Рішення № 138541839, 27.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 рокуСправа №160/9439/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Царікової О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Садівничого товариства "Озеленювач-2" (49128, м. Дніпро, вул. Похила, 4; ЄДРПОУ 24245373) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А; ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення,-

УСТАНОВИВ:

15.04.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему Електронний суд надійшов адміністративний позов Садівничого товариства "Озеленювач-2" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0556670708 від 08.10.2025.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 09.09.2025 № 5568-п, на підставі п.п.80.2.3 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, було проведено фактичну перевірку позивача з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). За результатами перевірки було складено акт фактичної перевірки №4065/04/36/ж5/07/08/РРО/24245373 від 22.09.25р., відповідно до якого перевіркою встановлено: непроведення розрахункової операції через РРО та/або ПРРО розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та невидача відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції за червень, липень, серпень 2025 року на суму 115818,80 грн. За результатами перевірки встановлені порушення п. 1,2 ст.3 Закону України від 06.07.95 N265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». На підставі акта фактичної перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.10.2025 № 0556670708, згідно з яким нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 173717, 95 грн. Позивач вважає, що контролюючим органом були допущені грубі порушення порядку проведення фактичної перевірки, оскільки відсутня фактична підстава для проведення перевірки згідно підпункту 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Позивач вважає висновки акта перевірки та прийняте за результатами проведеної перевірки податкове повідомлення-рішення необґрунтованими та безпідставними, оскільки СТ "Озеленювач-2" є неприбутковою організацією, позивач не здійснює продаж товарів та не надає будь-які послуги на платній основі, у кооперативі ведеться лише прийняття членських внесків, які не є розрахунковою операцією за товар (послугу) і така діяльність може здійснюватися без застосування реєстратора розрахункових операцій. Позивач не згоден із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та вважає, що оскаржене податкове повідомлення- рішення від 08.10.2025 № 0556670708 є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

15.05.2026 на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав. Наказ на проведення фактичної перевірки винесений у зв`язку з отриманням колективної заяви, яка надійшла до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, про можливі порушення законодавства Садовим товариством «Озеленювач-2», а саме: не видачею товарних накладних та розрахункових чеків. Відповідач зазначає, що не зазначення конкретної підстави в наказі на проведення перевірки не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом. Вважає твердження позивача стосовно того, що платежі за воду, електроенергію, інше, за рахунок яких відшкодовуються фактичні витрати на забезпечення діяльності товариства, отже, є платежами членів Садівничого товариства, помилковими, оскільки операції з приймання готівки для подальшого її переказу є розрахунковими операціями, отже, непроведення через РРО/ПРРО розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та не видача відповідного розрахункового документа підтверджується виконанням розрахункової операції за червень, липень, серпень 2025 року на суму 115 818,80 грн.

19.05.2026 на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вважає, що оскаржене податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню судом. Позивач вважає, що операції з приймання готівки в гривнях для подальшого її переказу за допомогою платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки (робоче місце працівника, облаштоване технічним пристроєм із відповідним програмним забезпеченням, який дає змогу працівникові сформувати електронний документ на переказ готівки на підставі відповідного паперового документа та забезпечує оброблення і передавання інформації до банку/платіжної організації платіжної системи в режимі реального часу) здійснюють виключно: банки, комерційні агенти банків-юридичні особи, які уклали агентські договори з банками, небанківські фінансові установи, які відповідно до законодавства України отримали ліцензію відповідного органу на переказ коштів і є платіжними організаціями та/або учасниками платіжної системи та здійснюють свою діяльність відповідно до узгоджених Національним банком України правил платіжної системи. Отже, позивач не здійснює операції з приймання готівки для подальшого її переказу. Також позивач відзначає, що останнім надано розрахунок згідно з відомостями, який протирічить розрахунку штрафних санкцій відповідача. У свою чергу відповідачем не надано жодного розрахунку та пояснень щодо цього факту у відзиві на позовну заяву.

25.05.2026 на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому відповідач зазначає, що позивач надає послуги приймання готівки для подальшого її переказу (платежі за комунальні послуги). На такі правовідносини розповсюджується дія Закону №265/95-ВР, отже позивач зобов`язаний застосувати у спірних правовідносинах РРО/ ПРРО.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2026, у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про розгляд справи №160/9439/26 за правилами загального позовного провадження за адміністративним позовом Садівничого товариства "Озеленювач-2" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення, відмовлено.

Ухвалою суду продовжено строк розгляду справи до 27.07.2026.

Дослідивши письмові докази у справі, суд зазначає таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Садівниче товариство «Озеленювач-2» (ЄДРПОУ 24245373) зареєстроване 14.09.1987 року, номер запису 12241200000025205.

Основним видом діяльності є: - код КВЕД 81.10. Комплексне обслуговування об`єктів (основний).

Відповідно до п.1.2. Статуту СТ «Озеленювач-2» Товариство створено шляхом об`єднання фізичних осіб для ведення членами Товариства спільної господарської діяльності на підставі згоди громадян про об`єднання їх інтересів по використанню земельної ділянки.

До ГУ ДПС у Дніпропетровській області надійшла колективна заява від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якій зазначено, що СТ «Озеленювач-2» здійснює збір вступних та цільових членських внесків на ремонт доріг, охорону, заробітну плату голові правління та помічнику голові. Грошові кошти приймаються готівкою за відомостями та на розрахунковий рахунок СТ «Озеленювач-2». Заявники просять зробити фінансовий аудит, перевірку фінансово-господарської діяльності СТ «Озеленювач-2», перевірку бухгалтеського обліку та звітності з метою оцінки законності, ефективності та прозорості використання коштів.

З метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), керуючись ст. 19-1, ст. 20, пп. 69.27 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ, пл. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, на підставі пл. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийнято наказ від 09.09.2025 №5568-п «Про проведення фактичної перевірки Садівничого товариства "Озеленювач-2"».

Період діяльності, який перевіряється: з 20.09.2022 р. по дату завершення фактичної перевірки.

На виконання наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 09.09.2025 №5568-п, на підставі п.п.80.2.3 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, було проведено фактичну перевірку позивача з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки №4065/04/36/ж5/07/08/РРО/24245373 від 22.09.2025р., відповідно до якого перевіркою встановлено: не проведення розрахункової операції через РРО та/або ПРРО розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та не видача відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції за червень, липень, серпень 2025 року на суму 115818,80 грн. За порушення, вчинене вперше 20,50 грн. відповідно відомості за електропостачання від 01.06.2025. Повторні порушення вчинені без застосування РРО/ПРРО на суму 115798,30 грн. Відповідно до висновків перевірки встановлені порушення п.1,2 ст.3 Закону України від 06.07.95 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі акта фактичної перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.10.2025 №0556670708 (форми "С"), згідно з яким нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 173717, 95 грн.

Не погоджуючись з оскарженим податковим повідомленням - рішенням, відповідач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно вимог ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Згідно установленої практики Верховного Суду, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатися на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Оцінка вказаних підстав позову є першочерговою при розгляді справ про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Тобто, у разі якщо підставами позову, щодо протиправності податкових повідомлень - рішень, є порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо призначення та проведення перевірки, то суди повинні надавати правову оцінку таким підставам (доводам) в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень (податкових повідомлень - рішень), прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Отже, з урахуванням того, що при оскарженні рішень контролюючого органу, прийнятих за наслідками податкової перевірки, платник податків не позбавлений можливості посилатися на порушення контролюючим органом законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких рішень, і таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2025 року у справі № 380/11701/24.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з підпунктом 16.1.2. пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).

Підпунктом 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України, визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 виходила з того, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Реалізація таких висновків Великої Палати Верховного Суду знайшла своє відображення у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 29.11.2021 у справі № 280/1367/20, від 01.12.2021 у справі № 400/1646/20, від 06.07.2022 у справі № 815/5551/14, від 24.04.2023 у справі № 560/2210/19, від 22.02.2022 у справі № 420/12859/21, від 15.04.2022 у справі № 160/5267/21, від 27.04.2022 у справі № 140/1846/21, від 28.10.2022 у справі № 600/1741/21-а, від 28.12.2022 у справі № 160/14248/21, від 28.12.2022 у справі № 420/22374/21, від 23.02.2023 у справі № 160/20112/21, від 23.02.2023 у справі № 600/1402/22-а тощо.

Як встановлено судом, в основу призначення і проведення фактичної перевірки позивача контролюючим органом покладено положення підпункту 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України (правова підстава).

Єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявність письмового звернення покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.

Саме наявність такого письмового звернення покупця (споживача) є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.

Підпункт 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України чітко визначає як суб`єкта, який має право звернутися з відповідною інформацією про порушення, тобто, покупець чи споживач, так і перелік порушень, інформація про які має бути зазначена у такому зверненні, а саме: порядок проведення розрахункових операцій, у тому числі не забезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування.

У справі № 420/9909/23 (постанова від 26.03.2024) Верховний Суд зробив висновок про те, що при перевірці правомірності призначення фактичної перевірки підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою.

За висновками Верховного Суду під час вирішення питання щодо законності призначення перевірки, підлягають встановленню не лише правові, а й фактичні підстави для призначення такої перевірки.

Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2018 року у справі № 820/6001/16 наголосив, що фактичною підставою для проведення фактичної перевірки за підпунктом 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України є письмове звернення покупця (споживача), оформлене відповідно до Закону України «Про звернення громадян», і таке звернення має містити: дані про заявника; інформацію про суб`єкта господарювання, щодо якого подано скаргу; опис обставин, які заявник вважає порушенням; ДАТУ ТА ПРЕДМЕТ ПРИДБАННЯ ТОВАРУ/ОТРИМАННЯ ПОСЛУГИ.

Так, вимоги п.80.2.3 п.80.2 ст.80 ПК України, передбачають необхідність письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.

Тобто, автор звернення повинен бути учасником господарської операції (бути покупцем, споживачем), таке звернення повинно бути оформлено належним чином (тобто, до нього повинні додаватися підтверджуючі документи: фіскальні чеки, накладні, ксерокопії упакування придбаного товару, нефіскальні чеки, тощо) і таке звернення повинно стосуватися конкретного платника податків.

Верховний Суд у постановах від 16 грудня 2025 року у справі № 300/670/25, від 24 грудня 2025 року у справі № 580/4426/25 та від 21 січня 2026 року у справі № 140/14221/24, скасовуючи рішення судів першої і апеляційної інстанції та направляючи справи на новий розгляд , враховуючи, що фактичною підставою проведення перевірок у вказаних справах був підпункт 80.2.3 ПК України, вказав, що суди не навели та не проаналізували зміст звернення, не встановили його правової природи та не обґрунтували, з яких саме підстав скарга може бути кваліфікована як звернення покупця (споживача) у розумінні податкового законодавства, не надали оцінки змісту звернення, не встановили чи містить воно обставини, які можуть свідчити про ймовірне порушення саме позивачем, не з`ясували, чи відповідає звернення вимогам закону, які є обов`язковими для його врахування як фактичної підстави.

Верховний Суд у постанові від 17.03.2026 у справі 420/37311/23 зазначає, що важливою вимогою п.80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України є те, що у зверненні покупця мають бути зазначені не будь-які факти чи припущення, а саме конкретні факти вчиненого порушення, що узгоджується саме з цим підпунктом. Тобто, звернення повинно містити опис конкретної події або дії, що свідчить про порушення; час, місце та обставини здійснення такої дії; ознаки порушення законодавства, а не лише звинувачення. І, важливо, що обґрунтування порушення, яке має міститися в такому зверненні споживача повинно стосуватися саме питання у сфері проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування, що має відповідати такій підставі для проведення перевірки, передбаченої підпунктом 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Отже, колегія суддів Верховного Суду в означеній постанові від 17.03.2026 у справі 420/37311/23 зазначає, що підпункт 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України слід тлумачити таким чином, що підставою для проведення фактичної перевірки є не будь-яке звернення покупця, а лише таке, яке подано у письмовій формі із зазначенням необхідних реквізитів та містить конкретні факти й обставини можливого порушення, що дозволяє контролюючому органу ідентифікувати порушення (подію). За відсутності у зверненні таких відомостей, у контролюючого органу відсутні правові підстави для призначення фактичної перевірки, оскільки таке звернення не буде відповідати вимогам підпункту 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Судом встановлено, що до ГУ ДПС у Дніпропетровській області надійшла колективна заява від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якій зазначено, що СТ «Озеленювач-2» здійснює збір вступних та цільових членських внесків на ремонт доріг, охорону, заробітну плату голові правління та помічнику голові. Грошові кошти приймаються готівкою за відомостями та на розрахунковий рахунок СТ «Озеленювач-2». Заявники просять зробити фінансовий аудит, перевірку фінансово-господарської діяльності СТ «Озеленювач-2», перевірку бухгалтерського обліку та звітності з метою оцінки законності, ефективності та прозорості використання коштів.

Однак, дослідивши зазначене звернення, суд вважає, що таке звернення жодним чином не свідчить, що заявники були покупцями чи споживачами по тим операціям позивача, щодо яких подано це звернення і що саме позивачем порушено вимоги законодавства в частині не видачі фіскального чеку. Звернення носить загальний характер, проте, виходячи з положень п.80.2.3 п.80.2 ст.80 ПК України, контролюючий орган повинен був мати звернення щодо допущених порушень саме позивачем по відношенню споживача.

Суд враховує положення п.22 ч.1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» та статті 655 ЦК України, якими визначені терміни «споживач» та «покупець», а саме: споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; покупець - фізична або юридична особа, яка здійснює оплату грошима і є набувачем товару або послуги.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду, відповідно до якої звернення споживача, що може бути підставою для проведення фактичної перевірки за підпунктом 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України, повинно містити не лише формальні реквізити, передбачені законодавством про звернення громадян, а й конкретні обставини, які підтверджують можливе порушення прав споживача, зокрема, зазначення дати та предмет придбання товару або отримання послуги.

Перед прийняттям рішення про проведення перевірки контролюючий орган мав можливість та обов`язок вжити заходів, спрямованих на з`ясування наявності належних фактичних підстав для її призначення, зокрема, встановити, чи дійсно заявник перебував у правовідносинах із конкретним суб`єктом господарювання, уточнити дату, суму та вид господарської операції, запропонувати надати підтверджуючі документи або відібрати відповідні пояснення.

Натомість перевірку було призначено без з`ясування зазначених обставин, на підставі звернення, яке не відповідало вимогам закону та не містило необхідних даних, що унеможливлює визнання його належною та достатньою підставою для здійснення контрольного заходу.

Положеннями пункту 80.2 статті 80 ПК України, чітко визначено підстави для призначення фактичної перевірки платника податків, за наявності яких такий спосіб податкового контролю може вважатися правомірним втручанням державного органу в права та інтереси платника податків.

Перелік цих підстав є виключним і розширеному тлумаченню не підлягає.

За змістом підпункту 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, підставою для проведення фактичної перевірки є письмове звернення не будь-якої особи, а саме покупця чи споживача.

При цьому, таке звернення покупця чи споживача має стосуватися не будь-яких порушень, а лише тих, які стосуються порядку проведення розрахункових операцій, в яких брав участь заявник.

Проте, колективна заява від 27.08.2025, яка міститься в матеріалах справи, в якій заявники не є ані покупцями, ані споживачами, не могла бути належною підставою для призначення фактичної перевірки позивача згідно підпункту 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України, а тому у спірному випадку були відсутні підстави для проведення контролюючим органом перевірки СТ «Озеленювач-2».

Положеннями абзацу 3 п.81.1 ст.81 ПК України, визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Отже, право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки виникає у контролюючого органу за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

Оскільки колективна заява від 27.08.2025 до ГУ ДПС у Дніпропетровській області не могла бути належною підставою для призначення фактичної перевірки позивача згідно підпункту 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України, то проведення відповідачем фактичної перевірки позивача на підставі наказу від 09.09.2025 №5568-п не може вважатися правомірним.

Підсумовуючи викладене, враховуючи зазначені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що у спірному випадку контролюючим органом не було дотримано вимог закону щодо визначених підстав для призначення фактичної перевірки та процедури проведення фактичної перевірки, що, у свою чергу, свідчить про неправомірність проведення відповідачем такої перевірки.

У свою чергу, невиконання або порушення вимог Податкового кодексу України, при призначенні та проведенні перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, оскільки така перевірка не може породжувати будь-яких правових наслідків, окрім наслідків нелегітимності усіх дій/рішень, які вчинені/прийняті у межах та за наслідками такої перевірки.

За змістом пункту 86.1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 86.8 статті 86 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами. Тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.

Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв`язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме спочатку провести податкову перевірку.

Нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 16.02.2016 (справа № 826/12651/14), від 27.01.2015 (справа № 21-425а14) та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.03.2018 (справа № 1570/7146/12), від 24.10.2018 (справа № 808/1746/15) та від 04.02.2019 (справа № 807/242/14).

Відтак порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої, а у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Водночас у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатися на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

У ще одній справі за № 520/8836/18 у постанові від 22.09.2020 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду обґрунтував відсутність підстав до запропонованого колегією відступу від раніше висловленої правової позиції такими висновками: "перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом" та "встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржене податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність такого рішення, а тому відсутня необхідність перевірки підстав для донарахування сум грошових зобов`язань".

Отже, дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки входять до предмету доказування для цілей вирішення цього спору й підлягають першочерговому дослідженню, і суд, установивши під час розгляду справи таке порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, може не переходити до аналізу інших обставин справи.

Вказаний висновок додатково підтверджується постановами КАС ВС від 25.09.2024 у справі № 2040/5474/18, від 29.04.2021 у справі № 320/6192/19, від 26.09.2022 у справі №1340/3590/18, від 13.06.2024 року у справі № 440/1993/23 та від 15.01.2026 року у справі № 340/283/25.

Порушення порядку проведення та призначення перевірки є самостійною підставою для задоволення позовних вимог, на що звернув увагу Верховний Суд у постанові від 06 травня 2025 року по справі №580/2628/24 та у постанові від 30 жовтня 2025 року по справі № 380/11701/24.

Таким чином, приймаючи до уваги встановлені у цій справі обставини справи, які свідчать про призначення контролюючим органом фактичної перевірки без достатніх для цього правових підстав, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування оскарженого податкового повідомлення - рішення.

Щодо висновку контролюючого органу про не проведення розрахункової операції через РРО та/або ПРРО розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та не видачу відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції за червень, липень, серпень 2025 року на суму 115 818,80 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про кооперацію», основними обов`язками членів кооперативу є, зокрема, сплата визначених статутом кооперативу внесків.

Згідно зі ст. 2 Закону «Про кооперацію», членський внесок - це грошовий неповоротний внесок, який періодично сплачується членом кооперативного об`єднання для забезпечення поточної діяльності кооперативного об`єднання; цільовий внесок - грошовий чи інший майновий внесок члена кооперативу, що вноситься понад пай до спеціального фонду кооперативу для забезпечення виконання конкретних завдань кооперативу.

Згідно п.1 постанови Кабінету Міністрів України №894 від 29.07.2022 «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)» установлено, що торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги), включаючи товари (послуги), реалізація (надання) яких здійснюється дистанційно.

Відповідно до п.1 ст.24 Закону України «Про громадські об`єднання», громадське об`єднання зі статусом юридичної особи для виконання своєї статутної мети (цілей) має право володіти, користуватися і розпоряджатися коштами та іншим майном, яке відповідно до закону передане такому громадському об`єднанню його членами (учасниками) або державою, набуте як членські внески, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, набуте в результаті підприємницької діяльності такого об`єднання, підприємницької діяльності створених ним юридичних осіб (товариств, підприємств), а також майном, придбаним за рахунок власних коштів, тимчасово наданим у користування (крім розпорядження) чи на інших підставах, не заборонених законом.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає можливість зробити висновок про те, що одним із видів забезпечення діяльності громадських об`єднань є членські внески їх учасників.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265).

Статтею 2 Закону №265 визначено, що розрахункова операція це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Пунктами 1, 2 ст.3 Закону № 265, визначено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють продаж товарів (послуг), зобов`язані проводити такі операції із застосування реєстраторів розрахункових операцій або програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО/ПРРО) та наданням споживачу розрахункового документу встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що за своєю суттю внесення членських внесків учасниками не підпадає під зазначені вище вимоги Закону № 265, оскільки вони не є платою за товари (послуги) і як результат не потребують обов`язкового застосування РРО/ПРРО.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності, фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність, фізичними особами, визначається Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 р. № 148 (далі - Положення № 148, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до вимог пп.5 п.3 Розділу І Положення №148, готівкові розрахунки/розрахунки готівкою - платежі готівкою суб`єктів господарювання і фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов`язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Підпунктом 8 п.3 Розділу І Положення № 148, визначено, що каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівки, інших цінностей, касових документів.

Відповідно до абз. 1 та 2 п. 11 Розділу ІІ Положення № 148, готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі.

Оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств та їх відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО та з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм законодавства встановлено, що сплата членських внесків згідно із Законом №265, не є розрахунковою операцією за товари (послуги), таким чином зазначені операції можуть здійснюватися у касі підприємства без застосування РРО, повинні оприбутковуватись, відповідно до вимог Положення № 148, тому суд критично оцінює доводи відповідача про те, що позивачем порушено порядок проведення розрахунків з використанням електронних платіжних засобів та вважає, що відповідачем протиправно не враховано під час винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення вищевказані обставини та наведені норми чинного законодавства.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року у справі № 120/6147/25.

При цьому, суд критично оцінює твердження відповідача щодо здійснення позивачем операцій з приймання готівки для виконання платіжної операції, оскільки поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, загальні засади функціонування платіжних систем в Україні визначено Законом України «Про платіжні послуги» від 30 червня 2021 року № 1591-IX.

Частиною 1 статті 5 вищевказаного Закону визначені види платіжних послуг. До фінансових платіжних послуг належать такі послуги: 1) послуги із зарахування готівкових коштів на рахунки користувачів, а також усі послуги щодо відкриття, обслуговування та закриття рахунків (крім електронних гаманців); 2) послуги із зняття готівкових коштів з рахунків користувачів, а також усі послуги щодо відкриття, обслуговування та закриття рахунків (крім електронних гаманців); 3) послуги з виконання платіжних операцій із власними коштами користувача з рахунку/на рахунок користувача (крім платіжних операцій з електронними грошима); 4) послуги з виконання платіжних операцій з рахунку/на рахунок користувача (крім платіжних операцій з електронними грошима), за умови що кошти для виконання платіжної операції надаються користувачу надавачем платіжних послуг на умовах кредиту; 5) послуги з емісії платіжних інструментів та/або здійснення еквайрингу платіжних інструментів; 6) послуги з переказу коштів без відкриття рахунку; 7) послуги з випуску електронних грошей та виконання платіжних операцій з ними, у тому числі відкриття та обслуговування електронних гаманців.

До нефінансових платіжних послуг належать: 1) послуги з ініціювання платіжної операції; 2) послуги з надання відомостей з рахунків.

До надавачів платіжних послуг належать: 1) банки, філії іноземних банків (далі - банки); 2) платіжні установи (у тому числі малі платіжні установи); 3) філії іноземних платіжних установ; 4) установи електронних грошей; 5) фінансові установи, що мають право на надання платіжних послуг; 6) оператори поштового зв`язку; 7) надавачі нефінансових платіжних послуг; 8) Національний банк України; 9) органи державної влади, органи місцевого самоврядування (частина 1 статті 10 Закону).

Особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають право на провадження діяльності з надання фінансових платіжних послуг лише після отримання ними ліцензії відповідно до цього Закону та за умови включення до Реєстру, якщо інше не передбачено цим Законом (частина 3 статті 10 Закону).

Вищевказані норми чинного законодавства свідчать про те, що внесення членських внесків учасниками не підпадає під визначення операції з приймання готівки для виконання платіжної операції, окрім того, СТ "Озеленювач-2" не підпадає під категорію надавача платіжних послуг.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Аналогічні висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі №520/845/2020 та від 04 травня 2022 року у справі №120/6683/20-а.

Окремо суд зазначає, що правильність здійсненого розрахунку розміру штрафних санкцій входить до предмета доказування у спорах цієї категорії та є наступним питанням після висновку про наявність або відсутність з боку позивача податкового правопорушення, яке тягне за собою застосування штрафних санкцій.

Судом встановлено, що контролюючим органом зроблено висновок за результатом перевірки на підставі відомостей щодо оплати членами Садівничого товариства "Озеленювач -2" цільових внесків за користування електроенергією, питною водою, технічною водою, колонкою з питною водою, а також внески на ремонт внутрішніх доріг. Відповідно до відомостей було прийнято від членів товариства за електроенергію 21683,80 грн.; за питну воду 5987 грн.; за колонку питної води 80 грн.; за технічну воду 10897 грн.; внесок на ремонт внутрішніх доріг 3809 грн.

Однак, в акті фактичної перевірки зазначено про не проведення розрахункової операції через РРО та/або ПРРО розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та не видачу відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції за червень, липень, серпень 2025 року на суму 115818,80 грн.

Таким чином, контролюючий орган не довів правильність розрахунку суми грошового зобов`язання, що є окремою підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.

Приймаючи до уваги вищенаведене та враховуючи, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог позивача, суд вважає, що заявлені позивачем позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0556670708 від 08.10.2025 (форми "С") є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно положень ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судових витрат по сплаті судового збору у сумі 2662,40 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Садівничого товариства "Озеленювач-2" (49128, м. Дніпро, вул. Похила, 4; ЄДРПОУ 24245373) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А; ЄДРПОУ 44118658) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0556670708 від 08.10.2025 (форми "С").

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Садівничого товариства "Озеленювач-2" судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2662, 40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 27.07.2026.

Суддя О.В. Царікова