Рішення № 138541433, 28.07.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 липня 2026 р. Справа № 120/17218/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань при Центрально-Західному міжрегіональному управлінні з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань при Центрально-Західному міжрегіональному управлінні з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду, постановленою суддею Салом Павлом Ігоровичем від 16.12.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки Комісія встановлює факт або строк тримання в неналежних умовах виключно на момент відвідування установи виконання покарань.

Крім того, звернуто увагу, що вказаний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Розпорядженням керівника апарату Вінницького окружного адміністративного суду №49 від 19 березня 2026 року, у зв`язку із тим, що суддя ОСОБА_2 відповідно до наказу Вінницького окружного адміністративного суду №005-К від 05.03.2026 виключений зі штату Вінницького окружного адміністративного суду, призначений повторний автоматизований розподіл справи №120/17218/25.

За результатами повторного автоматизованого розподілу, адміністративну справу №120/17218/25 передано на розгляд судді Свентуху В.М.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 відбував покарання у вигляді позбавлення волі в Державній установі "Вінницька установа виконання покарань №1".

05.01.2023 ОСОБА_1 звернувся до Європейського суду з прав людини зі скаргою на тривале тримання в неналежних умовах під час відбування покарання.

16 січня 2025 року Європейським судом з прав людини ухвалено рішення у справі "КОРОЛЬОВ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF KOROLYOV AND OTHERS v. UKRAINE) (Заява № 11882/22 та 11 інших заяв, серед яких заявником був ОСОБА_1 ).

ОСОБА_1 скаржився на відсутність свіжого повітря, відсутність або погану якість постільної білизни, низьку якість продуктів харчування, відсутність або обмежений доступ до гарячої води, відсутність або неналежна якість гігієнічних засобів, постійно увімкнене електричне освітлення.

З пункту 10 вказаного рішення ЄСПЛ вбачається, що розглянувши всі надані йому матеріали, суд вважає, що у цій справі умови тримання заявників під вартою протягом періодів, наведених у таблиці в додатку, були неналежними.

Пунктом 7 рішення судом констатовано, що заявники трималися під вартою у неналежних умовах. Деталі щодо тримання заявників під вартою наведені у таблиці в додатку.

За результатами розгляду скарг, в тому числі і скарги ОСОБА_1 суд постановив, що ці скарги свідчать про порушення статей 3 і 13 Конвенції у зв`язку з неналежними умовами тримання під вартою протягом зазначених у таблиці в додатку періодів та відсутністю у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту.

Згідно пункту 2 таблиці, що є додатком до вказаного рішення, Європейським судом встановлено та підтверджено, що ОСОБА_1 більше 23 років 3 місяців 10 днів (тобто з 10.08.2001) відбуває покарання у неналежних умовах.

22.08.2025 ОСОБА_1 звернувся до Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань при Центрально-Західному міжрегіональному управлінні з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції з заявою про встановлення факту та строку тримання в неналежних умовах на підставі вищезазначеного рішення Європейського суду з прав людини.

03.09.2025 Комісією з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань при Центрально-Західному міжрегіональному управлінні з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції прийнято постанову №27 в якій зазначено про відсутність факту тримання ОСОБА_1 в неналежних умовах в установі.

Позивач вважає вказану постанову протиправною, необґрунтованою, прийнятою без дотримання встановленої процедури, а тому звернувся з даним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормами статті 107 Кримінально-виконавчого кодексу України визначено, що засуджені, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, мають право в порядку, встановленому цим Кодексом і нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України, зокрема: триматися в належних умовах; звертатися до Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань щодо встановлення факту та/або строку тримання в неналежних умовах з метою поновлення порушених прав та у разі незгоди з рішенням Комісії оскаржувати його в судовому порядку.

Згідно з положеннями частин 2, 5 статті 115-1 Кримінально-виконавчого кодексу України, Комісія з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань встановлює факт та/або строк тримання в неналежних умовах в установі виконання покарань на підставі цього Кодексу та положення про Комісію з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

У триденний строк з дня відвідування установи виконання покарань Комісія з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань приймає рішення, в якому встановлює наявність або відсутність факту та/або строку тримання в неналежних умовах.

Згідно з пунктом 3 Положення про Комісію з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2024 № 1549 комісія у своїй діяльності керується Конституцією України, Кримінально-виконавчим кодексом України, Законом України "Про попереднє ув`язнення", а також цим Положенням.

Відповідно до пункту 4 Положення основним завданням Комісії є встановлення факту та/або строку тримання в неналежних умовах осіб, взятих під варту, і засуджених в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань.

Повертаючись до обставин даної справи, суд враховує, що підставою для звернення позивача до Комісії була, зокрема, наявність рішення Європейського суду з прав людини від 16.01.2025 у справі "Корольов та інші проти України", в якому наведено висновки щодо умов тримання заявників під вартою, серед яких був і позивач.

При цьому суд зазначає, що оцінка наявності чи відсутності факту та/або строку тримання особи в неналежних умовах належить до повноважень Комісії.

Водночас, приймаючи рішення за результатами розгляду відповідної заяви, Комісія повинна врахувати всі обставини, які мають значення для її вирішення, та надати належну оцінку доводам заявника і поданим ним матеріалам.

Разом з тим, із змісту оскаржуваної постанови від 03.09.2025 №27 не вбачається, що Комісією надано будь-яку оцінку рішенню Європейського суду з прав людини від 16.01.2025 у справі "Корольов та інші проти України", зокрема в частині обставин, викладених у додатку до цього рішення щодо позивача.

Формальне зазначення про відсутність факту тримання позивача в неналежних умовах без наведення оцінки доводів заявника та рішення Європейського суду з прав людини, на яке він посилався на підтвердження таких доводів, не відповідає критерію обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень.

Суд відхиляє посилання відповідача, що Комісія може встановлювати факт або строк тримання в неналежних умовах виключно станом на момент відвідування установи, оскільки таке тлумачення не звільняє Комісію від обов`язку надати оцінку всім істотним обставинам заяви, у тому числі рішенню Європейського суду з прав людини, на яке прямо посилався заявник.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова Комісії від 03.09.2025 №27 прийнята без належного врахування всіх обставин, які мали значення для її прийняття, зокрема без оцінки рішення Європейського суду з прав людини від 16.01.2025 у справі "Корольов та інші проти України", а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Водночас, позовна вимога про зобов`язання відповідача встановити факт тримання ОСОБА_1 в неналежних умовах під час відбування покарання у Державній установі "Вінницька установа виконання покарань №1" у період з 10.08.2001 строком 23 роки 3 місяці 10 днів задоволенню не підлягає, оскільки вирішення такого питання належить до повноважень Комісії.

Належним та ефективним способом захисту порушеного права у цій справі є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.08.2025 про встановлення факту тримання в неналежних умовах, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Надаючи оцінку доводам відповідача про непідсудність спору адміністративному суду, суд враховує висновки Вінницького апеляційного суду викладені в ухвалі №127/14785/26 від 10 червня 2026 року та вказує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з положеннями статті 4 КАС України публічно-правовим спором є, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, а спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Суб`єктом владних повноважень є, зокрема, орган державної влади, його посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, та просити про їх захист, зокрема шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій або бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У даному випадку предметом оскарження є постанова Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань від 03.09.2025 № 27, якою за результатами розгляду заяви захисника встановлено відсутність факту тримання засудженого ОСОБА_1 у неналежних умовах.

Зазначена Комісія, будучи утвореною на підставі Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1549, здійснює визначені законом публічно-владні контрольні повноваження, зокрема перевіряє стан дотримання адміністрацією установи виконання покарань умов тримання, приймає рішення про наявність або відсутність факту та/або строку тримання особи в неналежних умовах, а її рішення породжує правові наслідки для засудженого, адміністрації установи виконання покарань, територіального органу з питань виконання кримінальних покарань та органів прокуратури.

Отже, спір щодо законності постанови такої Комісії має ознаки публічно-правового спору, оскільки виник між особою, яка вважає порушеними свої права, та суб`єктом, який при прийнятті оскаржуваного рішення реалізовував публічно-владні функції на підставі закону.

За таких обставин спір має публічно-правовий характер, а тому підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 968,96 грн. судового збору підлягають відшкодуванню частково у розмірі 484,48 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд-

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову засідання Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань при Центрально-Західному міжрегіональному управлінні з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 03.09.2025 року №27.

Зобов`язати Комісію з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань при Центрально-Західному міжрегіональному управлінні з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.08.2025 про встановлення факту тримання в неналежних умовах, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 484,48 грн. (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань при Центрально-Західному міжрегіональному управлінні з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Комісія з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань при Центрально-Західному міжрегіональному управлінні з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (вул. Брацлавська, 2-А, м. Вінниця, 21100, ЄДРПОУ 40867306).

Суддя Свентух Віталій Михайлович