №380/6459/20.
11.11.2025 р. між Позивачем та «ZHUHAI YONG YANG STEEL IMPORT AND EXPORT CO, LTD» було укладено контракт купівлі-продажу №ZHYY-PKF251111 на поставку рейок. Відповідно до умов контракту, Позивач погоджується купувати, а продавець погоджується продати наведені нижче товару на умовах, зазначених нижче: 1. Товар: стальні рейки 43 кг/м з трьома отворами з кожного боку 12. Стандарт: GB2585-2021 3. Розмір, ціна за одиницю, кількість: Стальні рейки 43 кг/м з трьома отворами з кожного боку, кількість: 65 тн, марка матеріалу/стандарт: сталь U71MN/GB2585-2021, довжина: 12,5 м/шт., ціна за одиницю: FOB Тяньцзінь, Китай 6208/тн, сума: 40300,00 $. Плюси та мінуси ваги/розмірів: Допуск -0/10 мм від довжини кожної рейки, інші характеристики відповідають китайському стандарту GB2585-2021. ЗАГАЛЬНА КІЛЬКІСТЬ: 65,00 тонн важкої сталевої рейки 43 кг/м з 3 отворами на кожному краю (більше або менше +/- 5%, сплачується за фактичною вагою). ЗАГАЛЬНА СУМА: 40 300,00 доларів США (сорок тисяч триста доларів США). 4. Упаковка: Запаковано пачками залізним дротом та відправлено контейнерами 3X45 дюймів. 5. Відвантажувальна марка: N/M. 5. Місце завантаження: Порт Тяньцзінь, Китай. 7. Місце доставки: Порт Тяньцзінь, Китай 8. Місце призначення: На вимогу покупця. 9. Часткове постачання: заборонено 10. Перевантаження: допускається 11. Строк поставки: протягом 20 днів після отримання 50% вартості контракту (20150,00 доларів США) авансовим переказом від Покупця. 12. Виробник: «НЕВEI YONG YANG SPECIAL STEEL GROUP CO., LTD> 14. Умови оплати: FOB порт Тяньцзінь, Китай, покупець сплачує 50% загальної вартості товару (20150,00 доларів США) як передплату, після отримання інвойсу від Продавця та договору купівлі-продажу, підписаного обома сторонами. Сума, що залишилася, у розмірі 50% від загальної вартості вантажу виплачується після отримання копії коносаменту протягом 10 робочих днів. Якщо вищезазначені вантажі завантажені на борт судна в китайському порту відправлення до порту призначення, то транспортні збори, надбавка за перевантаження в порту призначення, тариф та інші збори, що стягуються в порту призначення, зараховуються на рахунок Покупця. 15. Умови постачання: FOB порт Тяньцзінь, Китай. 11.11.2025 р. «ZHUHAI YONG YANG STEEL IMPORT AND EXPORT CO, LTD» було виставлено (Proforma invoice) ZHYY-P1251111 загальною вартістю 40300 доларів США. 24.11.2025 р. Позивачем здійснена попередня оплата попередня оплата 20150 доларів США на підставі вище зазначеного proforma invoice, що підтверджується платіжним доручення в іноземній валюті (Swift) від 24.11.2025 р. року. (копія додається) 19.12.2025 р. Позивачем відповідно до п. 14 контракту та рахунку-фактури (інвойсу) (Commercial invoice) ZHYY251202F від 02.12.2025 р. було сплачено на користь «ZHUHAI YONG YANG STEEL IMPORT AND EXPORT CO, LTD» 20286, 40 доларів США. Відтак, позивачем належними та допустимими доказами підтверджено сплату за поставлений товар та виконання умов зовнішньоекономічного контракту.
У відповідності частини шостої п. 2 ст. 53 МКУ документи, які підтверджують транспортні витрати це - «транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів». Ці документи до митного оформлення були надані.
Митним законодавством не регламентовано перелік документів, якими підтверджується витрати на транспортування і тому документи узгоджені між сторонами (Замовник та Виконавець), виставлені стороною рахунки або документи про сплату за послугу вважаються належними та достовірними доказами на підтвердження митної вартоcті.
03.06.2020 р. Позивачем було укладено з ТОВ «СТОЛЕС ЛОДЖИСТІК» договір №03/06/2020 на транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу. 27.11.2025 р. Позивач зробив заявку №1 від 27.11.2025 р. на транспортно-експедиційне обслуговування (ТЕО). 12.02.2026 р. ТОВ «СТОЛЕС ЛОДЖИСТІК» було виставлено рахунки №93, 94, які сплачено Позивачем відповідно до платіжних інструкцій (копії додаються). На підставі чого, Позивачем до ціни товарів додані витрати на транспортування в розмірі 790 966,92грн., що визначено у відомостях декларацій митної вартості. Листом №1-1002 від 10.02.2026 р. Позивач повідомив Відповідача, то «ZHUHAI YONG YANG STEEL IMPORT AND EXPORT CO., LTD» є дочірнім підприємством заводу виробника «HEBEI YONG YANG SPECIAL STEEL GROUP CO., LTD», що, зокрема, підтверджується: сертифікатом від 25.12.2019 р. виданим «НЕВEI YONG YANG SPECIAL STEEL GROUP CO.. LTD», а також, вбачається з сертифікату відповідності від 29.11.2025 р. (Certificate of quality), який, зокрема, надався до митного оформлення. Таким чином, Відповідач зробив безпідставні висновки про відсутність документів на підтвердження статусу дочірнього підприємства «ZHUHAI YONG YANG STEEL IMPORT AND EXPORT CO., LTD» заводу виробника «HEBEI YONG YANG SPECIAL STEEL GROUP CO., LTD». Поряд з цим, Відповідач також зробив безпідставні припущення щодо обставин, які вплинули або могли вплинути на заявлену ціну товару, у зв`язку із зазначенням найменування виробника (торгівельної марки) товару у контракті та інвойсі, що не підтверджуються жодними доказами, як відсутні будь-які докази існування іншої ціни даного товару виробника, ніж вказаної у контракті та сплаченої Позивачем.
Таким чином, надані позивачем митниці документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню та на їх підставі можливо ідентифікувати задекларовані товари, тому зазначені відповідачем розбіжності є необґрунтованими та безпідставними.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, до якого входить, зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Згідно п.3 ч.3 ст.335 МК України разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості, зокрема, про транспортні (перевізні) документи.
Ту ж саму правову позицію висловив і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 31.05.2019 у справі в №804/16553/14, в якій зазначив, що якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Аналогічні правові висновки відображені у постановах Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 07.07.2023 у справі №803/718/17 та 07.05.2020 у справі №400/2922/18.
Одночасно суд зазначає, що наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не є підставою для не застосування основного методу для визначення митної вартості товарів, оскільки вказана обставина не перерахована у статті 58 МК України в якості підстави, що виключає застосування основного методу визначення митної вартості товарів.
Суд зазначає, що тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на органі доходів і зборів.
Відповідачем під час розгляду справи не доведено належними та допустимими засобами доказування неправильності заявленої митної вартості товару. Доводи відповідача ґрунтуються лише на припущенням, які не підтвердженні жодними доказами.
У зв`язку з чим судом встановлено, що відомості надані позивач стосовно митної вартості товарів є об`єктивними, піддаються обчисленню та підтверджуються документально.
Наведені зауваження, що викладені відповідачем у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару, не вказують на наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Документи, на які посилається відповідач (сертифікат дилера) не є документами, які підтверджують митну вартість товарів, вичерпний перелік яких наведено у частині 1 статті 53 Митного кодексу України.
Отже, у ході судового розгляду справи суд доходить висновку, що відповідач не спростував контрактну ціну товару, а також не підтвердив об`єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору. Додаткових переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
Таким чином подані декларантом документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України.
При цьому, суд зазначає, що наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не є підставою для не застосування основного методу для визначення митної вартості товарів, оскільки вказана обставина не перерахована у статті 58 МК України в якості підстави, що виключає застосування основного методу визначення митної вартості товарів.
У ч.2 ст. 53 МК України не передбачено надання декларантом на підтвердження митної вартості документів, які зазначаються сторонами у зовнішньоекономічній угоді.
Таким чином, зазначення відповідачем в оскаржуваному рішенні, як підстави для його прийняття: ненадання документів передбачених Контрактом, суперечить положенням чинного законодавства України.
У зв`язку з наведеним, суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішеннях про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки.
Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.
Таким чином, суд робить висновок про те, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.
Суд звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не може слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.
У постановах від 31.03.2015 року та 02.06.2015 року (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Згідно з постановою пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, у митних процедурах вимоги до доказів законом не врегульовано, тому до процедур митного контролю можуть бути за аналогією застосовані відповідні правила з адміністративного судочинства. Вимога належності доказів означає, що суб`єкт, який вирішує справу по суті, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено (п.п.2.1 п.2).
Суд також звертає увагу, що приписами ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України встановлено правило, за яким митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: для підтвердження митної вартості товару.
На підставі аналізу наведених норм, суд робить висновок, що законом чітко встановлено умови, за наявності яких у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Проте, відповідачем не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення цих складових.
Крім того, як встановлено судом, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач вказав про те, що визначена ним митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару митне оформлення яких вже здійснено, визначений відповідно до раніше визнаної (визначеної) митної вартості товарів, зокрема у відповідача наявна інформація щодо митного оформлення подібного товару:
За ЕМД від 17.02.2026 за № 26UA110150001110U3 В інформаційних ресурсах митниці наявна інформація про митне оформлення товару за кодом згідно УКТЗЕД 7302102200 (товар №1 за ЕМД) «Рейки широкопідошвові, нові, з масою погонного метра 36 кг або більше:- PRIME NEW CRANE RAIL KP120(170x170x120MM), YB/T5055- 2014, LENGTH12M, NO HOLES DRILLED,ACTUAL WEIGHT:116.02KG/M /Рейка кранова КР120(170x170x120MM), YB/T5055-2014, довжина 12м, без просвердлених отворів, вага: 116.02KG/M- 19,49т (14шт) марка сталі - U71Mn Рельс крановий завозиться для ремонту кранових колій. Не для військового призначення. Виробник: YONG YANG STEEL. Країна виробництва: CN. Торгівельна марка: YONG YANG», імпортованого за угодою з HANDAN YONGYANG IMPORT AND EXPORT CO., LTD,країна походження та відправлення Китай, комерційні умови поставки FOB Tianjin, митне оформлення якого здійснено за другорядним резервним методом та випущеного у вільний обіг за ЕМД від 22.12.2025 №UA110080/2025/006804 (MRN № 25UA500580009785U4) за ціною 1,69 дол.США/кг.
З урахуванням вищезазначеного митна вартість товару №1 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-ґ - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товарів, враховуючи країну виробництва та експорту, опис товару, призначення, обсяги ввезення: Товару №1 до рівня ЕМД від 22.12.2025 №UA110080/2025/006804 (MRN № 25UA500580009785U4) за ціною 1,69 дол.США/кг.
У зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного прийнято Рішення про коригування митної вартості від 18.02.2026 №UA110150/2026/000016/1.
За ЕМД від 17.02.2026 № 26UA110150001121U7 В інформаційних ресурсах митниці наявна інформація про митне оформлення товару за кодом згідно УКТЗЕД 7302102200 (товар №1 за ЕМД) «Рейки широкопідошвові, нові, з масою погонного метра 36 кг або більше:- PRIM NEW CRANE RAIL KP120(170x170x120MM), YB/T5055- 2014, LENGTH12M, NO HOLES DRILLED,ACTUAL WEIGHT:116.02KG/M /Рейка кранова КР120(170x170x120MM), YB/T5055-2014, довжина 12м, без просвердлених отворів, вага: 116.02KG/M- 19,49т (14шт) марка сталі - U71Mn Рельс крановий завозиться для ремонту кранових колій. Не для військового призначення. Виробник: YONG YANG STEEL. Країна виробництва: CN. Торгівельна марка: YONG YANG», імпортованого за угодою з HANDAN YONGYANG IMPORT AND EXPORT CO., LTD,країна походження та відправлення Китай, комерційні умови поставки FOB Tianjin, митне оформлення якого здійснено за другорядним резервним методом та випущеного у вільний обіг за ЕМД від 22.12.2025 №UA110080/2025/006804 (MRN № 25UA500580009785U4) за ціною 1,69 дол.США/кг.
З урахуванням вищезазначеного митна вартість товару №1 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-ґ - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товарів, враховуючи країну виробництва та експорту, опис товару, призначення, обсяги ввезення: Товару №1 до рівня ЕМД від 22.12.2025 №UA110080/2025/006804 (MRN № 25UA500580009785U4) за ціною 1,69 дол.США/кг.
У зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного прийнято Рішення про коригування митної вартості від 18.02.2026 №UA110150/2026/000017/1.
За ЕМД від 19.02.2026 № 26UA110150001235U5 В інформаційних ресурсах митниці наявна інформація про митне оформлення товару за кодом згідно УКТЗЕД 7302102200 (товар №1 за ЕМД) «Рейки широкопідошвові, нові, з масою погонного метра 36 кг або більше:- PRIME NEW CRANE RAIL KP120(170x170x120MM), YB/T5055- 2014, LENGTH12M, NO HOLES DRILLED,ACTUAL WEIGHT:116.02KG/M /Рейка кранова КР120(170x170x120MM), YB/T5055-2014, довжина 12м, без просвердлених отворів, вага: 116.02KG/M- 19,49т (14шт) марка сталі - U71Mn Рельс крановий завозиться для ремонту кранових колій. Не для військового призначення. Виробник: YONG YANG STEEL. Країна виробництва: CN. Торгівельна марка: YONG YANG», імпортованого за угодою з HANDAN YONGYANG IMPORT AND EXPORT CO., LTD, країна походження та відправлення Документ сформований в системі «Електронний суд» 08.04.2026 11 Китай, комерційні умови поставки FOB Tianjin, митне оформлення якого здійснено за другорядним резервним методом та випущеного у вільний обіг за ЕМД від 22.12.2025 №UA110080/2025/006804 (MRN №25UA110080006804U4) за ціною 1,69 дол.США/кг.
З урахуванням вищезазначеного митна вартість товару №1 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-ґ - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товарів, враховуючи країну виробництва та експорту, опис товару, призначення, обсяги ввезення: Товару №1 до рівня ЕМД від 22.12.2025 №UA110080/2025/006804 (MRN № 25UA110080006804U4) за ціною 1,69 дол.США/кг. У зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного прийнято Рішення про коригування митної вартості від 19.02.2026 №UA110150/2026/000018/1.
Суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення невизначеного товару не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, і не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, а також не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Згідно з положеннями ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб`єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв`язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
Згідно з положеннями ст. ст. 179, 189, 190 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення; суб`єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни; ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін; вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.
Отже, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Так, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Відповідно до ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур , якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.
З урахуванням зазначеного, суд робить висновок, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. У поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.
Суд бере до уваги те, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів жодним чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не є достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.
За таких обставин, рішення про коригування митної вартості товарів Південно - Східної митниці 18.02.2026 року №UA110150/2026/000016/1, від 18.02.2026 року №UA110150/2026/000017/1, від 19.02.2026 року NUA110150/2026/000018/1 є протиправними та підлягають скасуванню.
Надаючи правову оцінку прийняттю відповідачем карток відмови у митному оформленні №UA110150/2026/000024 від 18.02.2026 р., №UA110150/2026/000025 від 18.02.2026 р., №UA110150/2026/000026 від 19.02.2026 р. Південно - Східної митниці, яка є предметом спору у цій справі, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.
Як зазначено у пунктів 8.1, 8.2 Розділу VІІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого 30 травня 2012 року наказом Міністерства фінансів України №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 року за №1360/21672, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.
Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.
У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.
Картки відмови №UA110150/2026/000024 від 18.02.2026 р., №UA110150/2026/000025 від 18.02.2026 р., №UA110150/2026/000026 від 19.02.2026 р. Південно - Східної митниці прийняті у зв`язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів згідно із ЕМД №26UA11015000112107, №26UA11015000111003 від 17.02.2026 p., №26UA11015000123505 від 19.02.2025 р. відповідно.
Оскільки судом скасовані рішення про коригування митної вартості 18.02.2026 року №UA110150/2026/000016/1, від 18.02.2026 року №UA110150/2026/000017/1, від 19.02.2026 року NUA110150/2026/000018/1 через їх протиправність, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2026/000024 від 18.02.2026 р., №UA110150/2026/000025 від 18.02.2026 р., №UA110150/2026/000026 від 19.02.2026 р. також підлягають скасуванню.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.
Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії . З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності своїх рішень. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд робить висновок, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
В позовній заяві позивач просить стягнути на його користь з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 21 500,00 грн.
Згідно із частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно із частиною першою та другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Відповідно до частини п`ятої статті 134 цього Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частини дев`ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачено відшкодування витрат на професійну правничу допомогу виключно адвокатам; заявлена до стягнення сума витрат має бути співмірною з наданими послугами, обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, ці витрати мають бути пов`язаними з розглядом справи та підтверджені відповідними доказами.
Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.09.2018 року у справі № 816/416/18.
Приписами пункту 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до пунктів 6, 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та витрачений час.
Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у цій справі позивачем надано до суду копії:
-договору про надання правової допомоги від 05.03.2026 року;
-рахунку №1/5 від 05.03.2026р.;
-платіжної інструкції №35 від 09.03.2026р.;
-акту виконаних робіт від 10.03.2026р. до договору про надання правової допомоги від 05.03.2026р.;
-свідоцтва про право на заняття адвокатською дільністю №2670 від 24.09.2012р.;
-ордеру серії АЕ №1465972.
У відповіді на відзив проти позову представником позивача зазначено про понесені витрати на офіційний переклад додатків до позову у сумі 13900грн. та на підтвердження цього факту було додано рахунок №2 від 13.03.2026р. платіжної інструкції №38 від 13.08.2026р., акту про надання послуг від 16.03.20256р.
Судом досліджено надані докази та встановлено наступне.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у даній адміністративній справі, судом враховано, що дана справа не викликає складності у правовому розумінні та є справою незначної складності відповідно до вимог п.10 ч.6 ст.12 КАС України, а також на наявність усталеної практики з вирішення цієї категорії спорів.
Справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Крім того, у судових засіданнях адвокат участі не брав.
Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);
- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд також враховує заперечення Південно - Східної митниці, у яких серед іншого зазначено, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 21 500,00грн. не відповідає обсягу виконаних робіт та наданих послуг. Таким чином представник відповідача зауважує щодо завищення суми витрат на правничу допомогу при розгляді даної адміністративної справи.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України", від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 справі №520/6658/21).
Також суд враховує при вирішенні питання про розподіл судових витрат заперечення відповідача щодо заявленої до відшкодування суми, що було висловлено у відзиві проти позову.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін), предмет спору та значення справи для сторін, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 21 500,00 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено в повному обсязі документального підтвердження понесення ним в рамках цієї справи витрат на правничу допомогу, тому клопотання позивача про стягнення витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню у розмірі 6000,00грн.
Також щодо понесених витрат на виготовлення офіційного перекладу додатків до позову у сумі 13900,00грн., суд зазначає наступне.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини третьої - восьмої статті 137 КАС України, спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.
У випадках, коли сума витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача, експерта або проведення експертизи повністю не була сплачена учасниками справи попередньо (авансом), суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.
Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути спів мірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).
У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
За правилами частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно із частиною 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.
Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у даній справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Така правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у справі № 160/7049/19 від 31.03.2020 року.
Так, Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.03.2026 р. позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю позову вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивачу запропоновано усунути недоліки позову протягом 5-ти днів з дня отримання копії ухвали суду про залишення позову без руху, а саме: надати до суду: - належного офіційного перекладу документів викладених іноземною мовою, долучених до позовної заяви та їх копій.
Як стверджується доказами, доданими до заяви, позивачем на підтвердження понесених витрат з перекладу долучено рахунок №2 від 13.03.2026р., платіжної інструкції №38 від 13.03.2026р., акту про надання послуг.
При цьому, суд зауважує, що хоча наданий рахунок та акт виконаних робіт містить перелік документів, яких ФОП ОСОБА_2 зроблено переклад, однак договору про надання послуг з перекладу до суду не було надано та надані докази не містить деталізації щодо виконання робіт пов`язаних саме з розглядом цієї адміністративної справи..
Тобто, дослідивши зміст даного рахунку та акту виконаних робіт, відсутня можливість з`ясувати обставити, чи пов`язані ці витрати з розглядом даної адміністративної справи.
За наведених обставин, суд приходить до висновку про відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача що, в свою чергу, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу даного позову до суду в сумі 6690,55 грн. та витрати у розмірі 6000,00грн. за правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -
УХВАЛИВ:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Піраміда» до Південно Східної митниці про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 18.02.2026 року №UA110150/2026/000016/1, від 18.02.2026 року №UA110150/2026/000017/1, від 19.02.2026 року NUA110150/2026/000018/1.
Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2026/000024 від 18.02.2026 р., №UA110150/2026/000025 від 18.02.2026 р., №UA110150/2026/000026 від 19.02.2026 р.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південно Східної митниці ( 49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПФК «Піраміда» ( 49006, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, буд. 21, офіс 406, код ЄДРПОУ 37068331) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6690,55 грн. та зі сплати правничої допомоги у розмірі 6000,00грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук
Судове рішення № 138542276, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 27.07.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 160/5793/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: