Рішення № 138542064, 27.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 рокуСправа №160/13394/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

19.05.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 19.05.2026 року через систему Електронний суд позовна заява ОСОБА_1 в особі представника Меліховської Яни Олександрівни до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій представник позивача просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у виплаті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 сум недоотриманої пенсії, що підлягали виплаті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю ІНФОРМАЦІЯ_3 , викладену у листі №47492-35129/В-01/8-0400/26 від 21.04.2026 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 суми недоотриманої пенсії, що підлягали виплаті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю ІНФОРМАЦІЯ_3 , в загальному розмірі 297 152,26 гривень (двісті дев`яносто сім тисяч сто п`ятдесят дві гривні 26 копійок).

Вказані позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач, ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 , який з 11.11.2008 року був пенсіонером органів внутрішніх справ України, за вислугою років, довічно, пенсійне посвідчення № НОМЕР_3 та перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідно до Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2022 року у справі №160/6654/22 ОСОБА_3 проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 року в розмірі 68% від грошового забезпечення 14 182,80 грн., яке зазначено у довідці від 18.08.2021 року за №33/24/С-4246, наданої Державною установою Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області. Доплата пенсії на виконання рішення суду за період з 01.12.2019 року по 31.08.2023 року становить 211 152,26 грн. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 року у справі №160/26854/24 до пенсії ОСОБА_3 з 01.07.2021 року встановлено щомісячну доплату, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб, у розмірі 2000,00 грн. Доплата пенсії на виконання рішення суду за період з 01.07.2021 по 31.01.2025 становить 86 000,00 грн. Загальна сума доплати пенсії на виконання рішення суду складає 297 152,26 грн., про що свідчить лист ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №0400-010202-8/21552 від 02.02.2025 року. Втім, ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер. На звернення позивача від 03.04.2026 року з питання виплати недоотриманої пенсії ОСОБА_3 , Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом №47492-35129/В-01/8-0400/26 від 21.04.2026 року повідомило, що у зв`язку з різними адресами реєстрації ОСОБА_3 та його матері, ОСОБА_1 , відсутній документ який підтверджує сумісне проживання разом з померлим за однією адресою на день його смерті. Згідно статті 61 Закону № 2262 та пункту 7 розділу ІІ Порядку № 3-1 наданий позивачем акт про фактичне проживання в квартирі від 23.02.2026 року не є документами, які підтверджують фактичне проживання разом із пенсіонером на день його смерті. Повідомлено, що питання стосовно виплати недоотриманої пенсії буде вирішене після надання документів, що підтверджують проживання разом з пенсіонером на день його смерті. Крім вказаного акту позивач додатково надавала довідку ОСББ СОНЯЧНИЙ 101 від 23.02.2026 року про спільне проживання ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_3 до дня його смерті та копію правовстановлюючих документів на квартиру, яка належить на праві власності позивачу згідно свідоцтва про право на спадщину від 02.08.2004 року та свідоцтва про право власності на житло від 11.09.1998 року. Не погодившись з такою незаконною відмовою відповідача, позивач звернулася до суду із даною позовною заявою.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.05.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та передана судді Пруднику С.В.

27.05.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

10.06.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що ОСОБА_3 перебував на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримував пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідач вказав, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2022 у справі №160/6654/22 ОСОБА_3 було проведено перерахунок пенсії та нараховано доплату за період з 01.12.2019 по 31.08.2023 у розмірі 211 152,26 грн. Також відповідач зазначив, що відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 у справі №160/26854/24 до пенсії ОСОБА_3 було встановлено щомісячну доплату у розмірі 2 000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», внаслідок чого сума доплати за період з 01.07.2021 по 31.01.2025 склала 86 000,00 грн. Разом з тим, відповідач вважає, що у позивача відсутнє підтверджене право на отримання зазначених сум недоодержаної пенсії, оскільки не доведено факт її проживання разом із померлим сином на день його смерті. Посилаючись на положення статті 61 Закону України №2262-ХІІ, відповідач зазначив, що недоодержані суми пенсії виплачуються членам сім`ї померлого пенсіонера, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, а також батькам, дружині (чоловіку) та іншим членам сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті. При цьому відповідач наголосив, що для підтвердження факту спільного проживання із пенсіонером необхідно надати відповідні документи, передбачені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1. На думку відповідача, оскільки позивач та її син мали різні зареєстровані адреси проживання, а надані позивачем довідка ОСББ «СОНЯЧНИЙ 101» та акт про фактичне проживання від 23.02.2026 не є належними документами, які підтверджують факт спільного проживання на день смерті пенсіонера, відсутні правові підстави для виплати недоодержаної пенсії. Крім того, відповідач зазначив, що у разі неможливості підтвердити факт проживання разом із пенсіонером відповідними документами такий факт має встановлюватися у судовому порядку, а саме в порядку цивільного судочинства відповідно до статті 315 Цивільного процесуального кодексу України. Також відповідач послався на положення статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», зазначивши, що у разі смерті особи, на користь якої ухвалено судове рішення, питання отримання сум, присуджених за рішенням суду, може вирішуватися шляхом заміни сторони виконавчого провадження її правонаступником. З огляду на викладене, відповідач вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є правомірними, а позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що не підлягають задоволенню.

15.06.2026 року від представника позивача Меліховської Я.О. до суду надійшла відповідь на відзив щодо позовної заяви, в якій остання не погодилась із доводами відповідача та просила позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі. У відповіді на відзив представник позивача зазначила, що відповідачем фактично підтверджено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме: факт перебування ОСОБА_3 на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримання ним пенсії відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», факт його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також наявність недоотриманої пенсії, яка виникла внаслідок виконання рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2022 у справі №160/6654/22 та від 13.12.2024 у справі №160/26854/24. Зазначено, що на виконання рішення суду від 12.10.2022 у справі №160/6654/22 ОСОБА_3 проведено перерахунок пенсії та визначено доплату за період з 01.12.2019 по 31.08.2023 у розмірі 211 152,26 грн, а на виконання рішення суду від 13.12.2024 у справі №160/26854/24 встановлено щомісячну доплату відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 у розмірі 2 000,00 грн, у зв`язку з чим загальний розмір недоотриманої пенсії становить 297 152,26 грн. Представник позивача звернула увагу суду, що твердження відповідача про ненадання заяви та необхідних документів для виплати недоотриманої пенсії не відповідає фактичним обставинам справи. Так, 26.02.2026 року ОСОБА_1 особисто звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області через відділ обслуговування громадян №20 (сервісний центр), де працівником Пенсійного фонду було надано бланк заяви про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера. Після заповнення заяви та подання необхідних документів працівником відповідача було прийнято документи, здійснено їх перевірку та зареєстровано звернення, що підтверджується копією заяви та розпискою-повідомленням про прийняття документів. Таким чином, на думку позивача, звернення було здійснено у межах шестимісячного строку, передбаченого статтею 61 Закону України №2262-ХІІ, а тому передбачений законом часовий критерій дотримано. Крім того, представник позивача зазначила, що відповідач у листі від 21.04.2026 №47492-35129/В-01/8-0400/26 фактично відмовив у виплаті недоотриманої пенсії виключно з підстав непідтвердження, на його думку, факту спільного проживання позивача із померлим сином на день його смерті. При цьому відповідачем не було враховано надані позивачем докази, а саме довідку ОСББ «СОНЯЧНИЙ 101» від 23.02.2026 року та акт від 23.02.2026 року про фактичне спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до дня його смерті. У відповіді на відзив наголошено, що законодавством не встановлено вичерпного переліку документів, які можуть підтверджувати факт проживання членів сім`ї разом із пенсіонером на день його смерті. Представник позивача вказала, що положення пункту 9 розділу ІІ Порядку №3-1 передбачають можливість підтвердження такого факту не лише у судовому порядку, а й шляхом подання інших документів, які свідчать про спільне проживання. Також зазначено, що посилання відповідача на пункт 7 розділу ІІ Порядку №3-1 є помилковим та нерелевантним, оскільки зазначена норма регулює інші правовідносини - виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, а не питання виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера. Представник позивача звернула увагу суду, що сама стаття 61 Закону №2262-ХІІ передбачає право батьків померлого пенсіонера на отримання недоодержаних сум пенсії, якщо вони проживали разом із пенсіонером на день його смерті, незалежно від того, чи мають вони право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. При цьому факт різних зареєстрованих адрес проживання позивача та її сина не може бути підставою для відмови у виплаті належних сум пенсії, оскільки законодавець використовує поняття «проживали разом», а не «були зареєстровані за однією адресою». На підтвердження цього представник позивача послалась на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.05.2022 у справі №520/4803/19, а також на судову практику апеляційних адміністративних судів, зокрема постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 17.06.2025 у справі №340/6726/24 та від 08.02.2024 у справі №280/10338/21. Крім того, представник позивача зазначила про необхідність уникнення надмірного формалізму під час розгляду питання реалізації права особи на соціальний захист, оскільки позивачем було подано всі наявні у неї документи, які підтверджують факт спільного проживання з померлим сином, а зміст її звернення до органу Пенсійного фонду був зрозумілим та містив усю необхідну інформацію для вирішення питання про виплату недоотриманої пенсії. З урахуванням викладеного представник позивача просила суд не брати до уваги доводи відповідача, викладені у відзиві, та задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмови у виплаті недоотриманої пенсії та зобов`язання здійснити її виплату у повному обсязі.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримував пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2022 у справі №160/6654/22, яке набрало законної сили 14.11.2022, було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 з 01.12.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 18.08.2021 №33/24/С-4246, виданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області».

На виконання зазначеного судового рішення відповідачем проведено перерахунок пенсії ОСОБА_3 , виходячи із розміру грошового забезпечення 14 182,80 грн та основного розміру пенсії 68 % від зазначеного грошового забезпечення. За результатами проведеного перерахунку утворилась доплата пенсії за період з 01.12.2019 по 31.08.2023 у розмірі 211 152,26 грн, що підтверджується матеріалами справи та листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0400-010202-8/21552 від 02.02.2025.

Крім того, судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 у справі №160/26854/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області встановити до пенсії ОСОБА_3 щомісячну доплату відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» у розмірі 2 000,00 грн щомісячно.

На виконання вказаного рішення суду відповідачем встановлено відповідну доплату, у зв`язку з чим за період з 01.07.2021 по 31.01.2025 виникла заборгованість із виплати доплати у розмірі 86 000,00 грн.

Таким чином, загальний розмір сум пенсії, які були нараховані ОСОБА_3 , але не отримані ним за життя у зв`язку зі смертю, становить 297 152,26 грн, що складається із:

211 152,26 грн - доплата пенсії за період з 01.12.2019 по 31.08.2023, нарахована на виконання рішення суду від 12.10.2022 у справі №160/6654/22;

86 000,00 грн - сума щомісячної доплати по 2 000,00 грн за період з 01.07.2021 по 31.01.2025, нарахована на виконання рішення суду від 13.12.2024 у справі №160/26854/24.

Судом також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, долученим до матеріалів справи.

Після смерті сина - ІНФОРМАЦІЯ_4 - ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера. При цьому позивачем було подано документи, що підтверджують її особу, родинні відносини із померлим, факт смерті пенсіонера, а також документи на підтвердження спільного проживання з ним.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є матір`ю померлого пенсіонера ОСОБА_3 , що підтверджується відповідними документами про родинні відносини.

Також судом встановлено, що позивач надала до органу Пенсійного фонду України:

довідку ОСББ «СОНЯЧНИЙ 101» від 23.02.2026 року про спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до дня його смерті;

акт від 23.02.2026 року б/н, складений мешканцями будинку за адресою проживання позивача, яким підтверджено фактичне проживання матері та сина разом до дня смерті останнього.

Водночас листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №47492-35129/В-01/8-0400/26 від 21.04.2026 року позивачу було відмовлено у виплаті недоотриманої пенсії з мотивів відсутності документа, який, на думку відповідача, підтверджує факт проживання ОСОБА_1 разом із померлим сином за однією адресою на день його смерті.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник щодо правомірності відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у виплаті позивачу як матері померлого пенсіонера сум недоотриманої пенсії у розмірі 297 152,26 грн, які належали ОСОБА_3 за життя, але не були ним отримані у зв`язку зі смертю.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу правомірності відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у виплаті ОСОБА_1 як матері померлого пенсіонера сум недоотриманої пенсії, які належали ОСОБА_3 за життя, але залишилися неодержаними у зв`язку з його смертю ІНФОРМАЦІЯ_3 , у загальному розмірі 297 152,26 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у разі втрати годувальника, а пенсії та інші соціальні виплати, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від встановленого законом прожиткового мінімуму.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 за життя перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримував пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2022 року у справі №160/6654/22, яке набрало законної сили 14.11.2022 року, було зобов`язано орган Пенсійного фонду України здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 18.08.2021 року №33/24/С-4246, виданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області».

На виконання зазначеного рішення суду відповідачем проведено перерахунок пенсії ОСОБА_3 з 01.12.2019 року, виходячи із розміру грошового забезпечення 14 182,80 грн та основного розміру пенсії 68 % від відповідного грошового забезпечення.

За результатами такого перерахунку утворилась заборгованість із виплати пенсії за період з 01.12.2019 року по 31.08.2023 року у розмірі 211 152,26 грн.

Крім того, судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 року у справі №160/26854/24 було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області встановити до пенсії ОСОБА_3 щомісячну доплату відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» у розмірі 2 000,00 грн щомісячно.

На виконання цього рішення відповідачем було проведено відповідні нарахування, у результаті чого сума недоотриманої доплати за період з 01.07.2021 року по 31.01.2025 року склала 86 000,00 грн.

Таким чином, загальна сума коштів, які були нараховані пенсіонеру, однак не виплачені йому за життя, становить 297 152,26 грн.

Судом також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер, а тому питання переходу права на отримання належних йому, але не отриманих за життя пенсійних виплат, підлягає вирішенню відповідно до спеціальних норм Закону України №2262-ХІІ.

Відповідно до частини першої статті 61 Закону України №2262-ХІІ суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини та виплачуються членам його сім`ї.

При цьому законодавець передбачив два альтернативні випадки отримання таких сум:

особам, які належать до кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника;

батькам, дружині (чоловіку), а також іншим членам сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, навіть якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Отже, для вирішення питання щодо виплати недоотриманої пенсії матері померлого пенсіонера необхідним є встановлення двох юридично значущих обставин: наявність родинних відносин та факт проживання разом із пенсіонером на день його смерті.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю померлого ОСОБА_3 , що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Разом з тим, відповідач у листі від 21.04.2026 року №47492-35129/В-01/8-0400/26 відмовив у виплаті недоотриманої пенсії, пославшись виключно на те, що позивачем не надано документів, які підтверджують спільне проживання із померлим сином за однією адресою на день його смерті.

Оцінюючи такі доводи відповідача, суд зазначає, що вони є необґрунтованими, оскільки положення статті 61 Закону №2262-ХІІ не містять вимоги щодо обов`язкової реєстрації місця проживання пенсіонера та члена сім`ї за однією адресою.

Законодавець застосував саме поняття «проживали разом із пенсіонером на день його смерті», а не поняття «були зареєстровані за одним місцем проживання».

Сам факт відмінності зареєстрованого місця проживання матері та сина не може свідчити про відсутність фактичного спільного проживання.

Такий підхід відповідає усталеній практиці Верховного Суду, який неодноразово наголошував на необхідності оцінювати не лише формальні реєстраційні дані особи, а фактичні обставини проживання та надані докази.

Зокрема, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.05.2022 року у справі №520/4803/19 суд зазначив про недопустимість надмірного формалізму органів державної влади під час вирішення питань реалізації соціальних прав особи, якщо подані документи дають можливість встановити зміст звернення та підтвердити відповідні обставини.

Також Верховний Суд у своїх правових позиціях виходить із того, що органи Пенсійного фонду України при вирішенні питань щодо соціальних виплат повинні діяти добросовісно, розсудливо та пропорційно, а не створювати надмірні перешкоди для реалізації особою гарантованого законом права.

У даному випадку позивачем були подані:

довідка ОСББ «СОНЯЧНИЙ 101» від 23.02.2026 року;

акт від 23.02.2026 року б/н, складений мешканцями будинку, яким підтверджено фактичне проживання ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 до дня його смерті.

Зазначені документи були складені до звернення позивача до органу Пенсійного фонду та містять відомості щодо фактичного проживання матері та сина за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би спростовував достовірність зазначених документів або підтверджував, що позивач та її син фактично проживали окремо.

Крім того, посилання відповідача на пункт 7 розділу ІІ Порядку №3-1 є помилковим, оскільки зазначена норма регулює інші правовідносини та не визначає порядок підтвердження права на отримання недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера.

Питання виплати недоодержаної пенсії врегульовано саме пунктом 9 розділу ІІ Порядку №3-1, відповідно до якого у разі неможливості надати документи, що підтверджують проживання разом із пенсіонером, такий факт може бути встановлений у судовому порядку. Водночас зазначена норма не містить виключного переліку документів, які можуть підтверджувати відповідну обставину.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач належним чином підтвердила факт проживання разом із померлим сином на день його смерті, звернулася за виплатою недоотриманої пенсії у межах шестимісячного строку, визначеного статтею 61 Закону №2262-ХІІ, а тому має право на отримання сум пенсії, які належали ОСОБА_3 , але залишилися невиплаченими у зв`язку з його смертю.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Оскільки відповідно до положень Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, в силу вимог статті 139 КАС України, судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника Меліховської Яни Олександрівни до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у виплаті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 сум недоотриманої пенсії, що підлягали виплаті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю ІНФОРМАЦІЯ_3 , викладену у листі №47492-35129/В-01/8-0400/26 від 21.04.2026 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 суми недоотриманої пенсії, що підлягали виплаті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю ІНФОРМАЦІЯ_3 , в загальному розмірі 297 152,26 гривень (двісті дев`яносто сім тисяч сто п`ятдесят дві гривні 26 копійок).

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник