Рішення № 138541442, 28.07.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 липня 2026 р. Справа № 120/19176/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України про стягнення середнього заробітку за затримку виконання рішення суду

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Державної митної служби України про стягнення середнього заробітку за затримку виконання рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13.12.2021, яке набрало законної сили у справі № 120/7078/21-а не було виконано своєчасно.

При цьому, відповідно до наказу Державної митної служби України від 17.11.2023 року № 988-а "Про виконання рішення суду", позивача поновлено на посаді начальника Луганської митниці, рівнозначній посаді начальника Вінницької митниці ДФС, яка не перебуває в стані припинення та допущено до виконання службових обов`язків начальника Луганської митниці з дати укладання з ним контракту про проходження державної служби.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №120/19176/23 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання.

Відповідачем надано до суду заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовоного провадження.

Ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечував проти задоволення позову. При цьому Відповідач вказує на те, що заробітною платою є винагорода, обчислена у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. До моменту фактичного виконання роботодавцем про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника трудові правовідносини, які існували до порушення з боку роботодавця, не виникають. А тому виплати, які мають бути здійснені роботодавцем на користь незаконно звільненого працівника, у тому числі середній заробіток за час вимушеного прогулу або різниця у заробітку за час виконання нижчеоплачувальної роботи, не можуть вважатись заробітною платою та не витікають із трудового договору як підстави для виплат. Ці виплати не можуть кваліфікуватись як плата за виконану роботу.

Відповідач вважає, що середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника або різниця у заробітку обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, тобто з часу видачі наказу про поновлення на роботі.

Відповідачем надано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії постанови Верховного Суду від 29.05.2024 року по справі №120/7078/21-а.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, Державної митної служби України, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 02 червня 2021 року № 846-о «Про звільнення ОСОБА_1 »; визнати протиправною бездіяльність Державної митної служби України в частині неприйняття його у 2020 - 2021 роках на роботу в порядку переведення із Вінницької митниці ДФС до Подільської митниці Держмитслужби; поновити його на державній службі на посаді начальника Вінницької митниці ДФС України з 02 червня 2021 року; зобов`язати Державну митну службу України прийняти його на роботу на рівнозначну посаду державної служби в порядку переведення із Вінницької митниці ДФС у відповідності до вимог статті 87 Закону України «Про державну службу» та стягнути з Державної фіскальної служби України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року (що набрало законної сили 16 червня 2022 року) позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 02 червня 2021 року № 846-о «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Вінницької митниці ДФС з 3 червня 2021 року. Стягнуто з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 3 червня 2021 року до 13 грудня 2021 року в сумі 127117,76 грн.

Судове рішення звернуто до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Вінницької митниці ДФС та в частині присудження йому виплати заробітної плати за один місяць у сумі 15772,41 грн, з відрахуванням при її виплаті податків та інших загальнообов`язкових платежів. В іншій частині позову відмовлено.

На виконання зазначеного рішення Вінницьким окружним адміністративним судом у справі №120/7078/21-а видано чотири виконавчих листи, а саме:

17 грудня 2021 року про:

- поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Вінницької митниці ДФС з 03 червня 2021 року;

- присудження ОСОБА_1 виплати заробітної плати за один місяць в розмірі 15772,41 грн, з відрахуванням при її виплаті податків та інших загальнообов`язкових платежів.

16 червня 2022 року про:

- стягнення з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 червня по 13 грудня 2021 року в сумі 127117,76 грн;

- стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України судові витрати на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

У серпні 2022 року до суду першої інстанції надійшла заява представника ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження, зазначену у виконавчому листі, виданому 17 грудня 2021 року Вінницьким окружним адміністративним судом по справі № 120/7078/21-а, а саме боржника: Державну фіскальну службу (код ЄДРПОУ 39292197) замінити на Державну митну службу України (код ЄДРПОУ 43115923). Також представник позивача просив змінити спосіб виконання судового рішення у справі №120/7078/21-а.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2023 року, клопотання представника позивача задоволено частково. Замінено сторону у виконавчих листах від 17 грудня 2021 року та від 16 червня 2022 року, а саме: боржника: Державна фіскальна служба України на Державна митна служба України. Також змінено спосіб виконання судового рішення у справі №120/7078/21-а з «Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Вінницької митниці ДФС з 03 червня 2021 року» на «Поновити ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді начальника Вінницької митниці ДФС з 03 червня 2021 року».

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2022 року замінено сторону виконавчого провадження №69351442, зазначену у виконавчому листі, виданому 17 грудня 2021 року Вінницьким окружним адміністративним судом у справі №120/7078/21-а, а саме боржника: Державна фіскальна служба України на Державна митна служба України.

Постановою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 28 червня 2023 року скасовано ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2023 року у справі № 120/7078/21-а в частині заміни сторони виконавчого провадження. Відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про заміну сторони виконавчого провадження Державної фіскальної служби України її правонаступником - Державної митної служби України.

Надалі судами попередніх інстанцій неодноразово вирішувалися процесуальні питання пов`язані з виконанням рішення суду першої інстанції, зокрема, в частині поновлення позивача на посаді.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року, Державній митній службі України встановлено новий строк для подання звіту про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року у справі № 120/7078/21-а та зобов`язано подати такий звіт протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання копії ухвали суду. Накладено на в.о. голови Державної митної служби України Звягінцева С.Б. штраф за невиконання судового рішення у справі № 120/7078/21-а в розмірі 107360,00 грн. Стягнуто половину суми штрафу в розмірі 53680,00 грн на користь ОСОБА_1 1 Стягнуто половину суми штрафу в розмірі 53680,00 грн до Державного бюджету України.

Постановою Верховного Суду від 29 травня 2024 року ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року, а справу № 120/7078/21-а направити до Вінницького окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень частин другої та третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Суд звертає увагу, що поновлення на роботі - це повернення працівника в попередній стан, який існував до його незаконного звільнення, тому правовими наслідками поновлення на роботі працівника є надання йому попередньої роботи (посади), з тими ж функціональними обов`язками, які мали місце до звільнення; здійснення оплати всього часу вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням; поновлення безперервного стажу роботи, у тому числі стажу для відпустки та поновлення у всіх правах за цією посадою (отримання надбавок тощо).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 34 постанови від 06.11.1992 № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів, рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 Кодексу законів про працю України).

Суд зазначає, що відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 Кодексу законів про працю України.

Так, статтею 236 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі затримкироботодавцемвиконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йомусереднього заробіткуабо різниці в заробітку за час затримки.

Верховний Суд в постанові від 21.10.2021 у справі № 640/19103/19 зазначив, що за чинним законодавством рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконується негайно. Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості та підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його проголошення у судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави. Належним виконанням рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання роботодавцем (власником або уповноваженим ним органом) про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Водночас така відповідальність не поставлена в залежність від дій чи ініціативи працівника. Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановленастаттею 236 КЗпП України, згідно із якою виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Також Верховний Суд вказав на те, що середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі. Приписи КЗпП України не містять застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткових дій, які б вказували на його бажання поновитися на роботі.

Порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина перша статті 27 Закону України «Про оплату праці»).

Суд звертає увагу, що при визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу застосовуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі Порядок).

Пунктом 3 Порядку передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт. Премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані. Для цього до заробітку відповідних місяців розрахункового періоду додається частина, яка визначається діленням суми премії або іншої заохочувальної виплати за підсумками роботи за певний період на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період. Якщо період, за який нараховано премію чи іншу заохочувальну виплату, працівником відпрацьовано частково, під час обчислення середньої заробітної плати враховується сума у розмірі не більше фактично нарахованої суми премії чи іншої заохочувальної виплати.

Як вбачається з пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно абзаців першого та четвертого пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки. всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до абзацу першого пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні начисло відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Щодо посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, то суд зазначає наступне.

Положеннями частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини шостої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Верховний Суд України у постанові від 17.02.2015 (справа № 21-8а15), з-поміж іншого, зазначив, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19 прийшла до висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу як складової належної працівнику заробітної плати.

Так, спеціальним законодавством, не врегульовано питання строків звернення до суду у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці, однак такі питання регулює Кодекс законів про працю України.

Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Разом з тим, згідно статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

З огляду на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.11.2023 у справі №160/5468/23, про поширення дії частини 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діє з 19.07.2022) тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності, суд враховує, що станом на момент виникнення спірних правовідносин діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.

Враховуючи, що спірні правовідносини щодо поновлення позивача на посаді на підставі судового рішення виникли до внесення змін згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, суд приходить до висновку, що процесуальний строк на звернення з даним позовом до суду позивачем не пропущений.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 1 якої визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду з позовною заявою сплатив судовий збір в розмірі 1073,60 гривень, а тому на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 1073,60 гривень.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 14.12.2021 по 17.11.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Державна митна служба України (вул. Дегтярівська, 11 Г, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 43115923)

Суддя Комар Павло Анатолійович